Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

ВИКОРИСТАННЯ ВОДИ

Споживання води. Водоспоживання швидко зростає, однак не тільки через збільшення чисельності населення, але і внаслідок урбанізації, ін­дустріалізації і особливо розвитку сільськогосподарського виробництва, зокрема зрошуваного землеробства. У 2000 р. добове світове споживання води досягло 26 540 млрд л, або 4280 л на людину. 72 % від цього об'єму витрачається на зрошування, а 17,5 % — на промислові потреби. Близь­ко 69 % іригаційних вод втрачено безповоротно.

Повторне використання води. Використана вода не завжди втрача­ється повністю, частина її або навіть вся вона може бути повернена в кругообіг і знову використана. Наприклад, вода з ванни або душу по каналізаційних трубах потрапляє в міські очисні споруди, де проходить обробку і потім використовується повторно. Як правило, понад 70 % мі­ських стоків повертається в річки або підземні водоносні горизонти. На жаль, у багатьох великих приморських містах муніципальні і промисло­ві стічні води просто скидаються в океан і не утилізуються. Хоча такий спосіб не потребує витрат на їхнє очищення і повернення в обіг, відбува­ється втрата потенційно придатної до вживання води і забруднення мор­ських акваторій. При зрошуваному землеробстві посіви багато потребують води, висмоктуючи її корінням. У процесі транспірації таким чином, безповоротно втрачається до 99 % води. Однак при зрошуванні фермери зазвичай витрачають більше води, ніж необхідно для посівів. Частина її стікає до периферії поля і повертається в зрошувальну мережу, а інша — просочується в грунт, поповнюючи запаси ґрунтових вод, які можна від­качувати за допомогою насосів.

Використання води в сільському господарстві. Землеробство — найбіль­ший споживач води. У Єгипті, де майже не буває дощів, усе землеробство засноване на зрошуванні, тоді як у Великобританії практично всі сільсь­когосподарські культури забезпечуються вологою за рахунок атмосфер­них опадів. У США зрошується 10 % сільськогосподарських земель, в основному на заході країни. Значна частина сільськогосподарських угідь штучно зрошується в таких азіатських країнах: Китаї (68 %), Японії (57 %), Іраку (53 %), Ірані (45 %), Саудівській Аравії (43 %), Пакистані (42 %), Ізраїлі (38 %), Індії і Індонезії (по 27 %), Таїланді (25 %), Сирії (16 %), на Філіппінах (12 %) і у В'єтнамі (10 %). В Африці, крім Єгипту, істотна частка зрошуваних земель у Судані (22 %), Свазіленді (20 %) і Сомалі (17 %), а в Америці - у Гайані (62 %), Чилі (46 %), Мексиці (22 %) і на Кубі (18 %). У Європі зрошуване землеробство розвинене в Греції (15 %), Франції (12 %), Іспанії й Італії (по 11 %). В Австралії зрошується бл. 9 % сільськогосподар­ських угідь і бл. 5 % — у колишньому СРСР.

Харчова промисловість. Для переробки різних харчових культур потрі­бна неоднакова кількість води в залежності від продукту, технології виго­товлення і доступності води відповідної якості в достатньому об'ємі. У США на виробництво 1 т хліба витрачається від 2000 до 4000 л води, а в Європі — лише 1000 л і тільки 600 л — в деяких інших країнах. Для консервування фруктів і овочів потрібно від 10 000 до 50 000 л води на 1 т в Канаді, а в Ізраїлі, де вода є великим дефіцитом, — тільки 4000— 1500. «Чемпіоном» з витрат води є лімська квасоля, на консервування 1 т якої в США витрача­ється 70000 л води. На переробку 1 т цукрового буряка затрачується 1800 л води в Ізраїлі, 11 000 л у Франції і 15 000 л у Великобританії. На переробку 1 т молока потрібно від 2000 до 5000 л води, а на виробництво 1000 л пива у Великобританії — 6000 л, а в Канаді — 20 000 л.

Промислове водоспоживання. Целюлозно-паперова промисловість одна з найбільш водоємких внаслідок величезного об'єму сировини, що переробляється. На виробництво кожної тонни целюлози і паперу в се­редньому затрачується 150 000 л води у Франції і 236 000 л в США. У процесі виробництва газетного паперу на Тайвані і в Канаді витрачаєть­ся бл. 190 000 л води на 1 т продукції, виробництво ж 1 т високоякісного паперу в Швеції потребує 1 млн л води.

Паливна промисловість. Для виробництва 1000 л високоякісного авіа­ційного бензину необхідно 25 000 л води, а автомобільного бензину — на дві третини менше.

Текстильна промисловість вимагає багато води для замочування сиро­вини, її очищення і промивки, вибілювання, фарбування і обробки тка­нин та для інших технологічних процесів. Для виробництва кожної тонни бавовняної тканини необхідно від 10 000 до 250 000 л води, шерстяної — до 400 000 л. Виготовлення синтетичних тканин вимагає значно більше води — до 2 млн л на 1 т продукції.

Металургійна промисловість. У ПАР при видобутку 1 т золотої руди витрачається 1000 л води, у США при видобутку 1 т залізної руди 4000 л і 1 т бокситів — 12 000 л. Для виробництва заліза і сталі в США потрібно приблизно 86 000 л води на кожну тонну продукції, але до 4000 л з них складають безповоротні втрати (головним чином, на випаровування), і, отже, приблизно 82 000 л води може бути використано повторно. Водо­споживання в чорній металургії значно відрізняється в різних країнах. На виробництво 1 т чавуну у чушках в Канаді витрачається 130 000 л води, на виплавку 1 т чавуну в доменній печі у США — 103 000 л, сталі в електропечах у Франції — 40 000 л, а в Німеччині — 8000—12 000 л.

Електроенергетика. Для виробництва електроенергії на ГЕС викори­стовується енергія падаючої води, що обертає гідравлічні турбіни. У США на ГЕС щодня витрачається 10 600 млрд л води.

Стічні води. Вода необхідна для евакуації побутових, промислових і сільськогосподарських стоків. Хоч майже половина населення, напри­клад США, обслуговується каналізаційними системами, стоки з бага­тьох будинків все ще просто скидаються у відстійники. Але все більша обізнаність про те, до яких наслідків призводить забруднення води через подібні застарілі каналізаційні системи, стимулювала прокладку нових систем і спорудження водоочисних станцій для запобігання інфільтрації забруднюючих речовин в підземні води і надходження неочищених сто­ків в річки, озера і моря.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua