Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ГЕОГРАФІЯ
ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ

ХРИСТОФОР КОЛУМБ

Христофор Колумб (1451 —1506) — великий іспанський мореплавець італійського походження, який здійснив чотири трансатлантичні експедиції в Америку. Народився в італійській республіці Генуя. У Христофора було три молодших брати (Бартоломео, Джованні-Пеллегріно і Джакомо) і молодша сестра (Б'янчінетта). Бартоломео і Джакомо брали участь в експедиціях Колумба у Новий Світ після 1492 р. й іменувалися по-іспанськи Бартоломе і Дієго. Колумб став моряком дуже рано і вже в 1474 і 1475 pp. плавав по Середземному морю на торгових суднах від Генуї до о. Хіос. У травні 1476 р. Колумб як прикажчик генуезького торгового дому відправився в Португалію, де прожив дев'ять років. Під португальським прапором він ходив в Англію та Ірландію, можливо, і в Ісландію. Він також відвідав Мадейру і Канарські о-ви і подорожував уздовж західного узбережжя Африки до португальської факторії Сан-Жоржи-да-Міна (сучасна Гана). У Португалії Колумб одружився і став членом змішаної італо-португальської сім'ї. Незабаром він висунув припущення, що в Азію можна потрапити, рухаючись на захід. Його припущення грунтувалися на відкритті островів в Атлантиці (Канарських, Азорських, Зеленого Мису, Мадейри), на розповідях про інші острови, різних знахідках, а також на читанні численних наукових книг з географії, включаючи «Географію» Птолемея.

Приблизно в 1483 р. Колумб спробував зацікавити португальського короля Жуана II своїм планом експедиції в Азію західним шляхом. З невідомих причин король відмовив Колумбу. У 1485 р. Колумб покинув Португалію і вирішив пошукати щастя в Іспанії. На початку 1486 p., коли королівський двір знаходився в Алькала-де-Енаресі, Колумб отримав аудієнцію у короля й королеви. Королева Ізабелла Кастильська та її чоловік король Фердинанд Арагонський зацікавилися проектом Колумба. Вони завірили його в тому, що можуть підтримати його після завершення тривалої війни за звільнення Гранади від маврів. Чекаючи закінчення війни, Колумб познайомився з молодою жінкою Беатріс Енрікес де Арана. Хоч вони ніколи не брали шлюб, в 1488 р. у них народився син Ернандо (Фернандо). Ернандо супроводжував Колумба під час його четвертого плавання через Атлантичний океан і пізніше написав біографію свого батька. У січні 1492 p., під час облоги Гранади, Колумба запросили до двора. У квітні монархи погодилися підтримати проект Колумба і пообіцяли присвоїти йому дворянське звання і титули адмірала, віце-короля і генерал-губернатора всіх островів і материків, які він відкриє. Гроші на спорядження експедиції дали представники севільського купецтва.

На вимогу монархів два судна для експедиції Колумба надали моряки портового міста Палос. Це були дві каравели, які називалися «Пінта» і «Нінья». Крім того, Колумб зафрахтував 4-щогловий вітрильник (нао), що отримав назву «Санта-Марія». За допомогою відомого моряка Мартіна Алонсо Пінсона Колумб набрав команду з 90 чоловік.

Три судна вийшли з Палоса 3 серпня 1492 р. Невелика флотилія спочатку попрямувала до Канарських о-вів. Після ремонту суден і поповнення провіанту експедиція залишила о. Гомера на Канарському архіпелагу у вересні 1492 p., взявши курс на захід. Колумб та інші лоцмани використовували систему навігації, яка грунтувалася на обчисленні напряму, часу і швидкості руху під час прокладання курсу судна і встановлення його місцеположення. Вони визначали напрям за компасом, час — за допомогою пісочного годинника, а швидкість — на око. Колумб вів дві системи розрахунку відстані у вахтовому журналі, одну для себе, а іншу для команди. Всупереч легенді, він не намагався обдурити команду. Навпаки, він, очевидно, розраховував курс спочатку в тих одиницях виміру, яким навчився в Італії і Португалії, а потім переводив ці цифри у виміри, прийняті в іспанських мореплавців. Подорож проходила спокійно, при попутних вітрах і майже без скарг з боку команди.

12 жовтня о другій годині вахтовий на «Пінті» X. Родрігес Бермехо побачив попереду вогонь, і на світанку судна стали на якір поблизу острова в архіпелазі Багамських о-вів, який тубільці з племені таїно називали Гуанахані, а Колумб перейменував у Сан-Сальвадор. Вважаючи, що він знаходиться в Азії, Колумб назвав тубільців індіанцями. За допомогою індіанців флотилія продовжувала подорож у водах Багамського архіпелагу і 28 жовтня досягла Куби. Весь цей час Колумб марно шукав багаті порти Азії. Капітан Пінсон без дозволу Колумба покинув Кубу і відправився на «Пінті» на пошук інших земель, щоб налагодити торгівлю з тубільцями. Колумб на двох суднах, що залишилися, попрямував до великого острова, який він назвав Еспаньйолою (в перекладі «Іспанський острів», нині о. Гаїті), і обстежив його північне узбережжя. Вранці під

Різдво з вини молодого вахтового матроса «Санта-Марія» сіла на мілину і розбилася. На єдиному судні «Нінья» Колумб добрався до берега і заснував перше у Новому Світі поселення — форт Навідад, в якому залишив 39 людей. 4 січня 1493 р. він приготувався до повернення в Іспанію на «Ніньї» і поплив на схід уздовж північного узбережжя Еспаньйоли. Незабаром до нього приєднався Пінсон, і 16 січня «Нінья» і «Пінта» відправилися в Іспанію. Колумб забрав з собою 7 індіанців на доказ того, що досяг раніше не відомої європейцям частини світу. Через деякий час попутний вітер пригнав його судна до Азорських о-вів. 4 березня іспанці добралися до узбережжя Португалії, що на півночі від Лісабона, і зупинилися там, щоб спочити і відремонтувати судно. Колумб зробив візит ввічливості королю Жуану II і 13 березня відплив до Іспанії. Через два дні «Нінья» прибула до Палоса. Королева Ізабелла і король Фердинанд тепло зустріли Колумба. До раніше обіцяних привілеїв вони дали йому дозвіл на другу, більш масштабну експедицію. Колумб завірив їх, що багатий Азіатський материк знаходиться поблизу відкритих ним островів, де він хотів заснувати колонію.

Фердинанд та Ізабелла підтримали плани Колумба, надавши йому судна та людей для відправлення на Еспаньйолу. Королева наказала навертати тубільців до християнської віри. Колумб легко знайшов 1200 чоловік, що погодилися їхати з ним як майбутні поселенці. Флотилія з 17 суден (включаючи три великих кораблі) відправилася з Кадіса 25 вересня 1493 р. і досягла Канарських о-вів 2 жовтня, а через десять днів пішла через Атлантику. З листопада вони висадилися на одному з островів Карибського моря, який Колумб назвав Домініка. Звідти він поплив уздовж Малих Антільських (Марі-Галант, Гваделупа, Монтсеррат, Антігуа, Не-віс, Сент-Крістофер) і Віргинських островів (поминувши о. Пуерто-Ріко) до берегів Еспаньйоли. На подив прибулих виявилося, що всі 39 людей, залишені в січні в Навідаді, загинули (головним чином унаслідок сутичок з тубільцями). Незважаючи на це, Колумб заснував нове поселення, назвавши його Ла-Ісабела на честь королеви Іспанії (січень 1494 p.). На жаль, місце для поселення вибрали невдало: поблизу не було прісної води, і через це його згодом залишили. Крім пошуків золота і визначення місцезнаходження портів «Великого китайського ханства», Колумб займався торгівлею невільниками. Він і його люди, озброєні аркебузами, разом з кіньми (що уперше потрапили до Америки під час цієї подорожі) та бойовими собаками пройшли по території Еспаньйоли, вимінюючи золото, а якщо зустрічали опір, то відбирали золото силою і захоплювали бранців. Залишивши свого брата Дієго управляти Еспаньйолою, Колумб навесні 1494 р. здійснив експедицію уздовж південного узбережжя Куби, відкрив ряд нових островів, у тому числі Ямайку. Під час відсутності Колумба на Еспаньйолу прийшли три судна під командуванням його брата Бартоломе, який застав колонію в стані хаосу. Група розчарованих колоністів захопила ці судна і втекла на батьківщину. У березні 1495 р.

Колумб, діючи варварськими методами, почав завоювання Еспаньйоли, під час якого були знищені або потрапили в неволю тисячі індіанців. Засмучені цими повідомленнями, іспанські монархи відправили для перевірки справ X. Агуадо, який у кінці 1495 р. підтвердив їхні найгірші побоювання: смертність серед індіанців була дуже високою, головним чином через жорстоку політику колоністів. Крім того, через хвороби і дезертирство значно зменшилася чисельність європейців. 10 березня 1496 р. Колумб відправився до Іспанії, залишивши на Еспаньйолі замість себе свого брата Бартоломе, і прибув у Кадіс 11 червня 1496 р.

У 1496 р. Фердинандта Ізабелла вже не сподівалися, що їм вдасться швидко отримати вигоду від проектів Колумба. Незважаючи на обвинувачення у відсутності здібностей до управління, Колумбу вдалося переконати монархів дати дозвіл на третю експедицію. Він міг використати

I нао і 2 каравели для пошуку нових земель, а також ще 3 каравели для доставки на Еспаньйолу продовольства і нових колоністів. Флотилія, що вийшла з гирла Гвадалквівіра ЗО травня 1498 p., розділилася поблизу о. Гомера. Три судна взяли курс на Еспаньйолу. Колумб на трьох інших суднах відправився далі на південь, дійшов до о-вів Зеленого Мису і 7 липня повернув на захід. Відкривши 31 липня о. Тринідад, він попрямував на північний захід до берегів Америки. Відкривши широку дельту якоїсь річки (р. Оріноко у сучасній Венесуелі), Колумб зрозумів, що там знаходиться величезний масив суходолу. Після обстеження узбережжя в районі дельти Оріноко і відкриття о. Маргарита Колумб відправився на Еспаньйолу, де Бартоломе і Дієш не могли навести порядок.

Стурбовані звітами Колумба, Фердинанд та Ізабелла направили Ф. де Бобаділью провести розслідування справ у колонії. Швидко оцінивши ситуацію, він заарештував усіх трьох братів Колумбів, конфіскував їхні гроші і, закувавши в кайдани, у грудні 1500 р. відправив до Іспанії. Відразу після їхнього повернення Колумба було викликано в Гранаду. Монархи запевнили генуезця, що ніколи не наказували тримати його в кайданах. Проте аж до вересня 1501 р. вони затримували розгляд його заяв щодо відновлення у правах. Фердинанд та Ізабелла повернули Колумбу частину титулів і все майно, але не залишили йому ніяких владних повноважень. Монархи також довго не давали дозволу на нову експедицію і почали створювати нову структуру управління колоніями, призначивши губернатором Еспаньйоли Н. де Овандо. Овандо відплив у карибський регіон у лютому 1502 р. на 30 кораблях з великою групою поселенців. Лише в березні 1502 р. Фердинанд та Ізабелла дозволили Колумбу очолити нову експедицію.

Флотилія четвертої експедиції Колумба складалася з 4 невеликих каравел. Адмірал, якому виповнився 51 рік, і його 13-літній син Ернандо

II травня 1502 р. відплили з Кадіса на флагманському судні. Покинувши 25 травня Канарські о-ви, вони перетнули Атлантичний океан і 15 червня досягли острова, який Колумб назвав Мартініка. Пройшовши уздовж о-вів Антільського архіпелагу, 29 червня флотилія досягла Еспаньйоли. Незабаром Колумб і його супутники зробили нову подорож, їло проходила головним чином уздовж берегів Центральної Америки (Гондурас, Нікарагуа, Коста-Ріка). Адмірал все ще вважав, що знаходиться в Азії. Індіанці гуаямі, які жили на території сучасної Панами, торгували з учасниками експедиції золотом, але протидіяли усім спробам європейців заснувати поселення. У квітні 1503 р. гуаямі змусили іспанців покинути узбережжя Центральної Америки. В морі один з кораблів затонув, а три з тих, що залишилися, ледь трималися на плаву. Колумб залишив ще одне судно, а потім відправився на Ямайку, поблизу берегів якої кораблі сіли на мілину. На Ямайці Колумб провів цілий рік, доки його не врятувало судно з Еспаньйоли (в кінці червня 1504 p.). До Іспанії він зміг повернутися ли ще в листопаді 1504 р. Колумб помер 21 травня 1506 р. в іспанському місті Вальядоліді, так і не дізнавшись про те, що він є першовідкривачем Нового Світу. Його труну було перевезено до Севільї у 1513 p., а потім, приблизно в 1542 p., перепоховано в соборі міста Санто-Домінго (нині Домініканська Республіка).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua