Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
АТМОСФЕРА І КЛІМАТ ЗЕМЛІ

ТИПИ КЛІМАТУ

Класифікація клімату дає впорядковану систему для характеристи­ки типів клімату, їх районування і картографування. Типи клімату, що переважають на великих територіях, називаються макрокліматами. Макрокліматичний район повинен мати більш-менш однорідні кліматичні умови, що відрізняють його від інших районів.

Клімат льодовикових покривів панує в Гренландії і Антарктиді, де се­редні місячні температури нижчі за 0 °С. У темну зимову пору року ці регіони не отримують сонячної радіації, хоч там бувають сутінки і поля­рні сяйва. Навіть літом сонячні промені падають на земну поверхню під невеликим кутом, що знижує ефективність прогрівання. Велика части­на сонячної радіації відбивається льодом. Як влітку, так і зимою у підви­щених районах Антарктичного льодовикового покриву переважають низькі температури.

Клімат внутрішніх районів Антарктиди набагато холодніший за клі­мат Арктики, оскільки південний материк відрізняється великими роз­мірами і висотами, а Північний Льодовитий океан пом'якшує клімат, незважаючи на широке поширення пакового льоду. Опади на льодови­кових покривах випадають у вигляді снігу або дрібних частинок крижа­ного туману. Внутрішні райони щорічно отримують лише 50—125 мм опадів, але на узбережжі може випадати і понад 500 мм. Іноді циклони при­носять у ці райони хмарність і сніг. Снігопади часто супроводжуються сильними вітрами, які переносять значні маси снігу, здуваючи їх зі скель. Сильні стічні вітри із завірюхами дуютьз холодного льодовикового щита, виносячи сніг на узбережжя.

Субполярний клімат існує в тундрових районах на північних окраїнах Північної Америки і Євразії, а також на Антарктичному п-ові і прилеглих до нього островах. У східній Канаді і Сибіру південна межа цього кліма­тичного поясу проходить значно південніше Полярного кола. Це призво­дить до затяжних і надто холодних зим. Літо коротке і прохолодне із сере­дніми місячними температурами, що рідко перевищують 10 °С. Певною мірою довгі дні компенсують нетривалість літа, однак на більшій частині території тепла недостатньо для повного відтавання грунтів.

Постійно мерзлий грунт, званий багаторічною мерзлотою, стримує ріст рослин і фільтрацію талих вод у грунт. Тому літом плоскі ділянки заболочуються. На узбережжі зимові температури трохи вищі, а літні — трохи нижчі, ніж у внутрішніх районах материка. Влітку, коли вологе повітря знаходиться над холодною водою або морським льодом, на Арк­тичному узбережжі часто виникають тумани. Річна сума опадів зазвичай не перевищує 380 мм. Велика їх частина випадає у вигляді дощу або снігу літом, при проходженні циклонів. На узбережжі основна маса опа­дів може бути принесена зимовими циклонами.

Субарктичний клімат відомий також під назвою «клімат тайги» (за переважаючим типом рослинності — хвойними лісами). Цей кліматич­ний пояс охоплює помірні широти Північної півкулі — північні області Північної Америки і Євразії, розташовані безпосередньо на південь від субполярного кліматичного поясу. Тут спостерігаються різкі сезонні клі­матичні відмінності через знаходження цього кліматичного поясу в до­сить високих широтах у внутрішніх частинах материків. Зими затяжні і надто холодні, і чим північніше, тим дні коротші. Літо коротке і прохоло­дне з довгими днями. Узимку період з низькими температурами дуже тривалий, а літом температура часом може перевищувати 32 °С. У Якут­ську середня температура січня -43 °С, липня 19 °С, тобто річна ампліту­да температур досягає 62 °С.

Більш м'який клімат характерний для приморських територій, на­приклад південної Аляски або північної Скандинавії. На більшій частині кліматичного поясу, що розглядається, випадає менше за 500 мм опадів на рік, причому їх кількість максимальна на навітряному узбережжі і мінімальна у внутрішній частині Сибіру. Снігу взимку випадає дуже мало, снігопади пов'язані з рідкими циклонами. Літо зазвичай більш вологе, причому дощі йдуть переважно при проходженні атмосферних фронтів. На узбережжі часто бувають тумани і суцільна хмарність. Зимою в силь­ні морози над сніжним покривом висять крижані тумани.

Вологий континентальний клімат з коротким літом характерний для великої смуги помірних широт Північної півкулі. У Північній Америці вона тягнеться від прерій на півдні центральної Канади до узбережжя Атлантичного океану, а в Євразії охоплює велику частину Східної Євро­пи і деякі райони Середнього Сибіру. Аналогічний тип клімату спостері­гається на японському о. Хоккайдо і на півдні Далекого Сходу. Основні кліматичні особливості цих районів визначаються частим проходженням атмосферних фронтів у західному напрямку. У суворі зими середні тем­ператури повітря можуть знижуватися до -18 °С. Літо коротке і прохоло­дне, безморозний період менше 150 днів. Річна амплітуда температур не така велика, як в умовах субарктичного клімату. У Москві середні тем­ператури січня -9 °С, липня 18 °С.

У цьому кліматичному поясі постійну загрозу для сільського госпо­дарства становлять весняні заморозки. У приморських провінціях Кана­ди, у Новій Англії і на о. Хоккайдо зими тепліші, ніжу внутрішньоконти­нентальних районах, оскільки східні вітри інколи приносять більш тепле океанічне повітря. Річна кількість опадів коливається від приблизно 500 мм у внутрішніх частинах материків до 1000 мм і більше на узбереж­жі. На більшій частині району опади випадають переважно влітку, часто при фозових зливах. Зимові опади, переважно у вигляді снігу, пов'язані з проходженням фронтів у циклонах. Завірюхи часто спостерігаються в тилу холодного фронту.

Вологий континентальний клімат з довгим літом. Температури повіт­ря і тривалість літнього сезону збільшуються на півдні в районах воло­гого континентального клімату. Такий тип клімату спостерігається у помірному широтному поясі Північної Америки від східної частини Великих рівнин до Атлантичного узбережжя, a,в південно-східній Єв­ропі — в низов'ях Дунаю. Схожі кліматичні умови існують також в пів­нічно-східному Китаї і центральній Японії. Середня температура най­більш теплого місяця 22 °С (але температури можуть перевищувати 38 °С), літні ночі теплі. Зими не такі холодні, як в областях вологого континентального клімату з коротким літом, але температура іноді опу­скається нижче за 0 °С. На узбережжі річні амплітуди температур зме­ншуються. Найчастіше в умовах вологого континентального клімату з довгим літом випадає від 500 до 1100 мм опадів на рік. Найбільшу кіль­кість опадів приносять літні грозові зливи підчас вегетаційного сезону. Взимку дощі і снігопади в основному зв'язані з проходженням цикло­нів і пов'язаних з ними фронтів.

Морський клімат помірних широт властивий західному узбережжю материків, передусім, — північно-західній Європі, центральній частині Тихоокеанського узбережжя Північної Америки, півдню Чилі, півден­ному сходу Австралії і Нової Зеландії. На температуру повітря впливають переважаючі західні вітри, що дують з океанів. Зими м'які з середніми температурами найбільш холодного місяця вище за 0 °С, але коли узбе­режжя досягають потоки арктичного повітря, бувають і морози. Літо за­галом досить тепле; при континентальному повітрі температура вдень може на короткий час підвищуватися до 38 °С. Цей тип клімату з неве­ликою річною амплітудою температур є найбільш помірним серед кліма­ту помірних широт. Наприклад, у Парижі середня температура січня З °С, липня 18 °С. У районах помірного морського клімату середня річна сума опадів коливається від 500 до 2500 мм.

Найбільш зволожені навітряні схили прибережних гір. У багатьох районах опади випадають досить рівномірно протягом року, виняток скла­дає північно-західне Тихоокеанське узбережжя США з дуже вологою зимою. Циклони, що приходять з океанів, приносять багато опадів на західні материкові окраїни. Взимку, як правило, тримається хмарна по­года з рідкими дощами і короткочасними снігопадами. На узбережжі звичним явищем є тумани, особливо влітку і восени.

Вологий субтропічний клімат характерний для східного узбережжя материків на півночі й півдні від тропіків. Основні області поширення — південний схід США, деякі південно-східні райони Європи, північ Індії та М'янми, східний Китай і південна Японія, північно-східна Аргенти­на, Уругвай і південь Бразилії, узбережжя провінції Натал в ПАР і східне узбережжя Австралії. Літо у вологих субтропіках тривале й жарке, з та­кими ж температурами, як і в тропіках. Середня температура найтеплішого місяця перевищує 27 °С, а максимальна 38 °С. Зими м'які, з сере­дніми місячними температурами вище за 0 °С, але випадкові заморозки впливають згубним чином на плантації овочів і цитрусових. У вологих субтропіках середні річні суми опадів коливаються від 750 до 2000 мм, розподіл опадів за сезонами досить рівномірний. Зимою дощі і рідкі сні­гопади зумовлені переважно циклонами. Влітку опади випадають пере­важно у вигляді грозових злив, пов'язаних з могутніми потоками теплого і вологого океанічного повітря, характерними для мусонної циркуляції Східної Азії. Урагани (або тайфуни) спостерігаються в кінці літа і восени, особливо в Північній півкулі.

Субтропічний клімат з сухим літом типовий для західного узбережжя материків на півночі і півдні від тропіків. У Південній Європі і Північній Африці такі кліматичні умови характерні для узбережжя Середземного моря, що дозволило називати цей клімат також середземноморським. Такий клімат спостерігається в південній Каліфорнії, центральних ра­йонах Чилі, на крайньому півдні Африки і в ряді районів на півдні Авст­ралії. В усіх цих районах жарке літо і м'яка зима. Як і у вологих субтропі­ках, взимку зрідка бувають морози. У внутрішніх районах влітку темпе­ратури значно вищі, ніж на узбережжі, і часто такі ж, як у тропічних пустелях. Влітку на узбережжі, поблизу якого проходять океанічні течії, нерідко бувають тумани.

Максимум опадів пов'язаний з проходженням циклонів зимою, коли переважаючі західні повітряні потоки зміщуються у напрямі до екватора. Вплив антициклонів і спадні потоки повітря над океанами зумовлюють сухість літнього сезону. Середня річна кількість опадів в умовах субтро­пічного клімату коливається від 380 до 900 мм і досягає максимальних величин на узбережжі і схилах гір. Влітку опадів зазвичай не вистачає для нормального росту дерев, і тому там розвивається специфічний тип вічнозеленої чагарникової рослинності, відомої під назвами маквіс, чапараль, малі, маккія і фінбош.

Семіаридний клімат помірних широт (синонім — степовий клімат) ха­рактерний переважно для внутрішньоматерикових районів, віддалених від океанів — джерел вологи — і розташованих переважно в дощовій тіні високих гір. Основні райони з семіаридним кліматом — міжгірські уло­говини і Великі рівнини Північної Америки і степи центральної Євразії. Жарке літо і холодна зима зумовлені внутрішньоматериковим розміщен­ням у помірних широтах. Принаймні один зимовий місяць має середню температуру нижчу за 0 °С, а середня температура найтеплішого літньо­го місяця перевищує 21 °С. Температурний режим і тривалість безморо­зного періоду істотно змінюються в залежності від широти. Термін «семі­аридний» застосовується для характеристики цього клімату, тому що він менш сухий, ніж власне аридний клімат. Середня річна сума опадів зде­більшого менша за 500 мм, але більша за 250 мм. Оскільки для розвитку степової рослинності в умовах більш високих температур необхідна біль­ша кількість опадів, широтно-географічне і висотне положення місце­вості визначають кліматичні зміни.

Для семіаридного клімату не існує загальних закономірностей роз­поділу опадів протягом року. Наприклад, в районах, що межують із суб­тропіками з сухим літом, відмічається максимум опадів взимку, в той час як у районах, суміжних з областями вологого континентального клімату, дощі випадають переважно літом. Циклони помірних широт приносять велику частину зимових опадів, які часто випадають у вигляді снігу і можуть супроводжуватися сильними вітрами. Літні грози нерідко бува­ють з градом.

Аридний клімат помірних широт властивий головним чином центрально-азіатським пустелям, а на заході США — лише невеликим ділянкам у міжгірських улоговинах. Температури такі ж, як у районах з семіарид­ним кліматом, однак опадів тут недостатньо для існування зімкненого природного рослинного покриву і середні річні суми зазвичай не переви­щують 250 мм. Як і в семіаридних кліматичних умовах, кількість опадів, що визначає аридність, залежить від температурного режиму.

Семіаридний клімат низьких широт типовий для окраїн тропічних пус­тель (наприклад, Сахари і пустель центральної Австралії), де низхідні потоки повітря у субтропічних зонах високого тиску виключають випадання опадів. Від семіаридного клімату помірних широт клімат, що роз­глядається, відрізняється дуже жарким літом і теплою зимою. Середні місячні температури вище за 0 °С, хоч узимку іноді трапляються заморозки, особливо в районах, найбільш віддалених від екватора і розташованих на великих висотах. Кількість опадів, необхідна для існування зімкненої природної трав'янистої рослинності, тут вища, ніж у помірних широтах. У приекваторіальній смузі дощі йдуть переважно влітку, тоді як на зовніш­ніх (північних і південних) окраїнах пустель максимум опадів припадає на зиму. Опади переважно випадають у вигляді грозових злив, а зимою дощі приносяться циклонами.

Аридний клімат низьких широт. Це жаркий сухий клімат тропічних пустель, що простягаються вздовж Північного і Південного тропіків і значну частину року знаходяться під впливом субтропічних антицикло­нів. Порятунок від виснажуючої літньої жари можна знайти лише на узбережжі, яке омивається холодними океанічними течіями, або в го­рах. На рівнинах середні літні температури помітно перевищують 32 °С, зимові, як правило, вищі за 10 °С. На більшій частині цього кліматичного району середня річна сума опадів не перевищує 125 мм. Буває так, що на багатьох метеорологічних станціях декілька років підряд взагалі не ре­єструються огіади. Іноді середня річна сума опадів може досягати 380 мм, але і цього достатньо лише для розвитку розрідженої пустинної рослин­ності. Найпосушливіші райони розташовані вздовж західних берегів Пі­вденної Америки і Африки, де холодні океанічні течії перешкоджають формуванню хмар і випаданню опадів. На цьому узбережжі часто бува­ють тумани, що утворюються за рахунок конденсації вологи в повітрі над більш холодною поверхнею океану.

Змінно-вологий тропічний клімат. Райони з таким кліматом розташо­вані в тропічних субширотних поясах, на кілька градусів північніше і південніше від екватора. Цей клімат називається також мусонним тро­пічним, оскільки переважає в тих частинах Південної Азії, які перебува­ють під впливом мусонів. Інші райони з таким кліматом — тропіки Центральної і Південної Америки, Африки і Північної Австралії. Серед­ні літні температури зазвичай бл. 27 °С, а зимові — бл. 21 °С. Найбільш жаркий місяць, як правило, передує літньому сезону дощів. Середні рі­чні суми опадів коливаються від 750 до 2000 мм. Протягом літнього дощо­вого сезону визначальний вплив на клімат має внутрішньотропічна зона конвергенції. Тут часто бувають грози, іноді протягом тривалого часу збе­рігається суцільна хмарність із затяжними дощами. Зима суха, оскільки у цей сезон панують субтропічні антициклони. У деяких районах дощі не випадають протягом двох-трьох зимових місяців. У Південній Азії воло­гий сезон збігається з літнім мусоном, який приносить вологу з Індійсь­кого океану, а взимку сюди розповсюджується азіатська континенталь­на суха повітряна маса.

Вологий тропічний клімат, або клімат вологих тропічних лісів, поши­рений в екваторіальних широтах в басейнах Амазонки в Південній Аме­риці і Конго в Африці, на п-ові Малакка і на островах Південно-Східної Азії. У вологих тропіках середня температура будь-якого місяця не мен­ше за 17 °С, середня місячна температура бл. 26 °С. Як в змінно-вологих тропіках, через високе полуденне стояння Сонця над горизонтом і одна­кову тривалість дня протягом всього року сезонні коливання температу­ри невеликі.

Вологе повітря, хмарність і густий рослинний покрив перешкоджа­ють нічному охолоджуванню і підтримують максимальні денні темпера­тури нижче за 37 °С. Середня річна кількість опадів у вологих тропіках коливається від 1500 до 2500 мм. Опади переважно пов'язані з внутрішньотропічною зоною конвергенції, яка розташовується трохи північніше за екватор. Сезонні зміщення цієї зони на північ і південь в деяких райо­нах призводять до формування двох максимумів опадів протягом року, розділених більш сухими періодами. Щодня тисячі гроз прокочуються над вологими тропіками.

Клімат високогір'я. У високогірних районах значна різноманітність кліматичних умов зумовлена широтно-географічним положенням, оро­графічними бар'єрами і різною експозицією схилів по відношенню до Со­нця і вологим повітряним потокам. Навіть на екваторі в горах іноді випа­дає сніг. Нижня межа вічних снігів опускається до полюсів, досягаючи рівня моря в полярних районах. Навітряні схили гірських хребтів отриму­ють більше опадів. На гірських схилах, відкритих для вторгнень холодного повітря, можна спостерігати зниження температури. Загалом для клімату високогір'я характерні більш низькі температури, більш висока хмарність, більша кількість опадів і більш складний вітровий режим, ніж для клімату рівнин на відповідних широтах. Характер сезонних змін температур і опа­дів тут зазвичай такий же, як і на прилеглих рівнинах.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua