Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 2. ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ СЕГ

3. Поняття території і територіальної організації

Уже йшлося про чотири характеристики ГПО: розміщення об'єктів на земній поверхні, їх зв'язаність, наявність територіальних утворень, їх функціонування внаслідок управління. Тепер ми розглянемо це поняття, відштовхуючись від загально-географічних категорій простору і території та їх логічної взаємозв'язаності.Поняття території — одна з фундаментальних категорій географії в цілому та її галузей. Тому для розгорненого розуміння територіальної організації чи територіальної системи необхідно передусім з'ясувати сутність поняття "територіальна", що є похідним від поняття "територія".

Термін "територія" найчастіше вживається в таких двох значеннях: 1) для позначення земної суші (на противагу терміну "акваторія", яким позначають водні простори); 2) для позначення частини земної суші, яка характеризується єдністю: а) політико — адміністративною (територія держави, сукупності країн, адміністративних області, району та ін.), б) економічною (територія інтегрального економічного чи галузевого районів різних рангів), в) природно-географічною (територія лісостепу, тайги та ін.). Таким чином, поняття території у всіх випадках співставне: воно є одиницею поділу земної поверхні в цілому чи поверхні суші зокрема.

Однак зводити поняття території лише до спостережуваної чи навіть модельованої топографічною картою ділянки земної поверхні недостатньо. Територія — це передусім один із абстрактних об'єктів географічної науки, що має спільний об'єкт вивчення — географічний простір. Вона є частиною географічного простору. Тому територію потрібно розуміти передусім як підсистему географічного простору зокрема і простору загалом.

Відомо, що простір і час — дві взаємопов'язані форми існування реальної дійсності. Для географії, яка є однією з наук про Землю, суттєвий не простір — час взагалі, а передусім земний простір і час. При цьому важливий простір — час не будь-якої частини Землі, наприклад її ядра, де надзвичайно висока щільність речовини, чи космічного простору в зоні земної гравітації, а саме земної поверхні, тобто географічний простір — час, в якому виникло й існує людське суспільство.

Континуум простір — час проявляється лише у випадку високих швидкостей, близьких до швидкості світла. Отже, можна абстрагуватися від часової компоненти. Таким чином ми переходимо від географічного простору-часу до географічного простору (геопростору).

Отже, геопростір — це підпростір системи земних просторів. Його подальша конкретизація веде до думки про те, що це груповий простір земних сфер — літо -, гідро -, атмо-, біо- і антропосфери, єдність і взаємозв'язок яких виступають у формі ландшафтної сфери. З іншого боку, геопростір — це система підпросторів: а) фізичного та б) інформаційного (простір ознак). Правда, такий поділ геопростору досить умовний, оскільки фізичний простір можна розуміти як вид широко трактованого простору ознак.

Фізичний простір характеризується тривимірністю. Однак "сама сутність географічних зв'язків і відношень необхідно виявляється в першу чергу в їх двовимірній (курсив наш. — Авт.) просторовій спільності" (А. М. Смирнов, 1971). Тому можна умовно абстрагуватися від вертикальної і розглядати геопростір як двовимірний (плоский).

Дальшою конкретизацією поняття геопростору є поняття місця. Місце — це вже деяка частина геопростору, яка характеризується як певним розташуванням у двовимірному просторі, так і сукупністю значень інших його властивостей. Географічний простір є системою місць — від всієї поверхні Земної кулі (в цьому унікальність "земного місця") до окремих невеликих ділянок (підприємства, населеного пункту і т. д.).

Оскільки людське життя зосереджене головним чином у межах земної суші (тут особливо наочні результати перетворювальної діяльності суспільства, що закріплені у формі технічних систем), поняття території потрібно розглядати як вид земних місць. Звичайно, у житті суспільства дедалі важливіше значення мають акваторії озер, морів та океанів, а також водні проблеми самої суші. Отже, кожна територія характеризується усіма властивостями і відношеннями, що притаманні відповідному земному місцю. Тому головними системними властивостями і відношеннями будь-якої території є передусім її позиційність і функції.

Позиційні властивості території — це її зв'язність, компактність, центральність, диференційованість, конфігурація, форма, орієнтація, гомогенність та ін., які є результатом взаємодії підсистем даної території чи відношення до інших територій, до територіальної суперсистеми.

Функція території визначається функцією відповідного їй місця. А функція місця — це його значення в житті (діяльності) суспільства, тобто вона задовольняє (може задовольняти) певну потребу суспільства в цілому, частини суспільства чи окремої людини. Так, для аграрно-промислової системи окремої території виробництво продовольчих товарів є найважливішою суспільною функцією.

Територія може характеризуватися не однією, а кількома функціями, які, в свою чергу, залежать від функцій сусідніх і навіть віддалених територій. Хоч функція території причино визначається суспільними запитами, вона також залежить від значень інших її властивостей — значень координат багатовимірного ознакового простору.

У системному соціально-економіко-географічному аналізі кожну територію можна представляти за допомогою її функцій. По суті, всі вище названі позиційні властивості території є позиційними властивостями її функцій. З цього випливає, що просторові відношення територій, їх просторову структуру, організацію можна вивчати за допомогою аналізу просторової організації її функцій в цілому чи їх "галузевих" зрізів.

На формальному рівні аналізу просторова організація функцій території виражається термінами її позиційності. В більш змістовному аспекті вона характеризується в першу чергу за допомогою поняття просторового зосередження (концентрації), яке, в свою чергу, визначається через поняття відстані (близькості — віддаленості). У загальному вигляді більш зосередженими вважаються ті явища (функції), які розташовані ближче одне до одного.

Підбиваючи підсумки, потрібно зазначити, що поняття території є ланкою загального ланцюга категорій: простір — час, географічний простір-час, географічний простір, місце, територія. В системному економіко — географічному аналізі територія може замінюватися її функціями і представлятися просторовою їх організацією.

Якщо ж будь-яку територію вважати обмеженою частиною суші, то разом з водами на ній (акваторія) і повітряним простором над нею (аероторія) це вже геоторія. Аналогічно геоторією є водний масив моря чи океану разом з морським (океанічним) дном і повітряним простором над ними. Граничною геоторією є вся Земна поверхня (географічна оболонка). На думку Е. Алаєва (1983), територія — це обмежена частина твердої поверхні землі з характерними для неї природними і антропогенними властивостями і ресурсами, що характеризується протяжністю (площею) як особливим видом "просторового" ресурсу, географічним положенням та іншими якостями, яка є об'єктом конкретної діяльності чи дослідження.

У свою чергу, термін і поняття "територіальний" у соціально-економічній географії вживається: а) для позначення всього, що пов'язане з конкретною територією (наприклад, територіальне поширення певного явища); б) як синонім до терміна та поняття "просторовий" (коли підкреслюється динамізм явищ і процесів) чи "регіональний" (коли йдеться про структурність), наприклад, територіальна структура економічного району; в) як протилежність до "галузевого" (територіальна структура економічного району на відміну від, скажімо, компонентної).

Є ще правове (юридичне) значення термінів "територія", "територіальний", що вживається у поняттях "територія держави", "територіальний суверенітет", "територіальні води". Державна територія — це "частина поверхні Землі (включаючи внутрішні і територіальні води, надра під ними і аероторію над ними), на яку поширюється влада даної держави" (Е. Алаєв, 1983). Сюди відносяться і екстериторіальні елементи: судна, літаки, морські кабелі поза межами власне території держави, території посольств, консульств, дипломатичних місій і представництв даної держави, на які поширюється її суверенітет.

Існує ще поняття національної території, тобто тієї частини земної поверхні, яка історично суцільно заселена певним народом. Наприклад, українська національна територія, за В. Кубійовичем, становить 747,6 км2, що у 1,23 разу більше державної території. Часом поняття національної території вживають у значенні державної.

Територія держави має багато рис, які в цілому характеризують її потенціал і геопросторову організацію. Передусім, територія має властивості, відношення і процеси.

Можна виділити два основні види властивостей території — природні та суспільні. До природних належать: а) природні умови; б) природне довкілля, його якість; в) природні ресурси, в т.ч. відновлювані та не відновлювані. До суспільних властивостей належать місткість території (її здатність вміщати деяку кількість об'єктів певного виду — поселенських, промислових, сільськогосподарських, рекреаційних тощо) і освоєність (ступінь втягнення у суспільне виробництво та інтенсивність зміни природних властивостей під впливом людської діяльності), а також демографічні, соціальні та господарські властивості.

Серед відношень території найважливіше значення мають: а) просторові, в т. ч. метричні (наприклад, площа території) і топологічні (наприклад, форма, компактність); б) розташування, в т. ч. політико -, економіко - і природно-географічне; в) функції — економічні, соціальні, рекреаційні, культурні та ін.

Нарешті, геопросторові процеси характеризують динаміку внутрішнього розвитку території. До них належать: диференціація (розвиток окремих частин території), інтеграція (об'єднання цих частин у ціле), системо формування (виникнення територіальних, соціальних, виробничо-економічних, рекреаційних та ін. систем).

Саме властивості та відношення території — це її географічний потенціал, тобто здатність задовольняти певні потреби суспільства, а процеси, включаючи і такий вид відношень, як функції, — це її геопросторова організація. Іншими словами, потенціал території — це її природні та суспільні властивості, просторові й позиційні відношення. А геопросторова організація — це процеси внутрішнього поділу, об'єднання і системо-формування, здійснення її внутрішніх і зовнішніх функцій.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua