Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ

ПУСТЕЛЯ

Пустеля — тип біому з жарким, посушливим кліматом і бідною розрі­дженою рослинністю в помірних субтропічних і тропічних поясах Землі. Площа пустель оцінюється в 31,4 млн км2 (бл. 22 % суходолу). Пустелі зустрічаються на всіх материках, окрім Європи, і розташовані в межах кордонів приблизно 60 країн. У горах пустеля утворює висотний пояс (ви­сокогірна пустеля), на рівнинах — природну зону. Одна з головних рис пустелі — нестача вологи, що пояснюється малою (50—200 мм на рік) кількістю опадів, які випаровуються швидше, ніж просочуються в грунт. Іноді дощів не буває декілька років. Велика частина території безстічна, і лише місцями зустрічаються річки або озера, які періодично пересихають і змінюють свої контури (Лобнор, Чад, Ейр). Одні пустелі сформувалися в межах давніх річкових, дельтових і озерних рівнин, інші на платформних ділянках суходолу. Часто пустелі оточені горами або межують з ними. По­сушливість пустель може бути пояснена двома причинами. Пустелі помір­ного поясу посушливі, тому що віддалені від океанів і недосяжні для вітру, що несе вологу. Сухість тропічних пустель зумовлена тим, що вони розта­шовані в області переважаючих низхідних потоків повітря, що поступають з екваторіальної зони, де, навпаки, спостерігаються сильні висхідні струме­ні, які призводять до утворення хмарності і випадання рясних опадів. При опусканні повітряна маса, вже позбавлена більшої частини вологи, що містилася в ній, нагрівається, ще більш віддаляючись від точки насичен­ня. Подібний процес відбувається також при перетині повітряними пото­ками високих гірських хребтів: більша частина опадів випадає на навітря­ному схилі при висхідному русі повітря, а райони, що знаходяться на під­вітряному схилі хребта та біля його підніжжя, виявляються в «дощовій тіні», де кількість опадів незначна. Повітря пустель всюди відрізняється надмір­ною сухістю. Як абсолютна, так і відносна вологість протягом більшої час­тини року близька до нуля. Дощі надто рідкі і зазвичай випадають у вигляді сильних злив. На метеостанції Нуадібу на заході Сахари середньорічна норма опадів становить лише 81 мм. У 1912 р. там випало всього 2,5 мм дощу, але наступного року одна сильна злива принесла 305 мм. Високі температури, що підвищують випаровуваність, також сприяють посуш­ливості пустель. Випадаючий над пустелею дощ часто випаровується, не досягаючи поверхні землі. Більша частина вологи, що потрапила на поверх­ню, швидко втрачається через випаровування, і тільки незначна частка просочується в ґрунт або стікає у вигляді поверхневих водотоків. Вода, що просочилася в ґрунт, поповнює запаси підземних вод і може переміщати­ся на великі відстані, поки не вийде на поверхню у вигляді джерела в оазисі.

Як результат тривалих та інтенсивних антропогенних впливів (сис­тема змінної обробки землі, інтенсивний випас худоби тощо) спостеріга­ється наступ пустелі, розширення її площ. Цей процес називається опустеленням, або дезертифікацією. Це реальна загроза для багатьох народів Північної і Східної Африки, Південної Азії і тропічної Америки. Уперше проблема опустелення привернула особливу увагу після трагічних подій 1968—1973 pp., коли катастрофічна посуха охопила південні райони Са­хари, зону Сахель, де від голоду загинули тисячі місцевих жителів. Тери­торії, прилеглі до пустелі, самі стають пустелею. Сахара, просуваючись на південь, щорічно віднімає 100 тис. га ріллі і пасовищ. Атакама руха­ється зі швидкістю 2,5 км на рік, Тар — 1 км на рік.

Температурний режим пустелі залежить від її географічного положен­ня. Повітря пустелі, що містить дуже мало вологи, практично не захищає сушу від сонячної радіації (на відміну від вологих районів із більш високою хмарністю). Тому в денні години там яскраво світить сонце і стоїть спопе­ляюча спека. Звичайні температури бл. 50 °С, а максимум, зареєстрова­ний у Сахарі, становить 58 °С. Ночі набагато прохолодніші, оскільки на­грітий вдень фунт швидко втрачає тепло. У жарких тропічних пустелях добові амплітуди температур можуть бути більшими за 40 °С. У пустелях помірного поясу сезонні коливання температур перевищують добові.

Характерною рисою всіх пустель є постійні вітри, що часто досяга­ють дуже великої сили. У багатьох пустелях зареєстровані швидкості вітру, що досягають 80—100 км/год. Такі вітри захоплюють і переносять пухкий матеріал, що знаходиться на поверхні. Так виникають піщані і пилові бурі — звичайне явище в посушливих областях. Іноді ці бурі від­чуваються на великій відстані від місця їх зародження. Відомо, напри­клад, що пил, який виноситься вітром з Австралії, досягає часом Нової Зеландії, яка знаходиться на відстані 2400 км, а пил із Сахари перено­ситься більш ніж на 3 тис. км і випадає в Північно-Західній Європі.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua