Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
БІОСФЕРА

НЕРІВНОМІРНІСТЬ ПОШИРЕННЯ ТВАРИН

Тварини суходолу і внутрішніх водоймищ не тільки дуже різноманіт­ні, їх види утворюють велике число територіальних угруповань, які відрі­зняються одне від одного. Кожне таке угруповання складається з тва­рин, пристосованих до тих або інших місцевих умов. У цьому відношенні тваринний світ континентів і островів виглядає інакше, ніж фауна океа­нів і морів. Незважаючи на велику строкатість угруповань тварин на суходолі, у річках та озерах, поширення їх підпорядковується певним, добре вираженим закономірностям: по-перше, широтній географічній зональності, по-друге, зміні приморських угруповань внутрішньоконти­нентальними і, нарешті, висотній поясності у горах.

Широтна зональність у поширенні тварин цілком відповідає зональ­ності рослинного покриву і фунтів. Вона зумовлена різним обсягом потоку сонячної енергії, що збільшується від полюсів до екватора. Особливо добре зональність виражена на рівнинах великих континентів: у Євразії, Афри­ці, в Північній і Південній Америці, значно менше — в Австралії.

Вплив віддаленості від океанів зумовлений тим, що від узбережжя в глиб континентів зменшується вологість клімату і хмарність, більше соня­чних променів досягає земної поверхні, а в холодну пору року і ночами посилюється випромінювання тепла у світовий простір, зростає континентальність клімату. Оскільки на Землі переважає перенесення вологи вздовж широт, то спільний вплив зональних чинників і континенталізації створює свого роду «сітку» різних угруповань тварин: у міру віддаленості від морів і океанів зональний набір угруповань тварин змінюється: замість вологолюбних тварин у всіх зонах починають переважати сухолюбні.

На розподіл тварин значним чином впливає рельєф суходолу. Гірські хребти на краю континентів затримують вологу, яку приносять океани. Тому з іншого боку гір континентальність клімату різко зростає, тут по­ширені степові, саванні або пустельні тварини. Навпаки, на рівнинних континентах краще виражена зональна зміна угруповань тварин, і склад тваринного світу поступово змінюється вздовж широт. Гірські ж систе­ми, що простягаються далеко з півночі на південь, дозволяють теплолю­бним тваринам розповсюджуватися від теплих областей на сотні і тисячі кілометрів, оскільки на звернених до морів і океанів схилах гір клімат протягом усього року пом'якшується хмарністю і опадами. Наприклад, теплолюбні тропічні птахи колібрі поширені вздовж Тихоокеанського узбережжя Північної Америки до Аляски; сумчасті і яйцеродні ссавці, папуги та інші характерні для тропіків і субтропіків тварини живуть на сході Австралії до самого півдня континенту.

Вертикально-поясний розподіл тварин у горах багато в чому повто­рює їх зональний розподіл на рівнинах. Біля підніжжя гір зазвичай поши­рені уфуповання тварин відповідних зон — лісових, лісостепових, сте­пових або пустинних. Вище вони змінюються гірничо-лісовими угрупованнями середньогірських схилів, що добре зволожуються дощами, а вершини хребтів і передльодовикові ділянки займають гірсько-лугові тварини; у глибині континентів їх доповнюють також гірсько-степові, а нерідко і гірсько-тундрові тварини, наприклад на Алтаї, Тянь-Шані і Памірі. Для верхньої частини хребтів характерні тундрові види джмелів і метеликів, а поруч з ними живуть жайворонки, різні жуки й оси, близькі до тих видів, які зустрічаються у степових або пустинних передгір'ях цих гірських систем.

Склад угруповань тварин на суходолі змінюється у різні сезони року. Сезонні зміни рухливості, поведінки, їжі й розмноження тварин залежать у більшості випадків від несприятливих метеорологічних умов в ті або інші місяці: холоду, посухи або тривалих дощів. Такі зміни найбільш характерні для приполярних зон, середніх широт і високогір'їв, а також для степів, саван і пустель. Тут тварини виявляють найбільшу активність в теплу, соня­чну, але досить вологу пору року, а в морозні або жаркі і сухі місяці вони ховаються у нори, зариваються в грунт, а деякі відкочовують або переліта­ють в інші місцевості, нерідко за сотні і тисячі кілометрів від своєї вітчизни.

Найбільш «осілий» спосіб життя характерний для дрібних тварин, наприклад, безхребетних, амфібій, плазунів і гризунів, які можуть легко сховатися в затишне і відносно тепле і вологе місце, де вони пережива­ють несприятливу пору року. Невеликі сезонні зміни активності і відпо­відний «осілий» спосіб життя характерні для тварин, які живуть в опти­мальних умовах — в низинних і гірських тропічних гілеях, у субтропіч­них лісах і на півдні лісової зони в середніх широтах Північної півкулі Землі, а також у більшості внутрішніх водоймищ.

Багато тварин переміщуються з одного ландшафту в інші протягом року. Зі степів, що покриваються снігом, у більш теплі пустинні місцево­сті перекочовують стада антилоп сайгаків; тисячні зграї найрізноманіт­ніших тундрових і лісових птахів летять у вирії; з високогірних лугів спу­скаються в середньогірський лісовий пояс стада диких копитних і зграї птахів; у жарких країнах величезні стада антилоп, зебр і слонів відкочо­вують з вигоряючих саван до підніжжя гір, берегів озер і річок. При цих переміщеннях тварин і птахів відбувається значний обмін речовинами і енергією між різними ландшафтами і навіть континентами, оскільки тварини народжують і вигодовують потомство за рахунок рослин та ін­ших організмів в одних місцевостях, а потім беруть участь у природних процесах на інших територіях.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua