Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 11. АЗІЯ

3. ЦЕНТРАЛЬНА АЗІЯ

РЕСПУБЛІКА КАЗАХСТАН

 

Площа — 2,7 млн. км2.

Населення — 16,3 млн. осіб.

Столиця — Астана (286 тис. осіб).

Казахстан займає велику компактну територію в Центральній Азії на південь від Уралу і на схід від Каспійського моря. Найбільша протяжність з півночі на південь — 1700 км., з заходу на схід — 3000 км.

Формування території. Територія нинішнього Казахстану з давніх часів була транзитною для завойовників — кочівників, що йшли на захід. У VІІ-Х ст. тут проходили тюрки, в XII ст. — монголи. У XV ст. утворилосьКазахське ханство. Великої шкоди господарству і населенню наносили набіги джунгарів у XVII ст.

У цих умовах казахські хани північно-західних і центральних районів у першій половині XVIII ст. прийняли російське підданство. Приблизно в цей же час оформилась так звана гірка лінія — смуга розселення козаків, що захищали землеробські райони Сибіру від наскоків кочівників, уздовж ланцюга гірко-солоних озер на просторі від Оренбурга до Омська. У середині XIX ст. вся територія Казахстану була приєднана до Росії. На півдні збудували декілька фортець, в т. ч. і "Вєрний" (Алмати). З цього часу розпочинається процес залучення регіону в систему загальноросійської економіки.

У Російській імперії Казахстан був однією з найбільш відсталих колоніальних окраїн. Промисловість представляли в основному гірничо-видобувні галузі (видобуток срібла, мідної руди, кам'яного вугілля).

Після революції 1917 р. у північних районах сучасної території Казахстану була створена Киргизька республіка зі столицею в Оренбурзі. У 1925 р. столицю перенесли в Кзилорду, а в 1929 р. — в Алмати.

26 липня 1920 р. у складі РРФСР була утворена Киргизька АРСР, перейменована пізніше (19 квітня 1925 р.) в Казахську АРСР.

5 грудня 1936 р. Казахстан став союзною республікою. У 30-х роках тут велося активне промислове будівництво. Наприкінці 50-х років почалось освоєння цілинних і перелогових земель. У 1960-1965 рр. на базі п'яти північних областей (Кокчетавської, Кустанайської, Павлодарської, Північноказахстанської і Цілиноградської) був утворений Цілинний край.

У грудні 1991 р. Казахстан став незалежною президентською республікою з постійно діючим професійним парламентом, який складається з палати депутатів і сенату.

З 1997 р. столиця в черговий раз "переїхала" — на цей раз в Акмолу, яка була перейменована в Астану.

В адміністративному відношенні Казахстан поділяється на 14 областей: 1. Акмолинська; 2. Актюбінська; 3. Алматинська; 4. Атирауська; 5. Східноказахстанська; 6. Жамбильська; 7. Західно-Казахстанська; 8. Карагандинська; 9. Костанайська; 10. Кзилординська; 11. Манґистауська; 12. Павлодарська; 13. Північноказахстанська та 14. Південно-Казахстанська.

Чисельність населення — 16,3 млн. осіб. Густота населення — 6,0 осіб на 1 км2. Міське населення — 61%. Офіційна мова — казахська, релігія — іслам (47%), російське православ'я (44%), українські католики (2%), протестанти (2%), інші (5%).

Грошова одиниця — тенге.

Природно-ресурсний потенціал. На території Казахстану знаходиться одна з найглибших у світі западин — Карагіє (132 м.) і піднятий на висоту понад 6500 м. масив Хан-Тенгрі.

Переважну частину території займають обширні слабо розчленовані рівнинні простори, в деяких частинах зі зруйнованими древніми горами.

Казахський дрібносопковик, що займає центральну частину країни, — це залишки древніх гір, які в палеозої пережили період складчастості, супроводжуваної вулканічними процесами. Гірські райони займають лише крайній схід і південний схід країни. Найвищими хребтами є Заілійський і Джунгарський Алатау.

Різноманітність і великі запаси корисних копалин Казахстану пов'язані зі складністю геологічної будови території — древнім складчатим фундаментом і крихким осадовим чохлом. Головне багатство надр — кольорові, чорні та рідкісні метали. З осадових переважають нафта і газ, кам'яне і буре вугілля, фосфорити, боксити, кухонна сіль.

На заході зосереджені нафта і газ, уран, фосфорити, хром. Північ багата залізними рудами, золотом, кам'яним вугіллям; видобувають боксити, азбест, кухонну сіль. У східній частині — переважають поліметалічні руди. У центрі — руди чорних металів (залізо, марганець) і мідь, а також поклади коксівного кам'яного вугілля Карагандинського басейну. На півдні — родовища фосфоритів Каратау і Текелійське родовище поліметалічних руд. Повсюдно є запаси сировини для промисловості будматеріалів.

Значна віддаленість території від океанів надає їй рис, характерних для континентального типу клімату. Літо жарке з середніми температурами липня +22...+27°С. Зима в північних і центральних районах сувора з середніми температурами січня -16...-12°С, на півдні вище -10° С. Відкритість країни для північних вітрів часто приводить до проникнення холодних повітряних мас далеко на південь.

Більшість районів має посушливий клімат з малою кількістю опадів (від 80-100 мм. щороку на заході до 300 мм. на сході). У деяких частинах країни на підвітряних схилах, в передгір'ях випадає до 1000 мм. в рік. Опади випадають переважно у теплий період. Сніговий покрив сягає 10-30 см. Це не дає змоги вирощувати озимі культури, але сприяє використанню значних площ під зимові пасовища.

Через сухість клімату річкова мережа розвинена слабо. Великі ріки — Іртиш і Сирдар’я — беруть початок за межами країни в гірських районах. Підняття рівня води припадає на літо, що є сприятливим фактором для поливного землеробства. Менш значні ріки: Урал, Тобол, Ішим, Емба, Тургай.

Більша частина озер (їх декілька тисяч) зосереджена на півночі, а найбільші — Балхаш, Зайсан, Алаколь — у східних і південно-східних районах. На значному простяганні країна виходить на узбережжя Каспійського і Аральського морів.

На більшій частині рівнинного Казахстану простежується чітка широтна зональність з характерним ґрунтово-рослинним покривом.

Простори Лісостепової і Степової зон, що займають. північ країни, сильно розорані, ґрунти часто засолені. Ділянки злакового різнотрав'я використовуються для випасу тварин. Південніше Степової зони простягаються напівпустелі, які поступово переходять в глинисті і піщані пустелі. Ці зони займають більше половини території країни. Частина посушливих районів може використовуватися під сезонні пасовища. Гірські райони на південному сході країни, займаючи всього 10% площі, створюють різкий контраст з рештою території.

Населення і розселення. Якщо за період з 1979 р. до 1991 р. населення країни зростало на 14%, то в 90-ті роки, у зв'язку з погіршенням економічної ситуації і досить великою зовнішньою міграцією, чисельність населення утримується на рівні 16,3 млн. осіб. Частка міського населення в останні роки становила 61%. Однак кількість жителів, що проживають в містах, зменшується. Природний приріст від'ємний -0,4% Незначне зростання кількості населення спостерігається у сільській місцевості. Дитяча смертність становить 3,5%.

Найбільшими містами є Алмати (1,3 млн. осіб), Караганди (630 тис. осіб), Шимкент (409 тис. осіб). Містами з людністю понад 300 тис. осіб є Тараз, Павлодар, Семей, Оскемен, нова столиця Астана.

Казахстан — єдина республіка на пострадянському просторі, де частка "титульної" (представленою в назві республіки) національності менше 50%. У 2000 р. частка казахів становила 42%. Майже стільки ж було росіян: 37,0%. За ними йдуть німці — 5,8%, українців — 5,2%, узбеків і татар — по 2,0%, інших — 6%.

У середині 90-х років почалося підвищення частки корінної національності як за рахунок більш високого природного приросту, так і за рахунок значного відтоку російськомовного населення за межі республіки.

В останні роки спостерігається тенденція поповнення казахського населення вихідцями з Китаю (досить велика діаспора казахів зосереджена в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі КНР).

Казахстан — полірелігійна країна. Більшість населення сповідує іслам, росіяни — православ'я, німці — протестантизм.

Господарський комплекс. Поспішна реалізація непідготовленої у всіх відношеннях реформи на початку 90-х років призвела до розпаду господарських зв'язків, втрати контролю над економікою. Щорічний спад обсягів ВВП досягав 10-12%. При цьому перекос в сторону видобувних галузей також позначився при переході на самостійний розвиток. Казахстан пішов по шляху продажу основних, здатних давати валюту підприємств іноземним компаніям. Через те тепер понад 30 найбільших підприємств належать фірмам Франції, США, Південної Кореї, Великобританії, Канади, Ісландії.

Казахське керівництво прагне знайти вихід з кризи шляхом інтенсифікації економічних зв'язків з промислово розвиненими країнами. Найбільші інвестори — нафтові компанії "Шеврон" (американська) і "Ель-ака-тен" (французька).

Господарське обличчя Казахстану визначає перш за все паливно-енергетичний комплекс, основою якого є власні запаси ресурсів. Основні поклади вугілля зосереджені в Екібастузькому, Карагандинському і Тургайському басейнах. Карагандинський басейн — основна база видобутку кам'яного вугілля. В Екібастузькому басейні видобуток ведеться відкритим способом. В останні роки видобуток вугілля знижується, але дещо повільніше, ніж в Росії і в Україні.

Головні родовища нафти і газу зосереджені на заході республіки: в Ембинському басейні і на півостровах Мангишлак і Бузачі. Відкрито найбільше родовище — Тенгізьке. Його запаси дозволяють щорічно видобувати до 50 млн. т. палива. Але до цього часу залишаються не відрегульовані умови транспортування сировини і через Росію, і через Туркменістан, через це експлуатація родовища призупинена (у 1996 р. видобуто всього 5 млн. т.). Північніше Тенгізу знаходиться велике газоконденсатне родовище Карачаганак.

Нафтопереробка представлена трьома заводами: в Атирау, Павлодарі та Шимкенті. Два останні заводи працюють на західносибірській нафті, що поступає по трубопроводу через Омськ. Частина нафти Мангишлаку відправляється на переробку в Самару.

У проектах — будівництво нафтопроводу через всю країну зі заходу на схід. У Новому Узені споруджений єдиний газопереробний завод. Конденсат Карачаганаку використовує Оренбурзький завод.

Електроенергетика базується в основному на кількох великих ТЕС: Єрмаковській, Карагандинській, Екібастузькій, Жамбильській. Споруджено кілька ГЕС на Іртиші (Бухтармінська, Оскеменська, будується Шульбінська); на р. Ілі (Капчагайська), на Сир-Дар'ї (Чарданська). На півострові Мангишлак функціонує АЕС, енергія якої використовується для опріснення морської води. Казахстан відчуває дефіцит електроенергії, через те за двосторонніми угодами він отримує її з Киргизстану — для південних районів і з Уралу — для північних. Планується будівництво ЛЕП з Китаю.

Кольорова металургія — провідна галузь промисловості. Вона має потужну сировинну базу і всі стадії технологічного процесу. Ця галузь стала однією з перших у процесі акціонування і передачі в спільне управління, а часто і просто закупівлі закордонними фірмами. У країні виділяють два територіально об'єднаних райони кольорової металургії. Перший, центральний — мідний, виплавка проводиться на Балхашському і Жезказганському комбінатах. Другий, східний — поліметалічний (Оскеменський свинцево-цинковий комбінат і Леніногорський поліметалічний). У Павлодарі є алюмінієвий завод, а в Шимкенті — свинцевий.

Чорна металургія майже повністю зосереджена в центральному районі країни. Два підприємства (переробний і повного циклу) працюють у Теміртау, використовуючи залізорудні концентрати з Жезказганської і Костанайської областей і карагандинське вугілля. Виробництво феросплавів орієнтоване на власну сировину і електроенергію.

Важке машинобудування розвивається перш за все в Алмати, Оскемені, Караганді, Атирау, Астані. Завод колісних тракторів функціонує в Павлодарі. Сільськогосподарське машинобудування розвинене у північних районах. Постала проблема конверсії більшості підприємств, що займались випуском військової продукції.

Казахстан почав налагоджувати нове виробництво машин і устаткування (на базі верстатобудівного заводу в Алмати розпочато випуск південнокорейських джипів). В Астані і Шимкенті за американською технологією будуть випускати зернозбиральні і бавовнозбиральні комбайни. Створено спільні з Росією підприємства по випуску автобусів, вантажних автомобілів.

На базі Каратауського родовища фосфоритів були споруджені заводи в Таразі і Шимкенті, які в даний час практично не працюють.

Комплексне використання відходів кольорової і чорної металургії дозволяє випускати азотні добрива (Теміртау), сірчану кислоту (центри мідної промисловості). Поліетилен і пластмаси випускають в Атирау, синтетичний каучук — в Теміртау, штучні волокна і нитки — в Шимкенті і Костанаї.

Розвивається промисловість будівельних матеріалів, легка промисловість.

У сільському господарстві зайнята п'ята частина економічно активного населення і виробляється 12% ВВП. Різноманітні ґрунтово-кліматичні умови дають змогу вирощувати майже всі культури помірного поясу. Рілля займає лише 18% сільськогосподарських угідь. Найбільші площі ріллі освоєні на півночі, де з початку 1950-х років освоювалися цілинні землі.

Головна галузь землеробства — зернове господарство. Близько 60% усіх посівів зернових припадає на яру пшеницю, решта — на ячмінь. На півночі ще вирощують соняшник, на півдні — озиму пшеницю і кукурудзу, вздовж Сирдар'ї — рис. З технічних культур на півдні вирощують бавовник, цукровий буряк, тютюн. У передгір'ях розводять виноградники і сади.

Головна галузь тваринництва — вівчарство, поголів'я якого скорочується у даний час.

Розведення великої рогатої худоби м'ясного напрямку приурочене до степів північної і східної частини республіки. Молочний напрямок характерний для приміського господарства.

У Казахстані традиційно розвиваються конярство і верблюдництво (Західний і Південний райони). Свинарство поширене в районах з переважанням російського і українського населення. У республіці виробляють шерсть, м'ясо, каракуль. Рибопереробка зосереджена вздовж Уралу і на Каспії.

Враховуючи великі розміри території, можна оцінити роль транспортного комплексу, основою якого є залізничний транспорт. Його частка становить 95% вантажообігу країни. Найстарішою є залізниця Оренбург-Ташкент. Важливе трансказахстанське значення має магістраль Семей-Алмати-Лугове-Шимкент-Арись. Третя, що перетинає всю країну, дорога — Петропавл-Акмола-Караганда-Мойинти.

На півночі республіки проходять транссибірські магістралі (північна, центральна, південна). У 1990 р. завершилось будівництво сполучної ділянки з Китаєм, що посилило значення Казахстану як транзитної держави. Частка автотранспорту становить 3% вантажообігу. Центральна частина країни майже не має впорядкованих доріг.

Розвивається авіаційний транспорт, у т.ч. міжнародний, а також річковий. Здійснюється судноплавство по Каспійському морю.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Близько половини вантажообігу країни припадає на зовнішні перевезення, причому вивіз набагато переважає ввіз.

В останні роки, у зв'язку з появою великих інвестиційних проектів, з розвинених держав у Казахстан надходить велика кількість валюти на реконструкцію чи будівництво нових підприємств. Росія бере активну участь в акціонуванні багатьох підприємств, але частіше тендери виграють іноземні компанії.

Істотним є те, що Казахстан разом з Росією, Білоруссю, Киргизстаном та Таджикистаном входять у Євразійське економічне співтовариство (ЄАЕС), що дає змогу реально знизити вартість і час перевезень.

У жовтні 1997 р. оприлюднене "Стратегію розвитку Казахстану" на період до 2030 р. Кредитні лінії відкрили США, Японія, ФРН, Оман, Франція, Великобританія, Австрія, Китай, Індія, Пакистан.

Казахстан підтримує торговельні зв'язки з 124 державами. Основними видами експортної продукції є чорні і кольорові метали, мінеральні продукти, включаючи рудну сировину та паливо, а також нафта і нафтопродукти. У структурі імпорту значну питому вагу займають машини, устаткування, транспортні засоби, паливно-енергетичні ресурси, а також цукор, чай та ін.

Основні постачальники імпорту в республіку — Німеччина, Австрія, Китай, Монголія, Туреччина, Південна Корея, Італія та Росія.

Ведеться робота по реалізації проекту створення Каспійського трубопровідного консорціуму за участю компаній "Лукойл", "Роснафта", "Транс-нафта" (Росія), "Мобіл-Ойл", "Шеврон" (США), "Аджіті" (Італія) і "Брітіш газ" (Великобританія).

Розвивається сфера туризму. На території республіки знаходяться такі відомі курортні зони, як Медео, Кокчетав та ін.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua