Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ГІДРОСФЕРА ТА ВОДИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ І СУХОДОЛУ

ПРИПЛИВИ І ВІДПЛИВИ

Припливи і відпливи — періодичні коливання рівня води (підйоми і спади) в акваторіях на Землі, які зумовлені гравітаційним тяжінням Мі­сяця і Сонця. Всі великі акваторії, включаючи океани, моря і озера, в тій або іншій мірі схильні до припливів і відпливів. Найвищий рівень води, що спостерігається за добу або половину доби під час припливу, нази­вається повною водою, найнижчий рівень під час відпливу — малою водою, а момент досягнення цих граничних позначок рівня — стоянням (або стадією) відповідно до припливу або відпливу. Середній рівень моря — умовна величина, вище за яку розташовані відмітки рівня під час при­пливів, а нижче — під час відпливів. Середня висота припливу (або від­пливу) — осереднена величина, розрахована за великою кількістю да­них про рівні повних або малих вод. Обидва ці рівні прив'язані до місце­вого футштока. Вертикальні коливання рівня води під час припливів і відпливів пов'язані з горизонтальними переміщеннями водної маси від­носно берега. Ці процеси ускладняються вітровим нагоном, річковим стоком та іншими чинниками. Горизонтальні переміщення водної маси в береговій зоні називають припливними (або припливо-відпливними) те­чіями, тоді як вертикальні коливання рівня води — припливами і відпли­вами. Всі явища, пов'язані з припливами і відпливами, характеризують­ся періодичністю. Припливні течії періодично змінюють напрям на про­тилежний, тоді як океанічні течії, що рухаються безперервно і в одному напрямку, зумовлені загальною циркуляцією атмосфери і охоплюють великі простори океану. Припливи і відпливи циклічно чергуються від­повідно до астрономічної, гідрологічної і метеорологічної ситуації. Послі­довність фаз припливів і відпливів визначається двома максимумами і двома мінімумами за добу.

Пояснення походження припливоутворюючих сил. Хоч Сонце відіграє істотну роль у припливно-відпливних процесах, вирішальним чинником ЇХ розвитку є сила гравітаційного тяжіння Місяця. Ступінь впливу при­пливоутворюючих сил на кожну частку води, незалежно від її місцепо­ложення на земній поверхні, визначається законом всесвітнього тяжін­ня Ньютона. Цей закон свідчить, що дві матеріальні частки притягують­ся одна до одної з силою, пропорційною масам обох часток і зворотно пропорційною квадрату відстані між ними. При цьому мається на увазі, що чим більша маса тіл, тим більша сила взаємного тяжіння, що виникає між ними. Закон також вказує, що чим більша відстань між двома тіла­ми, тим менше між ними тяжіння. Оскільки ця сила зворотно пропорцій­на квадрату відстані між двома тілами, у визначенні величини припливоутворюючої сили чинник відстані відіграє значно більшу роль, ніж чин­ник маси тіл. Гравітаційне тяжіння Землі, що діє на Місяць і втримує його на навколоземній орбіті, протилежне силі тяжіння Місяця, що діє на Землю. Точка земної поверхні, розташована безпосередньо під Міся­цем, віддалена усього на 6400 км від центра Землі і в середньому на 386 063 км від центра Місяця. Крім того, маса Землі приблизно в 89 раз більша за масу Місяця. Таким чином, у цій точці земної поверхні тяжін­ня Землі, діюче на будь-який об'єкт, приблизно в 300 тис. разів перевер­шує тяжіння Місяця. Поширене уявлення, що вода на Землі, яка знахо­диться прямо під Місяцем, підіймається в напрямі Місяця, що призво­дить до стоку води з інших місць земної поверхні; однак, оскільки тяжін­ня Місяця дуже мале в порівнянні з тяжінням Землі, його було б недостат­ньо, щоб підняти таку величезну вагу. Проте океани, моря і великі озера на Землі, будучи великими рідкими тілами, здатні переміщатися під дією сили бічного зміщення, і будь-яка тенденція до зсуву по горизонталі зру­шує їх. Всі води, що не знаходяться безпосередньо під Місяцем, підко­ряються дії сили тяжіння Місяця, направленої тангенціально до земної поверхні, і зазнають горизонтального зміщення відносно земної кори. У результаті виникає течія води з прилеглих районів земної поверхні у на­прямі до місця, що знаходиться під Місяцем. Скупчення води в точці під Місяцем утворює там приплив. Власне припливна хвиля у відкритому океані має висоту лише 30—60 см, але вона значно збільшується під час підходу до берегів. За рахунок переміщення води з сусідніх районів у бік точки під Місяцем відбуваються відповідні відпливи води удвох інших точках, віддалених від неї на відстань, яка дорівнює чверті кола Землі.

Цікаво зазначити, що зниження рівня океану в цих двох точках су­проводжується підвищенням рівня моря не тільки на боці Землі, зверне­ному до Місяця, але й на протилежному боці. Цей факт також поясню­ється законом Ньютона. Завдяки обертанню Місяця навколо Землі ін­тервал між двома послідовними припливами або двома відпливами вда­ному місці дорівнює приблизно 12 год 25 хв. Інтервал між кульмінаціями припливу і відпливу становить бл. 6 год 12 хв. Період тривалістю 24 год 50 хв між двома послідовними припливами називається припливною (або місячною) добою.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua