Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
АТМОСФЕРА І КЛІМАТ ЗЕМЛІ

КЛІМАТИЧНІ СЕЗОНИ (ПОРИ РОКУ)

Кліматичні сезони (пори року) — частини року тривалістю у декілька місяців, які вирізняються за кліматичними ознаками (переважно за тем­пературним режимом и умовами зволоження). Наприклад, у помірних широтах розрізняють зиму, весну, літо, осінь, у мусонних тропічних обла­стях — сухий и дощовий кліматичні сезони. Початок кожної пори року має чітку астрономічну межу. Екліптика (видимий шлях руху Сонця по небесній сфері) розділяється чотирма точками — весняного й осіннього рівнодення та літнього й зимового сонцестояння — на сектори по 90°. Період, за який Сонце проходить один із цих секторів, називається по­рою року. Весна у Північній півкулі й осінь у Південній починаються, коли Сонце проходить через початкове коло склоніння і його пряме схо­дження дорівнює 0° (весняне рівнодення). Літо в Північній півкулі і зима у Південній наступають, коли прямий схід Сонця дорівнює 90° (літнє сонцестояння). Осінь у Північній півкулі і весна в Південній починають­ся, коли прямий схід Сонця складає 180° (осіннє рівнодення). Початком зими в Північній півкулі і літа в Південній вважається зимове сонцесто­яння, коли прямий схід Сонця складає 270°.

Відмінності у тривалості пір року. Через зміни швидкості руху Землі по орбіті протягом року змінюється і тривалість пір року. Земля знахо­диться у перигелії (на найближчій до Сонця точці орбіти) приблизно 2 січня. У цей час вона рухається швидше, ніж у середині року, і тому осінь і зима коротші за інші сезони Північної півкулі. Літо в Південній півкулі коротше, ніж у Північній, а зима довша. Причини сезонних змін стану природи бувають прямі й непрямі. До перших відносяться географічні причини.

1. Сезонні зміни тривалості світлої пори доби: літом дні довгі, а ночі короткі; зимою співвідношення між ними змінюється на протилежне.

2. Сезонні зміни висоти полуденного стояння Сонця над горизонтом: улітку в помірних широтах Сонце опівдні знаходиться ближче до зеніту, ніж узимку, і, відповідно, однакова кількість сонячної радіації влітку роз­поділяється на меншій площі земної поверхні.

3. Сезонні зміни довжини шляху проходження сонячних променів в атмосфері впливають на ступінь їхнього поглинання. Коли Сонце знахо­диться низько над горизонтом, воно дає менше тепла і світла, ніж тоді, коли знаходиться високо, ближче до зеніту, оскільки сонячні промені у першому випадку долають більш товстий шар атмосфери.

У низьких широтах у будь-яку пору року більшу частину дня Сонце знаходиться високо над горизонтом. У помірних широтах воно підніма­ється високо над горизонтом тільки влітку, а в інші пори року знаходить­ся низько. У полярних районах Сонце високо ніколи не піднімається.

До непрямих причин зміни пір року, що мають астрономічну природу, відносяться такі: куляста форма Землі, паралельність сонячних проме­нів, обертання Землі навколо своєї осі з періодом в одну добу, рух Землі навколо Сонця з періодом в один рік, нахил земної осі до площини земної орбіти і сталість нахилу земної осі під час руху Землі по орбіті. Нахил земної осі разом з рухом Землі навколо Сонця являє собою основну аст­рономічну причину зміни пір року. Земна вісь відхиляється під кутом 23°27' від перпендикуляра до площини екліптики, і, оскільки її напрям у просторі практично незмінний, кожний з географічних полюсів Землі частину року нахилений у бік Сонця, а другу частину року — у протиле­жний від нього бік.

Наслідки нахилу земної осі. Кліматична зональність. Розміщення меж кліматичних зон залежить від нахилу земної осі до площини екліптики. Північне полярне коло проходить по широті 66°33' пн. ш., а Південне полярне коло — по широті 66°33' пд. ш. Полярні кола відокремлюють північну і південну полярні зони від помірних зон Північної і Південної півкуль. Північний тропік (23°27' пн. ш.) і Південний тропік (23°27' пд. ш.) утворюють межу між північною та південною помірними зонами і внутрішньотропічною зоною. Частину року в полярних областях Сонце не за­ходить і рухається по колу майже паралельно горизонту (полярний день).

В іншу пору року у тих самих областях Сонце не сходить (полярна ніч) Тривалість полярного дня і полярної ночі поблизу полюсів становить шісті, місяців, вона скорочується з віддаленням від полюсів і наближенням до Північного або Південного полярного кола. На 78° північної і південної широти полярний день і полярна ніч тривають по чотири місяці, а на широтах Північного і Південного полярного кіл — по 24 години. У помі рних зонах Сонце ніколи не досягає зеніту і ніколи не описує повного кола на небосхилі. У межах цих зон, але ближче до тропіків, Сонце опів­дні наближується до зеніту.

Відмінності між півкулями. Пори року в Південній півкулі протилежні порам року в Північній півкулі. Літо в Південній півкулі починається приблизно 22 грудня. Проте існують деякі відмінності. Зимове сонцесто­яння там буває всього за кілька днів до того, як Земля досягне перигелію. У цей час Земля в цілому отримує від Сонця більше тепла, ніж в афелії — максимально віддаленій від Сонця точці орбіти. Здавалося б, літо в Пів­денній півкулі повинно бути теплішим, ніж на аналогічних широтах у Північній півкулі, а зима — холоднішою. Однак у помірних широтах ча­сто спостерігається протилежне співвідношення. Відмінність у кількості тепла, що Земля отримує в перигелії і афелії, складає 6 %, проте завдяки великій площі океанів у Південній півкулі клімат змінюється більше, ніж у Північній внаслідок згаданого вище ефекту.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua