Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 11. АЗІЯ

2. ПІВДЕННА АЗІЯ

ІНДІЯ

 

Площа — 3,2 млн. км2.

Населення — 1030 млн. осіб.

Столиця — Делі (8,5 млн. осіб).

За чисельністю населення Індія — друга держава у світі (після Китаю), а за площею — сьома (після Росії, Канади, Китаю, США, Бразилії та Австралії). З 15 серпня 1947 р. Індія — незалежна країна. Офіційна назва — Республіка Індія. Офіційні мови — гінді та англійська. Основними мовами є гінді, санскрит, урду та дванадцять регіональних мов. Назва країни на мові гінді — Бхарат. В адміністративно-територіальному устрої країни основними одиницями є 25 штатів і сім союзних територій.

Географічне положення. Індія розташована у Східній та Північній півкулях, в середньо-південній частині Азіатського континенту. Приблизно через середину країни проходить Північний тропік. Південь країни омивається Індійським океаном. На північному заході Індія межує з Пакистаном, на північному сході — з Китаєм, Непалом та Бутаном, на сході — з Бангладеш та М'янмою. Південний захід омивається Аравійським морем, а південний схід — Бенгальською затокою (морем) Індійського океану. На крайньому південному сході через Полкську протоку Індія межує зі Шрі-Ланкою, на порівняно невеликій віддалі від крайнього південного заходу знаходяться Мальдіви. В Індійському океані країні належать: на південний захід, на незначній віддалі, в Аравійському морі Лаккадівські острови; на південний схід, на значній віддалі, між Бенгальським та Андаманським морем Андаманські та Нікобарські острови.

У природно-географічному відношенні країна поділяється на три регіони: Гімалаї, Індо-Гангську рівнину та Декан. Грандіозним бастіоном довжиною близько 2500 км. і шириною до 300 км. піднімаються на північному сході Індії Гімалаї. Вони утворюють своєрідні гігантські сходи з трьома щаблями. Нижній щабель (900-1200 м.) — передгір'я, відомі під назвою Сіваликських гір. Середній — Малі Гімалаї. Це ланцюг хребтів висотою 3-4 тис. м. з піками, що перевищують 6 тис. м. Найвищий — це Великі, або Високі Гімалаї, початком яких є масив Нангапарбат (8126 м.).

Індо-Гангська рівнина розкинулася величезним півмісяцем в підніжжі Гімалаїв від Аравійського моря до Бенгальської затоки. Особливість рівнини — незначна висота над рівнем моря. Вододіл між басейнами Інду і Гангу має всього 270 м. Суттєвим елементом рівнини є антропогенний рельєф, створений каналами, нівелюванням рисових полів і т. д. На заході Індо-Гангської рівнини знаходиться пустеля Тар.

Територію на південь від ріки Годаварі займає плоскогір'я Декан. Його західний і східний краї утворюють гори і різко опускаються як би щаблями гігантських сходів до Аравійського моря і Бенгальської затоки ("гати" — сходи). З океану (Аравійського моря) фасад Західних Гат подібний до величезної стіни, тільки в деяких місцях розсічений глибокими долинами. Східні Гати (над Бенгальською затокою) виражені менш чітко, ніж Західні, і не можуть вважатися єдиною системою. На півночі плоскогір'я Декан обрамляють залишки давніх і колись дуже високих гір — Аравалі.

Майже вся територія Індії лежить у тропічному і субекваторіальному поясі з типовим мусонним кліматом. Упродовж року там змінюють один одного два типи повітряних мас: улітку — вологі екваторіальні, що приходять з Індійського океану, а взимку — відносно холодні і сухі — з суші. Фактично за рік змінюються три сезони: сухий прохолодний (листопад-жовтень), сухий жаркий (березень — травень), вологий жаркий (червень-жовтень). Зимовий прохолодний сезон — найбільш приємний період року в Індії.

Головна ріка Індії — Ганг, священна ріка. Вона має найбільшу площу басейну, але коротша, ніж Інд і Брахмапутра.

За багатством і різноманітністю рослинності (21 тис. видів) Індія займає перше місце серед країн однакової з нею площі. На її території розміщені вологі тропічні вічнозелені ліси, мусонні (листопадні) ліси, савани, рідколісся і чагарники, напівпустелі і пустелі, а в горах — повний спектр висотних поясів — від лісових до вічних снігів.

Ґрунти Індії досить різноманітні як за типами, так і за рівнем родючості. На обширних рівнинах Гангу, Брахмапутри й інших великих рік переважають алювіальні лугові і алювіальні оглеєні ґрунти. Алювіальні ґрунти щорічно збагачуються намулом, багаті на гумус. На зайнятій ними території живе половина населення країни. На півострові переважають червоноземні ґрунти, тільки на базальтових породах їх заміщають чорні ґрунти "регури".

Тваринний світ винятково багатий: більше 3 тис. видів птахів, більше 500 видів ссавців, 350 видів плазунів. Але велика освоєність території, полювання і браконьєрство, особливо в колоніальний період, призвели до зникнення багатьох диких тварин Індії; деяких тварин можна зустріти тільки в заповідниках.

Серед різноманітних природних ресурсів країни важливе значення мають корисні копалини. Багато родовищ Індії за своїми запасами належить до найбільших у світі. Тут зосереджені величезні запаси слюди. Індія є світовим експортером хрому і займає провідне місце в світі за видобутком і запасами марганцевих і залізних руд, а також графіту і берилію. Велике промислове значення мають алювіальні і прибережно-морські розсипи титану і цирконію, так звані чорні піски Траванкурського узбережжя. В країні зосереджено близько третини світових запасів цирконію. За видобутком титану Індія займає провідне місце в світі. Майже всі найважливіші родовища корисних копалин приурочені до півострівної частини Індії, що є однією із найважливіших металогенічних провінцій світу. Тут сконцентровані величезні матаморфогенні родовища заліза і марганцю, хромітів, міді, нікелю, кобальту, свинцю, цинку, золота, платини, урану, а також азбесту, графіту, магнезиту. Виключно сприятливе для промисловості поєднання копалин і поверхневе залягання багатьох руд роблять видобуток руди економічно вигідним і технічно нескладним. Із енергетичних корисних копалин найбільше значення має кам'яне вугілля. Майже всі відомі запаси знаходяться в Північно-Східній Індії, що в поєднанні з величезними запасами марганцевих і, особливо, залізних руд є сприятливим для розвитку чорної металургії. Ведеться розвідка і розпочато видобуток нафти на морському шельфі коло Бомбея. Природні ресурси країни сприяють розвитку сільського господарства. За умовами рельєфу близько 63% території є придатною для землеробства.

Південна Індія — батьківщина деяких сортів рису. Огірки, баклажани, цукрова тростина, азіатські різновиди бавовнику, манго, цитрусові також вперше окультурені саме тут. Північна Індія стала центром формоутворення "м'яких" пшениць. Тут же древні землероби окультурили такі бобові, як чечевиця, горох, а також коноплю і гірчицю.

Сучасні індійські ландшафти — це різні варіанти агроландшафтів і антропогенної савани. Одним із найбільш глибоко перетворених варіантів цього типу є "рисові" ландшафти вологих алювіальних і приморських низовин. Тут розорано все, що тільки можна розорати. Особливі варіанти антропогенної савани сформувались у внутрішніх районах півострова. Сильно змінилися ландшафти Декану. Можливо, найменш змінені людиною ландшафти Гімалаїв. Величезні висоти, важкодоступність, крутосхиловий, сильно розчленований рельєф, великі площі вічних снігів і льодовиків утруднюють освоєння цього району. Саме тут, у Гімалаях, знаходиться верхня межа вирощування зрошуваного рису у світі — 2200 м. Тут, в умовах високогірного пустельного різко континентального клімату, вирощують також горох, ріпу, але найвище піднімається ячмінь — до 4500 м.

Індію характеризує традиційна турбота про охорону лісів і тварин. У країні 7 національних парків і 80 резерватів дикої живої природи загальною площею близько 20 тис. км2. Однак багато заповідників не можуть забезпечити ефективну охорону фауни і флори.

У деяких районах загрозливо забруднене повітря — на площі 200-250 км2 навколо міст. Найбільш забрудненими є Делі (стара частина міста), Канпур, Бомбей, Калькутта.

Населення Індії — 1030 млн. осіб (2001 р.). Щільність населення майже 327 осіб/км2. Близько половини населення проживає на 1/5 території країни (дельта і долина р. Ганг і узбережжя півострова Індостан) і його щільність тут становить 550 осіб/км2 (в деяких районах дельти вона перевищує 1000 осіб/км2). Набагато нижча щільність населення у внутрішніх областях півострова і на північному заході (менше 10 осіб/км2) — пустеля Тар, гірські області північного заходу, півночі і північного сходу країни. В штатах Керала і Західна Бенгалія щільність населення перевищує 600 осіб/км2, а в штатах Джамму і Кашмір, Мадг'я-Прадеш, Сіккім і деяких союзних територіях вона нижче 50 осіб/км2 (в штаті Аруначал-Прадеш — менше 8 осіб/км2).

Природний рух населення після здобуття незалежності характеризувався високою народжуваністю (більше 40% за рік) і високою, що поступово знижувалася, смертністю. Середньорічний природний приріст дорівнює 15% при народжуваності 24% і смертності — 9%. В містах народжуваність на 30%, а смертність на 70% нижча, ніж в сільській місцевості. Як і в багатьох азіатських країнах, в Індії чоловіків більше, ніж жінок: на 1000 чоловіків припадає 935 жінок. Міське населення становить 26%. У 12 містах, що налічують більше одного мільйона кожне, зосереджено 6% усього населення і четверту частину міських жителів. Найбільші міста-мільйонери (млн. осіб): Бомбей (Мумбай) — 12,6; Калькутта (Колката) — 11,0; Делі — 8,4; Мадрас (Ченай) — 5,4.

Індія, поза всяким сумнівом, — найбільш багатонаціональна країна в світі; тут налічується декілька сотень націй, народностей і племінних груп, що говорять різними мовами і знаходяться на різних ступенях соціально-економічного розвитку і стадіях формування етнічних спільнот. Найбільші індійські етноси є у багатьох випадках не єдиними народами, а міжетнічними спільнотами, ще далеко не повністю консолідованими в нації або народності; такими є, зокрема, два найбільших народи — гіндустанці та бігарці. У расовому відношенні народи індоєвропейської сім'ї в основному європеоїди, дравідійської — негроїди, австроазіатської та сіно — тибетської — монголоїди.

Індія — аграрно-індустріальна країна. Держава контролює близько 100% видобутку нафти і газу, виробництва міді і свинцю, більше 95% вуглевидобутку і виробництва електроенергії, 75% виплавки сталі, 50% виробництва азотних добрив, близько 30% виробництва алюмінію і т. д. Майже повністю націоналізована страхова і банківська справи. В руках держави знаходиться залізничний і повітряний транспорт, а також значна частина морських перевезень і зовнішньої торгівлі.

Держава активно підтримує дрібне підприємництво. В експорті Індії його частка становить 30%. Аграрно-індустріальний характер господарства країни відображає структура зайнятих: 66,4%: — сільське господарство; 14,9% — промисловість; 12,7% — сфера послуг; 6% — безробітні.

Держава докладає великих зусиль для розвитку сільського господарства, яке має яскраво виражене рослинницьке спрямування. Незважаючи на найчисельніше в світі поголів'я великої рогатої худоби (182 млн. голів, або близько 15% світового поголів'я), м'ясне тваринництво в країні розвинене слабо. Велика рогата худоба більше використовується як тяглова сила. До того ж більшість населення — вегетаріанці, а релігія забороняє забій корів, тому населення обмежується розведенням дрібної рогатої худоби і домашньої птиці. Свинарство має важливе значення тільки в районах з християнським населенням, а також в приміських зонах найбільших міст. В останні роки велика увага приділяється розвитку молочної промисловості, хоча надій від однієї корови дуже низький — 660 кг. В Індії за рік виловлюється близько 5,0 млн. т. риби (6-те місце в світі), у тому числі 2/3 — морської. Морське риболовство найрозвиненіше в приморських південних і західних штатах, річкове — на сході і північному сході. Для жителів багатьох районів, особливо Бенгалії, риба — один із основних продуктів харчування.

Під сільськогосподарськими угіддями в Індії використовується 60% території. Вони, в основному, зайняті ріллею. Хоча завдяки великій кількості тепла практично на всій території країни, за винятком високогір'я, можливе цілорічне землеробство, тільки менше 1/5 посівних площ засівається більше одного разу. Головна причина — недостатнє зволоження в сухий період року, хоча Індія займає друге місце в світі за розмірами зрошуваного землеробства. Із 177,5 млн. га. посівних площ близько 85% займають продовольчі культури. Головні із них — рис (21,5% світового виробництва), пшениця (більше 11% світового виробництва, або 68,7 млн. т.), а також просяні і зернобобові. Рис висаджують переважно на прибережних низовинах, а також в долинах Гангу і Брахмапутри. Пшениця вирощується головним чином в північно-західній Індії — в штатах Пенджаб, Гарьяна, західній частині Уттар-Прадешу і прилеглих районах. Просяні (джовар і баджра) і зернобобові вирощують переважно у внутрішніх посушливих і слабозрошуваних районах півострівної і Центральної Індії, а також Раджастану. Бобові — квасоля, горох й інші — входять у щоденний раціон майже всіх індійських сімей.

Індія — найбільший у світі виробник цукрової тростини (259,5 млн. т). Головні штати її вирощування — Уттар-Прадеш (42,8%) і Магараштра (15,7%). Країна одна із провідних бавовникових держав світу (3-тє місце за виробництвом бавовникового волокна, понад 12% світового виробництва 2,4 млн. т.). Близько половини загальних зборів індійської бавовни дають штати Західної Індії — Гуджарат і Магараштра. Важливе місце займає вирощування джуту. За зборами сирого джуту (1,26 млн. т.) Індія поступається тільки Бангладеш. Основні виробники джуту — Західна Бенгалія (60% зборів) і Ассам. Індія — третя тютюнова країна світу (середньорічні збори — близько 0,6 млн. т., або близько 10% світового виробництва). Провідний тютюновий район країни знаходиться в штаті Андгра-Прадеш. Індія — найбільший у світі виробник чаю. На неї припадає близько третини світових зборів (640 тис. т.) цієї культури.

Традиційна стаття індійського експорту — прянощі, їх вивозять близько 90 тис. т. за рік. Прянощі, головне місце серед яких займає чорний перець, а також гвоздика і кардамон, вирощують на півдні Індії — переважно в штаті Керала. В Індії ростуть практично всі відомі фрукти, як тропічні і субтропічні, так і характерні для помірного поясу. За збором бананів і ананасів Індія займає перше місце в світі (17,1%).

Частка Індії у світовому виробництві основних видів промислової продукції дуже незначна. Вона становить: у виробництві електроенергії — 3,2%, у видобутку вугілля — 7,1%, у виробництві сталі — 2,9%, мінеральних і фосфорних добрив — 7,8%, цементу — 4,9%, бавовняних тканин — 20,1%.

Специфіка індійської промисловості в тому, що вона поєднує найрізноманітніші форми виробництва — від великих заводів, оснащених за останнім словом техніки, до примітивних кустарних промислів. У загальному енергетичному балансі Індії продовжують відігравати значну роль непромислові види палива: дрова, кізяк. Водночас значні зусилля спрямовані на збільшення видобутку вугілля, нафти, природного газу, нарощування виробництва електроенергії. Вугілля Індія видобуває близько 270 млн. т. Вугільна промисловість в основному сконцентрована на північному сході півострівної частини країни: шахти і розрізи, зосереджені в смузі 300 км. вздовж долини р. Дамодар, дають більше 2/3 всього вугілля, що видобувається, причому все воно коксівне. В країні розвиваються три нафтовидобувні райони — у Верхньому Ассамі, на середньогуджаратських рівнинах і в смузі шельфу коло Бомбея. В 1990-х роках видобувалось 35 млн. т. нафти в рік (21-е місце у світі). Власною нафтою та нафтопродуктами Індія забезпечує себе на 2/3. Основні нафтопереробні заводи в Бомбеї, Вішакхапатнамі (Андгра-Прадеш), Кочині (Керала), Мадрасі, Галдії (біля Калькутти), Матхурі (біля Делі).

Частка теплових електростанцій у загальному виробництві електроенергії становить 4/5, гідроелектростанцій — майже одну п'яту. За останні роки дещо зростало виробництво електроенергії на АЕС, яке у кінці XX століття досягло 2,0% всього виробництва. В країні є п'ять АЕС: в Тарапурі (біля Бомбея), Коте (Раджастан), Калпаккамі (біля Мадраса), Нарорі (Уттар-Прадеш) і Какрапарі (Гуджарат).

Індія володіє значною і доволі різноманітною мінерально-сировинною базою, але на відміну від багатьох країн, що розвиваються, гірничо-видобувна промисловість яких "експортно-орієнтована", в Індії ця галузь в основному працює на внутрішній ринок. її традиційні експортні товари — текстиль, кустарно-ремісничі вироби, залізні і марганцеві руди, слюда. Вивіз залізних руд (близько 60% видобутку) став однією із провідних статей індійського експорту. За виплавкою сталі (22 млн. т) Індія займає 10-те місце в світі. Найбільші заводи чорної металургії розміщені в Бхілаї (Мадг'я-Прадеш), Бокаро (Бігар), Роуркеле (Орісса), Дургапурі (Західна Бенгалія) і Джамшедпурі (Бігар).

Індійське машинобудування стало забезпечувати вітчизняними машинами традиційні галузі промисловості — цукрову (практично повністю), текстильну, а також електроенергетику (більшою мірою).

Висока спадкова кваліфікація індійських майстрів забезпечує стабільний розвиток такої специфічної галузі, як алмазна промисловість. Тут Індія утримує чотири світових рекорди: за кількістю алмазів, огранених і відшліфованих (більше 250 млн.), за їх загальною вагою в каратах (більше 32 млн.), за кількістю зайнятих в ній робітників (більше 400 тис. осіб) і за обсягом експорту (більше 1 млрд. доларів). Індія здійснює великий вплив на світову торгівлю діамантами, оскільки вона — єдина країна, яка виробляє дрібні діаманти вагою від 0,01 до 0,02 карата, що користуються найбільшим попитом. У всьому світі такі діаманти називають індійськими. В ході подальшої індустріалізації Індії змінюється галузева і, особливо, територіальна структура її промисловості. Калькуттський регіон, наприклад, із переважно джутового перетворюється в головну вугільно-металургійну базу країни і основний район розвитку важкого машинобудування. Бомбейсько-Ахмадабадський бавовняно-прядильний район стає провідним центром нафтопереробки і нафтохімії, а також точного машинобудування.

Індія — одна із найбільших залізничних держав світу, протяжність її залізниць досягає майже 62 тис. км. Перші залізниці були прокладені на початку 1850-х років як класичні "лінії проникнення" від головних портів в глибину країни. При великій протяжності залізничної мережі основні перевезення вантажів і пасажирів зосереджені на декількох магістральних напрямах ширококолійних доріг, що зв'язують Калькутту, Бомбей, Делі і Мадрас. На даний час 10,5 тис. км. магістралей електрифіковано.

Основні міста Індії поєднані національними автострадами, які постійно розширюються і реконструюються. їх протяжність понад 30 тис. км. Загальна протяжність автогужових доріг Індії — 1600 тис. км. Але тільки 400 тис. км з них становлять дороги з твердим покриттям — "пакка". Близько 3/4 доріг Індії — це ґрунтові "качча", які в сезони дощів стають важкопрохідними.

Індія — морська держава. Морський транспорт здійснює більшу частину зовнішньоторговельних перевезень країни. Майже 90% морського вантажообігу переробляється вісьмома головними портами. Найбільший серед них — Бомбей (30 млн. т). Північний схід Індії обслуговує Калькутта з глибоководним аванпортом — Галдія. Найважливіші порти Південної Індії — Вішакхапатнам, Мадрас, Кочин. Швидко ростуть порти, що спеціалізуються на вивозі залізної руди — Мармаган в Гоа і Парадип в Оріссі. В затоці Кач в Гуджараті створений новий крупний порт Кандла.

Значного розвитку досяг в Індії повітряний транспорт — як на міжнародних, так і на внутрішніх лініях. Бомбей, Делі і Калькутта — найбільші міжнародні аеропорти країни, вони також обслуговують багато транзитних рейсів чужоземних авіакомпаній із Європи в Південно-Східну Азію і Австралію.

Індія — одна із колисок людської цивілізації. Вона подарувала світові шахи і десяткову систему чисел, яку Європа сприйняла через арабів і тому назвала "арабською". Досягнення давньої і середньовічної Індії в науці, літературі і мистецтві здійснили вплив на розвиток багатьох цивілізацій Сходу, стали невід'ємною складовою світової культури.

Основна релігія Індії індуїзм, тому часто, особливо раніше, індійців називали індусами. Індуїзм сповідують 80,3% населення. За межами Індії індуїзм переважає лише в Непалі. Індуїзм сформувався в І тисячолітті до Христа на основі синтезу індоарійського ведизму і доарійських культів.

Другою за кількістю віруючих релігією є іслам — 11,0%. Його масове розповсюдження почалося в часи Делійського султанату, в XIII ст. Мусульмани переважають в штаті Джамму і Кашмір. Половина мусульман від їх загальної кількості проживає в штатах Уттар-Прадеш, Бігар і Західна Бенгалія. Третьою релігією є християнство — 2,4%. Перша християнська община з'явилась в Індії на Малабарському узбережжі (Керала). Зараз в цьому штаті 21% християн. Вони переважають в штатах Мехалая, Нага-Прадеш і Мізорам.

За ставленням до сім'ї Індія теж є своєрідною країною. Переважають моногамні сім'ї. Серед індійців — мусульман поширена полігамна сім'я у формі полігінії (один чоловік — кілька жінок). В ладакхів (Джамму і Кашмір) розповсюджена унікальна форма полігамії — поліандрія (одна жінка — кілька чоловіків, як правило, братів).

Існує багато варіантів регіоналізації Індії. За провідним географічно-країнознавчим принципом її можна поділити на п'ять регіонів: Центральний, Північний, Східний, Західний та Південний.

Центральний регіон включає штати Уттар-Прадеш, Мадг'я-Прадеш, Гарьяна та союзну територію, столицю Делі. Оскільки у всіх трьох штатах та союзній території Делі переважають гінді, то цей регіон називають Гіндустан. На нього припадає 24,7% території країни і 26,4% населення. Це історичний центр індійської культури. Найбільші міста: Делі, Канпур, Лакхнау, Індаур, Бгопал, Агра, Варанасі. Тут переважає індуїзм. Делі — столиця Індії з 1911 р. На території міста знаходять залишки не менше семи давніх столиць. Перша індуська столиця — Індрапрашта, як вважають, існувала на території Делі ще до Христа. В Агрі знаходиться всесвітньо відомий мавзолей Тадж-Махал, споруджений в XVII ст.

Північний регіон включає штати Пенджаб, Джамму і Кашмір, Гімачал-Прадеш та союзну територію Чандігарх. Чандігарх — це місто, яке є столицею штатів Пенджаб та Гарьяна, але не входить до складу жодного з них. На регіон припадає 6,4% території країни і 4,0% населення. В релігійному відношенні він найскладніший. В Пенджабі переважають сикхи, в Джамму і Кашмірі — мусульмани, і тільки в Гімачал-Прадеші — індуїсти. Найбільші міста: Амрітсар — головний релігійний центр сикхів; Срінагар — "місто сонця" — столиця Кашміру; Шимла — гірський курорт, літня столиця Британської Індії до 1911 р.

Східний регіон включає найбільшу кількість штатів (11), а саме: Бігар, Орісса, Західна Бенгалія, Ассам, Мехалая, Сіккім, Аруначал-Прадеш, Нага-Прадеш, Маніпур, Мізорам, Тріпура. На регіон припадає 21,5% території країни і 26,5% населення. В регіоні переважає індуїзм, а також християнство. Найбільші міста: Калькутта, Патна та Вішакхапатнам. Калькутта — важливий економічний та культурний центр країни, столиця Британської Індії в 1773-1911 рр.

Західний регіон включає штати Раджастан, Гуджарат, Магараштра, Гоа та дві союзні території: Дадра і Нагаргавелі та Даман і Діу. На регіон припадає 26,9% території країни і 19,1% населення. В усіх штатах регіону переважає індуїзм. Найбільші міста: Бомбей, Агмадабад, Джайпур. Бомбей важливий економічний, фінансовий та культурний центр Індії — традиційна столиця її кіноіндустрії. В місті проживає невелика етноконфесійна община парсів — давніх вихідців з Ірану, дуже активних у бізнесі. До них належить глава найбільшого монополістичного об'єднання Індії — Тата.

Південний регіон включає в себе штати Андгра-Прадеш, Тамілнад, Карнатака, Керала та союзні території Путуччері і Лакшадвіп. В ньому переважають дравідійські народи: телугу в Андгра-Прадеш, таміли в Тамілнаді, каннара в Карнатаці та малаялі в Керала. На регіон припадає 20,2% території країни і 24,0% населення. В усіх штатах регіону переважає індуїзм. Найбільші міста: Мадрас, Гайдарабад, Бангалур. Мадрас — важливий економічний і культурний центр Індії — перспективна столиця її кіноіндустрії. Це перший центр Британської Індії, заснований англійцями ще у 1639 р.

Союзну територію Індії Андаманські і Нікобарські острови важно віднести до будь-якого з регіонів, зокрема Східного чи Південного, тому вона виділяється окремо. На неї припадає 0,3% території і 0,03% населення країни.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua