Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 11. АЗІЯ

Загальна характеристика. Азія, як частина світу, є надзвичайно цікавим економіко — географічним регіоном. На її території зародились більшість із відомих людству давніх цивілізацій, які ще досі зберігають певні специфічні особливості. Азія має величезну площу — понад 44,0 млн. км2 і майже всі види природних ресурсів і природних комплексів, які зустрічаються на нашій планеті. Тут проживає близько 3,7 млрд. осіб, що становить понад 60% населення світу, але розселені вони дуже нерівномірно. Майже половина території субконтиненту (холодна північ, високогірна центральна частина та пустельні землі) мають щільність населення близько однієї особи на км2. Водночас в окремих країнах та регіонах густота населення сягає майже 1000 осіб/км2, а місцями і більше.

Азія є одним з найбільш динамічних регіонів світу. Таких темпів економічного зростання, які були характерні для Японії у 1950-ті, Південної Кореї у 60-70-ті та Китаю у 80-ті роки XX ст. не мала жодна інша велика країна світу. Ще на початку 1990-х років за обсягом сукупного ВНП Азія сильно поступалася і Європі, і Північній Америці. Вже у 1995 р. її ВНП досяг понад 8,3 трлн доларів, що більше, ніж у всіх країн Пн. Америки (8,1 трлн. дол.) і лише трохи менше всієї Європи (9,1 трлн. дол.). Вже на початку нового тисячоліття, незважаючи на певні економічні труднощі, сукупний ВНП країн Азії набагато перевищить економічний потенціал інших частин світу. Недарма XXI століття вважається епохою Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

З півночі Азію омивають моря Північного Льодовитого океану; на сході — моря Тихого океану; на півдні — Індійський океан; на заході — моря Атлантичного океану. Основні півострови: Мала Азія, Аравійський, Індостан, Індокитай (з півостровом Малакка), Корейський, Камчатка, Чукотський, Таймир, Ямал. До Азії належать численні архіпелаги й окремі острови: у Північному Льодовитому океані — Північна Земля, Новосибірські острови, о. Врангеля; в Тихому океані — Курильські, Сахалін, Японські, Тайвань, Малайський архіпелаг (включаючи Філіппінські острови); в Індійському океані — Нікоборські острови, Цейлон та ін.; В Середземному морі — о. Кіпр та ін. Межу з Європою проводять по східній підошві Уральських гір, по ріках Ембі і Маничу. Суецьким перешийком сполучається з Африкою.

Азія — найбільш підвищена частина світу. Близько 3/4 її площі зайнято плоскогір'ями та великими гірськими системами, які простягаються двома поясами через увесь материк. Перший пояс складається з двох пасм — північного (Понтійські гори, Кавказ, Ельбрус, Копет-Даг, Гіндукуш, Куньлунь, Наньшань) та південного (Тавр, Загрос, Сулейманові гори, Гімалаї з найвищою вершиною Азії — г. Джомолунгмою, 8848 м, Трансгімалаї, Араканські гори та гори Малайського архіпелагу). Ці пасма облямовують Малоазійське, Вірменське, Іранське та Тібетське нагір'я. Вони утворюють гірський вузол Памір. Другий пояс включає Тянь-Шань, Алтай, Саяни, хребти Прибайкалля, Забайкалля. До нього з північного заходу прилягає Середньосибірське плоскогір'я. Півострів Декан зайнятий Деканським плоскогір'ям, Аравійський — Сірійсько-Аравійським плато. На низовини припадає лише 1/4 території Азії. Найбільші низовини: Західносибірська, Туранська, Месопотамська, Індо-Гангська, Сіамська, Велика Китайська.

Клімат Північної Азії — арктичний і помірний, Центральної і Середньої Азії — помірний і субтропічний, континентальний, сухий, Східної — помірний і субтропічний, мусонний, Західної — субтропічний і тропічний, сухий. Південної — субекваторіальний і екваторіальний.

Багато великих рік: Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ганг, Брахмапутра, Інд, Тигр, Євфрат. В Азії — найглибше озеро світу Байкал (глибина 1620 м.), що має унікальні запаси прісних вод.

Північна Азія зайнята тундровою рослинністю та хвойними лісами, Центральна і Західна — степовою, напівпустельною і пустельною, Східна — змішаними лісами, Південна і Південно-Східна — тропічними і екваторіальними лісами та саванами. Тваринний світ багатий і різноманітний. У тундрі живуть лемінги, північні олені, білі сови, білі куріпки, в морях і на узбережжях — моржі, тюлені, білі ведмеді. В Центральній Азії — дикий кінь, кулан, антилопи. На півдні — слони, носороги, тигри, людиноподібні мавпи та ін.

Простягаючись від полярних широт до екватора, Азія характеризується унікальною різноманітністю природних комплексів. Тут найвищі гори і найглибші западини світу, а розмаїття геологічної будови зумовлює високу забезпеченість регіону різними видами корисних копалин. В Азії зосереджено більше половини паливних ресурсів світу (нафтогазової сировини і вугілля). Великі перепади висот, повноводні і порожисті річки дають змогу будувати найбільші у світі ГЕС, одна з яких "Три ущелини" плановою потужністю 18 млн. кВт споруджується у Китаї. Перспективним є також використання сонячної енергії на півдні Азії та геотермальної енергії у районах сучасного вулканізму. Поряд з тим, у багатьох країнах споживання енергії на душу населення є мізерним, а дуже важливим видом палива залишаються дрова. Вирубування лісів на побутове паливо, поряд із промисловими лісорозробками, призвело до інтенсивного зменшення площі лісів на субконтиненті, особливо у густозаселених його районах. Але в азійській частині Росії, окремих районах Східної і Південно-Східної Азії ще збереглися великі масиви високопродуктивних лісів із запасами цінної деревини.

У жодному іншому регіоні світу так інтенсивно не використовуються морські ресурси. У багатьох випадках (рибальство, вирощування молюсків і перлів та ін.) народи Східної і Південно-Східної Азії перейшли від простого збиральництва до розвитку марикультури.

Через велику частку непридатних земель (арктичні, помірні і тропічні пустелі, високогір'я) та у зв'язку з аграрним перенаселенням Азія має найгірші середні показники забезпеченості орними землями на душу населення — менше 0,15 га. Лише в Азійській частині Російської Федерації та Казахстані землезабезпеченість набагато вища (понад 1 га. ріллі на особу), але більшість орних земель у цих країнах знаходиться у зоні ризикованого землеробства. Зате у Південній, Південно-Східній та окремих інших регіонах Азії можна збирати по два — три врожаї на рік, що дещо зменшує гостроту дефіциту земель.

Населення Азії характеризується стабільним і динамічним зростанням. Ще у 1950 р. тут проживало всього 1,4 млрд. осіб, у 1975 р. — вже 2,4 млрд., у 1996 р. населення перевищило 3,5 млрд. , а у 2000 р. досягнуло 3,7 млрд. осіб. У двох країнах Азії — Китаї та Індії нараховується понад 1 млрд. жителів (Індія досягнула мільярдного рубежу у середині 2000 р.), в одній (Індонезії) понад 200 млн. осіб, а ще у трьох (Пакистан, Японія, Бангладеш) — більше 100 млн. Прогнозується, що до 2025 р. понад 100 млн. жителів проживатимуть також у В'єтнамі, Філіппінах, Ірані, Таїланді, Туреччині.

Дуже строкатий расовий етнічний та релігійний склад населення Азії. Відомий також специфічний менталітет (спосіб мислення та діяння) різних її народів. Проте об'єднує більшість населення Азії висока працездатність і переважання егалітарних (колективістських) цінностей на відміну від більш індивідуалістичної Європи чи Англо-Америки. Крім того, багато країн досягли досить високого рівня освіченості населення. Все це сприяє тому, що азійські робітники є зараз одними з найкращих і до того найдешевших у світі, що надзвичайно сприяє розвитку трудомістких галузей промисловості.

Тому багато країн Азії швидшими чи повільнішими темпами "вибираються" із групи найбідніших держав і перетворюються із аграрних в аграрно-індустріальні чи навіть індустріальні країни. Крім групи країн - "щасливців" Південно-Західної Азії (Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія), що вибудували свій добробут на видобутку та експорті нафти, високого рівня життя населення вже досягнули Сінгапур, Тайвань, Південна Корея. У гонитві за цими азійськими "тиграми", чи "драконами", як їх образно називають, перебувають Малайзія, Таїланд та інші країни Південно-Східної Азії, які орієнтуються насамперед на розвиток експортних трудомістких галузей виробництва.

Зберігаючи спеціалізацію на масовому випуску текстилю, Азія вже зараз перетворюється у провідний "швейний цех" світу. На базі кустарних промислів швидко розвиваються інші галузі легкої промисловості. Все ширшого розвитку набувають нові сучасні наукомісткі галузі індустрії — від виробництва простенької побутової електротехніки до найскладніших електронних виробів.

Азія не втрачає також позицій і у видобувній та інших базових галузях промисловості. Незважаючи на власний величезний ринок, який поглинає більшість приросту видобутку ресурсів, країни регіону є важливими експортерами нафти і газу (райони Перської затоки, Прикаспію та Західного Сибіру), окремих кольорових металів (олово, вольфрам), цінних видів деревини, натурального каучуку та морепродуктів. Перспективним є більш масове освоєння, незважаючи на певні економічні та екологічні труднощі, грандіозних мінеральних, лісових та гідроенергетичних ресурсів Північної та Південно-Східної, а також корисних копалин Центральної Азії.

Нагромадивши певний власний капітал, багато країн Азії поступово розвивають базові, так звані імпортозаміщуючі галузі (виробництво електроенергії, чорних і кольорових металів, мінеральних добрив, цементу, устаткування для промисловості та інших галузей). Високого рівня ці галузі вже досягли у Японії та Республіці Корея. Швидко розвиваються електроенергетика, металургія і важке машинобудування у Китаї, Індії, Туреччині; хімія і нафтохімія у країнах Близького Сходу. У 70-х роках лідером у розвитку багатьох базових галузей був Іран, але через політичні зміни в країні він втратив високі темпи економічного зростання.

На відміну від промисловості, сільське господарство більшості країн Азії залишається архаїчним і відсталим. Крім рівнинних лісостепових просторів Північної, Центральної і частково Східної Азії, землі регіону малопридатні для розвитку великомасштабного високомеханізованого сільського господарства. В інших районах субконтиненту використання і так невеликих ділянок ускладнюється гірським рельєфом. Саме в Азії протягом століть, а можливо і тисячоліть, було досягнуто найбільш раціонального способу використання крутосхилових ділянок методом терасування. Але роботу на таких невеличких клаптиках землі важко механізувати. Тому "зелена революція" (у повному розумінні цього терміну) мала успіх лише у небагатьох країнах Азії, де існують великі землеволодіння.

Проте використання навіть найпростіших агрономічних знань та нових високоврожайних сортів дозволили зменшити гостроту продовольчої проблеми у більшості країн Азії, а окремі з них (Таїланд, В'єтнам) перетворилися у великих експортерів рису. Крім того, південні райони Азії здавна славилися вирощуванням різноманітних тропічних культур, починаючи з прянощів, які багато в чому спричинилися до епохи Великих географічних відкриттів, і закінчуючи сучасним плантаційним розведенням гевеї для виробництва натурального каучуку.

Цікавий досвід сільського господарства мають країни Перської затоки, які завдяки нафтодоларам і надлишковій енергії створили великі оази зрошуваного землеробства на опрісненій морській воді. Треба відзначити, що таке сільське господарство є переважно нерентабельним. Затрати на вирощування, наприклад, однієї тонни пшениці у Саудівській Аравії у кілька разів перевищували середньосвітові ціни на неї.

Ще донедавна транспортна мережа Азії, за винятком окремих країн, була слаборозвиненою і технічно-відсталою. Але активне економічне зростання та наявність коштів для інвестицій сприяли швидкому розвитку дорожнього будівництва, особливо у країнах Південно-Західної та Південно-Східної Азії. Тут побудовані сучасні морські порти і аеропорти, багаторядні автомагістралі. Тепер назріла проблема створення трансазійських шляхів сполучення, насамперед залізниць. На початку 90-х років нарешті добудована залізниця між Казахстаном і Китаєм (Достик-Урумчі), яка дала прямий вихід країнам Центральної Азії до Тихого океану. Планується також будівництво залізниці з цього регіону через Іран до Індійського океану.

Розвиток транспортної мережі та об'єктів рекреаційної інфраструктури з часом повинно сприяти перетворенню Азії у найбільший туристський регіон світу. Вже зараз тут набув широкого розвитку релігійний туризм (подорожі по святих місцях), спортивний туризм та альпінізм у найвищах горах світу, відпочинковий морський туризм у країнах Південно-Західної і Південно-Східної Азії. Але більшість країн Азії ще повинні пережити своєрідний "туристський бум", що зумовлюється їх унікальними природно- рекреаційними та історико-культурними ресурсами.

Основні регіони. Маючи певні спільні риси, окремі частини Азії надзвичайно різняться між собою, насамперед через велику відмінність у природних умовах. Проводячи соціально-економічну регіоналізацію Азії, насамперед слід з'ясувати питання щодо її меж із Європою. У нашому районуванні ми будемо проводити цю межу дещо східніше Уральського хребта (так що Уральський економічний район повністю залишається у Європейській Росії), та по хребтах Великого Кавказу (тобто вздовж кордону між Росією, з одного боку, та Грузією і Азербайджаном, з іншого). Виходячи із політико — економіко - і соціально-географічних особливостей, в Азії можна виділити шість великих макрореґіонів: 1) Північну Азію (Азійську Росію); 2) Центральну (або Середню) Азію; 3) Південно-Західну Азію; 4)Південну Азію; 5)Східну Азію; 6)Південно-Східну Азію.

Найбільшим за площею і найменшим за населенням макрорегіоном Азії є Північний. Сибір і Далекий Схід Російської Федерації до цього часу залишаються однією з найменш заселених і освоєних територій світу. Середня щільність населення тут заледве перевищує 2 особи/км2, а у багатьох районах населення майже відсутнє. У 50-80-ті роки XX ст. проводилось інтенсивне освоєння величезних природних багатств цього регіону. Тут були створені важливі вугільні (Кузбас) та нафтогазові (Західний Сибір) бази колишнього Радянського Союзу. Побудовані десятки дуже потужних гідроелектростанцій, лісопереробних і металургійних комбінатів. При цьому багатьом природним комплексам Північної Азії було завдано нищівного удару, тому тепер — це регіон зі складними екологічними проблемами. Після розпаду СРСР у Російській Федерації немає коштів на вирішення складних проблем регіону та подальше ефективне його освоєння. Тому зараз населення масово покидає віддалені райони Сибіру і Далекого Сходу, в яких різко погіршились соціально-економічні умови.

Ще одним малозаселеним регіоном Азії залишається Центральна (Середня) Азія, до якої належать Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туркменістан і Таджикистан. На нашу думку, до цього регіону слід віднести також і Афганістан, який за історичними, етнічними, господарськими та й природними особливостями значно ближчий до Центральної, ніж до Південно-Західної Азії. Це район великих пустель і високих гір, життя в якому концентрується у долинах гірських річок, що дають життєдайну вологу для розвитку господарства. Тому поряд з великими малозаселеними просторами ми маємо тут густозаселену Ферганську долину, що поділена між кількома країнами і має щільність населення у сотні осіб на км2. Високою щільністю населення виділяються також інші передгір'я та окремі оазиси, що тягнуться вздовж річок, які стікають із засніжених гір.

До цього часу Центральна Азія залишається переважно аграрним регіоном з окремими локальними центрами розвитку гірничодобувної та обробної промисловості. Проте, базуючись на останніх даних про виявлені тут нові родовища нафти і газу, можна спрогнозувати можливість перетворення Центральної Азії у новий потужний нафтогазовидобувний регіон світу. В даний час розвиток нафтогазової промисловості стримується відсутністю виходів на світові ринки і великою залежністю в цьому питанні від Росії. Тому країни Центральної Азії активно шукають нових простіших і дешевших шляхів збуту своєї продукції, один з яких може пролягти і через Україну.

Крім того, Центральна Азія може виступати на світовому ринку як великий експортер кольорових металів (міді, поліметалів, золота) та окремих видів сільськогосподарської продукції.

Південно-Західна Азія є досить різнорідним макрорегіоном зі складними політичними проблемами. Він має дуже давню історію освоєння і розвитку. Тут зародилось чимало цивілізацій та кілька світових релігій. Зараз в регіоні переважають ісламські країни, але після Другої світової війни, згідно з рішенням ООН, на землях Палестини була відтворена єврейська держава Ізраїль. Протистояння Ізраїлю та арабських країн призвело до виникнення постійно існуючої гарячої точки на політичній карті світу. В останні роки макрорегіон дещо розширився за рахунок держав Південного Кавказу (Грузії, Вірменії, Азербайджану), що раніше входили до складу СРСР.

Макрореґіон, як і два попередні, також має низьку густоту населення (трохи більше 30 осіб на км2) і досить складні природні умови. Лише невеликі ділянки на узбережжі Середземномор'я, Месопотамській низовині та окремі міжгірні долини мають сприятливі умови для розвитку господарства. Більшу ж частину Південно-Західної Азії займають пустелі, гірські хребти і нагір'я із континентальним кліматом. Традиційним для цього регіону було кочове скотарство з окремими ділянками оазисного землеробства та розвитком деяких галузей ремесла (килимарство, вироби з металу). Але, у зв'язку з освоєнням надзвичайно потужних покладів нафти, господарська спеціалізація більшості її країн докорінно змінилася. Бідні ще донедавна держави, завдяки надходженням від експорту нафти змогли нагромадити великі кошти і забезпечити значно вищий рівень життя своїм громадянам. Доходи від нафтоекспорту, що особливо зросли після енергетичної кризи 1970-х років, часто використовуються нераціонально (Південно-Західна Азія, наприклад, є зараз найбільшим імпортером зброї), проте є настільки великими, що дозволили збудувати ультрасучасні міста та комунікації, створити чимало галузей обробної промисловості.

Дещо іншим шляхом розвиваються такі країни, як Ізраїль, Туреччина, Ліван, Сирія. Ізраїль вже зараз належить до промислово-розвинених країн світу, спеціалізуючись на виробництві наукомісткої продукції. Туреччина і Сірія починали свій економічний розвиток зі створення легкої промисловості, але Туреччина, нагромадивши певні кошти, інвестувала їх у будівництво промислових підприємств різноманітних галузей та розвиток рекреаційного комплексу. Ліван до 70-х років був країною із високим рівнем розвитку туризму, але, внаслідок зовнішніх і внутрішніх політичних конфліктів, втратив славу "туристської Мекки" і зараз значно відстав у економічному розвитку від інших країн регіону. Певні доходи ці країни мають також від транзиту нафти через свою територію.

Південна Азія найменша за площею серед інших макрорегіонів, але має найвищу щільність населення. Його межі майже збігаються з колишньою Британською Індією. Але після деколонізації, переважно за релігійним принципом, він розділений на окремі країни. Цей регіон дуже строкатий у расовому, національному та економічному плані. Найбільшою країною регіону як за площею, так і за населенням є Індія. На її прикладі можна добре проілюструвати всю багатоукладність економіки, що склалася у Південній Азії. Поряд із переважно бідною і відсталою сільською місцевістю в останні десятиліття тут з'явилися нові потужні індустріальні центри, такі, як Бомбей, Калькутта, Нью-Делі. Набагато відстали у своєму розвитку гімалайські країни Непал та Бутан, відомі насамперед як центри туризму.

Східна Азія є безумовним лідером на субконтиненті як за кількістю населення, яке наближається до 1,5 млрд. осіб, так і за сучасним рівнем економічного розвитку. Обсяг ВНП цього регіону за останнє десятиліття майже подвоївся, переважно за рахунок Китаю та Південної Кореї. Поки що, як за обсягом ВНП, так і за рівнем розвитку технологій та якістю життя своїх мешканців, Японія значно випереджає інші країни Східної Азії. Цим пояснюється роль цієї держави як у макрорегіоні, так і у світі. Проте потенційним лідером у Східній Азії безумовно є Китай, який володіє грандіозним людським та природно-ресурсним потенціалом, і вже нагромадив достатні кошти та технології для пришвидшеного економічного розвитку. Об'єднання КНДР та Республіки Кореї в одну державу поки що видається проблематичним, але цілком може здійснитися у подальшому майбутньому, що дало б потужний поштовх для її розвитку.

Треба зазначити, що Східна Азія є дуже неоднорідною за рівнем заселення та освоєння. Поряд із густозаселеними та добре загосподарованими приморськими рівнинами величезні простори Західного Китаю та Монголії через суворі кліматичні умови та високогірний рельєф мають дуже низьку щільність населення. Господарство тут має переважно екстенсивний характер (переважає кочове тваринництво) з окремими ділянками оазисного землеробства та центрами розвитку гірничо-видобувної промисловості.

Дуже цікавим і специфічним макрорегіоном Азії є Південно-Східна Азія. Півострівні та острівні її країни мають зручне економіко — географічне положення, тому що лежать на важливих морських шляхах із Тихого в Індійський океан, теплий і вологий клімат, що дає змогу збирати по 2-3 врожаї на рік, і різноманітні природні ресурси. Ще донедавна більшість держав Південно-Східної Азії належали до групи найбідніших країн, але зараз це один з найбільш динамічних в економічному плані макрорегіонів світу. Посприяли розвитку його країн зручне економіко — географічне положення, наявність покладів корисних копалин, серед яких нафта і олово, а також висока працездатність місцевого населення. Важливим каталізатором економічного розвитку є китайські переселенці, які становлять 3/4 населення Сінгапуру, чималу частку населення Малайзії, Брунею та інших країн. Ще більшу частку китайців займають у бізнесових колах держави Південно-Східної Азії.

Для цього регіону характерний пришвидшений розвиток трудомістких експортних галузей промисловості, насамперед легкої і електронної. Ефективними є і реформи у сільському господарстві, які дали змогу не лише підвищити самозабезпечення густозаселених країн регіону продовольством, але й отримувати валютні надходження від його експорту.

Більшість країн Південно-Східної Азії має багатонаціональний і багатоконфесійний склад населення, до якого додалося ще й значне його майнове розшарування в останні десятиліття. Все це призводить до виникнення багатьох міжетнічних та соціальних проблем у регіоні, до політичної нестабільності та громадянських конфліктів у багатьох країнах. Достатньо нагадати масові заворушення в Індонезії та на Філіппінах, які спричиняли відставки президентів цих країн і часткову зміну їх внутрішньої політики.

Оскільки країни Малайського архіпелагу складаються з багатьох островів, які слабо зв'язані між собою, це призводить до виникнення сепаратистських рухів. У 1999 р. отримав незалежність Східний Тимор, який Індонезія намагалася інтегрувати у свою територію, до цього ж прагне провінція Іріан-Джая, яка займає західну частину острова Нова Гвінея.

Для Південно-Східної Азії характерний ще один феномен — це сучасне піратство. Наявність тисяч дрібних островів, вузькі протоки, велика вантажонапруженість морських шляхів роблять цей бізнес настільки вигідним, що з ним не можуть справитися ні сили поліції, ні навіть військові флоти місцевих країн.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua