Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 11. АЗІЯ

1. ПІВДЕННО-ЗАХІДНА АЗІЯ

ІСЛАМСЬКА РЕСПУБЛІКА ІРАН

 

Площа — 1648 тис. км2

Населення — 66,8 (1999) мли осіб.

Столиця — Тегеран (6,7 млн. осіб.)

Географічне положення. Ісламська Республіка Іран — одна із найбільших країн Південно-Західної Азії. Її протяжність із півночі на південь 2600 км., із заходу на схід — 2100 км. На півночі межує з Вірменією, Азербайджаном і Туркменістаном, а також омивається водами Каспійського моря, на заході — з Туреччиною й Іраком, на сході — з Афганістаном і Пакистаном, на півдні має вихід до Перської і Оманської заток. Загальна довжина кордонів 8 тис. км., із яких 1/3 — вздовж морського узбережжя.

Державний устрій. Іран — одна із древніх держав світу, останнє століття для якої стало періодом активної державно-політичної боротьби, заміною одних владних структур іншими.

Після повалення в 1979 р. шахського режиму і прийняття цього ж року конституції Іран проголошено Ісламською Республікою. Главою держави визнано президента, який призначає прем'єр-міністра. Законодавча влада належить однопалатному парламенту (меджлісу).

Згідно з конституцією важливе місце в державі відведене духовенству, яке контролює діяльність президента й уряду. Грошова одиниця — ріал.

Природні умови і ресурси. Близько половини поверхні Ірану займають гірські форми рельєфу. На його території знаходиться більша частина іранського нагір'я з прилеглими до нього гірськими системами Ельбурс, Мекран, Заґрос. На півночі значні території займає пустеля Деште-Кевир, на сході — пустеля Деште-Лут. На низовинні території припадає близько 7% площі країни.

Більша частина внутрішньої території Ірану знаходиться в зоні сухого субтропічного і тропічного континентального клімату, середні температури якого становлять в липні +24°...29°, в січні +2°...10°. Середня річна кількість опадів — 50-300 мм., максимальна — 1000-2000 мм. у передгірських і гірських районах Ельбурсу і на узбережжі Каспійського моря.

Іран бідний на водні ресурси. Найповноводніші ріки протікають в басейнах Перської затоки і Каспійського моря. Великими ріками є Арас, Атрек, Горґан, Карун, Сефідруд. Важливе значення мають підземні води. Озера в переважній більшості солоні.

Ґрунтовий покрив бідний, в основному щебенистий. В долинах рік переважають алювіальні ґрунти, що часто є перезволоженими і засоленими.

Корисні копалини Ірану досить різноманітні. Найбільше значення для розвитку національної економіки і зовнішньоекономічних зв'язків мають нафта і газ, родовища яких знаходяться в Хузистані (Нефтсефід, Агаджари, Месджеде-Солейман), центральній частині країни і біля міста Кума, та на півночі у передгірських районах Ельбурсу. Значні запаси кам'яного вугілля залягають на півночі Ірану біля міста Тебріз, Бегшегр, Чешмейе-Голь і в його центральній частині біля м. Зеренд.

Крім енергетичних ресурсів, Іран багатий на руди чорних і кольорових металів, будівельні матеріали.

Населення. За кількістю населення Іран є однією з найбільших країн Південно-Західної Азії. На його території проживає близько 30 різних націй і народностей, найбільшими із яких є перси (27 млн. осіб), азербайджанці (9,8 млн. осіб), курди (6,4 млн. осіб). Близько 75% населення країни відноситься до іранської і 20% — до тюркської мовних груп.

Основна частина (3/4) жителів Ірану зосереджена в північних і північно-західних районах, середня густота його становить 40-42 осіб/км2. В країні переважає сільське населення, частка якого 54%. Найбільші міста: Тегеран (близько 6,7 млн.), Ісфаган (1,5 млн.). Середній вік життя в країні — 63 р. Державна мова — перська, державна релігія — іслам шиїтського напрямку, який сповідує 95% населення.

Господарство. Національна економіка Ірану має багатогалузеву структуру, однак домінують нафто - і газовидобувні галузі промисловості, які представлені численними промислами на півночі, в центрі і південному заході країни. Головний із них знаходиться в Хузистані. До ірано-іракської війни річний видобуток нафти сягав 280 млн. т., зараз — лише 120 млн. т.

На власних ресурсах в Абадані, Харку, Тебрізі, Тегерані розвивається нафтопереробна, в Керманшаху, Абадані, Шіразі — нафтохімічна і хімічна галузі промисловості.

Гірничо-видобувна промисловість представлена видобутком вугілля, основні центри якого знаходяться на півночі біля міст Тебріз, Ґорґан, а також на південному сході біля Зеренду.

В Ірані видобувають залізну руду (Ерак, Керман), марганцеву — Чешмейе-Голь, мідну і свинцеву — Енарек. Наявність вугілля і руд металів сприяло розвитку власної металургійної бази з центрами Тегеран та Ісфаган.

За останні роки швидкими темпами розвивається машинобудування, його основні центри — Тегеран, Ерак, Тебріз. Важливе значення для економіки Ірану мають легка і харчова галузі промисловості.

Сільське господарство — основна галузь зайнятості населення Ірану, однак воно лише частково забезпечує потреби країни у продовольчих товарах. Рослинництво представлене вирощуванням пшениці (річний збір — 5 млн. т., 70% площ зернових). Друга важлива культура — рис (річний збір 1,5 млн. т.), основний район вирощування якого Прикаспійська низовина. Іран є країною, де культивують бавовник, кенаф, тютюн, цукровий буряк. В країні розвинене садівництво, виноградарство.

Тваринництво представлене розведенням овець (30 млн. голів), великої рогатої худоби (7 млн. голів), кіз. За виробництвом вовни Іран займає одне з перших місць в Азії.

Транспорт. Важливе значення у розвитку економіки Ірану відіграє транспорт. Основні перевезення здійснюються залізничним (5 тис. км.), автомобільним (65 тис. км., з яких 22,5 тис. км. з твердим покриттям) і трубопровідним.

Головний вузол транспортного сполучення — Тегеран. Основні морські порти — Абадан, Хорремшегр, Бушир, Бендер-Хомейні у Перській затоці, Астара, Бендер-Торкман, Наушегр, Ленґеруд у Каспійському морі, через які здійснюються основні зовнішньодержавні торговельні зв'язки.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Іран підтримує активні економічні зв'язки з багатьма країнами світу. Основні його партнери — високорозвинені країни Європи, Японія, інші країни — імпортери енергетичних ресурсів. Крім енергетичних ресурсів, Іран вивозить тканини, взуття, трикотаж, бавовник, фрукти. Імпортує машини, обладнання, транспортні засоби, продукти харчування. Налагоджується взаємовигідна економічна співпраця Ірану з Україною.

Внутрішні відмінності. В Ірані виділяють п'ять основних районів.

Центральний район, що охоплює територію Іранського нагір'я, є найбільш розвиненим регіоном держави. На його території розміщені основні машинобудівні підприємства. Економічні центри і основні міста: Тегеран, Ісфаган, Казвін, Ерак, Кашан, Керман, Кум (священна столиця шиїтів).

Південно-Західний район охоплює території ряду провінцій Перської затоки. В ньому розташовані основні центри видобування і переробки нафти, а також найбільші нафтоналивні порти Харк, Хорремшегр, Бендер-Хомейні.

Північний район розташований на Прикаспійській низовині. Головний район вирощування рису, чаю, бавовнику, тютюну, канафи. Промисловість пов'язана із переробкою морських промислів і продукцією сільського господарства.

Найбільші центри: Решт, Бендер-Торкман, Амоль, Сари.

Північно-Західний район охоплює Іранський Азербайджан і Курдистан. Основний регіон розведення тваринництва (40% усього поголів'я), забезпечує чверть збору пшениці.

Економічні центри і головні міста: Тебріз, Міяндоаб, Керманшах, Гамадан.

Східний район — малотоварне сільськогосподарське виробництво, представлене вирощуванням пшениці і ячменю.

Найбільшими центрами є Мешхед і Загедан.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua