Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

КРАЇНИ АМЕРИКИ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Латинською Америкою називають регіон Західної півкулі, розташо­ваний між США і Антарктидою. У складі Латинської Америки виділяють кілька субрегіонів. Це Середня Америка (Мексика, країни Центральної Америки і Вест-Індії), Андські країни (Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія, Чилі), країни басейну Ла-Плати (Парагвай, Уругвай, Ар­гентина), Бразилія. Назва «Латинська Америка» поясняється істотним впливом на цей регіон мови, культури і звичаїв романських (латинсь­ких) народів Піренейського півострова. Країни Латинської Америки об'­єднує спільність історичної долі і схожість сучасної соціально-економіч­ного розвитку. Територія Латинської Америки простягається з півночі на південь на 13 тис. км, зі сходу її омиває Атлантичний океан, із заходу — Тихий. Велике значення моря в заселенні і економічному розвитку регі­ону. З 33 держав регіону тільки Парагвай і Болівія не мають безпосеред­нього виходу до моря. Економіко-географічне положення Латинської Америки визначається також тим, що вона знаходиться порівняно бли­зько від США, але на значній відстані від інших великих регіонів.

Регіон розташований в межах великої кількості кліматичних поясів і зон: від тропічних пустель і напівпустель на півночі до мішаних субтропі­чних вічнозелених лісів на півдні. У зарубіжному світі Латинська Амери­ка виділяється по запасах ніобію, літію, берилію, молібдену, сірки, мід­них, залізних і олов'яних руд, бокситів, нафти. Найбільші родовища за­лізняку знаходяться в Бразилії, Венесуелі і Болівії. Марганцевими руда­ми багаті Бразилія і Венесуела. Найбільша бокситоносна провінція про­стягається по території Венесуели, Гайани, Сурінама, Гвіани, Бразилії. Латинська Америка володіє значними родовищами міді і олова. Мідний пояс простягається суцільною смугою від Колумбії до південних районів Чилі. У межах Анд мідні запаси знаходяться в Колумбії, Еквадорі, Перу, Чилі, причому 2/3 всіх запасів припадає на долю Чилі. Мідні руди зви­чайно комплексні і містять молібден. По запасах олова особливо виділя­ється Болівія. Андський пояс також багатий деякими нерудними корисними копалинами — наприклад, селітрою, коштовними каменями. 1/2 запасів нафти припадає на Венесуелу. У Колумбії розташований найбі­льший у всьому регіоні басейн кам'яного вугілля. Регіон Центральної Америки відомий передусім своїми запасами бокситів (Ямайка, Доміні­канська Республіка), нікелю (Куба), залізних, поліметалічних, мідних руд і сірки (Мексика), а також великими родовищами нафти вздовж Мексиканського узбережжя. З окремих країн Латинської Америки пер­ше місце по багатству і різноманітності корисних копалин належить Бра­зилії, потім йдуть Мексика, Чилі, Перу, Колумбія.

Латинська Америка має величезні земельні ресурси, причому зараз обробляється лише 8 % з них. Водні ресурси Латинської Америки також величезні: за розмірами річкового стоку регіон поступається тільки Азії, гідроенергетичний потенціал складає бл. 700 млн кВт. За розмірами зага­льної лісової площі (930 млн га) Латинській Америці належить перше місце у світі, ліси охоплюють майже 50 % території. Лісова рослинність представлена переважно сельвою. Багаті агрокліматичні ресурси Латин­ської Америки визначаються тим, що на більшій частині регіону протя­гом року переважає висока температура. У таких умовах дозрівають те­плолюбні багаторічні і однолітні культури. Активне використання приро­дних багатств Латинської Америки призвело до сильних екологічних змін (вирубка лісів, скорочення і вимирання багатьох видів диких тварин). Один із шляхів поліпшення ситуації полягає в розширенні територій, що охороняються; поки що площа усіх національних парків дорівнює 0,3 % території Латинської Америки.

Численні народи і племена, що заселяли територію нинішньої Ла­тинської Америки до початку європейської колонізації, були названі Колумбом індіанцями; вони дуже різнилися зовнішнім виглядом, мова­ми, релігією, рівнем культури. Європейські переселенці (передусім з Іспанії і Португалії), індіанці і африканці — головні расово-етнічні еле­менти, на основі яких сформувалося сучасне населення Латинської Америки. У сучасному етнічному складі регіону корінне індіанське на­селення становить 15 % жителів, негри — 10 %, більше половини насе­лення — нащадки змішаних шлюбів. Історія колонізації Латинської Аме­рики вирішальним чином вплинула на мовний і релігійний склад насе­лення регіону. В основному сповідується католицизм. Для Латинської Америки характерний другий тип відтворювання населення. Пік демо­графічного вибуху тут був пройдений ще в 1950—60-ті роки, але і сього­дні приріст населення перевищує в багатьох країнах 2—3 % на рік.

Для розміщення населення характерно, по-перше, те, що Латинська Америка — один з найменш заселених регіонів світу (середня густота — 23 чол./км2). Нерівномірність розміщення населення виражена сильні­ше, ніж в інших регіонах. Крім того, ні в одному іншому регіоні світу населення не освоїло в такій мірі великі плоскогір'я і не підіймається так високо в гори. По показнику урбанізації (72 %) Латинська Америка біль­ше нагадує розвинені країни, ніж ті, що розвиваються. Населення все більш концентрується у великих містах і містах-«мільйонерах».

Незважаючи на те, що Латинська Америка поступається Азії і Афри­ці за розмірами території і населення, вона стоїть попереду за рівнем індустріалізації, на неї припадає 1/2 продукції промислового виробницт­ва. Латинська Америка як і раніше відіграє значну роль у світовій гірни­чій промисловості, але останнім часом помітне зрушення в структурі го­сподарства від гірничих галузей до обробної промисловості. У регіоні ді­ють 25 металургійних комбінатів повного циклу, нафтохімічні, алюмініє­ві підприємства, великі машинобудівні заводи. У Бразилії отримали роз­виток мікроелектроніка, аерокосмічна промисловість, автомобілебуду­вання, суднобудування; в Мексиці — електротехніка і електроніка, при­ладобудування; в Аргентині — виробництво автомобілів. Багато великих підприємств є філіалами західних фірм; їх приваблюють сюди багата ре­сурсна база і знижені вимоги до охорони навколишнього середовища.

Сільське господарство регіону мовби розділено на два сектори — сектор високотоварного, переважно плантаційного господарства і сек­тор споживчого малотоварного сільського господарства, не порушеного «зеленою революцією». Основними культурами першого сектора є бана­ни, цукрова тростина, кава, а селяни, зайняті у другому секторі, виро­щують кукурудзу, маніоку, квасолю, овочі, картоплю. Тваринництво ре­гіону в основному екстенсивне, за винятком Аргентини, Бразилії і Мек­сики, де традиційне скотарство розвивається шляхом інтенсифікації. Серед країн, що розвиваються, на частку Латинської Америки припадає понад 1/3 поголів'я м'ясних і трохи менше — молочних корів, половина вироблених м'яса і молока. Значна частина продукції сільського госпо­дарства експортується, причому в деяких країнах саме експорт певних культур визначає обличчя країни в МГРП. Наприклад, Коста-Ріку, Гон­дурас або Панаму часто називають «банановими республіками». У зв'я­зку з тим, що майже всі країни регіону — приморські держави, велику роль в їхньому господарстві відіграє рибальство (як у внутрішньому спо­живанні, так і в експорті). Внутрішні відмінності структури господарства виражаються в основному в тому, що, як і в більшості країн, що розвива­ються, в регіоні зберігається колоніальний тип територіальної структури господарства. Столиця або «економічна столиця» утворює головний центр всієї території. Наприклад, у Мехіко, Лімі, Сан-Паулу, Буенос-Айресі виробляється понад 1/2, а в Монтевідео навіть 3/4 всієї промислової про­дукції відповідних країн. Для згладжування територіальних диспропор­цій в багатьох країнах проводиться регіональна політика.

У зв'язку з інтенсивною розробкою природно-сировинної бази регіо­ну стан навколишнього середовища значно погіршився. Основними при­чинами даного процесу в Латинській Америці стали: вирубка лісів для

розширення сільськогосподарських земель, розорювання великих лісо­вих і степових територій, розміщення в багатьох країнах підприємств «брудних» галузей — металургійної, хімічної, гірничодобувної тощо. Усе це поряд зі слабим рівнем розвитку охорони навколишнього середовища в регіоні призводить до неконтрольованого знищення лісів, скорочення генофонду тварин, прискорення ерозії грунтів, появи кислотних опадів. Незважаючи на ряд природоохоронних заходів, екологічна ситуація в регіоні залишається незадовільною.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua