Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

ВОДНИЙ ТРАНСПОРТ

Водний транспорт — вид транспорту, що здійснює перевезення па­сажирів і вантажів по річках, озерах, каналах, уздовж морських узбереж а також в трансокеанських рейсах.

Водні шляхи. Шляхи по річках і озерах істотно полегшували дослі­дження і освоєння майже всіх континентів; і до цього дня вони продов­жують служити як для подорожей, так і в комерційних цілях. Хоч в різ­них країнах вимоги до судноплавства різні, для пропуску суден необхід­на глибина не менш ніж 1,2 м. Вартість створення і експлуатації водних шляхів довгий час була предметом дискусії інженерів, економістів і полі­тиків. Транспортування по воді повільніше, але дешевше, ніж залізни­цею або на автомобілях, якщо не включати вартість підтримання водного маршруту у собівартість транспортування. Саме необхідність періодич­них днопоглиблювальних і інших гідротехнічних робіт дає перевагу на­земним видам транспорту. Але й з урахуванням цього саме по воді най­краще перевозити великі партії сировинних вантажів, таких, як вугілля або нафта, руда або зерно. Основними водними шляхами є європейські річки; це зумовлено зручністю комунікацій і високою густотою населен­ня в Європі. Рейн, Дунай і Волга використовуються вже багато сторіч. У низинній смузі Центральної Європи по річках і каналах перевозять біль­ше вантажів, ніж автомобільним і залізничним транспортом. Розгалуже­на мережа каналів об'єднує тут річки в єдину водну транспортну систе­му. Побудовано канали, які дозволяють океанським суднам заходити в такі порти, як Антверпен і Роттердам. У Європі водним шляхом перево­зять головним чином великі партії важкої і об'ємистої сировини.

До важливих водних шляхів в інших частинах світу відносяться річки Амазонка в Південній Америці, Ніл в Африці, Янцзи в Азії. США мають у своєму розпорядженні широку річкову мережу, яка забезпечує багато судноплавних маршрутів. США і Канада мають на Великих озерах найбі­льше у світі судноплавство. Від Нової Англії до Флориди pp. Коннектікут, Гудзон, Делавер, Потомак, Джеме, Савана, а також затоки Делавер, Чесапік та інші забезпечують річкову і прибережну навігацію. На Тихо­океанському узбережжі сучасні порти обладнані в затоці Сан-Франциско, а також на річках Сакраменто, Колумбія і Уілламетт, у затоці П'юджет-Саунд і його річкових бухтах. Проте більше половини вантажообігу по внутрішніх водних маршрутах США припадає на басейн Міссісіпі і Великі озера. Значення Великих озер для транспорту зросло після заве­ршення будівництва в 1959 р. морських судноплавних шляхів по р. Св.Лаврентія, що дозволило великим суднам виходити з озер в Атлан­тичний океан. Мережа каналів у штатах Нью-Йорк та Іллінойс, а також Береговий канал, що йде паралельно узбережжю Атлантичного океану і Мексиканської затоки, істотно збільшують довжину американських водних шляхів.

Океанські маршрути. Сучасні маршрути океанських лайнерів праг­нуть прокладати по дугах великого кола земної кулі, які проходять через точки відправлення і прибуття. Так, хоч Йокогама знаходиться майже на одній паралелі з Сан-Франциско, найкоротший маршрут по дузі велико­го кола проходить північніше, поблизу Алеутських островів. Найкоротша відстань від Нью-Йорка до Ліверпуля (Англія) проходить поблизу Великої Ньюфаундлендської банки. У наші дні існує сім головних оке­анських маршрутів.

1. Найбільш пожвавлений північноатлантичний маршрут зв'язує порти Атлантичного узбережжя Америки від Канади до Флориди з портами Західної Європи.

2. Другий по завантаженості маршрут проходить через Суецький ка­нал. Тут сходяться шляхи з Європи, з Атлантичного узбережжя Північної і Центральної Америки в Східну Африку, Індію та інші країни Південної і Південно-Східної Азії. Найкоротший шлях з Європи в Австралію, Китай і Японію проходить також через Суецький канал; однак маршрути в цю частину земної кулі зі східного узбережжя США і з країн Карибського басейну коротші через Панамський канал. Досі багато вантажних марш­рутів між Західною Європою і Австралією проходять навколо мису Доброї Надії. Шлях через Суецький канал на 1600 км коротший, але через висо­ку плату проходу по каналу більш довгий шлях обходиться дешевше. Крім того, найбільші судна не можуть пройти Суецьким каналом.

3. Третє місце по завантаженості займає маршрут через Панамський канал. Цей маршрут помітно скорочує шлях з портів східного узбережжя США і країн Західної Європи на західне узбережжя Північної і Півден­ної Америк. З Нью-Йорка до Сан-Франциско через Магелланову прото­ку відстань 21 134 км, а через Панамський канал — 8467 км. З Нью-Йорка до Вальпараїсо в Чилі через Магелланову протоку — 13 483 км, а через Панамський канал — 7020 км. Відстань від Ліверпуля до Вальпа­раїсо через канал коротша на 2478 км. Лінія однакових відстаней від Нью-Йорка через Суецький і Панамський канали проходить поблизу Гонконга і Маніли, а від Англії — далі на схід за Австралію і Японію. Таким чином, маршрути через Суецький канал з Європи до всіх азіатсь­ких країн і Австралії коротші.

4. Західноафриканські маршрути з'єднують атлантичні порти Євро­пи і обох Америк із західним і південно-східним узбережжям Африки. Це короткий шлях з атлантичних берегів Північної і Південної Америк, а також півночі і заходу Європи в Австралію і Нову Зеландію. По цьому ж маршруту йдуть і супертанкери з нафтою з країн Середнього Сходу в Європу.

5. Південноамериканські маршрути з'єднують Європу і Атлантичне узбережжя США з Бразилією, Уругваєм і Аргентиною. Значущість цього маршруту зростає через збільшення вантажообігу з цими південноаме­риканськими країнами.

6. Маршрути по північній частині Тихого океану зв'язують Тихооке­анське узбережжя США і Канади з Японією і Китаєм. Більшість цих маршрутів прокладена по дузі великого кола і проходить поблизу Алеут­ських островів, але деякі пасажирські і вантажні судна заходять в Гоно­лулу, що збільшує шлях, наприклад, від Сан-Франциско до Йокогами на 1600 км.

7. У південній частині Тихого океану для США представляють інте­рес два маршрути: один — через Гонолулу, Самоа і о-ва Фіджі, а інший — через Таїті і острови Товариства. Обидва маршрути зв'язують Тихооке­анське узбережжя США з Новою Зеландією і Австралією, а також — через Панамський канал — північноатлантичні країни з Австралією і островами південної частини Тихого океану.

Типи суден. Більшість суден проектується відповідно до вимог навіга­ції і під певний тип вантажу. Деякі річкові судна призначені тільки для пасажирів, більше суден використовується для перевезення пасажирів і вантажів (вантажопасажирські), але основна маса суден спеціалізуєть­ся на перевезенні вантажів. Існує 4 основних типи морських суден: 1) вантажні судна (суховантажні, наливні, комбіновані тощо), які викону­ють окремі замовлення або працюють на регулярних маршрутах; 2) ван­тажопасажирські судна; 3) швидкохідні пасажирські лайнери, що ма­ють два або три класи для пасажирів, а також поштове і багажне відді­лення; 4) невелика кількість комфортабельних швидкісних суден, роз­рахованих тільки на пасажирів і пошту.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua