Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

КРАЇНИ АЗІЇ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН АЗІЇ

Азія — найбільший за площею і населенням регіон світу, причому цю першість він зберігає протягом усього існування людської цивілізації. Площа Азії — 627 млн км2, вона включає понад 40 суверенних держав. У основному до складу регіону входять країни, що розвиваються. Вони мають різні розміри: дві з них відносяться до країн-гігантів, інші — до великих країн. Кордони між ними проходять по добре виражених приро­дних рубежах.

Економіко-географічне становище країн Азії визначається їх сусід­ським положенням, приморським положенням більшості країн і гли­бинним положенням деяких країн. Перші дві особливості сприятливо впливають на їхнє господарство, а третя утруднює зовнішні економічні відносини. Політичний устрій країн різноманітний: Японія, Малайзія, Таїланд, Непал, Бутан, Йорданія — конституційні монархії. Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бруней, Оман — абсолютні монархії, інші держави — республіки.

Район надто неоднорідний за структурою і рельєфом: у його межах відмічається найбільша на землі різниця висот. Внаслідок цього мінера­льні ресурси Азії дуже різноманітні. У межах Китайської, Індостанської платформ зосереджені основні басейни кам'яного вугілля, залізної і ма­рганцевої руд, нерудних копалин. У межах альпійсько-гімалайського і тихоокеанського складчастих поясів переважають руди. Але головне багатство регіону, що визначає також і його роль в міжнародному географічному розподілі праці, — це нафта. Запаси нафти і газу є в більшо­сті країн Південно-Західної Азії, але основні родовища знаходяться в Саудівській Аравії, Кувейті, Іраку, Ірані. Агрокліматичні ресурси Азії неоднорідні. Значні території гірських країн малопридатні для господар­ської діяльності, за винятком тваринництва; забезпеченість ріллею не­велика і продовжує скорочуватися. На рівнинах сходу і півдня є досить сприятливі умови для землеробства. У Азії знаходиться 3/4 зрошуваних земель світу.

Чисельність населення Азії — 3,1 млрд людей. Усі країни регіону, за винятком Японії, відносяться до 2-го типу відтворювання населення, причому зараз вони знаходяться у стані так званого «демографічного вибуху». Деякі країни намагаються вирішити цю проблему, проводячи демографічну політику (Індія, Китай), але більшість країн не проводить такої політики, швидке зростання населення і його омолоджування про­довжуються. За нинішніх темпів зростання населення протягом 30 років може подвоїтися.

Етнічний склад азіатського населення також досить складний: тут живе понад 1 тис. народів — від дрібних етносів, що нараховують кілька сотень чоловік, до найбільших за чисельністю народів світу. Народи Азії відносяться приблизно до 15 язикових сімей. Такої лінгвістичної різно­манітності немає ні в одному іншому великому регіоні планети. Най­більш складні в етнолінгвістичному відношенні країни — Індія, Шрі-Ланка, Кіпр. Для Східної і Південно-Західної Азії, за винятком Ірану і Афганістану, характерний більш однорідний національний склад. Неод­норідний склад населення в багатьох частинах регіону (Індія, Шрі-Ланка, Афганістан, Ірак, Туреччина) призводить до гострих міжнаціональ­них конфліктів.

Азія — батьківщина усіх найбільших релігій, включаючи три світові релігії: християнство, буддизм, мусульманство. У багатьох країнах між­етнічні зіткнення грунтуються саме на релігійних протиріччях. Населен­ня Азії розміщено нерівномірно: густота населення коливається від 1 до 800 людей на 1 км2. В окремих районах вона досягає 2000 людей на 1 км2. Темпи зростання міського населення регіону настільки великі (3,3 %), що це зростання назвали «міським вибухом», але, незважаючи на це, за рівнем урбанізації (34 %) Азія знаходиться на передостанньому місці се­ред регіонів світу.

Роль Азії у світовому господарстві за останні десятиріччя значно зро­сла. Але відмінності в рівнях розвитку і спеціалізації окремих країн вира­жені тут більше, ніж в Європі. Можна виділити 6 груп країн:

1) Японія займає відособлене положення, оскільки ця «держава № 2» західного світу — єдиний член Великої сімки в цьому регіоні. За багать­ма важливими показниками вона займає провідні позиції серед еконо­мічно розвинених країн Заходу.

2) Китай та Індія також добилися великих успіхів в економічному і соціальному розвитку. Але за показниками на душу населення їхні успі­хи поки що невеликі.

3) Нові індустріальні країни Азії — Республіка Корея, Тайвань, Гон­конг і Сінгапур, а також Таїланд і Малайзія. Поєднання вигідного економіко-географічного положення і дешевих трудових ресурсів зробило можливим проведення в цих країнах у 1970—80-х роках перебудови еко­номіки за японським зразком. Але їхня економіка орієнтована на екс­порт.

4) Нафтодобувні країни — Пакистан, Іран, Ірак, Саудівська Ара­вія — країни Перської затоки, які завдяки «нафтодоларам» за короткий термін зуміли пройти шлях розвитку, на який за інших умов їм знадоби­лося б декілька сторіч. Зараз тут розвивається не тільки видобуток наф­ти, але і нафтохімія, металургія та інші галузі.

5) Країни з переважанням у структурі промисловості гірничодобув­них галузей або легкої промисловості — Монголія, В'єтнам, Бангладеш, Шрі-Ланка, Афганістан, Йорданія.

6) Найменш розвинені країни — Лаос, Камбоджа, Непал, Бутан, Йемен; в цих країнах сучасна промисловість практично відсутня.

У більшості країн Азії основна частина населення зайнята в сіль­ському господарстві. Загалом для регіону характерно поєднання то­варного і споживчого господарства, поміщицького землеволодіння і селянського землекористування, різке переважання в посівах продо­вольчих культур. Продовольча проблема в багатьох країнах ще не ви­рішена, в Південній і Південно-Східній Азії десятки мільйонів людей перебувають на грані голоду. Відповідно до розподілу агрокліматичних ресурсів, населення і традицій склалися 3 великих райони сіль­ського господарства: район сіяння жита (охоплює сектор Східної, Південно-Східної і Південної Азії) в поєднанні з вирощуванням чаю в більш високих частинах; район субтропічного землеробства (узбереж­жя Середземномор'я); на іншій території переважає вирощування пшениці, проса, пасовищне тваринництво.

Внаслідок невисокої культури господарювання вплив життєдіяльно­сті людини на навколишнє середовище в Азії має негативний характер. Внаслідок інтенсивного видобутку корисних копалин без проведення природоохоронних заходів, екстенсивного сільського господарювання, збільшення чисельності жителів відбувається забруднення атмосфери, виснаження водних ресурсів, родючих грунтів, знищення лісів. Часті конфлікти і війни в регіоні тільки погіршують ситуацію. Наприклад, вій­на в Перській затоці призвела до виникнення кислотних дощів, пилових бурь, масового забруднення сажею і нафтою вод і грунтів, нанесла непо­правного збитку фауні і флорі регіону.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua