Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

ЗАБРУДНЕННЯ СЕРЕДОВИЩА ВІДХОДАМИ ВИРОБНИЦТВА І СПОЖИВАННЯ

Однією з найбільш гострих екологічних проблем у наш час є забруд­нення навколишнього природного середовища відходами виробництва і споживання, і насамперед небезпечними відходами. Сконцентровані у відвалах, териконах, несанкціонованих звалищах відходи є джерелом забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, грун­тів і рослинності. Всі відходи поділяють на побутові і промислові (вироб­ничі). Побутові відходи можуть знаходитися як у твердому, так і в рідко­му, рідше — в газоподібному станах. Тверді побутові відходи (ТБО) — це сукупність твердих речовин (пластмаса, папір, скло, шкіра) і харчових відходів, що утворюються в побутових умовах. Рідкі побутові відходи пред­ставлені в основному стічними водами господарсько-побутового при­значення. Газоподібні — викидами різних газів. Промислові (виробничі) відходи (ВП) — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і повністю або частково втратили початкові споживчі властивості. Вони бувають твер­дими (відходи металів, пластмас, деревина), рідкими (виробничі стічні води, відпрацьовані органічні розчинники) і газоподібними (викиди про­мислових печей, автотранспорту) . Промислові відходи, так само, як і побутові, через нестачу полігонів захоронення в основному вивозяться на несанкціоновані звалища. Знешкоджується і утилізовується тільки 1/5 частина. Найбільшу кількість промислових відходів утворює вугільна промисловість, підприємства чорної і кольорової металургії, теплові еле­ктростанції, промисловість будівельних матеріалів. Екологічні кризові ситуації, що періодично виникають в різних точках планети, в багатьох випадках зумовлені негативним впливом так званих небезпечних відхо­дів. Під небезпечними відходами розуміють відходи, що містять у своєму складі речовини, які мають одну з найнебезпечніших властивостей (ток­сичність, вибуховість, інфекційність, пожежонебезпечність) і присутні в кількості, шкідливій для здоров'я людей і навколишнього природного середовища. Небезпечні відходи стали проблемою століття, і для бороть­би з ними робляться величезні зусилля у всьому світі. Клас токсичності відходів визначають згідно з Класифікатором токсичних промислових відходів (1987). Найбільшу загрозу для людини і всієї біоти мають небез­печні відходи, що містять хімічні речовини І і II класу токсичності. На­самперед, це відходи, у складі яких присутні радіоактивні ізотопи, діоксини, пестициди, бенз(а)пірен і деякі інші речовини.

Радіоактивні відходи (РАВ) — тверді, рідкі або газоподібні продукти ядерної енергетики, воєнних виробництв, інших галузей промисловості і систем охорони здоров'я, що містять радіоактивні ізотопи в концентрації, яка перевищує затверджені норми. Радіоактивні елементи, наприклад, стронцій-90, пересуваючись по харчових (трофічних) ланцюгах, виклика­ють стійкі порушення життєвих функцій, аж до загибелі клітин і всього організму. Деякі з радіонуклідів можуть зберігати смертоносну токсич­ність протягом 10—100 млн років. За питомою активністю їх поділяють на низькоактивні (менше за 0,1 Ku/м3), середньоактивні (0,1 — 100 Ku/м3) і високоактивні (понад 1000 Ku/м3). У багатьох країнах, особливо в тих, на територіях яких є атомні електростанції (АЕС) і заводи з переробки ядер­ного палива, в наш час нагромадилися величезні кількості РАВ. Тільки на території Росії сумарна активність незахоронених відходів становить 1,5 млрд Ku, що дорівнює 30 Чорнобилям. Переважна більшість радіоак­тивних відходів, що зберігаються на АЕС, — це низько- і середньоактивні відходи. Рідкі РАВ у вигляді концентрату зберігаються в спеціальних єм­костях, тверді — у спецсховищах. У Росії, за даними на 1995 p., рівень заповнення ємкостей і складів для РАВ на АЕС склав понад 60 %. На ряді підприємств Мінатома (ВО «Маяк», «Сибірськийхімічний комбінат» тощо) рідкі низько- і середньоактивні РАВ зберігаються у відкритих водойми­щах, що у разі раптового стихійного лиха (землетрусів, повеней) може призвести до радіоактивного зараження великих територій, а також про­никнення радіоактивних речовин в підземні води. Існує багато незареєстрованих невеликих захоронень радіоактивних відходів по всьому світу. Так, тільки в США їх виявлено кілька десятків тисяч, серед яких багато таких, що є активними джерелами радіоактивного випромінювання. Оче­видно, що проблема радіоактивних відходів згодом буде ще більш гострою і актуальною. За даними МАГАТЕ у наш час через перевищення терміну експлуатації (понад 30 років) повинні бути демонтовані 65 ядерних реак­торів АЕС і 260 інших ядерних пристроїв. При їх демонтажі треба знешкодити безліч низькоактивних відходів і забезпечити поховання понад 100 тис. т високоактивних. Актуальні також проблеми, пов'язані зі спи­санням кораблів ВМФ з ядерними силовими установками. Накопичення радіоактивних відходів на російських флотах неухильно підвищується, особливо після заборони у 1993 р. скидання РАВ у море. Крім рідких і твердих радіоактивних відходів на АЕС і об'єктах Мінатома можливі і га­зоподібні викиди, що містять радіоактивні аерозолі, леткі сполуки радіо­активних ізотопів або самі радіоактивні ізотопи.

Діоксинмісткі відходи утворюються при спаленні промислового і міського сміття, бензину зі свинцевими добавками і як побічні проду­кти у хімічній, целюлозно-паперовій і електротехнічній промисловос­ті. Встановлено, що діоксини утворюються також при знешкодженні води хлоруванням, у місцях хлорного виробництва, особливо при ви­робництві пестицидів. Діоксини — це синтетичні органічні речовини класу хлорвуглеводнів. Діоксини 2, 3, 7, 8, — ТХДД і діоксиноподібні сполуки (понад 200) — найбільш токсичні з речовин. Вони мають му­тагенну, канцерогенну, ембріотоксичну дією; придушують імунну си­стему («діоксиновий СНІД») і у разі отримання людиною через проду­кти харчування або у вигляді аерозолів досить високих доз виклика­ють «синдром виснаження» — поступове виснаження і смерть без явно виражених патологічних симптомів. Біологічна дія діоксинів виявля­ється навіть у дуже низьких дозах. Серйозну екологічну небезпеку для людини і біоти мають також відходи, що містять пестициди, бензопірен та інші токсиканти.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua