Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ГІДРОСФЕРА ТА ВОДИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ І СУХОДОЛУ

АЙСБЕРГ

Айсберги — великі брили прісного льоду, що відламалися від льодови­ків і спустилися до моря або озера (звичайні плавучі крижини і пакові льоди утворюються при замерзанні поверхні моря). Основними джерела­ми айсбергів служать фіордові льодовики Гренландії і шельфові льодови­ки Антарктиди. Довжина антарктичних айсбергів іноді досягає 80 км. Деякі айсберги піднімаються над поверхнею води більш ніж на 60 м. У залежності від форми айсбергів їхня підводна частина у 7—9 разів більша за надводну. Напрям дрейфу айсбергів залежить головним чином від оке­анічних течій, тому айсберги часто рухаються проти вітру.

Антарктичні айсберги рідко просуваються далеко на північ в Індій­ський океан і південну частину Тихого, де знаходяться основні судно­плавні шляхи, хоч їх і зустрічали в 160 км на південь від Австралії. У Південній Атлантиці айсберги дрейфують з Фолклендською течією від мису Горн до мису Доброї Надії.

Північна частина Тихого океану відділена від Північного Льодовито­го (за винятком вузької Берингової протоки) і вільна від айсбергів. 10— 15 тис. айсбергів щорічно відколюються від західно-гренландських льо­довиків, багато їх походить зі східної Гренландії і з північно-східного ар­ктичного узбережжя Канади. Лабрадорська течія переносить ці айсбер­ги на південь, уздовж Ньюфаундленда, а потім Гольфстрім спричиняє їх рух через Атлантику в північно-східному та східному напрямках.

З квітня по серпень айсберги зустрічаються на пожвавлених північ­ноатлантичних судноплавних лініях і протягом року можуть спостеріга­тися в районах на північ від 43° пн. ш. Іноді на півдні вони зустрічалися аж на широті Азорських о-вів. У сонячну погоду завдяки їхній блискучій поверхні айсберги видно здалеку. Вночі буруни утворюють попереджу­вальну білу лінію навколо їхньої основи. У тумані їх погано видно на відстані понад 90 м, і до винаходу радара айсберги виявляли за допомо­гою корабельної сирени, звук якої відбивався від їхньої поверхні.

Загибель лайнера «Титанік» у 1912 р. була результатом необережнос­ті, і це стало причиною діючих досі суворих правил безпеки мореплавс­тва. У безмісячну ніч з 14 на 15 квітня судно продовжувало рухатися зі швидкістю 22 вузли, незважаючи на отримані по радіо попередження про наявність в цьому районі плаваючих льодів. Воно зіткнулося з айсбер­гом через 40 с після того, як той був помічений, і затонуло через 2 год 40 хв, забравши життя 1513 людей.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua