Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

РОЗМІЩЕННЯ І ГУСТОТА НАСЕЛЕННЯ

На Землі заселені майже усі території, придатні для життя людей та їхньої господарської діяльності. Населення світу розселене нерівномірно. Нарівні з великими густонаселеними районами, де понад 1 тис. лю­дей на 1 км2, є неосвоєні області (площа останніх складає бл. 15 % всієї території суходолу). До незаселених областей відносяться приполярні райони (постійні населені пункти є лише на півдні від 78° пн.ш. і на півночі від 54° пд. ш.), високогірні області (практично всі гірські райони, розташовані вище за 5000 м), основна частина гігантських пустель Центральної і Південно-Західної Азії і Північної Африки. У той же час у найбільш густонаселених районах світу, що становлять приблизно 7 % суходолу, зосереджено понад 70 % всього населення світу (області дав­нього штучного зрошування в долинах найбільших річок Південної, Південно-Східної і Східної Азії, долина Нілу в Африці; промислові райони Європи і Північної Америки). Переважна частина населення проживає в Східній (80 %) і Північній (90 %) півкулях, причому в основному на рівнинах, у межах низовин і височин до 500 м, територія яких становить тільки 28 % всього суходолу. У Європі, Австралії і Океанії в таких райо­нах живе понад 9/10 населення. В Африці і Південній Америці значна частина населення проживає в областях, розташованих на висоті 500— 1500 м (відповідно 35,6 і 27,5 %). У Болівії, Афганістані, Ефіопії, Мекси­ці, Перу понад 2/3 населення розміщено в районах, висота яких переви­щує 1000 м (загалом у світі в таких районах проживає 8 % всього насе­лення). У Нідерландах, Польщі, Франції, Японії, США майже всі посе­лення знаходяться на висоті не більше за 500 м (у Нідерландах 1/5 насе­лення живе на захищених греблями територіях, розташованих нижче від рівня моря). У 200-кілометровій смузі вздовж морського узбережжя, яка складає 16 % усього суходолу, зосереджена 1/2 населення світу.

Середня густота населення світу збільшується (пропорційно зрос­танню чисельності). У 1900 р. вона дорівнювала 12 чоловік на 1 км2 засе­леної густоти світу, у 1950 р. — 18, в 1992 р. — 40 чоловік. Показник густоти сільського населення зростає значно повільніше (відповідно 10,5; 13 і 16 чоловік на 1 км2). У більшості промислово розвинених держав густота сільського населення скорочується. Середня густота населення по окремих регіонах коливається у дуже великих межах: у Західній Єв­ропі — 102,1 чоловік на 1 км2, в Азії — 117,4, в Африці — 22,5, в Америці — 17,6, у республіках СНД — 13,0, в Австралії і Океанії — 3,4 (густота сільського населення відповідно 25; 81; 13; 4,8; 4,4; 1,0). У Європі (ви­ключаючи деякі держави-карлики) найбільш висока середня густота населення (200—350 чоловік на 1 км2) відмічається в Нідерландах, Бель­гії, ФРН, Великобританії. Низька густота (2—15 чоловік на 1 км2) хара­ктерна для Ісландії, Норвегії і Фінляндії. Середня густота населення в Азії трохи вище, ніж у Європі, густота сільського населення тут в 2,35 разу вище. В Азії зосереджено понад 1/2 усього сільського населення світу (2230 млн з 3123 млн людей). Найбільш висока густота населення (200—1000 людей на 1 км2) у Бангладеш, Японії, Лівані, Шрі-Ланці, Індії. У той же час густота населення в Монголії, Саудівській Аравії і Омані — 1—5 чоловік на 1 км2. Значні коливання густоти спостерігаються і всередині великих країн (Китай, Індія, Індонезія). В Африці найбільш висока густота населення (якщо не вважати деяких островів) у Руанді і Бурунді (до 200—300 і більше чоловік на 1 км2), найменша — в Західній Сахарі, Намібії, Ботсвані, Лівії і Маврітанії (приблизно від 1 до 2 чоловік на 1 км2). Для деяких країн характерні дуже великі контрасти заселено­сті (наприклад, Єгипет). В Америці, що має майже таку ж середню гус­тоту, що й Африка, густота сільського населення в 2,5 разу менша, що пояснюється високим відсотком міського населення. Найбільша серед­ня густота характерна для Центральної Америки (в Сальвадорі і на Ямайці — 260—300 чоловік на 1 км2), найменша — для Канади (що пов'язано з надзвичайно слабкою заселеністю її приполярних територій), Бразилії і Перу (3—15 чоловік). Дуже низька середня густота населення в Австра­лії і в Папуа — Новій Гвінеї (2—7 людей на 1 км2). Невеликі острови іноді мають дуже високу густоту населення. Серед островів, що відносяться до Африки, дуже густо заселений Маврикій (573 людей на 1 км2); у басейні Середземного моря — Мальта (1105 людей); у Карибському ба­сейні — Барбадос (587 людей). Висока густота населення спостерігаєть­ся і в багатьох країнах Океанії (понад 150 людей на 1 км2).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua