Перелік предметів
|
ГЕОГРАФІЯ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ
ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ
АГРОНОМІЧНА І ГІРНИЧО-ХІМІЧНА СИРОВИНА
Головні мінеральні
добрива — нітрати
(селітри), калійні солі і фосфати.
Нітрати. Сполуки азоту застосовуються
також у виробництві вибухових речовин. Аж до закінчення Першої світової війни
і в перші післявоєнні роки монополія на ринку нітратів належала Чилі. У цій
країні у внутрішніх аридних долинах Берегових хребтів Анд зосереджені величезні
запаси «каліче» — чилійської селітри (природного нітрату натрію). Пізніше
широко розгорнулося виробництво штучних нітратів з використанням атмосферного
азоту. США, де розроблена технологія отримання безводного аміаку, що містить
82,2 % азоту, займають перше місце у світі з його виробництва (60 % продукції
припадає на частку Луїзіани, Оклахоми і Техасу). Можливості отримання азоту з
атмосфери необмежені, а необхідний водень отримують в основному з природного
газу і методом газифікації твердого і рідкого палива.
Калійні солі. Головні мінерали калійних
солей — сильвін (хлорид калію) і карналіт (хлорид калію і магнію). Сильвін
зазвичай присутній спільно з кам'яною сіллю — галітом у складі сильвініту,
гірської породи, створюючої поклади калійних солей. Виробництво калійних солей
до Першої світової війни було монополією Німеччини, де їхній видобуток в районі
Штасфурта почався у 1861 р. Аналогічні родовища були відкриті і освоєні в
соленосних басейнах західного Техасу і східному Нью-Мексико (США), в Ельзасі
(Франція), Польщі, біля Солікамська в Передураллі (Росія), басейні р. Ебро
(Іспанія) і Саскачевані (Канада). Перше місце з видобутку калійних солей у 1995
р. займала Канада (9 млн т), за нею йшли Німеччина (3,3 млн т), Росія і
Білорусія (по 2,8 млн т), США (1,48 млнт), Ізраїль (1,33 млн т), Йорданія (1,07
млнт).
Фосфати. Промислові родовища фосфатів
представлені фосфоритами і апатитовими рудами. Велика частина світових
ресурсів фосфатів зосереджена у поширених морських фосфоритових осадах.
Виявлені ресурси, включаючи непромислові, оцінюються мільярдами тонн фосфору.
У 1995 р. понад 34 % світового видобутку фосфатів припадало на США, далі були
Марокко (15,3 %), Китай (15 %), Росія (6,6 %), Туніс (5,6 %)та Йорданія (3,7 %).
У Росії головною сировиною для отримання фосфатних добрив і фосфору є апатит,
що добувається в Хибінах на Кольському півострові.
Кухонна
сіль добувається
більш ніж у 100 країнах. Найбільший її виробник — США. Майже половина кухонної
солі використовується в хімічній промисловості, головним чином у виробництві
хлору і каустичної соди, 1 /4 витрачається для запобігання обледенінню
автомобільних доріг. Крім того, вона широко застосовується в шкіряній і
харчовій промисловості і є важливим харчовим продуктом людини і тварин.
Кухонну сіль отримують з родовищ кам'яної солі і шляхом випаровування
(природного і штучного) води солоних озер, морської води або підземних
розсолів. Світові ресурси кухонної солі практично невичерпні. Майже у кожній
країні є поклади кам'яної солі, або установки з-випаровування солоної води.
Колосальне джерело кухонної солі — Світовий океан. У США ресурси кам'яної і
кухонної солі в природних розсолах зосереджені в північно-східних і західних
районах, а також на узбережжі Мексиканської затоки. Солоні озера і виробничі
потужності з випаровування розсолів знаходяться на заході США.
У Росії сіль добувається на ряді
родовищ у Прикаспії (озера Ельтон і Баскунчак), Передураллі, Східному Сибіру, у
центральних і північно-західних районах європейської частини як з покладів
кам'яної солі, так і з солоних озер і соляних куполів. Великі родовища кам'яної
солі є в Україні і Білорусії. Значні промислові запаси солі зосереджені в
озерах Казахстану і затоці Кара-Богаз-Гол в Туркменії. Перше місце з видобутку
кухонної солі займають США (21 %в 1995), потім йдуть Китай (14%), Канада і
Німеччина (по 6 %). Значний видобуток солі (понад 5 млн т на рік) ведеться у
Франції, Великобританії, Австралії, Польщі, Україні, Мексиці, Бразилії та
Індії.
Сірка. Велика її частина (60—75 %) йде на
отримання сірчаної кислоти, необхідної для виробництва фосфатних та інших
мінеральних добрив. Крім того, вона використовується як інсектофунгіцид і
дезінфікуючий засіб у виробництві органічних і неорганічних хімікатів, при очищенні
нафти, отриманні чистих металів і в багатьох інших галузях промисловості. У
природі сірка зустрічається в самородному вигляді як м'який мінерал жовтого
кольору, а також у сполуках із залізом і основними кольоровими металами
(сульфідами) або з лужними елементами і лужноземельними металами (сульфатами).
У вугіллі і нафті сірка знаходиться у формі різних складних органічних сполук,
а в природному газі — у вигляді газоподібного сірководню.
Світові ресурси сірки у сольовому
відкладенні, продуктах вулканічних вивержень тощо досягають 3,5 млрд т.
Ресурси сірки в сульфатах кальцію — гіпсі та ангідриті — практично не обмежені.
Бл. 600 млрд т сірки міститься у викопному вугіллі і горючих сланцях. США є
провідним світовим виробником сірки. 30 % сірки добувається методом Фраша,
який полягає в нагнітанні у пласт по свердловинах водяної пари або гарячої
води. При цьому сірка плавиться під землею і підіймається на поверхню стислим
повітрям за допомогою ерліфту. Таким же чином розробляються родовища самородної
сірки, зв'язані з соляними куполами і осадовими відкладеннями. Крім того,
сірку в США отримують в процесі очищення нафти, при переробці природного газу і
на багатьох коксохімічних заводах. Разом з тим сірчана кислота виробляється при
випаленні і плавленні руд міді, свинцю, молібдену і цинку.
|