Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
АТМОСФЕРА І КЛІМАТ ЗЕМЛІ

ПОЛЯРНЕ СЯЙВО

Полярне сяйво — разюче явище світіння, що спостерігається на небі найчастіше у полярних областях. У Північній півкулі його називають також північним сяйвом, а у високих широтах Південної півкулі — пів­денним. Вважається, що цей феномен існує також і в атмосферах інших планет, наприклад Венери. Природа і походження полярних сяйв є пред­метом інтенсивних досліджень. Явище світіння, яке певною мірою подіб­не до полярного сяйва, називають «світінням нічного неба». Його можна спостерігати за допомогою спеціальних приладів на будь-якій широті. Полярні сяйва мають дуже різноманітні форми, включаючи проблиски, плями, однорідні дуги і смуги, пульсуючі дуги і поверхні, спалахи, про­мені, променисті дуги, корони.

Світіння, як правило, починається у вигляді суцільної дуги, яка є однією із звичайних форм і не має променистої структури. Яскравість може бути досить постійною у часі або ж пульсувати з періодом, меншим за хвилину. Якщо яскравість сяйва збільшується, однорідна форма часто розпадається на промені, променисті дуги або корони, у яких промені нібито сходяться до вершини. Спалахи у вигляді швидко рухомих догори хвиль світла нерідко увінчуються короною.

Розрахунки, виконані на основі багатьох фотоспостережень на Аля­сці, в Канаді і Норвегії, показують, що бл. 94 % полярних сяйв приуроче­но до висот від 90 до 130 км над земною поверхнею, хоча для різних форм полярних сяйв характерним є власне висотне положення. Максимальна зареєстрована висота появи полярного сяйва — бл. 1130 км, мінімальна — 60 км. Інтенсивність світіння полярних сяйв зазвичай оцінюється візуально і виражається в балах за прийнятою міжнародною шкалою.

Слабкі полярні сяйва оцінюються в 1 бал. Полярні сяйва з інтенсив­ністю, аналогічною місячній освітленості тонких перистих хмар, — у 2 бали, купчастих хмар — у 3 бали, світло повного Місяця — у 4 бали. Так, наприклад, інтенсивність у 3 бали, вихідна від дуги полярного сяйва, відповідає світлу кількох мікросвічок на 1 см2. Об'єктивним методом визначення інтенсивності світіння полярного сяйва є вимірювання су­марної освітленості з допомогою фотоелементів. Встановлено, що спів­відношення інтенсивності найяскравіших до найслабших полярних сяйв становить 1000:1.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua