Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів

ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

11. РЕЛЬЄФ, ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І КОРИСНІ КОПАЛИНИ

11.5. Геоморфологічна будова та основні форми рельєфу

  Розташування низовин, височин, гір України, їх простягання, висоти пов'язані з тектонічними структурами, в чому ви могли переконатися, порівнюючи фізичну і тектонічну карти. Височини Подільська, Придніпровська, Донецька, Придніпровська низовина, гірські пасма Українських Карпат мають загальний напрямок простягання з північного заходу на південний схід подібно до тих тектонічних структур, до яких вони прив'язані. Ця ж закономірність простежується щодо напрямку та будови річкових долин: Дніпра в серединній течії, Дністра, Південного Бугу.

  На процес накопичення осадів і поширення форм рельєфу істотно впливали неотектонічні рухи, тобто новітні рухи земної кори за неоген — четвертинного періоду. їхня сумарна амплітуда на платформній частині території становить 300—500 м., а в гірських краях — 800—1200 м. З районами активних тектонічних рухів пов'язані прояви сейсмічності в Карпатах, Причорномор'ї, Кримських горах. Найбільшою інтенсивністю сейсмічних явищ відзначається Крим, де сила землетрусів становить 6—7 балів.

  Згадані вище чинники (геологічні структури, неотектонічні рухи, а також давні й сучасні кліматичні умови) зумовили виникнення різноманітних за походженням типів і форм рельєфу на території України: текто- й вулканогенних, денудаційних, водно-ерозійних, морських, льодовикових і водно-льодовикових, гравітаційних, карстово-суфозійних, еолових, поширених на рівнинах і в горах. Поширення основних типів і форм рельєфу відображено на геоморфологічній карті.

  Тектогенні форми — це антиклінальні височини і синклінальні западини: з допомогою космічних літальних апаратів у них виявлено великі розломи (в Карпатах, Причорномор'ї, рівнинному Криму).

  Вулканогенні форми поширені в Карпатах (Вигорлат-Гутинський вулканічний хребет на Закарпатській низовині — Берегівське горбогір'я), Кримських горах (Карадаг, Аюдаг та ін.). На Керченському півострові наявні діючі та недіючі грязьові вулкани з відносними висотами до 50 м.

  Денудаційні форми — останці, відпрепаровані інтрузії, уступи. В передгір'ях Кримських гір ними є Зовнішнє і Внутрішнє пасма, переділені долиною, що має ширину 4—5 км., на Подільській височині товтровий бар'єр — вапнякові підняття і кряжі з широкими плоскими вершинами і крутими схилами.

  Водно-ерозійні форми (яри, балки) вельми поширені в Україні. Це зумовлено вологістю клімату, наявністю покривних порід, що легко руйнуються тимчасовими потоками, річкових долин і схилів.

  Гравітаційні форми (обвали, осипища, зсуви) характерні також для Південного берега Криму, Українських Карпат, правобережних схилів долини Дніпра та інших річок.

  Льодовикові кари і цирки у невеликій кількості збереглися в Карпатах. На заході Українського Полісся відомі ози, в Житомирському Поліссі — Нами. Моренні рівнини й горби поширені на Поліській низовині.

   Карстово-суфозійні форми — печери, шахти, карстові лійки, колодязі розвинуті в районах поширення крейдових і вапнякових тріщинуватих порід. Які карстові печери вам відомі? Класичним прикладом суфозійних форм на півдні України є поди (степові блюдця ).

  Цікавий факт.

  Найбільшою в світі гіпсовою печерою є печера Оптимістична (165 км.), другою — Озерна (107 км.) («Блакитні озера») поблизу с. Коралівки Тернопільської області. Вже декілька років досліджують її українські та зарубіжні спелеологи. Вони спромоглися позначити на карті 30 залів вигадливої форми, велику кількість різних печер, два десятки чудових за красою озер, окремі з яких досягають чотирьох та більше метрів глибини. Загальна довжина печери та її лабіринтів перевищує 165 км.

  Еолові форми — піщані горби, гряди поширені на Поліссі, в долинах річок і дельтах, в пониззі Дніпра — Олешківські піски, на морських косах. З господарською діяльністю пов'язано виникнення техногенних форм рельєфу: кар'єрів, териконів, гребель, терас на схилах курганів, валів та ін.

  Додаткові характеристики. Гляціодислокації. Це — порушення в заляганні гірських порід, які сталися під тиском льодовика, що рухався. Товщі порід, що зазнали деформацій, можуть бути переміщені та насунуті на інші породи або ж залишаються на місці їхнього поширення. Сприятливими умовами прояву гляціодислокацій є наявність нерівностей первісного ложа льодовика, тектонічних розломів, залягання перезволожених порід, міцність яких знижена. Явища гляціодислокації поширені в крайових частинах льодовика, де його тиск був найбільшим. Зазначимо, що, на відміну від тектонічних дислокацій, гляціодислокації досягають глибин не більше 150 м.

  На Україні гляціодислокації пов'язані з Дніпровським зледенінням, де вони входять до складу крайових льодовикових утворень, а також із Окським зледенінням у Передкарпатті. Внаслідок тиску льодовиків утворилися своєрідні гляціоструктури (складки, насуви, луски), добре виражені в рельєфі. Утвореннями цього типу є Канівські гори, Мошногірський кряж, такі куполоподібні підняття, як гори Пивиха, Калитва, Кленова, що знаходяться в Середньому Придніпров'ї. Цього ж походження горби й пасма спостерігаються на території Київської та Житомирської областей. У межах Волинської області гляціодислокації утворюють підвищення на поверхні височин. Дослідники виявили гляціодислокації Окського зледеніння у Передкарпатті.

  Грязьові вулкани. Це — різні за формою природні конусоподібні утворення, з яких постійно або періодично викидаються на земну поверхню грязьові маси, горючі гази, тверді уламки.

  В Україні грязьові вулкани є в Криму, головно на Керченському півострові. Виникнення їх зумовлене особливостями геологічної будови та нафтогазоносністю цього району. Грязьові вулкани розташовані поодинці або групами. Найбільша активність грязьових вулканів Керченського півострова припала на минулі геологічні періоди, в основному на неоген. Грязьові вулкани поділяються на постійно діючі, періодично діючі та згаслі. Виверження постійно діючих грязьових вулканів відбувається спокійно. Розташовані вони в овальних улоговинах, на дні яких підносяться конуси з глинистої брекчії заввишки до 1,5—2,0 м. і містяться грязьові озера. Періодично діючі грязьові вулкани викидають значні маси густої брекчії один раз за кілька або десятки років. Виверження відбувається протягом кількох діб і супроводжується вибухами, локальними землетрусами, іноді самозайманням газу. В сучасному рельєфі це конічні горби або похилі підвищення заввишки до 60 м. Деякі зайняті озерами (Чокрацьке, Тобачицьке, Узунларське та ін.). Всього на Керченському півострові відомо близько 50 грязьових вулканів, більш як половина з них — згаслі. З грязевулканічними структурами пов'язані родовища залізних руд (Новоселівське, Баксинське та ін.), сопкові глини, що їх використовують для виробництва керамзиту, вапняку. Сопкова грязь Булганецької групи вулканів є лікувальним засобом.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua