Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 10. ЄВРОПА

2. ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНА ЄВРОПА

СЛОВАЦЬКА РЕСПУБЛІКА

Площа — 49 тис. км2.

Населення — 5,4 млн. осіб.

Столиця — Братислава (452 тис. осіб.).

Загальна характеристика країни. Словаччина — європейська країна, яка знаходиться у Середній та Центральній Європі. Вона розташована на сході цих регіонів. Офіційна назва — Словацька Республіка. Словаччина — незалежна країна з 1993 р. Перша спроба незалежності припадає на 1939- 1945 рр.

Площа Словаччини 49 035 км2, за цим показником вона знаходиться на 126-му місці у світі. Населення 5,4 млн. осіб (99-те місце у світі).

Крайньою північною точкою країни є Оравська Полгора (Жилінський край), східною — Новоселиця (Нова Седліца, Пряшівський край), південною — Патінце (Нітранський край), західною — Загорська Вес (Братиславський край). Максимальна відстань між західними і східними кордонами 429 км., північними і південними — 226 км. Словаччина знаходиться у середньоєвропейському годинному поясі. Різниця між словацьким і київським часом — одна година.

Словаччина межує з п'ятьма країнами. Загальна протяжність кордонів — 1677 км. На північному заході з Чехією (протяжність кордону становить 252 км., або 15% довжини усіх кордонів країни), на півночі з Польщею (542 км, або 32,3%), на сході з Україною (98 км., або 5,8%), на півдні з Угорщиною (678 км., або 40,5%) і на південному заході з Австрією (107 км., або 6,4%). Не має виходу до моря.

Словацька Республіка є членом цілого ряду міжнародних, світових і європейських організацій — ООН, Ради Європи та ін. Серед країн "першої хвилі" вона вступила до Європейського Союзу.

Природні умови і ресурси. Більшу частину Словаччини займають Західні (або Словацькі) Карпати. Вони піднімаються до 1000-1500 м. Високогірний характер має лише масив Високі Татри, його скелясті вершини досягають 2500 м. Карпатські хребти розділені поперечними і поздовжніми котловинами. На півдні Карпати поступово знижуються і переходять у Подунайську та Потиську низовини.

Найвищою точкою Словаччини є гора Грлаховскі Штіт (2655 м.) у Високих Татрах (Пряшівський край). Найнижчою — долина ріки Бодроґ (94 м.), на кордоні з Угорщиною (Кошицький край).

У природному відношенні Словаччина поділяється на три провінції: Західні Карпати; Східні Карпати; Дунайська рівнина. За площею найбільшими є Західні Карпати, далі йде Дунайська рівнина і найменшу площу займають Східні Карпати. У Західних Карпатах виділяють десять областей: Словацьке Рудногір'я; Нітрансько-Татранська; Словацьке Середньогір'я; Лученсько-Кошіцька рівнина; Матрансько-Сланська; Словацько-Моравські Карпати; Західні Бескиди; Середні Бескиди; Східні Бескиди; Підгально-Маґурська. Словацькі Східні Карпати поділяється на три області: Вігорлатсько-Гутинська; Полонини; Низькі Бескиди. На Дунайській рівнині виділяються також три області: Віденська котловина; Мала Дунайська котловина; Велика Дунайська котловина.

Річкова мережа країни досить густа, проте великих і багатоводних річок дуже мало. Стік майже всіх річок упродовж року різко коливається. Майже вся територія Словаччини належить до басейну Дунаю, або Чорного моря. Найбільшими ріками країни за довжиною є Ваґ (367 км.), Грон (278 км.), Іпель (198 км.). Усі вони впадають в Дунай на південному заході Словаччини. Інші великі ріки — Горнад (179 км.), Дунай (172 км. у межах країни, на південному заході Словаччини), Нітра (168 км., притока Вагу), Бодроґ (154 км.), Попрад (143 км у межах країни, єдина велика ріка Словаччини басейну Вісли, або Балтійського моря), Морава (107 км у межах країни, притока Дунаю на крайньому заході Словаччини). За площею річкового басейну основною є ріка Ваг (14 268 км2) на заході і північному заході країни, близько третини площі Словаччини. Велику площу мають також басейни рік Грон, Нітра, Іпель (відповідно 5465 км2, 4501 км2 та 3649 км2 на заході країни) та Бодрог і Горнад (відповідно 7265 км2 та 4414 км2, на сході). Більш-менш значних озер немає. Ресурси підземних вод незначні. Більшість рік взимку замерзає, хоч і ненадовго. Гідроенергетичний потенціал країни становить близько 3 млн. кВт.

Клімат Словаччини помірно континентальний, причому ця континентальність зростає з заходу на схід. Значний вплив на клімат має велика неоднорідність рельєфу країни. Особливо великими є різниці у літніх температурах. Наприклад, якщо на Подунайській і Потиській низовинах середня температура липня досягає 20°С, то у високих місцях Карпат 10-11°С, середня температура січня відповідно -2°, -4°С та -7°, -8°С.

Більше третини площі Словаччини (19 879 км2) займають ліси. Близько половини лісовкритої площі займає бук і дуб.

У країні немає значних покладів корисних копалин. Можна виділити лише відносно невеликі родовища залізної руди, марганцю, сурми, поліметалічних руд, магнезиту, піриту та ін. У Словаччині велика увага приділяється природоохоронній діяльності. Більше 4% площі країни займають п'ять національних парків: "Низькі Татри"; "Татранський"; "Мала Фатра"; "Словацький рай"; "Пекінський".

Політичний лад і адміністративно-територіальний устрій. За політичним ладом Словаччина є парламентською республікою. Глава держави — президент, що обирається терміном на п'ять років.

Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Народній Раді, до якої входять 150 депутатів. Вона обирається на чотири роки. Вибори проводяться за пропорційною системою. На останніх парламентських виборах 1998 р. до Народної Ради пройшли шість політичних партій і блоків. Найважливішими з них є три: Рух за демократичну Словаччину (РДС); Словацька демократична коаліція (СДК); Словацька угорська коаліція (СУК). Найбільшу кількість голосів набрав РДС. СДК здобув відносну перемогу в високо-урбанізованих районах — Братиславі (на заході), Кошице, Пряшеві, Спіші (на сході), Банській Бистриці (в центрі). СУК перемогла в місцях розселення угорської меншини — на півдні.

Виконавчу владу — уряд очолює прем'єр-міністр.

В адміністративно-територіальному устрої країни виділяються два рівні: вищий — краї, нижчий — окреси. Словаччина за устроєм — унітарна країна. Вищий рівень утворюють вісім країв: Бансько-Бистрицький; Братиславський; Жилінський; Кошицький; Нітранський; Пряшівськихі; Тренчинський; Трнавський. З Україною межують Пряшівський та Кошицький краї. Краї поділяються на 79 окресів. Найбільшу кількість окресів — по 18 мають Бансько-Бистрицький та Пряшівський краї, найменшу — по 7 Нітранський та Трнавський краї. Специфіка устрою країни полягає в тому, що Братислава поділяється на п'ять внутрішньоміських окресів, а Кошице — на чотири. Сучасний адміністративно-територіальний устрій введений у 1996 р.

Населення Словаччини. Упродовж XX ст. чисельність населення країни змінювалась. У 1922 р. воно становило 3,1 млн. осіб, в 1938 р. — зросло до 3,7 млн. осіб і через дев'ять років максимально зменшилось до 3,4 млн. осіб. На час здобуття незалежності у 1993 р. населення Словаччини становило 5,3 млн. осіб і у 1999 р. досягло 5,4 млн. осіб. Найбільшими за чисельністю населення є Пряшівський (769 тис. осіб) та Кошицький (756 тис. осіб) краї. Найменшим (548 тис. осіб) — Трнавський край.

Природний приріст населення країни зменшився з 6,1% у 1987 р. до 1,3‰ в 1997 р. Народжуваність становить 11,1%, смертність 9,8%. У чотирьох краях природний приріст є позитивним (в Пряшівському краї максимальний +5,4%) і в чотирьох негативним (найбільш від'ємний у Нітранському краї -1,5%).

У 1995 р. до Словаччини іммігрувало 3055 осіб, емігрувало з країни 213 осіб. Таким чином механічний приріст склав 2842 особи. Країнами найбільшої імміграції в Словаччину були західні та східні сусіди, Чехія — 1497 осіб та Україна — 393 особи. Найбільша еміграція з Словаччини до Чехії — 108 осіб. Це пов'язано, очевидно, з тим, що до 1993 р. Словаччина і Чехія становили одну державу.

У 1990-х роках частка жінок становила 51%. На 1000 чоловіків припадає 1054 жінки. Середня тривалість життя чоловіків — 69 років, жінок — 77 років. За відношенням до сім'ї є відмінності у структурі між статями. У чоловіків 47% неодружених, 48% одружених, 3% розлучених і 2% вдівців. У жінок заміжніх менше — 38%, незаміжніх та розлучених приблизно така ж частка, відповідно 46 і 4% і вдів суттєво більше — 12%.

З 1950 р. і до 1997 р. питома вага населення допрацездатного віку у всьому населенні дуже зменшилась — з 29 до 21%. Працездатного віку — відповідно 59 і 61%. Суттєво зросла частка населення післяпрацездатного віку — з 12 до 18%. Така ситуація негативно впливає на розвиток економіки Словаччини. Економічно активне населення становить 48,2%. Рівень безробіття високий — 12,5%. Найвищий він у Пряшівському (17,8%) та Кошицькому краях (17,1%). Найнижчий — у Братиславському (4,1%) та Тренчинському краях (8,3%).

Розселення населення. Всіх поселень у Словаччині 2865. З них 2 (0,1%) людністю більше 100 тис. осіб, 9 (0,3%) людністю 50000-100000 осіб, 61 (2,1%) людністю 10000-50000 осіб, 50 (1,7%) людністю 5000-10000 осіб і 2 743 (95,8%) людністю менше 5000 осіб. Найбільше населення (33,2%) проживає у поселеннях людністю менше 5000 осіб, а також (24,9%) у поселеннях (містах) людністю 10000-50000 осіб. Приблизно порівну (12,8% і 12,3%) у поселеннях (містах) людністю відповідно більше 100000 осіб та 50000- 100000 осіб. Найменше (6,8%) — у поселеннях (містах) людністю 5000-10000 осіб.

Рівень урбанізації країни становить 57%. У XX ст. він постійно зростав, наприклад, в 1922 р. дорівнював 18%, а у 1970 р. вже 37%. З 2865 словацьких поселень 136 є містами. З них два великі міста — Братислава (452 тис. осіб, столиця країни) та Кошице (241 тис. осіб). Дев'ять міст є середніми, це Пряшів (93 тис. осіб), Нітра (87 тис. осіб), Жиліна (87 тис. осіб), Банська-Бистриця (85 тис. осіб), Трнава (70 тис. осіб), Мартін (61 тис. осіб, Жилінський край), Тренчин (59 тис. осіб), Попрад (55 тис. осіб, Пряшівський край), Превідза (54 тис. осіб, Тренчинський край). Середні міста концентруються в основному на заході, в долині Вагу. Тут зосереджено 6 із 9 середніх міст. Малих міст — 61. У Словаччині є два міста з людністю менше 2000 осіб. Для віднесення до категорії міст повинні бути історичні, соціальні і економічні підстави. Найстарішими містами країни є Нітра, заснована у 826 р. як столиця найдавнішого словацького Нітранського князівства, а також Братислава (907 р., сучасна столиця) та Шаля (1002 р., Нітранський край).

Щільність населення Словаччини становить 109 осіб/км2. Це приблизно така ж щільність населення, як і у південного сусіда — Угорщини. У північних і північно-західних сусідів — Польщі і Чехії щільність населення трохи вища, близько 130 осіб/км2. В західних і східних — Австрії та України, навпаки, нижча, відповідно близько 100 осіб/км2 і 90 осіб/км2. Щільність населення найвища на заході країни. Тут, у Братиславському та Трнавському краях, вона досягає 140-160 осіб/км2. Висока щільність населення (120-140 осіб/км2) у Жилінському, Нітранському, Тренчинському та північно-східному Пряшівському краях. Найнижча щільність населення в середній частині, особливо на серединному Півдні, у Бансько-Бистрицькому та Кошицькому краях — 80-100 осіб/км2.

Національний склад населення. За національним складом населення Словаччина відносно однорідна країна, словаки становлять 85,7% населення, або 4600 тис. осіб. Початок формування словацького народу відноситься до IX ст. Його основою стали слов'янські племена, що в середині І тисячоліття переселились з північних схилів Карпат. Вони асимілювали населення, переважно кельтів, що проживали тут. Словаки переважають на всій території країни, за винятком півдня і північного сходу. Виділяють три культурно-територіальні групи словаків — західну, середню та східну. Крім того, культурно-етнографічними особливостями володіють словаки-горяни, мешканці Карпат. Словацька діаспора за кордоном налічує 800 тис. осіб, зокрема у США — близько 400 тис. осіб, Чехії — 200, Югославії — 50, Канаді — 40, Румунії — ЗО, Польщі — 20 та Україні близько 6 тис. осіб.Першою за кількістю етнічною меншиною є угорці — 568 тис. осіб (10,6%). Ареал проживання угорців — вузька смуга на південь від лінії Братислава-Галанта-Нове Замки-Левіце-Лученець-Рожнява-Кошице-Требішов. Цигани є другою за питомою вагою (1,6%) етнічною меншиною — 85 тис. осіб. Вони розосереджені майже по всій країні, але їх найбільші групи знаходяться у Східній Словаччині. Третьою етнічною меншиною (1,0%) є чехи — 58 тис. осіб. Вони проживають у найбільших містах.

Четвертою етнічною меншиною є українці — русини. Згідно з офіційними даними, їх 32 тис. осіб (0,6%). Українці — русини є автохтонами північно- східної Словаччини в адміністративних межах Пряшівського краю. Територія їхнього розселення — Південна Лемківщина, або Пряшівщина. Словацько-українська етнічна границя проходить по лінії Стара Любовня-Сабинів-Бардіїв-Гіральтівці-Стропків-Гуменне — Собранце. На північ та схід від цієї лінії переважають українці — русини. Територія заселення і чисельність українців — русинів ще в недалекому минулому були набагато більшими. На це, серед іншого, вказує наявність у Словаччині значного числа (близько 180 тис. осіб) греко-католиків, основна частина яких тепер словаки, а у минулому були українцями — русинами. Близько 100 тис. греко-католиків Словаччини проживає у Пряшівському краї і 70 тис. осіб у Кошицькому краї. Таким чином, можна припустити, що українців — русинів та словаків українського походження у Словаччині близько 200 тис. осіб. Головними українсько-русинськими геокультурними центрами на словацькій Лемківщині є Пряшів, Свидник, Межилабірці, Стропків, Гуменне, Снина та ін.

Німецька етнічна меншина є п'ятою за часткою у населенні (0,1%), або 5 тис. осіб. Вони розселені на півночі Словаччини переважно у Спиші (Пряшівський край). Шостою, і останньою, значною етнічною меншиною (0,06%) є поляки — 3 тис. осіб. Мікроареалом їхнього розселення є північно-західна Орава (Жилінський край).

Географія господарства. Словаччина є індустріально-аграрною країною. Валовий національний продукт становить $ 3,7 тис. на одного мешканця. Північний сусід Польща має подібний показник — $ 3,6 тис. на одного мешканця. На південь і захід від Словаччини розташовані країни з вищим рівнем розвитку господарства. Це Угорщина — $ 4,5 тис. на одного мешканця, Чехія — $ 5,2 тис. на одного мешканця і, особливо, Австрія — $ 27,9 тис. на одного мешканця. На сході розташована Україна з нижчим валовим національним продуктом — $ 1,0 тис. на одного мешканця. Таким чином, у економіко — географічному відношенні надзвичайно важливим для Словаччини є сусідство на південному заході з високорозвиненою Австрією. У 1990-х роках, під час поступової переорієнтації економіки країни на захід, Словаччина стала отримувати серйозні інвестиції із розвинених країн. Найбільшими інвесторами є Німеччина (20,2%), Австрія (19,1%), Великобританія (12,3%), США (12,3%), Чехія (9,3%) та Франція (6,3%). Грошова одиниця — словацька крона, яка поділяється на 100 гелерів.

Структура господарства за зайнятими виглядає таким чином: промисловість — 30%; сільське господарство — 10%; будівництво — 7%; торгівля — 14%; транспорт — 7%; сфера послуг — 14%; освіта — 8%; охорона здоров'я — 6%; інші галузі — 4%.

Промисловість. Сучасна промисловість Словаччини розвинулась за другу половину XX ст. Найбільша концентрація промислового виробництва на заході, північному заході та сході країни.

Електроенергетика Словаччини виробляє близько 26 000 млн. кВт/год. електричної енергії. Найбільша частка — 40% припадає на атомну енергію. Основна АЕС в Ясловське-Богуніце (Трнавський край). Теплоелектростанції виробляють близько 35% і гідроелектростанції 25% електричної енергії. Основні ТЕС — Вояни (Пряшівський край), Новаки (Тренчинський край) та Братиславська. Найбільша концентрація виробництва гідроенергії на р. Ваг — каскад із 18 ГЕС. Продовжується також, спільно з Угорщиною, спорудження великої ГЕС на Дунаї. Словаччина видобуває близько 70 тис. т нафти і 350 млн. м3 газу. Цього явно замало, тому основна частина нафти і газу імпортується. В районі м. Новаки (Тренчинський край) видобувається буре вугілля. Головним підприємством паливної (нафтопереробної) промисловості є комбінат "Словнафт" у Братиславі.

У Словаччині відносно добре розвинена металургія, зокрема, чорна металургія. Видобуток залізної руди невеликий (1,1 млн. т.), тому основна частина імпортується, зокрема з України. Залізна руда видобувається на сході Словацького Рудногір'я (західна частина Кошицького краю). Центром видобутку марганцю є Попрад у Пряшівському краї. Виплавляється близько 10 млн. т. сталі та прокату. Основним виробником сталі є металургійний комбінат — гігант у Кошице. Словаччина виплавляє близько 20 тис. т алюмінію на базі угорських бокситів. Виплавка алюмінію зосереджена у м. Жяр-над-Гроном (Бансько-Бистрицький край).

Основними центрами машинобудування у Словаччині є Братислава, Кошице, Пряшів, Жиліна, Трнава (виробництво автомобілів), Мартін (Жилінський край), Тренчин, Попрад (Пряшівський край), Комарно (центр словацького річкового суднобудування, Нітранський край), Рожнява (Кошицький край), Зволен (виробництво автобусів, Бансько-Бистрицький край).

Хімічна промисловість концентрується в основному на південному заході країни, у Сеніце (Трнавський край) та Шаля (Нітранський край). Найбільшим центром нафтохімії є комбінат "Словнафт" у Братиславі.

Словаччина виробляє близько 0,4 млн. т паперу (Україна — 0,1 млн. т.). Основні підприємства деревообробної та целюлозно-паперової промисловості знаходяться на півночі країни, у Жилінському та Пряшівському краях.

Сільське господарство. На сільськогосподарські землі припадає близько половини (2446 тис. га) всієї площі країни. Рілля займає 61% площі сільськогосподарських угідь. Друге місце за питомою вагою належить сіножатям і пасовищам — 34%.

У рослинництві основною продукцією, що вирощується, є зернові, картопля, цукрові буряки, олійні, кормові та овочі. Валові збори зернових — близько 3,5 млн. т. Зокрема, пшениці — 2,0 млн. т., кукурудзи — 0,6 млн. т., гороху — 0,1 млн. т. Особливістю Словаччини є великі обсяги вирощування ячменю — 0,8 млн. т. Вирощується також 0,5 млн. т. картоплі, 1,7 млн. т. цукрових буряків, 0,2 млн. т. олійних та ін. Головним рослинницьким регіоном країни є Подунайська низовина. Тут вирощується основна частина пшениці, кукурудзи, гороху та олійних. Необхідний для пивоваріння солодовий ячмінь вирощується на Подунайській низовині, а фуражний — в гірській частині Словаччини. Основні райони вирощування картоплі — північ і схід країни. Посіви цукрового буряку концентруються головним чином, на півночі Подунайської низовини. Урожайність вирощуваної продукції досить висока. Наприклад, пшениці 44 ц/га, ячменю 34 ц/га, картоплі — 155 ц/га та цукрового буряку 350 ц/га. На південному заході Словаччини розвинене виноградарство та садівництво, особливо багато абрикосових садів.

Поголів'я великої рогатої худоби становить 0,9 млн. голів, свиней 2,1 млн. голів, овець 0,4 млн. голів і птиці — 13,4 млн. голів. Головне місце у тваринництві займає розведення великої рогатої худоби. На Подунайській низовині поширене стійлове і пасовищне утримання великої рогатої худоби, в гірській частині — пасовищне. Свиней відгодовують на сало та м'ясо.Овець розводять головним чином на карпатських пасовищах, туди їх переганяють, як правило, влітку, а навесні і восени овець випасають на пасовищах коло сіл. Словаччина виробляє близько 400 тис. т. м'яса, в тому числі близько 100 тис. т. м'яса птиці, 1,2 млн. л. молока, 1,6 млн. штук яєць 2,1 тис. т. овечого сиру та 1,1 тис. т. вовни. Надої молока від однієї корови становлять 3,2 тис. л. на рік.

Транспорт. Переважно гірський характер, крім Подунайської рівнини на південному заході, території країни зумовлює специфіку конфігурації її транспортної мережі. Довжина залізниць становить 3665 км., з них 1472 км. електрифіковано і 1024 км. двоколійні. Протяжність автомобільних доріг набагато більша — 17869 км., з них магістральних 198 км. Довжина Дунайського водного шляху у Словаччині становить 172 км.

У транспортній залізничній мережі основними є три широтні та п'ять меридіональних ліній. Широтні лінії це: північна, Жиліна-Мартін-Попрад-Пряшів-Гуменне; середня, Зволен-Банська-Бистриця-Брезно-Кошице; південна, Братислава-Нове Замки-Зволен-Рожнява-Кошице-Требішов Меридіональні лінії проходять три на заході і дві на сході. Західні: Братислава-Трнава-Тренчин-Жиліна, Нове Замки-Нітра-Превідза-Мартін та Банська-Бистриця-Мартін. Східні: Кошице-Пряшів та Требішов-Гуменне. Найбільшими транспортно-залізничними вузлами є Братислава та Нітра. Словаччина пов'язана з Україною двома залізничними переходами, Чиєрнанад-Тисов — Чоп та Вельке-Капушани-Ужгород.

У Словаччині починає втілюватись в життя програма побудови швидкісних автострад. До ладу вже стали такі чотири автостради, або їх ділянки: Братислава-Кути (в Чехію); Братислава-Трнава-Горна Стреда (планується продовження до Тренчина); Ліптовска Тепла-Гибе (Жилінський край) та Кошице-Пряшів.

Найбільше вантажів перевозить залізничний транспорт — 60 млн. т., далі автомобільний — 32 млн. т. і найменше річковий — 2 млн. т. У перевезеннях пасажирів ситуація дещо інша. Найбільше їх перевозиться автомобільним транспортом — 720 млн. осіб, суттєво менше залізничним — 90 млн. осіб і найменше річковим — 0,2 млн. осіб. Майже весь дунайський річковий вантажо- і пасажирооборот країни концентрується у двох портах — Братиславі і Комарно.

Важливе значення для Словаччини має трубопровідний транспорт. По ньому до країни надходять російська нафта та газ. Нафтопровід "Дружба", газопроводи "Братерство", "Союз" та "Прогрес" починаються на південному сході, на українсько-словацькому кордоні, і проходять півднем Словаччини на захід. Нафтопровід "Дружба" переходить до Чехії, від нього є вітка до Братислави. Газопроводи зі Словаччини продовжуються до Чехії та Австрії.

Сфера послуг. Найважливішими центрами освіти, науки, культури та охорони здоров'я Словаччини є Братислава, Кошице, Нітра, Жиліна, Банська-Бистриця, Трнава та Зволен (Бансько-Бистрицький край).

Головні словацькі вищі школи — Університет Коменського у Братиславі (найстаріший словацький університет, заснований 1919 р., 19 тис. студентів), Університет Шафарика в Кошице (7 тис. студентів), Університет Бела у Банській-Бистриці (4 тис. студентів) та Трнавський університет (1 тисяча студентів). Технічні університети є у Братиславі, Кошице та Зволені (Бансько-Бистрицький край). У Нітрі дві основні вищі школи — педагогічна та сільськогосподарська.

Усього початкових шкіл 2165, середніх 554 (з них 190 гімназій та 364 середніх спеціалізованих школи). Мова викладання у початкових та середніх школах словацька, угорська, українська, а також словацька і угорська та словацька і українська. Шкіл з українською мовою навчання 11 (з них 10 початкових та 1 гімназія). Зі словацькою та українською мовами навчання 4 школи (з них 2 початкові, 1 гімназія та 1 середня спеціалізована школа). Ще в 22 початкових школах зі словацькою мовою викладання вивчається українська мова. У шістьох школах вивчається так звана "русинська" мова.

Упродовж 90-х років у Словаччині суттєво розвинулась рекреаційна сфера. Головними рекреаційними регіонами та центрами є Високі Татри, Низькі Татри, Орава, Мала Фатра та Пєштяни (Трнавський край), Тренчянське Тепліце (Тренчінський край), околиці Попрада, Бардіїв, Левоча, Спиське Підгороддя (Пряшівський край) Банська Штявніца (Бансько-Бистрицький край). Чисельність чужоземних організованих туристів зросла з 69 тис. осіб у 1992 р. до 175 тис. осіб у 1995 р. З них найбільше із України — 65 тис. осіб, Німеччини — 43, Австрії — 17, Чехії — 13 та Польщі — 10 тис. осіб.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Особливістю зовнішньоекономічних зв'язків Словаччини є значна рівновага обсягів між експортом та імпортом. У 1995 p., наприклад, словацький експорт становив 255 млрд. крон, а імпорт 261 млрд. крон.

У товарній структурі експорту головна роль належить продукції машинобудування — 19%, хімічній — 13%, продуктам харчування — 6% та сировині — 5%. Основні товарні групи імпорту — це продукція машинобудування — 29%, хімічна — 14%, паливо — 18%, продукти харчування — 8% та сировина — 6%.

У географічній структурі виділяються десять найважливіших партнерів. Це Чехія (зовнішньоекономічний оборот — 162 млрд. крон), Німеччина (85), Росія (43), Австрія (26), Італія (24), Польща (18), Угорщина (17), Франція (11), США (10) та Україна (9 млрд. крон). Як бачимо, наша країна замикає десятку найважливіших зовнішньоекономічних партнерів Словаччини. Зовнішньоекономічний оборот України зі Словаччиною найменший з її країн — сусідів, вдвічі менший від словацько-польського.

Експорт Словаччини в Україну становить 6 млрд. крон, імпорт — 3 млрд. крон. Таким чином, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі Словаччини з Україною становись 3 млрд. крон. Основні товарні групи експорту — продукція машинобудування (23%), продукти харчування (16%), хімічна продукція (8%) та сировина (4%). Серед імпорту найбільшу частку займає сировина — 60%. Це переважно залізна руда з Кривбасу для металургійного комбінату в Кошице. Далі йдуть паливо (11%) та хімічна продукція (10%).

Словаччина бере активну участь у регіональному економічному співробітництві. Схід країни разом з суміжними територіями Польщі, України, Угорщини, а також Румунії задіяний в роботі "Карпатського Єврорегіону". Участь у цьому єврорегіоні беруть середньо-східні окреси Пряшівського та Кошицького країв. У Кошицькому краї створена вільна економічна зона (БЕЗ) "Кошице".

Територіальні відмінності. За територіальними особливостями у Словаччині виділяють чотири регіони: Південно-Західний; Північно-Західний; Південний; Східний.

До складу південно-західного регіону входять Братиславський, Трнавський та Нітранський краї. Беззаперечним лідером тут є Братислава. Це основний район машинобудування, електроенергетики, хімічної індустрії та інтенсивного сільського господарства.

Північно-західний регіон складають Тренчинський та Жилінський краї.

Переважаючим центром є Жиліна. Провідне значення мають енергетика, деревообробна промисловість та рекреаційна сфера.

Південний регіон формує Бансько-Бистрицький край. Переважаючий центр — Банська-Бистриця. Виділяються гірничо-видобувна промисловість, кольорова металургія та машинобудування.

До складу східного регіону входять Кошицький та Пряшівський краї. Переважаючим центром є Кошице. Провідне значення мають гірничо-видобувна промисловість, потужна чорна металургія та туризм. Важливими для цього району є міжнародні зв'язки з Україною.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua