Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ГІДРОСФЕРА ТА ВОДИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ І СУХОДОЛУ

СОЛОНІСТЬ МОРСЬКОЇ ВОДИ

Середня концентрація солей у морській воді 35 г на І кг води, або 35 проміле (35 ‰). Під впливом сильного випаровування солоність на по­верхні океану може бути трохи більша, в областях рясних дощів — трохи менша, а біля берегів при змішуванні з річковою водою — значно менша від звичайної. Наприклад, у поверхневих шарах Білого моря солоність не перебільшує 26‰, Чорного моря — 18‰, Балтійського в центральній його частині — 6—8‰, Азовського — 11‰,а на поверхні Червоного моря, у яке не впадає жодна річка і де випаровування велике, солоність досягає 40‰. Дивним є те, що склад і відносний вміст різних солей усюди в океані залишаються незмінними. Постійність сольового складу вказує на тісний зв'язок між всіма частинами Світового океану.

Звідки в океан потрапили солі? Вчені вважають, що в період утворен­ня земної кори і океану з речовини мантії разом з парами води виділяли­ся кислі вулканічні дими, що містили сполуки хлору, брому, фтору. Пер­ші «порції» води на поверхні Землі були кислими. Ця первинна вода руйнувала і вилуговувала базальти, граніти та інші кристалічні породи земної кори і витягувала з них лужні елементи — натрій, калій, кальцій, магній тощо. Лужні елементи сполучалися з хлором і бромом і нейтра­лізували розчин. З часом надходження кислих вулканічних димів змен­шувалося, а вилужування порід суходолу продовжувалося. Таким чином океанська вода поступово накопичувала солі і набувала лужної реакції, яка властива їй і в наш час. Гази, які не розчинилися у воді, потрапляли в атмосферу. У первинній атмосфері Землі майже не було кисню. Він виникав лише в невеликих кількостях у верхніх шарах атмосфери, де під дією ультрафіолетових променів водяна пара розкладається на во­день і кисень. Переворот в хімії океану й атмосфери стався понад 3 млрд років тому, коли внаслідок складних процесів у морській воді утворили­ся перші органічні молекули і виникло рослинне життя. Завдяки цьому в океані і в атмосфері з'явився вільний кисень, який постійно виділявся в процесі фотосинтезу. Так створилися необхідні умови для появи і розви­тку тваринних організмів. Внаслідок окиснення сполук азоту, які виділя­лися з надр Землі, з'явився вільний азот. Як і кисень, він увійшов до складу атмосфери і частково розчинився у воді. Окиснення первинних сполук вуглеводу призвело до утворення вільної вуглекислоти. Прибли­зно на початку палеозою (500 млн років тому) океанська вода за сольо­вим складом і вмістом у ній газів майже не відрізнялася від сучасної.

Хлориди (солі соляної кислоти) складають у ній 88,7 % від всієї солонос­ті, сульфати (солі сірчаної кислоти) — 10,8 %, карбонати (солі вугільної кислоти) — 0,3 % й інші солі — 0,2 %. Загальна кількість солей у Світо­вому океані досягає 5∙1016т. Містяться у морській воді і деякі непостійно розчинені речовини, їх кількість невелика, але роль — величезна. Це передусім біогенні елементи: солі фосфору, азоту, сполуки кремнію і каль­цію; потім так звані мікроелементи, розчинені в океанській воді в дуже малих кількостях. Усього в океанській воді поки що виявлено 70 хіміч­них елементів, але, ймовірно, присутні усі з відомих на нашій планеті.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua