Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 10. ЄВРОПА

4. ПІВНІЧНА ЄВРОПА

ШВЕЦІЯ (Королівство Швеція)

 

Площа — 450 тис. км2.

Населення — 8,9 млн. осіб.

Столиця — Стокгольм (693 тис. жителів).

Великі міста — Ґетеборг (437 тис осіб), Мальме (237), Уписала (152), Норрчепінг (120 тис. осіб).

Склад населення досить однорідний. Шведів проживає 91%, фінів — 3%; серед інших народів найбільше норвежців, турків і поляків, народів колишньої Югославії та ін. У країні нараховується близько мільйона робітників — іммігрантів або їх нащадків. Понад 85% населення зосереджено у середній і південній частинах Швеції.

Державна мова — шведська. Релігія — лютеранська. Грошова одиниця — крона.

Країна поділена на 24 лени (провінції). Стокгольм має право окремої лени і вважається 25-ю адміністративно-територіальною одиницею країни.

Швеція — конституційна монархія. Главою держави є король. Законодавча влада належить королю і парламенту (ріксдагу). Уряд (державну раду) призначає король із числа керівників партій, які отримали більшість голосів на виборах у ріксдаг.

Найбільш впливовими партіями країни є Соціал-демократична, заснована в 1889 р.; Поміркована коаліційна партія (1904), Народна партія — ліберали (1895), Партія центру, заснована в 1910 р., Християнсько-демократична суспільна партія та ін.

Швеція розташована у східній і південній частинах Скандинавського півострова. Приблизно п'ята частина її території знаходиться за Полярним колом. Країна простягається з північного сходу на південний захід більше ніж на 1500 км. Протяжність із заходу на схід невелика: на півночі близько 300 км., у середній частині — 400-450 км., а в районі півострова Сконе — всього 90-120 км.

На сході Швецію омивають води Ботнічної затоки, на південному сході і півдні — Балтійського моря, на заході — проток Ересунн (Зунд), Каттегат і Скагеррак. Швеції належать острови Готланд і Еланд. Протяжність берегової лінії разом із бухтами і затоками — понад 7600 км. На суходолі Швеція межує на півночі і заході з Норвегією і на північному сході — з Фінляндією. Швеція — країна невисоких гір і горбистих рівнин. На північному заході розміщені гори з найвищою вершиною Швеції — горою Кебнекайсе (2111 м.). На сході знаходиться Норландське плато, що займає майже половину території країни. Плато пересікають повноводні ріки, які впадають у Ботнічну затоку. Русла рік проходять лініями тектонічних розломів, утворюючи довгі вузькі озера і високі водоспади. Горбисті території між ріками вкриті лісами (тайгою). Норландське плато — головний район шведського лісового господарства і розміщення гідроенергетичних ресурсів.

На південь від Норландського плато розташована Середньошведська низовина, найбільш загосподарована частина країни.

Крайній південь країни займає півострів Сконе — головний сільськогосподарський район Швеції.

Особливості формування території та загальна характеристика господарства. Перші племінні союзи на території Швеції відомі ще з початку нашого літочислення. Це були йоти і свеї, які об'єднували північнонімецькі племена і жили на південному сході Скандинавського півострова. За твердженням істориків, йоти і свеї були предками сучасних шведів.

У VІ-VІІ ст. у середній частині Швеції виникло перше державне утворення — Свеаріке, що означає "держава свеїв". Від нього і походить сучасна назва країни Свер'є, тобто Швеція.

Централізована шведська держава виникла в X ст. з ядром на рівнинних територіях, що простягалися вздовж західного узбережжя Балтійського моря і Ботнічної затоки. У ХІІІ-ХІV ст. Швеція вела завойовницькі війни і зуміла значно збільшити територію держави.

Відкриття і освоєння багатих родовищ залізних руд та інших корисних копалин поступово перетворювало країну в одну із найбільших експортерів металу в Європі. Однак отримані доходи часто вкладались у мілітаризацію, зокрема у створення регулярної армії, морського флоту.

З другої половини XVI ст. Швеція знову втягується у безперервні війни. До кінця XVII ст. вона перетворилась в одну із найбільших європейських держав, заволодівши майже всім Балтійським узбережжям.

Однак під час Північної війни (1700-1721) Швеція втратила чимало територій, а разом із ними пріоритети великої держави у Європі.

Упродовж другої половини XIX — поч. XX ст. економіка Швеції зазнала докорінних змін. На базі лісопильної промисловості почали розвиватись целюлозно-паперова і деревообробна галузі. Використання у виробництві хімічних способів варіння целюлози сприяло розвитку целюлозно-паперової промисловості. Значних змін зазнала також металургійна промисловість, особливо завдяки використанню томасівського способу отримання сталі.

У територіальному відношенні все ширше загосподаровувалися північні райони, де розширювались вирубки лісу, будувались нові сталеварні заводи. Найбільших змін зазнала лена Норботен, куди надходили інвенстиції, дешева робоча сила з південних районів країни. Прокладались залізниці, зокрема від Кіруни і Елліваре до норвезького порту Нарвік і шведського Лулео.

На рубежі XIX і XX ст. в Швеції почали розвиватися машинобудування, металообробка, хімічна, вдосконалювалась текстильна галузь обробної промисловості.

За рівнем економічного розвитку Швеція відноситься до високорозвинених країн світу. У 1998 р. ВНП країни становив 228 млрд. доларів. За виробництвом ВНП на одного жителя (25580 доларів) Швеція займає десяте місце у світі. Серед країн Північної Європи — третє, після Норвегії і Данії.

Аналіз темпів зростання ВНП за останні десятиріччя засвідчив, що у період між 1980 і 1990 рр. він щорічно зростав у середньому на 2,0%. На початку 90-х ВНП зменшився на 5%, а кількість безробітних перевищила 8%. Лише з середини дев'яностих років спостерігається пожвавлення економіки країни. Рівень безробіття в 1999 р. зменшився до 5,6%.

Економіка Швеції на сучасному етапі має експортне спрямування. Дві п'ятих ВНП зорієнтовані на потреби світового ринку. Входження Швеції з 1995 р. у Європейський Союз сприяло розширенню партнерства у міжнародній торгівлі.

Більшість шведських компаній є транснаціональними. У зарубіжних філіалах зосереджена половина зайнятих, 60% виробництва і три чверті обігу шведських фірм.

Структура виробництва ВНП і зайнятість населення відповідає загальним тенденціям, що склалися в інших високорозвинених країнах. Зокрема, зайнятість працездатного населення є найнижчою в

Зайнятість в основних секторах економіки Швеції, % від загальної кількості

Сектор економіки

1970

1980

1990

1995

Сільське господарство, лісівництво, рибальство

7,6

5,2

3,5

3,3

Промисловість, в т. ч. гірнича справа

28,6

24,8

21,0

20,1

Електро-, газо- й водопостачання

0,9

1,0

0,9

0,9

Будівництво

9,9

8,1

7,7

6,1

Приватні підприємства

34,5

34.1

39,0

41,9

Державні установи

18,5

26,8

27,9

27,7

первинному секторі економіки (сільське господарство, лісівництво, рибальство). В обробній промисловості на середину 90-х років працевлаштована одна п'ята частина трудоресурсного потенціалу країни, а в сфері послуг — понад три п'ятих (63,5%), в кінці 90-х останній показник становив 69%.

Промисловість вважається однією з найважливіших галузей національної економіки, її частка у ВНП країни становить 29%. Незважаючи на високу питому вагу традиційних галузей, якими для Швеції є гірничо-видобувна і деревообробна, основними галузями промисловості в сучасних умовах виступають — машинобудування, зокрема автомобілебудування, радіоелектроніка, електротехніка.

Паливно-енергетична промисловість Швеції не забезпечена власними мінерально-сировинними ресурсами, зокрема нафтою, вугіллям. Країна щорічно імпортує 17-20 млн. т. нафти. Зате вона володіє величезними гідроенергетичними ресурсами, які суттєво вплинули як на розвиток, так і розміщення енергетичної та інших галузей промисловості. У північній частині Швеції зосереджено до 80% усіх потенційних гідроресурсів країни. Гідроелектростанції країни продукують значну кількість екологічно чистої електроенергії — 42%.

Потреби в електроенергії, особливо Південної Швеції, забезпечували атомні електростанції. Наприкінці 80-х років вони виробляли понад 50% електроенергії (теплові — лише 3%). На зламі тисячоліть у країні функціонували .12 атомних реакторів потужністю 10 000 мВт.

Чорнобильська катастрофа суттєво вплинула на державну політику Швеції щодо подальшого використання і розвитку атомної енергетики. На референдумі 1990 р. шведи висловилися за поступове виведення з експлуатації атомних електростанцій в країні. Перший реактор закрили влітку 1998 р., другий зупинили в 2001 р. Рішення про поступовий демонтаж інших реакторів прийнято у 2002 р.

У 1997 р. Швеція виробила 143 млрд. кВт/год. електроенергії. В розрахунку на одного жителя —- 15687 кВт/год.

В економіці країни значне місце посідає гірничо-видобувна промисловість, в якій домінує видобуток залізних руд, що здійснюється в горах Кируновара і Еллівара у Північній Швеції. Гірничо-видобувні підприємства цього району дають чотири п'ятих усього обсягу залізних руд, що видобуваються у Швеції. Інші підприємства знаходяться в районі Бергслагена — у Середній Швеції. Щорічний видобуток залізних руд у 1990-х роках перевищив 20 млн. т., приблизно 2% їх загальносвітового видобутку. Переважну більшість залізних руд експортують.

Високоякісні руди (із вмістом 63-65% заліза) вивозяться залізницею до шведського порту Лулео або до норвезького незамерзаючого порту Нарвік, а далі морськими шляхами транспортуються до Німеччини, Великобританії, Бельгії та інших країн.

Швеція володіє значними запасами руд кольорових металів, особливо виділяються північні землі. За видобутком мідних руд (82 тис. т.) і цинкових РУД (170 тис. т.). Швеція займає друге місце у Європі, а за видобутком свинцевих (106 тис. т.) — перше. Розробляються також поклади уранової сировини.

Металургійна промисловість спеціалізується на випуску якісних сталей. Щорічне її виробництво у другій половині 1990-х років становило майже 5 млн. т. Більшість підприємств чорної металургії розміщені не в районі основного зосередження залізних руд (Північної Швеції), а в середній його частині — в районі Бергслагена.

У чорній металургії Швеції переважають малі та середні підприємства, які розташовані у містах Домнарвет, Оксельосунд, Сандвікен, Фагерста, Бурленге, Карлскуга. Найбільшим металургійним підприємством є державний комбінат, що знаходиться в Лулео. В цілому у металургійній промисловості домінують державні компанії.

Значно менший розмах має кольорова металургія. Прокат кольорових металів із шведських руд здійснюється на заводах у Вестеросе і Фінспонге. Алюмінієвий завод у Сундсвалі використовує імпортний глинозем.

Машинобудування у Швеції є найрозвиненішою галуззю обробної промисловості. Понад дві п'ятих промислових підприємств країни припадає на частку машинобудування і металообробку. За кількістю зайнятих і за вартістю продукції, що виробляється, ця галузь займає провідне місце у промисловості. Машинобудування забезпечує майже 50% доходів держави.

У загальному машинобудуванні переважає енергосилове обладнання (парове, гідротурбіни і газове), обладнання для целюлозно-паперової промисловості, авіаційні та автомобільні двигуни, підшипники, офісне обладнання, сільськогосподарські машини.

У транспортному машинобудуванні виділяються автомобілебудування і суднобудування. Найбільші суднобудівельні підприємства Швеції розміщені на західному узбережжі в районі Гетеборг-Уддевалла і в районі Мальме-Ландскруна.

Автомобільна промисловість, що випускає понад 260 тис. автомобілів (в т. ч. 250 тис легкових, більше половини своєї продукції експортує. Домінує концерн "Вольво". Його підприємства розміщуються в Ґетеборзі, Кальмарі, Шевде, Умео, Тролльхеттані, Нордгентигу.

Електротехнічна і електронна промисловість займає провідне місце в економіці Швеції як за кількістю зайнятих, так і за вартістю продукції, що виробляється. Зростає значення радіоелектронної промисловості. Основними центрами вважаються Стокгольм, Вестерос, Ґетеборг, Лінчепінг, Лудвіка.

Швеція — відомий у світі виробник зброї. Наприклад, артилерійські системи виробляються в Карлскуґа, а танки — в Ландскруна.

Хімічна промисловість, зокрема нафтохімія, розвивається у Стенунгсунді, що знаходиться на західному узбережжі, а також в Ґетеборзі, Мальме, Стокгольмі, Вестеросі.

Виробництво ліків та біохімія активно змінюють свою ресурсну базу, зосереджуючись поблизу основних науково-технічних центрів країни і районів концентрації висококваліфікованої робочої сили (Середня і Південна Швеція).

Такі популярні колись галузі, як текстильна і взуттєва, наприкінці XX ст. втратили свою престижність. Вони збанкрутували під тиском дешевого імпорту.

Розвитку лісопромисловості Швеції сприяє наявність значних лісових ресурсів. Більше половини території країни вкривають ліси (північніше 66-ї паралелі розміщені хвойні ліси, а на південь — хвойно-широколистяні). Основні центри деревообробної і целюлозно-паперової промисловості зосереджені у північній Швеції. Швеція займає провідне місце у світі за виробництвом пиломатеріалів, газетного і пакувального паперу, картону (9,9 млн. т., 1998 р.). За виробництвом целюлози, наприклад, — третє місце у світі. Вона також великий виробник меблів, дерев'яних будиночків, віконних і дверних блоків і т. д.

Підприємства целюлозно-паперової і деревообробної промисловості розташовані переважно на узбережжі Ботнічної затоки. Провідними центрами деревообробки є Сундсвалль, Умео, Евле, Скупшер та ін.

Сільське господарство. Розвиток сільського господарства Швеції, його структура і спеціалізація дуже залежать від природних умов, які значно погіршуються у північному напрямі простягання країни. Вегетаційний сезон у Швеції триває від 240 днів на Півдні до 140 днів на Півночі.

У Королівстві Швеція обробляється менше 7% території. Більшість орних земель займають територію Півдня, зокрема лену Сконе, що знаходиться на південно-західній частині Швеції. Її ще називають житницею Швеції. Тут вирощують пшеницю, ячмінь, цукровий буряк, соняшник, картоплю, головні овочеві культури. Межа культивування пшениці проходить північніше міста Евле. Центральна частина Південної Швеції і вся Північ мають невеликі площі оброблювальних земель. Вони там тягнуться вздовж річкових долин або займають окремі царинки серед лісових масивів. Тут головними сільськогосподарськими культурами є картопля і сіно. В цілому, землеробство Швеції як галузі сільського господарства підпорядковане інтересам тваринництва. Тому більша частина орних земель використовується для посівів кормових культур.

Тваринництво вважається важливою галуззю господарства Швеції. Частка тваринництва становить три чверті вартості продукції сільського господарства країни. У тваринництві переважає м'ясо — молочний напрямок. Поголів'я великої рогатої худоби досягає 1,8 млн. голів, свиней — 2,3 млн. голів. За виробництвом молочної продукції (майже 140 млн. т.) Швеція входить у десятку найрозвиненіших європейських країн.

М'ясо — молочне тваринництво розвивається повсюдно, тоді як свинарство і птахівництво — переважно на крайньому Півдні Швеції.

На Півночі і в Центрі країни знаходяться дрібні господарства, а великі високотоварні на крайньому Півдні і в річково-приозерних долинах Середньої Швеції. В цілому сільське господарство країни зорієнтоване на внутрішній ринок, хоча окремими продуктами, при виробництві 553 тис. т. м'яса, майже 140 тис. т. твердих сирів і 60 тис. т. масла, Швеція виходить на міжнародний ринок сільськогосподарської продукції.

Рибальство становить невеликий сектор шведської економіки. Через міжнародні угоди Швеція втратила деякі традиційні рибальські райони у Північному морі. Провідним центром рибальства є Ґетеборг. Шведські рибалки виловлюють оселедець, тріску, камбалу, скумбрію, лосось, а також креветки і краби.

Транспорт. Транспортна система Швеції зумовлена не стільки особливостями господарських зв'язків, як характером рельєфу, наявністю значної кількості водних артерій, високим залісненням території, суворістю клімату. Вказані перешкоди найчастіше проявляються у північній частині країни, особливо коли йдеться про розвиток наземних видів транспорту. У південній частині Швеції природні умови більш сприятливі для розвитку залізничного і автомобільного, внутрішнього водного і морського видів транспорту.

Важливу роль у вантажних перевезеннях продовжує відігравати залізничний транспорт. Протяжність залізниць 9800 км. (1998). За їх щільністю Швеція не виділяється серед європейських країн, однак за кількістю кілометрів на тисячу жителів вона випереджує розвинені країни. Переважна більшість залізничного полотна електрифікована (74,8%). За рівнем електрифікації залізниць Швеція випереджає Німеччину, Францію, Великобританію і навіть Італію. Переважна більшість залізниць належить державі.

Мережа залізничних доріг розміщена нерівномірно. Найбільше їх у південній частині — понад дві третини. Решта залізниць припадає на Північну Швецію. Високою вантажонапруженістю виділяється залізниця Лулео-Елліваре-Кіруна-Нарвік, якою перевозять в основному залізну руду на експорт.

Важливою особливістю залізничного транспорту є наявність залізнично-поромних переправ, що з'єднують Швецію з Данією, Німеччиною, Фінляндією.

Перше місце як за перевезенням вантажів, так і пасажирів належить автомобільному транспорту (відповідно 82 і 85%). Автопарк країни нараховує 3,7 млн. легкових і 600 тис. вантажних автомобілів. Розвиток вантажного автомобільного транспорту пов'язаний з ростом вантажоперевезень на невеликі відстані (до 100 км.). Більш далекі перевезення здійснюються залізничним, а часто внутрішнім водним транспортом або навіть морським. Автомобільними дорогами найкраще забезпечені Середня і Південна Швеція. Сучасні автобани, прокладені між Стокгольмом, Ґетеборгом і Мальме і далі по узбережжю Ботнічної затоки, спрямовуються у північні райони країни.

У країні добре розвинений громадський автобусний транспорт. Основою місцевої транспортної системи столиці Швеції — Стокгольма є єдине в країні метро.

Основні внутрішні водні шляхи прокладені в Середній Швеції, які з'єднують східне і західне узбережжя країни. Вони проходять озерами Веттерн, Венерн, Ельмарен, Меларен, які пов'язані між собою ріками і каналами, утворюючи так звану Гьотську водну систему.

Ріки Північної Швеції не мають розвиненої системи внутрішніх водних шляхів. Повноводні річки Норланду і досі використовуються для лісосплаву.

Морський транспорт домінував у Швеції багато століть. В сучасних умовах його значення теж немале. Адже більшість галузей національної економіки країни пов'язані із зовнішнім ринком, міжнародною торгівлею. На морський транспорт припадає 15% внутрішнього вантажообігу і понад 90% зовнішньої торгівлі. Ним здійснюється перевезення залізних руд, продукції деревообробної промисловості, паперу, картону, деяких видів обладнання, а також здійснюється ввіз сирої нафти, кам'яного вугілля, деяких видів машин.

Шведський морський флот характеризується значною тоннажністю — 2,7 млн. бр. - реєстр. т., хоча за останні 30 років він скоротився майже вдвічі.

Повітряний транспорт дуже важливий для Швеції вид транспорту, адже в умовах півночі він часто буває незамінним. В країні нараховується 48 аеропортів. Зовнішні повітряні перевезення здійснює Скандинавська авіакомпанія "САС" (у корпорації з Данією, Норвегією). Це одна із найбільших авіакомпаній Європи.

Сфера послуг. В економіці Швеції важливу роль відіграє сфера послуг. У так званому третинному секторі зайнято 68% працездатного населення країни. У створенні ВНП сфера послуг становить 69% (на кінець 1997 р.).

Серед широкого спектру галузей, що входять до сфери послуг (торгівля, кредитно-фінансова система, культурні заклади, побутове обслуговування населення), зупинимось на характеристиці освіти, охорони здоров'я і туризму.

Освіта. Система освіти Швеції є державною, відкритою для всіх громадян і безплатною.

Обов'язковим для дітей є дев'ятирічне навчання, яке „ розпочинається з 6-річного віку (1991). Середня школа поділяється на три ступені: початкову, середню і вищу. За обов'язковими програмами діти навчаються шість років. Перша іноземна мова (англійська) викладається з третього класу. У наступних класах можуть вивчатися й інші іноземні мови. З сьомого класу пропонується вибіркове освоєння предметів, тобто за бажанням учнів. Близько 90% шведських учнів продовжують навчання у вищій середній школі (гімназії), основним завданням якої є підготовка до вищої школи. Дворічне навчання в гімназії дає професійно-технічну підготовку. Успішне складання випускних екзаменів у гімназії є "перепусткою" на гуманітарні і природничі факультети університетів країни. У Швеції зараз нараховується 13 великих університетів. Найстаріший з них знаходиться в Уппсала, що заснований в 1477 р., дещо пізніше був заснований університет у Лунді (1668). Відомими є також університети Стокгольма (1877), Ґетеборга (1891).

Охорона здоров'я. Рівень охорони здоров'я в Швеції відповідає найвищим світовим стандартам. Країна поділена на шість лікувально-оздоровчих районів, в яких функціонують щонайменше один медичний центр з лікувальним комплексом, навчальними закладами різного рівня підготовки, науково-дослідною базою тощо. Населенню надається також безкоштовна швидка медична допомога. В країні широко розвинене державне медичне страхування, яке забезпечує виплату компенсацій при травмах і захворюваннях. Вказані та інші заходи впливають на зменшення смертності і підвищення тривалості життя шведів, яке наприкінці 90-х років наблизилось до 80-х років (чоловіки 77, а жінки 82 роки).

Туризм. Швеція відноситься до країн, що мають глибокі традиції, пов'язані із розвитком туризму. Перші туристичні клуби були створені в країні наприкінці XIX ст. Найпопулярнішим серед населення є гірськолижний туризм.

У теплий період року високоатрактивними вважаються дзеркально чисті озера, має своїх палких прихильників також заполярне літо.

У країні є надійна база для розміщення туристів — 500 тис. ліжко-місць, в тому числі 25% місць — це приміщення готельного типу. Щорічно Швецію відвідує від 750 тис. до 1 млн. туристів. Прибуток від їх обслуговування сягає майже 3 млрд. дол. Найчастішими гостями є норвежці (30%), німці (20%), фіни (8-10%), данці (близько 8%).

Зовнішні економічні зв'язки. Швеція належить до країн, для яких зовнішня торгівля має надзвичайно важливе значення. На зовнішній ринок йде до двох п'ятих промислової продукції країни. Надходження від експорту забезпечують третину ВВП. Експорт країни наприкінці 90-х років наблизився до 85 млрд. доларів, а імпорт стабілізувався на показнику 65-70 млрд. доларів. Позитивний торговельний баланс 1990-х років свідчить про стабілізацію економічного розвитку національно-господарського комплексу Швеції.

Значні зміни відбулися у товарній структурі зовнішньої торгівлі Швеції. Вони пов'язані зі зміною попиту на світовому ринку, що привело до зміни структури експорту. Акцент в експорті з торгівлі сировиною і напівфабрикатами у вигляді целюлози, сталі, деревини змістився до готових товарів, насамперед продукції машинобудування (легкові автомобілі, обладнання для телекомунікації, гідроелектростанцій тощо). Основними торговельними партнерами Швеції стабільно виступають Німеччина, Великобританія, США, Норвегія, Фінляндія і Данія, на які припадає більше 50% шведського експорту.

У результаті змін у промисловому виробництві відбулися зрушення в структурі імпорту Швеції . Якщо до 1980-х років найважливішою статтею імпорту була нафта — 25% загальної вартості імпорту, то вже у 90-х роках цей показник знизився до 5%. Тепер майже половину вартості імпорту становить продукція машинобудування: транспортні засоби, комп'ютерне обладнання та інше устаткування. Серед харчових продуктів переважають кава, чай, фрукти, риба. Іншою статтею імпорту є продукція хімічної і текстильної промисловості. Найбільшими поста чальниками-імпортерами для Швеції вже багато років виступають Німеччина, США, Великобританія, Данія і Норвегія.

Відносини Швеції з Україною мають глибокі історичні корені. Однак в сучасних умовах вони перебувають на етапі становлення і потребують всесторонньої підтримки з обох сторін.

У 1995 р. укладена торговельно-економічна угода. Торговельний баланс між Україною і Швецією залишається від'ємним. При експорті 11,7 та імпорті 63,2 млн. доларів у 1995 р. цей баланс становив мінус 51,5 млн. доларів. Частка Швеції у зовнішньому торговельному обігові України — 0,23%.

Територіальні відмінності. Швецію найчастіше поділяють на три економічні райони: Середню, Південну і Північну.

Середня Швеція включає територію Середньо-шведської низовини, де знаходяться такі великі озера, як Венерн, Веттерн, Меларен і Ельмарен. Цей район займає майже третину площі країни. Має вигідне економіко-географічне положення: на сході — вихід до Балтійського моря, а на заході — до Північного моря і Атлантичного океану; з півночі район відмежовується залісненим Нормандським плато, а з півдня — Споландською височиною.

З давніх часів Середня Швеція була політичним і економічним центром держави. Нині тут проживає майже 60% населення і зосереджено дві третини промислового потенціалу країни. Щільність населення висока, вища від середньої по країні в 3~4 рази. Тут знаходяться великі міста, зокрема столиця Швеції Стокгольм і друге за чисельністю населення та економічним потенціалом — м. Ґетеборг.

Середня Швеція — це економічно найбільш розвинений район країни. Тут розміщені більшість підприємств машинобудівної, металообробної, електротехнічної, радіоелектронної, деревообробної промисловості та чорної металургії.

Район займає значну частину орних найродючіших земель країни. Вони використовуються для розвитку землеробства і тваринництва, в основному м'ясо — молочного.

Південна Швеція. На південь від озера Веттерн знаходиться територія Південної Швеції. До її складу входить височина Споланд та півострів Сконе. За рівнем розвитку промисловості Південна Швеція поступається Середній Швеції, зате вважається важливим зерновим і тваринницьким районом усієї країни. Основу сільськогосподарської спеціалізації становлять пшениця, ячмінь, цукровий буряк, ВРХ, свинарство і птахівництво.

Великим містом Південної Швеції і третім за величиною в країні є м. Мальме. У місті розвивається різноманітна промисловість, але найбільше воно відоме як суднобудівний центр, другий після Ґетеборга.

Північна Швеція (Норланд). Цей район займає більшу частину території країни. Тут зосереджені основні запаси хвойних лісів Швеції, рудні корисні копалини і головний енергетичний ресурс країни — гідроресурси.

Найбільш загосподарована приморська частина Норланду, тобто узбережжя Ботнічної затоки. Тут зосереджені основні промислові об'єкти та більшість населення району. Найменш загосподарованим і відповідно залюдненим є північний захід району. Середня щільність населення тут заледве перевищує 1 особу на км2, тоді як в середньому по району вона у 5-6 разів вища.

Північна Швеція поступається двом попереднім економічним районам як за рівнем розвитку промисловості, так і сільського господарства. Зате вона володіє значними запасами природних ресурсів. У Норланді видобувають чотири п'ятих залізних руд і руд кольорових металів країни.

У приморській південній частині району вирощують овес, ячмінь, жито. Це також основна зона розвитку тваринництва Північної Швеції. Провідним центром лісообробної промисловості вважається м. Сундсвалль. Тут виробляють целюлозу, а з привізної сировини — алюміній, розвивається також виробництво обладнання для целюлозно-паперової промисловості тощо. Місто Лулео — центр чорної металургії. На р. Лулеельвен споруджено могутній каскад гідроелектростанцій.

Відомим центром кольорової металургії Норланду і всієї Швеції вважається м. Шеллефтео. У Заполяр'ї біля м. Кіруна знаходиться найбільша у Європі копальня залізних руд, що залізницею транспортуються у норвезький порт Нарвік, а далі морем — на експорт.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua