Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ

ТИПИ ВИВЕРЖЕНЬ

Плініанський тип називається на честь римського вченого Плінія Старшого, який загинув під час виверження Везувія в 79 р. до н. е. Виверження цього типу характеризуються найбільшою інтенсивністю і тривають безперервно протягом декількох годин і навіть днів. Пемза дацитового або ріолітового складу утворюється з в'язкої лави. Продук­ти вулканічних викидів покривають велику площу, а їх об'єм колива­ється від 0,1 до 50 км3 і більше. Виверження може завершитися обва­ленням вулканічної споруди і утворенням кальдери. Іноді під час виве­рження виникають пекучі хмари, але лавові потоки утворюються не завжди. Дрібний попіл сильним вітром зі швидкістю до 100 км/год роз­носиться на великі відстані. Попіл, викинутий в 1932 р. вулканом Серро-Асуль у Чилі, було виявлено на відстані 3000 км від нього. До плініанського типу відноситься також сильне виверження вулкана Сент-Хеленс (шт. Вашингтон, США) 18 травня 1980 p., коли висота ерупти­вного стовпа досягала 6000 м. За 10 годин безперервного виверження було викинуто бл. 0,1 км3 тефри і понад 2,35 т сірчистого ангідриду. Під час виверження Кракатау (Індонезія) в 1883 р. об'єм тефри становив 18 км3, а хмара з попелу піднялася на висоту 80 км. Основна фаза цього виверження тривала приблизно 18 годин.

Пелейський тип. Виверження цього типу характеризуються дуже в'яз­кою лавою, що твердіє до виходу з жерла з утворенням одного або декіль­кох екструзивних куполів, вичавленням над ним обеліска, викидами пекучих хмар. До цього типу відносилося виверження в 1902 р. вулкана Монтань-Пеле на о. Мартиніка.

Вулканський тип. Виверження цього типу (назва походить від о. Вулькано в Середземному морі) нетривалі — від декількох хвилин до кіль­кох годин, але поновлюються кожні декілька днів або тижнів. Висота еруптивного стовпа досягає 20 км. Магма текуча, базальтового або андезитового складу. Характерне формування лавових потоків, а викиди з попелу й екструзивні куполи виникають не завжди. Вулканічні споруди утворені з лави і пірокластичного матеріалу (стратовулкани). Об'єм та­ких вулканічних споруд досить великий — від 10 до 100 км3. Вік страто­вулканів становить від 10000 до 100000 років. До цього типу відноситься вулкан Фуего в Гватемалі, який вивергається кожні декілька років, ви­киди попелу базальтового складу іноді досягають стратосфери, а їх об'єм під час одного з вивержень становив 0,1 км3.

Стромболіанський тип. Ця назва походить від назви вулканічного о. Стромболі в Середземному морі. Стромболіанське виверження ха­рактеризується безперервною еруптивною діяльністю протягом декі­лькох місяців або навіть років і не дуже великою висотою еруптивно­го стовпа (рідко вище за 10 км). Відомі випадки, коли відбувалося розбризкування лави в радіусі 300 м, але майже вся вона поверталася в кратер. Характерні лавові потоки. Вулкан Стромболі знаходиться в стані активності понад 400 років, вулкан Ясур на о. Танна (Вануату) в Тихому океані — понад 200 років. Деякі виверження стромболіанського типу утворюють шлакові конуси, що складаються з базальтового або, рідше, андезитового шлаку. Діаметр шлакового конуса біля осно­ви коливається від 0,25 до 2,5 км, середня висота становить 170 м. Шлакові конуси здебільшого утворюються протягом одного вивержен­ня, а вулкани називаються моногенними. Так, наприклад, під час виверження вулкана Парікутін (Мексика) за період з початку його активності 20 лютого 1943 р. до закінчення 9 березня 1952 р. утворився конус з вулканічного шлаку висотою 300 м, попелом було засипано околиці, а лава розлилася на площі 18 км2 і знищила декілька населе­них пунктів.

Гавайський тип вивержень характеризується рідкими базальтовими лавами. Фонтани лави, що викидаються з тріщин або розломів, можуть досягати висоти 1000, а іноді і 2000 м. Пірокластичних продуктів викида­ється мало, більшу їх частину складають падаючі поблизу джерела вивер­ження бризки. Лави виливаються з тріщин, отворів (жерл), розташова­них уздовж тріщин, або кратерів, що іноді вміщують лавові озера. Коли жерло тільки одне, лава розтікається радіально, утворюючи щитовий ву­лкан з дуже пологими — до 10° — схилами (у стратовулканів шлакові конуси і крутість схилів бл. 30°). Щитові вулкани складені шарами від­носно тонких лавових потоків і не містять попелу (наприклад, відомі вулкани на о. Гавайї — Мауна-Лоа і Кілауеа).

Інші типи вивержень. Відомі й інші типи вивержень, але вони зустрі­чаються набагато рідше. Як приклад можна навести підводне вивер­ження вулкана Сюртсей в Ісландії в 1965 p., внаслідок якого утворився острів.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua