Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ГІДРОСФЕРА ТА ВОДИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ І СУХОДОЛУ

ВОДА

Вода (Н20) — рідина без запаху, смаку, кольору (у товстих шарах голубувата); щільність 1,000 г/см3 (3,98°), температура замерзання 0°С, температура кипіння 100°С. Одна з найпоширеніших речовин у природі (гідросфера займає 71 % поверхні Землі). Вода відіграє найважливішу роль в геологічній історії планети. Без води неможливе існування живих організмів (бл. 65 % людського тіла складає вода). Вода — обов'язковий компонент практично всіх технологічних процесів як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. Вода особливої чистоти необхід­на у виробництві продуктів харчування і медицині, новітніх галузях про­мисловості (виробництво напівпровідників, люмінофорів, у ядерній тех­ніці), при хімічному аналізі. Стрімке збільшення споживання води і ви­моги, що зросли до її якості, визначають важливість завдань водоочи­щення, водопідготовки, боротьби із забрудненням і виснаженням водо­ймищ. Вода — єдина речовина, яка в природі присутня в рідкому, твердо­му і газоподібному станах. Значення рідкої води істотно змінюється в залежності від місцезнаходження і можливостей використання. Прісна вода використовується ширше, ніж солона. Понад 97 % всієї води зосе­реджено в океанах і внутрішніх морях. Ще бл. 2 % припадає на прісні води, яка міститься в покрівних і гірських льодовиках, і лише близько 1 % — на прісні води озер і річок, підземних і ґрунтових вод. Вода має унікальні хімічні і фізичні властивості. Оскільки вона легко розчиняє мінеральні солі, живі організми разом з нею поглинають живильні речо­вини без яких-небудь істотних змін власного хімічного складу. Таким чином, вода необхідна для нормальної життєдіяльності всіх живих орга­нізмів. Молекула води складається з двох атомів водню і одного атома кисню. Її молекулярна вага всього 18, а точка кипіння досягає 100 °С при атмосферному тиску 760 мм рт. ст. На значних висотах, де тиск ни­жчий, ніж на рівні моря, вода закипає при більш низьких температурах. Коли вода замерзає, її об'єм збільшується більш ніж на 11 %, і лід, що розширюється, може розривати водопровідні труби і бруківки та руйну­вати скельні породи, перетворюючи їх у пухкий фунт. За щільністю лід поступається рідкій воді, що й пояснює його плавучість. Вода також має унікальні термічні властивості. Коли її температура знижується до 0 °С і вона замерзає, то з кожного грама води вивільнюється 79 кал. При кон­денсації водяної пари кожний її грам віддає 540 кал. Ця теплота може бути використана в опалювальних системах. Завдяки високій теплоєм­ності вода поглинає велику кількість тепла без зміни температури. Мо­лекули води зчеплюються за допомогою «водневих зв'язків» (або міжмо­лекулярних), коли кисень однієї молекули води сполучається з воднем іншої молекули. Вода також притягується до інших воднево- і кисневовмісних сполук (т. зв. молекулярне тяжіння).

Морська вода. Склад морської води різний у різних регіонах і зале­жить від притоку прісних вод, швидкості випаровування, кількості опа­дів, танення айсбергів і т. д.

Мінеральна вода. Утворюється вона при просоченні звичайної води крізь породи, що містять сполуки заліза, літію, сірки та інших елеме­нтів.

М'яка і жорстка вода. Жорстка вода містить у великих кількостях солі кальцію і магнію. Вони розчиняються у ній під час протікання її по породах, складених із гіпсу (CaS04), вапняку (СаС03) або доломіту (карбонати Mg і Са). У м'якій воді цих солей мало. Якщо вода містить сульфат кальцію, то кажуть, що вона має постійну (некарбонатну) жорсткість. Її можна пом'якшити додаванням карбонату натрію; це призведе до осадження кальцію у вигляді карбонату, а в розчині зали­шиться сульфат натрію. Вода, яка має тимчасову (карбонатну) жорст­кість, містить бікарбонати кальцію і магнію; її можна пом'якшити кількома способами: 1) нагріванням, що призводить до розкладання бікарбонатів на нерозчинні карбонати; 2) додаванням вапнякової води

(гідроксиду кальцію), унаслідок чого бікарбонати перетворюються в нерозчинні карбонати; 3) за допомогою обмінних реакцій. Вода, що містить у великій кількості розчинений діоксид вуглеводу, просочую­чись через вапнякові породи, розчиняє їх, що призводить до утворен­ня печер. При підвищенні температури починається зворотний про­цес: бікарбонат розкладається і знову утворюється вапняк. Саме з нього складаються сталактити і сталагміти.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua