Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ
МАТЕРИКИ

ПІВДЕННА АМЕРИКА

ВОДОСПАДИ ІГУАСУ

Ігуасу — система водоспадів на кордоні Аргентини і Бразилії, на р. Ігуасу, у 26 км від місця впадіння її в р. Парана. Якщо їх скласти разом, то вони будуть майже в чотири рази ширші за Ніагару і на 30 м вищі. Річка Ігуасу розливається у цьому місці майже на 4-кілометрову ширину

і, досягнувши краю плато Парана, з гуркотом обрушується з 82-метрової висоти в ущелину «Паща диявола». Білий пінистий стовп водяних бризок і випаровування підіймається над кам'янистим входом в ущелину. Над ним з'являються численні райдуги, а рев падаючої води чути на відстані 24 км. Е. Рузвельт, дружина американського президента Франкліна Д. Рузвельта, писала: «Наша Ніагара на його фоні виглядає як струмінь води з кухонного крана». А швейцарський ботанік Р. Шода описав це величне видовище так: «Коли ви стоїте біля підніжжя водоспаду і, піднявши очі, бачите, що на 82-метровій висоті весь горизонт затулений від вас водяними струменями, ви переживаєте почуття, схоже на страх. На ваших очах океан падає у безодню».

Могутній каскад Ігуасу складається з 275 окремих потоків і струменів, розділених між собою скелястими, вкритими лісом островами. Плато, з якого падають водоспади, утворене із застиглої лави і твердих вулканічних порід. Деякі водоспади зриваються з краю плато в ущелину у вигляді безперервного струменя, інші, перш ніж досягнути дна, падають з уступу на уступ. На дні ущелини водоспади зливаються у бурхливий потік, який продовжує свій стрімкий біг на південь, щоб влитися в р. Парана. Лише дві південноамериканські річки, Амазонка і Оріноко, перевершують потужністю Ігуасу, яка живить водоспади. Майже усюди вона має ширину від 450 до 900 м. У сезон дощів, з листопада по березень, річка щосекунди скидає в «Пащу диявола» майже 1З,6 млн л води. Цього досить, щоб наповнити три плавальних олімпійських басейни. Під час сухого сезону кількість води значно зменшується — кожну секунду з плато стікає лише 2,3 млн л. А приблизно один раз на 40 років сильні посухи висушують річку повністю. Остання така посуха була у 1978 р. Водоспад перетворився тоді в ланцюг звичайних скелястих круч і залишався в такому стані цілий місяць, поки не з'явився струмок води, який сповіщав, що незабаром водоспад оживе. Індіанці жили в цих місцях задовго до того, як у 1541 р. водоспад був «відкритий» іспанським конкістадором А. Нуньєсом Кавеса де Вакою, який на чолі загону просувався від узбережжя Бразилії до нового міста Асунсьйон у Парагваї. Дивно, але відкриття не справило на де Баку ніякого враження. У першому звіті про експедицію, опублікованому в 1555 p., повідомлялося лише про те, що «течія Ігуасу була такою сильною, що каное несло вниз по річці зі скаже­ною швидкістю. Це відбувалося тому, що поблизу від цього місця знахо­диться великий водоспад... Тому довелося витягнути каное з води і пере­нести їх берегом в обхід водоспаду».

У 1909 р. Аргентина, а в 1939 р. Бразилія створили на берегах водо­спаду національні парки, щоб захистити багату тропічну і субтропічну фауну регіону. Рослинність парків представлена 200 видами дерев, ліа­нами, папоротями, бегоніями, мімозами, орхідеями тощо. Багато птахів: гарпія, папуга ара, шуліки, рід курячих, качки, чаплі. Серед буйної рос­линності живуть також оцелоти, ягуари, тапіри, три види оленів, капібари, броненосці, мурашкоїди, лінивці, койоти, мавпи-ревуни тощо.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua