Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ
ОКЕАНИ

ТИХИЙ ОКЕАН. ОКЕАНІЯ

ОКЕАНІЯ: ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

Океанія — сукупність островів у центральній і південно-західній частинах Тихого океану, між Австралією, Малайським архіпелагом на заході і широкою, позбавленою островів смугою океану на півночі, сході і півдні; іноді виділяється в самостійну частину світу. Загальна плоша островів Океанії — 1,26 млн км2. Населення — бл. 18 млн лю­дей. Океанія — це найбільше у світі скупчення островів (бл. 10 тис.). Острови розташовані між субтропічними широтами Північної півкулі і помірними Південної. Найбільша висота 5029 м (г. Джая на о. Нова Гвінея).

Клімат океанічний, переважно субекваторіальний і екваторіальний, на півдні — субтропічний і помірний. Опадів в основному бл. 1000 мм на рік, на навітряних схилах великих островів до 10 тис. мм. Найбільші острови в Океанії — Нова Гвінея (його західна половина — провінція Іріан-Джая належить Індонезії) і Нова Зеландія (Північний і Південний о-ви). Вони займають 80 % території Океанії. В Океанії вчені виділяють З великі групи островів: Меланезія — найбільш західні і великі острови; Мікронезія — дрібні острови на півночі від Меланезії; Полінезія — остро­ви в центральній частині океану. Кожна з цих груп складається з кількох архіпелагів. У самостійну частину Океанії виділяється Нова Зеландія, хоч за своїм етнічним складом вона ближчало Полінезії. Острови Мела­незії і західної Мікронезії — це надводні частини величезних гірських ланцюгів, що підіймаються з дна Тихого океану. Великі острови гористі, розітнені долинами. Багато островів центральної частини Тихого океа­ну — це конічні вершини підводних вулканів. Серед них — Гавайські о-ви (частина території США), Самоа, Маркизькі о-ви, південні о-ви Кука, о-ви Товариства, о. Пасхи (належить Чилі). Деякі з вершин вулка­нів могли б вважатися найвищими у світі. Наприклад, гори Мауна-Лоа і Мауна-Кеа на острові Гаваї від підводної основи до вершин мають понад 9 тис. м. Однак більшість островів Полінезії і східної Мікронезії — низькі коралові атоли, які іноді ледве підносяться над водою. Це «живі» острови, їх побудували живі морські організми — корали.

Різноманітна флора Океанії. Вона не дуже багата кількістю видів, але щедра ендемічними рослинами, які вражають пишнотою цвітіння. Крім впливу широтного розташування, на характері рослинності сильно позначається і висота над рівнем моря. На деяких найбільш високих островах можна зустріти всі кліматичні типи рослинності — від вологих вічнозелених лісів до високогірної, майже тундрової рослинності на вер­шині. Справжня цариця Океанії — кокосова пальма. Її деревина міцна і йде на будівництво; молоко кокосового горіха вживають у їжу; з волокна кокоса плетуть вірьовки, роблять щітки, рогожі. Особливо цінна коп­ра — висушений м'якуш горіха. Вона містить 65 % олії, яка йде на виро­бництво маргарину, кращих сортів туалетного мила і багатьох інших ко­рисних речей.

Фауна Океанії, виключаючи великі острови поблизу Австралії, від­носно бідна. На островах майже немає ссавців. Багато птахів, але кіль­кість їх видів зменшується в напрямі на схід.

В Океанії розташовані держави: Вануату, Західне Самоа, Кирібаті, Маршаллові Острови, Науру, Нова Зеландія, Палау, Папуа — Нова Гві­нея, Північні Маріанські Острови, Соломонові Острови, Тонга, Тувалу, Федеративні Штати Мікронезії, Фіджі. Значну частину Океанії склада­ють володіння Австралії, Великобританії, Нової Зеландії, США, Фран­ції. Населення 9,5 млн людей (1988). У науці ще немає єдиної думки про те, як заселялася Океанія — із заходу чи зі сходу. На думку більшості вчених, заселення почалося з Південно-Східної Азії і поступово йшло з

півночі і заходу на південь і схід. На найбільш віддалених на сході остро­вах люди оселилися, ймовірно, тільки близько XIV ст. Предки нинішніх океанійців були відважними і умілими мореплавцями. Народи Океанії створили своє яскраве, самобутнє мистецтво. Вченим треба ще немало попрацювати, щоб відновити історію народів Океанії, розгадати її загад­ки, наприклад, таємницю пірамід на острові Таїті. Корінне населення Океанії поділяють на меланезійців, мікронезійців і полінезійців. Кожна з цих груп складається з безлічі народів. Полінезійці, наприклад, розмов­ляють на споріднених мовах, але на кожному архіпелагу і навіть одино­чних островах живе окремий народ — тонганці, ніуеанці, токелауанці, таїтяни, тубуайці, рапануйці (острів Пасхи) і т. п. Окрім корінного насе­лення на островах Океанії проживає майже стільки ж прийшлого насе­лення. Це австралійці, новозеландці, англійці, французи, американці, японці, філіппінці, індійці тощо. До XVI ст. європейці не знали про існу­вання Океанії. Лише під час кругосвітньої подорожі Ф. Магеллана були відкриті Маріанські острови, але і після цього пройшли сторіччя, перш ніж архіпелаги і острови Океанії з'явилися на карті Світового океану.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua