Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 11. АЗІЯ

4. ПІВДЕННО-СХІДНА АЗІЯ

Розвиток господарства в країнах Південно-Східної Азії базується на галузях, пов'язаних з розробкою корисних копалин, земельних і лісових ресурсів.

Природні умови і ресурси. За особливостями природних умов субрегіон можна поділити на дві частини — материкову і острівну.

Рельєф. Поверхня субрегіону характеризується поєднанням гористих і рівнинних територій. На півночі Індокитаю в меридіональному напрямку простягаються високі гірські хребти, які поступово понижуються на південь. Найвища вершина Південно-Східної Азії — г. Кхакаборязі, 5881 м. (М'янма).

Між хребтами розташовані долини великих рік, а в їх дельтах — алювіальні низовини.

Поверхня Малайського архіпелагу сильно розчленована. В його рельєфі переважають гори і височини, а неширокі низовини приурочені до узбережжя морів. Для островів характерна висока сейсмічна активність. Тут багато вулканів, серед яких є діючі.

Гірський характер рельєфу зумовлює значну ізольованість окремих частин субрегіону. У зв'язку з цим в господарському освоєнні території спостерігається значна контрастність. Гірські території слабо заселені і освоєні, тоді як алювіальні низовини відзначаються високою концентрацією населення і господарства.

Кліматичні ресурси. Субрегіон розташований у трьох кліматичних поясах — екваторіальному, субекваторіальному північної півкулі і субекваторіальному південної півкулі.

В зоні субекваторіального клімату розташовані півострів Індокитай, Філіппінські і Малі Зондські острови. Клімат материкової частини визначається в основному мусонами і рельєфом. На рівнинах середні температури становлять близько 20°С, а найжаркішого місяця — ...26°С. В горах яскраво виражена вертикальна поясність клімату.

Режим дощів мусонний, проте їх кількість залежить від рельєфу. Опади приносить південно-західний мусон з Індійського океану. Сезон дощів триває з червня по жовтень. Найбільш вологою є західна частина Індокитаю, де випадає в середньому до 3000 мм. опадів за рік. На східному узбережжі півостровів їх кількість зменшується до 2000 мм. Найбільш сухі райони знаходяться у внутрішніх районах, де річна кількість опадів становить менше 1000 мм. Кліматичні умови внутрішніх рівнин дають змогу вирощувати порівняно посухостійкі культури.

На островах Малайського архіпелагу переважає в основному вологий екваторіальний клімат. Для нього характерні високі середньорічні температури повітря (27-28°С) і незначні сезонні коливання. За рік випадає понад 2000 мм. опадів.

Ґрунтові ресурси. На більшій частині території Південно-Східної Азії переважають латеритні ґрунти. В зоні вологих екваторіальних лісів домінують червоно-жовті, а в саванах центральної частини Індокитайського півострова — червоні латеритні ґрунти.

Для сільського господарства найбільш цінними є алювіальні ґрунти, які утворилися річковими наносами в долинах і дельтах найбільших рік. На Малайському архіпелазі поширені родючі вулканічні ґрунти.

Для гірських районів характерні червоно-бурі лісові ґрунти. Вони малопридатні для сільського господарства, тому що бідні мінеральними речовинами.

Водні ресурси. Річки в Південно-Східній Азії розподілені нерівномірно, їх щільність найбільша в екваторіальній частині Малайського архіпелагу. В районах сезонного зволоження щільність річкової мережі зменшується.

Ріки Індокитаю відносяться до басейну Індійського і Тихого океанів. Найбільші ріки Тихого океану — Іраваді, Салуїн, а Тихого — Меконг і Менам. Живлення рік дощове. Найбільша ріка субрегіону — Меконг. Вона починається в Тибеті і протікає через територію всіх країн Індокитаю.

Ріки Малайського архіпелагу короткі, але повноводні. Найбільші ріки — Канум, Баріто, Содо.

Ріки субрегіону мають багатофункціональне значення. Вони володіють значними гідроенергетичними ресурсами, особливо р. Меконг. Гідроенергетичний потенціал субрегіону оцінюється в 44 млн. кВт. У районах недостатнього зволоження річкові води використовуються для зрошення полів. Більшість рік несудноплавні. Важливе транспортне значення мають ріки Меконг і Іраваді. Ці ріки зв'язують внутрішні райони з морськими портами.

Озер в субрегіоні мало. Найбільше озеро — Сан.

Лісові ресурси — одне з головних багатств країн Південно-Східної Азії. Ліси займають близько половини території Індокитаю і значну площу островів Малайського архіпелагу.

Рівень лісистості в субрегіоні у 2-3 рази вищий, ніж у середньому в Азії і становить 44,4%. Найбільша площа лісів зосереджена в Індонезії. В Камбоджі і Індонезії — найвищий рівень лісистості в субрегіоні, а в Таїланді і В'єтнамі — найнижчий.

Південно-Східна Азія відзначається різноманітним видовим складом лісів. Обабіч екватора поширені багатоярусні вологі вічнозелені ліси. В районах з мусонним кліматом ростуть тропічні листопадні ліси. Вони займають великі простори в М'янмі і Таїланді. На Малайському архіпелазі площа їх невелика. На островах найбільш поширені евкаліптові ліси. Мусонні ліси бідніші за видовим складом, проте вони мають велике промислове значення. Особливо ціняться тикові ліси. Низовинні і заболочені береги вкриті мангровими лісами.

Ліси субрегіону мають багатофункціональне призначення. Вони є джерелом палива, будівельних матеріалів, харчових продуктів, сировиною для промисловості, оберігають ґрунти від ерозії і створюють сприятливе екологічне середовище. Значна частина деревини цінних порід експортується.

Діяльність людини завдає лісам великої шкоди. Наприклад, в Таїланді за останні 20 років площі лісів скоротилися на третину. Одна з причин швидкого зникнення лісів — необхідність розширення орних земель, щоб прогодувати населення, яке швидко зростає.

Земельні ресурси. Для країн субрегіону характерний різний рівень і способи освоєння земельних ресурсів. Земельний фонд Південно-Східної Азії становить 434,7 млн. га, або 16% території Азії. Проте оброблювані площі займають тільки 15,4% земельного фонду. На одного жителя субрегіону припадає 0,16 га., що в п'ять разів менше аналогічного середньосвітового показника (0,72 га). Найвищий рівень забезпечення ріллею у таких країнах, як Камбоджа, Таїланд, М'янма, який коливається від 0,39 до 0,21 га, а найнижчий — в Індонезії, Філіппінах і Малайзії і становить 0,01- 0,08 га.

За останні 20 років в структурі земельного фонду відбулися значні зміни, пов'язані з освоєнням нових земель. Найбільшими площами оброблюваних земель володіють Індонезія, Таїланд і Філіппіни, а найвищий рівень освоєння земельного фонду в Таїланді і Філіппінах.

Корисні копалини. Країни Південно-Східної Азії багаті на корисні копалини, винятком є тільки Сінгапур. Особливо помітне місце займають руди кольорових металів. Світове значення мають родовища олова. За запасами олова, нікелю, кобальту, міді, вольфраму і сурми країни Південно-Східної Азії входять у першу десятку країн світу. З давніх часів у субрегіоні видобувають золото. В горах М'янми і Камбоджі є значні запаси коштовного каміння.

Паливні корисні копалини. Серед розвіданих паливних ресурсів Південно-Східна Азія виділяється запасами нафти і природного газу. На частку субрегіону припадає 3,6% запасів нафти і 9,9% природного газу Азії.

Розвідані запаси нафти в країнах Південно-Східної Азії оцінюються близько 2 млрд. т. Основні нафтові ресурси зосереджені на островах Малайського архіпелагу. Найбільш потужні нафтові родовища розміщені на о. Калімантан. Нафтоносна зона на півострові Індокитай знаходиться в долині р. Іраваді.

На три країни субреґіону — Індонезію, Малайзію і Бруней — припадає практично 90% розвіданих запасів нафти, в т. ч. 2/3 — на Індонезію. В Індонезії на о. Суматра в долині р. Снак знаходиться одне з найбільших родовищ світу — Мінас, запаси якого оцінюються більш як в один мільярд тонн. Родовища нафти відкриті також на шельфі.

На материку запаси нафти невеликі, всього 8% від загальних. В Таїланді виявлені значні родовища бітумних сланців, які можуть бути потенційними джерелами нафтопродуктів.

Запаси природного газу Південно-Східної Азії оцінюються у 4243 млрд. м3. Половина цих запасів припадає на Індонезію і третина — на Малайзію і Бруней.

Запаси кам'яного вугілля невеликі — всього 3,7 млрд. т., що становить 0,4% загальних запасів кам'яного вугілля Азії. Основні запаси зосереджені в Таїланді, Індонезії і Малайзії, з яких близько половини припадає на Таїланд.

Металеві корисні копалини. Територію Південно-Східної Азії перетинає Тихоокеанський рудний пояс, який багатий на різноманітні родовища руд. Особливо виділяється субрегіон рудами кольорових металів.

Запаси олова у субрегіоні оцінюються у 5 млн. т., що становить 60% світових запасів. Найбільші у світі родовища приурочені до олов'яного поясу, який простягається через територію М'янми, Таїланду, Індонезії, Малайзії. Індонезія займає перше місце в світі за запасами олова, а Таїланд і Малайзія поділяють відповідно друге і третє місця.

Запаси нікелю оцінюються 20,9 млн. т., або 19% світових запасів. Близько 2/3 його запасів зосереджені в Індонезії. Найбільші родовища нікелю знаходяться на о. Сулавесі. Друге місце за запасами нікелю у субрегіоні займають Філіппіни.

Запаси міді оцінюються у 17 млн. т., або 3% світових запасів. Майже 90% цих запасів припадає на Філіппіни. Невеликі родовища міді відомі в Індонезії, Таїланді і М'янмі.

Алюмінієві руди представлені, головним чином, бокситами. Найбільші родовища розміщені в Індонезії і на Філіппінах.

Руди чорних металів. Загальні запаси залізної руди у субрегіоні оцінюються у 1140 млн. т., що становить 0,4% світових запасів. Основні родовища зосереджені у чотирьох країнах — Філіппінах, Малайзії, М'янмі і Індонезії.

У субрегіоні є незначні родовища марганцю. Його запаси оцінюються у 23 млн. т., що становить близько 0,2% світових. Половина цих запасів зосереджена в Індонезії, а решта — у Таїланді і на Філіппінах.

Запасами хромітів виділяються Філіппіни.

З руд благородних металів у Південно-Східній Азії найбільш поширене золото. Його запаси оцінюються у 2,2 млн. т. Основні запаси золота зосереджені у Філіппінах, які займають перше місце в Азії і п'яте місце в світі. Срібло видобувають в М'янмі і на Філіппінах.

Неметалеві корисні копалини представлені, головним чином, гірничо-хімічною сировиною — флюоритами, калійними солями, які зосереджені в основному у Таїланді. Родовища сірки є в Індонезії і на Філіппінах. Практично необмежені запаси будівельних матеріалів.

Населення. В антропологічному відношенні більшість населення Південно-Східної Азії відноситься до південної вітки монголоїдної раси. Тільки на крайньому сході субрегіону проживають папуаські народи, які належать до австралоїдної раси. Етнічний склад населення Південно-Східної Азії дуже різноманітний. Значна частина відноситься до трьох мовних груп: малайсько-полінезійської, тайської і китайсько-тибетської. За чисельністю населення переважають народи малайсько-полінезійської мовної сім'ї — індонезійці, малайці, філіппінці та ін. З некорінних народів на території субрегіону проживають китайці, індійці, японці, араби і європейці.

Країни Південно-Східної Азії належать до багатонаціональних. Найбільш характерні для Південно-Східної Азії країни з різким переважанням однієї нації, але при наявності значних національних меншин. До них відносяться В'єтнам, Камбоджа, Таїланд і М'янма. У цих країнах проживає майже 40% населення. Тільки дві країни — Індонезія і Філіппіни, в яких проживає 65% населення, мають різнорідний склад населення. Наприклад, в Індонезії проживає 300 етнічних груп і 16 великих народів. П'ять відсотків населення проживає в країнах зі складним, хоч і етнічно однорідним населенням. До них належать Малайзія і Лаос.

Розміщення населення. На території Південно-Східної Азії населення розміщене нерівномірно. Середня щільність населення становить 117,1 осіб/км2. Цей показник коливається від 4521,3 осіб/км2 у Сінгапурі до 23,0 особи/км2 у Лаосі.

Найбільша щільність населення спостерігається у дельтах великих рік — Іраваді, Меконгу і Менаму, де проживає половина населення субрегіону. Тут у деяких районах щільність населення становить 1000 осіб/км2. Дуже щільно заселений острів Ява, де в окремих сільських районах щільність населення перевищує 2500 осіб/км2. Рідко заселені гірські райони — до 15-20 осіб/км2.

Сучасна і перспективна демографічна ситуація в країнах Південно-Східної Азії зумовлена високою народжуваністю і низькою смертністю. Народи субрегіону відзначаються високим рівнем народжуваності — 23 народжених на 1000 жителів за рік. Найвищий рівень народжуваності в країнах Індокитаю. Максимальне значення цього показника спостерігається у Лаосі — 39, а мінімальне — у Сінгапурі — 14. Показник смертності становить 7 осіб на 1000 жителів. Його значення коливається від 3 осіб на 1000 жителів у Брунеї до 11 осіб на 1000 жителів у Камбоджі.

У середині 90-х років темпи приросту населення становили 2,0% за рік. Згідно з прогнозами ООН цей показник у субрегіоні знизиться до 1,8% за рік, а чисельність населення у 2025 р. зросте до 685 млн. осіб.

У більшості країн темпи приросту населення значно перевищують середнє значення цього показника у субрегіоні. Тільки три країни — Сінгапур, Таїланд, Індонезія — характеризуються низькими темпами приросту населення. Темпи приросту міського населення становлять 3,5%, а сільського — 1,5% за рік. У всіх країнах темпи приросту міського населення значно перевищують темпи приросту сільського населення.

Середня очікувана тривалість життя в країнах Південно-Східної Азії хоч і зросла за останні десятиліття і становила 64 роки, але все ще не досягла середнього рівня в Азії. Найбільша середня тривалість життя в Брунеї і Сінгапурі — 78 років, а найменша в Камбоджі і Лаосі — 52 роки. У всіх країнах субрегіону жінки живуть в середньому на чотири роки довше, ніж чоловіки.

В повоєнні роки у країнах Південно-Східної Азії спостерігалися високі темпи приросту населення. За період 1950-2000 рр. населення субрегіону зросло з 182 млн. осіб до 526 млн. осіб, тобто за 50 років у 2,9 разу.

Високий природний приріст населення у субрегіоні зумовлює молоду вікову структуру населення. Половина населення у Південно-Східній Азії молодша 20 років, що створює цілий ряд проблем: підвихценний попит на освіту, працевлаштування, житлове будівництво і т.д.

Сучасна демографічна політика у країнах субрегіону спрямована на зниження народжуваності і перехід населення до створення малодітних сімей.

Урбанізація. У 1995 р. в містах Південно-Східної Азії проживало 39% усього населення. Рівень урбанізації у країнах субрегіону, крім Сінгапуру і Брунею, нижче середнього світового рівня (45%). Найнижчий рівень урбанізації в Камбоджі — 13% і Лаосі — 22%. До високоурбанізованих країн належать Сінгапур, в якому всі жителі є міськими, і Бруней — 58%.

Міські поселення розміщені дуже нерівномірно. У таких країнах, як Таїланд, М'янма, Камбоджа, Лаос столиці за кількістю жителів значно домінують над іншими містами. Наприклад, у Таїланді Бангкок у 20 разів перевищує за кількістю жителів друге місто країни — Чіангмай. В Індонезії, Малайзії і Філіппінах мережа міських поселень розвинена значно краще.

У Південно-Східній Азії налічується 16 міст — мільйонерів, у яких проживає 15% міського населення. Найбільше міст — мільйонерів в Індонезії — шість і В'єтнамі — три. Ці міста дуже великі за площею, а щільність населення в них традиційно дуже висока — до 30000 осіб/км2.

Найбільші міста: Джакарта — 8,8 млн. осіб (1996 р.) і Бангкок — 6,8 млн. осіб (1996 р.).

Економічно активне населення (ЕАН). Частка ЕАН у Південно-Східній Азії є пониженою і становить третину усього населення. Невисока економічна активність населення субрегіону пояснюється перш за все високою питомою вагою дітей у загальній кількості населення.

За останні 20 років частка ЕАН у робочій силі зменшилась. На початку 90-х років середній коефіцієнт участі ЕАН у робочій силі становив 65%, в т. ч. для жінок — 54%, чоловіків — 81%.

На початку 90-х років основна частка ЕАН в субрегіоні була зайнята в сільському господарстві — 52%.

Високий рівень зайнятості у сільському господарстві спостерігався у таких країнах, як Камбоджа, Лаос, В'єтнам і М'янма — близько 75%, а найнижчий — у Брунеї — 2%. Найвищим рівнем зайнятості у промисловості відзначалися Сінгапур — 35%, Малайзія — 26 і Бруней — 25%. Найдинамічніше зростала зайнятість у сфері послуг, особливо у Брунеї і Сінгапурі, і становила відповідно 74 і 65%.

Гострою соціально-економічною проблемою у країнах Південно-Східної Азії є безробіття. Його рівень коливається у досить широких межах — від 20% у В'єтнамі до 3,2% — у Сінгапурі. Нові галузі промисловості не можуть поглинути резерви робочої сили, яка вивільнюється із сільського господарства.

Видобувна промисловість. У перші роки постколоніального розвитку в країнах субрегіону розробляли мінеральні ресурси, які користувалися великим попитом на світовому ринку, — олова, міді, хрому. Проте в останні роки проявляється інтерес до мінеральної сировини, яка могла б стати основою національної економіки у багатьох країнах.

Сьогодні у країнах Південно-Східної Азії видобувна промисловість відіграє допоміжну роль. Тільки у Брунеї ця галузь характеризується гіпертрофованим розвитком. Частка видобувної промисловості у структурі ВВП тут сягає 45%. В інших країнах цей показник коливається від 1% у М'янмі до 1-15% в Індонезії і Малайзії.

Країни Південно-Східної Азії займають провідне місце у світовому видобутку олова, нікелю, кобальту, хромітів.

У гірничорудній промисловості провідне значення має видобуток кольорових металів. Особливо важливе значення для країн субрегіону має видобуток олова. На середину 1990-х років частка країн Південно-Східної Азії у світовому видобутку олова становила 60%. Головні продуценти — Індонезія, Малайзія і Таїланд, які займають відповідно друге, п'яте і восьме місця в світі. Його експортують до СІНА і Канади, країн Західної Європи і Японію.

Важливе значення в субрегіоні має видобуток мідної руди. Країни Південно-Східної Азії дають 6,5% світового видобутку мідної руди. Головні продуценти — Індонезія, Філіппіни і Малайзія, на які припадає 2/3 загального видобутку в субрегіоні. Індонезія за видобутком мідної руди займає п'яте місце в світі. В країні видобувають 550 тис. т. мідної руди, що становить 4,8% світового видобутку (1997).

У світовому видобутку бокситів частка країн субрегіону невелика — близько 2%. Видобуток бокситів концентрується у двох країнах — Індонезії і Малайзії. Значну частину бокситів експортують до Японії. У Таїланді, Філіппінах і М'янмі видобувають цинк і свинець.

У світовому видобутку руд чорних металів Південно-Східна Азія займає скромне місце. На її частку припадає всього 0,2% видобутку залізної руди. Основні продуценти залізної руди — Малайзія, Індонезія і Таїланд. Її використовують на внутрішньому ринку для потреб розвитку чорної металургії.

Марганцеву руду видобувають у Таїланді і Філіппінах. Її використовують на внутрішньому ринку, а також експортують у Японію. З іншої металевої сировини в субрегіоні важливе значення має видобуток нікелю, хромової руди, кобальту і сурми.

У невеликій кількості видобувають дорогоцінні метали — золото, срібло, платину і дорогоцінне каміння. Філіппіни входять до першої десятки найбільших продуцентів золота світу. Щорічно в країні видобувають 35 т. золота.

Паливна промисловість. Провідне місце серед паливних галузей займає нафтова промисловість. На початку 90-х років субрегіон забезпечував 6% світового видобутку нафти. Щорічний видобуток нафти становить понад 100 млн. т. Половину нафти видобувають на шельфі. Основний продуцент нафти субрегіону — Індонезія, на яку припадає 67% загального видобутку. Індонезія за видобутком нафти займає 14-те місце в світі. Нафту видобувають також у Малайзії і Брунеї. На ці три країни припадає 98% загального видобутку нафти у субрегіоні. У невеликій кількості нафту видобувають у Таїланді і М'янмі. Індонезія входить в організацію країн — експортерів нафти — ОПЕК. Понад 2/3 видобутої нафти експортується. Головний експортер нафти — Індонезія, на яку припадає 3,8% світового експорту.

Газова промисловість. У більшості країн видобувають попутний природний газ. Газові родовища почали розроблятися тільки в Таїланді. На країни Південно-Східної Азії припадає 23,2% загальносвітового видобутку і 16,9% експорту природного газу. Щорічний видобуток природного газу становить понад 50 млрд. м3.

Основний продуцент природного газу — Індонезія, на яку припадає 56% його загального видобутку у Південно-Східній Азії. В Індонезії, Малайзії і Брунеї видобувають 90% природного газу в субрегіоні. У невеликій кількості природний газ видобувають у Таїланді і М'янмі.

Південно-Східна Азія — лідер у поставках на світовий ринок зрідженого природного газу. На початку 70-х років з допомогою Японії збудовано завод по виробництву зрідженого газу у Брунеї. Усього у Південно-Східній Азії діють чотири підприємства: два в Індонезії, один в Малайзії і в Брунеї. Загальна їх потужність 40 млрд. м3 зрідженого газу за рік. Індонезія є одним з найбільших постачальників зрідженого газу на світовий ринок. Головний споживач — Японія. З кінця 80-х років зріджений природний газ експортують у Південну Корею і Тайвань.

Вугільна промисловість. У країнах Південно-Східної Азії видобувають невелику кількість кам'яного вугілля. Основні продуценти кам'яного вугілля — Філіппіни, Індонезія і Малайзія, а бурого вугілля — Таїланд і В'єтнам. Вугільна промисловість забезпечує внутрішні потреби країн — продуцентів.

Енергетика. Головним енергоресурсом у Південно-Східній Азії є нафта. Її частка у структурі споживання первинних джерел енергії становить 43,6%. Нафта є головним джерелом енергії у всіх країнах, крім В'єтнаму і М'янми. А в Сінгапурі і Камбоджі вона є єдиним джерелом енергії.

Друге місце в енергоспоживанні субрегіону займає природний газ — 26,6%. Цей вид палива поряд з нафтою має важливе значення у Брунеї і М'янмі. Тільки у В'єтнамі у структурі споживання енергоносіїв переважає кам'яне вугілля. Роль гідроенергії та інших джерел енергії в субреґіоні незначна.

У виробництві і споживанні енергоносіїв дуже висока частка некомерційних джерел енергії — деревного палива. Цей вид палива забезпечує третину загальних потреб.

Три чверті спожитого у субрегіоні палива припадає на чотири країни — Індонезію, Малайзію, Таїланд і Філіппіни. Найвищий рівень споживання енергії в Брунеї і Сінгапурі — 4-6 туп на одного жителя. У Малайзії, Індонезії, Таїланді і Філіппінах рівень споживання на одного жителя коливається від 0,5 до 1 туп. Така велика різниця у споживання енергії між цими країнами пов'язана значною мірою із чисельністю населення. Понижений рівень споживання енергії — менше 0,1 туп на одного жителя у Камбоджі, Лаосі, В'єтнамі і М'янмі.

Індонезія, Малайзія і Бруней повністю забезпечують внутрішнє споживання енергії власним виробництвом енергоносіїв. Ці країни виступають експортерами енергоносіїв і мають потенціальні можливості зберігати такі позиції на перспективу. На 40% забезпечують споживання власними енергоносіями Філіппіни і Таїланд. До найбільших імпортерів енергоносіїв належать Сінгапур, Камбоджа і Лаос.

Електроенергетика залишається слабкою ланкою економіки Південно-Східної Азії. Країни субрегіону характеризуються пониженим рівнем споживання електроенергії, особливо такі країни, як Камбоджа, Лаос, В'єтнам і М'янма. Високий рівень виробництва електроенергії у Сінгапурі і Брунеї.

Основна частина електроенергії виробляється на теплових електростанціях. Географія електроенергетики субрегіону відзначається великими контрастами. Близько третини станцій зосереджено в Індонезії. З альтернативних джерел найбільші надії покладаються на геотермальні джерела і гідроресурси. В Індонезії введено в дію першу в субрегіоні геотермальну електростанцію.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua