Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

АГРОНОМІЧНА І ГІРНИЧО-ХІМІЧНА СИРОВИНА

Головні мінеральні добрива — нітрати (селітри), калійні солі і фосфати.

Нітрати. Сполуки азоту застосовуються також у виробництві вибу­хових речовин. Аж до закінчення Першої світової війни і в перші після­воєнні роки монополія на ринку нітратів належала Чилі. У цій країні у внутрішніх аридних долинах Берегових хребтів Анд зосереджені величе­зні запаси «каліче» — чилійської селітри (природного нітрату натрію). Пізніше широко розгорнулося виробництво штучних нітратів з викорис­танням атмосферного азоту. США, де розроблена технологія отримання безводного аміаку, що містить 82,2 % азоту, займають перше місце у світі з його виробництва (60 % продукції припадає на частку Луїзіани, Оклахоми і Техасу). Можливості отримання азоту з атмосфери необмежені, а необхідний водень отримують в основному з природного газу і методом газифікації твердого і рідкого палива.

Калійні солі. Головні мінерали калійних солей — сильвін (хлорид ка­лію) і карналіт (хлорид калію і магнію). Сильвін зазвичай присутній спі­льно з кам'яною сіллю — галітом у складі сильвініту, гірської породи, створюючої поклади калійних солей. Виробництво калійних солей до Першої світової війни було монополією Німеччини, де їхній видобуток в районі Штасфурта почався у 1861 р. Аналогічні родовища були відкриті і освоєні в соленосних басейнах західного Техасу і східному Нью-Мексико (США), в Ельзасі (Франція), Польщі, біля Солікамська в Передураллі (Росія), басейні р. Ебро (Іспанія) і Саскачевані (Канада). Перше місце з видобутку калійних солей у 1995 р. займала Канада (9 млн т), за нею йшли Німеччина (3,3 млн т), Росія і Білорусія (по 2,8 млн т), США (1,48 млнт), Ізраїль (1,33 млн т), Йорданія (1,07 млнт).

Фосфати. Промислові родовища фосфатів представлені фосфорита­ми і апатитовими рудами. Велика частина світових ресурсів фосфатів зосереджена у поширених морських фосфоритових осадах. Виявлені ресурси, включаючи непромислові, оцінюються мільярдами тонн фос­фору. У 1995 р. понад 34 % світового видобутку фосфатів припадало на США, далі були Марокко (15,3 %), Китай (15 %), Росія (6,6 %), Туніс (5,6 %)та Йорданія (3,7 %). У Росії головною сировиною для отримання фосфатних добрив і фосфору є апатит, що добувається в Хибінах на Кольському півострові.

Кухонна сіль добувається більш ніж у 100 країнах. Найбільший її ви­робник — США. Майже половина кухонної солі використовується в хі­мічній промисловості, головним чином у виробництві хлору і каустичної соди, 1 /4 витрачається для запобігання обледенінню автомобільних доріг. Крім того, вона широко застосовується в шкіряній і харчовій промисло­вості і є важливим харчовим продуктом людини і тварин. Кухонну сіль отримують з родовищ кам'яної солі і шляхом випаровування (природного і штучного) води солоних озер, морської води або підземних розсолів. Світові ресурси кухонної солі практично невичерпні. Майже у кожній країні є поклади кам'яної солі, або установки з-випаровування солоної води. Колосальне джерело кухонної солі — Світовий океан. У США ре­сурси кам'яної і кухонної солі в природних розсолах зосереджені в північно-східних і західних районах, а також на узбережжі Мексиканської затоки. Солоні озера і виробничі потужності з випаровування розсолів знаходяться на заході США.

У Росії сіль добувається на ряді родовищ у Прикаспії (озера Ельтон і Баскунчак), Передураллі, Східному Сибіру, у центральних і північно-західних районах європейської частини як з покладів кам'яної солі, так і з солоних озер і соляних куполів. Великі родовища кам'яної солі є в Україні і Білорусії. Значні промислові запаси солі зосереджені в озерах Казахстану і затоці Кара-Богаз-Гол в Туркменії. Перше місце з видобут­ку кухонної солі займають США (21 %в 1995), потім йдуть Китай (14%), Канада і Німеччина (по 6 %). Значний видобуток солі (понад 5 млн т на рік) ведеться у Франції, Великобританії, Австралії, Польщі, Україні, Мексиці, Бразилії та Індії.

Сірка. Велика її частина (60—75 %) йде на отримання сірчаної кисло­ти, необхідної для виробництва фосфатних та інших мінеральних доб­рив. Крім того, вона використовується як інсектофунгіцид і дезінфікуючий засіб у виробництві органічних і неорганічних хімікатів, при очищенні нафти, отриманні чистих металів і в багатьох інших галузях про­мисловості. У природі сірка зустрічається в самородному вигляді як м'я­кий мінерал жовтого кольору, а також у сполуках із залізом і основними кольоровими металами (сульфідами) або з лужними елементами і луж­ноземельними металами (сульфатами). У вугіллі і нафті сірка знаходить­ся у формі різних складних органічних сполук, а в природному газі — у вигляді газоподібного сірководню.

Світові ресурси сірки у сольовому відкладенні, продуктах вулканіч­них вивержень тощо досягають 3,5 млрд т. Ресурси сірки в сульфатах кальцію — гіпсі та ангідриті — практично не обмежені. Бл. 600 млрд т сірки міститься у викопному вугіллі і горючих сланцях. США є провід­ним світовим виробником сірки. 30 % сірки добувається методом Фраша, який полягає в нагнітанні у пласт по свердловинах водяної пари або гарячої води. При цьому сірка плавиться під землею і підіймається на поверхню стислим повітрям за допомогою ерліфту. Таким же чином розробляються родовища самородної сірки, зв'язані з соляними купола­ми і осадовими відкладеннями. Крім того, сірку в США отримують в процесі очищення нафти, при переробці природного газу і на багатьох коксохімічних заводах. Разом з тим сірчана кислота виробляється при випаленні і плавленні руд міді, свинцю, молібдену і цинку.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua