Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 10. ЄВРОПА

2. ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНА ЄВРОПА

ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА

Площа — 78,9 тис. км2.

Населення — 10,3 млн. осіб.

Столиця — Прага (1,3 млн. осіб).

Географічне положення. Чехія — континентальна держава. Маючи витягнуту форму та протяжність з південного сходу на північний захід на 450 км. та з півночі на південь у східній частині на 150 км. і західній на 240 км., вона межує на півночі з Польщею (658 км.), північному заході, заході й південному заході з Німеччиною (646 км.), на півдні з Австрією (362 км.) і сході зі Словаччиною (215 км.), займає центральноєвропейське положення.

Західні і південні сусіди (Німеччина і Австрія) — політично стабільні та високорозвинені країни, тоді як Польща і Словаччина, відповідно північні сусіди — держави, що розвивають демократичні інститути і впевнено йдуть шляхом ринкових перетворень. Вигідність географічного положення посилюється розташуванням країни на перетині інтенсивних міжнародних торговельних потоків, що мають меридіальне та паралельне спрямування, а також безпосереднє сусідство з країнами Європейського Союзу, що сприяє її політичній та економічній інтеграції у Європейське і світове співтовариства.

Історико-географічні особливості формування території та державно-політичний лад. Території сучасної Чеської держави з древніх часів населяли кельтські племена боїв. Від нього пішла її друга назва — Богемія.

У І ст. територію сучасної Чехії заселяли німецькі племена. Згодом їхнє місце зайняли римляни. Вони створили систему укріплень "Римський вал", які тягнулись від Південної Моравії до сучасних передмість Братислави (Словаччина).

Процес інтенсивного заселення територій Чехії слов'янськими племенами відбувався у V-VII ст. Захищаючись від набігів кочівних племен аварів, вони утворили державу Само. Також в цей час відбувся інтенсивний розвиток землеробства і ремесла.

На початку X ст. слов'янські племена моравів і чехів заснували свою першу державу. Продовжився інтенсивний розвиток ремесел, зросло будівництво міст. Посилення впливу католицької церкви сприяло у другій половині XII ст. входженню Чеського королівства до складу "Священної римської імперії".

Загострення протиріч між чеським населенням, релігійною верхівкою та німецькими землевласниками призвело у XIV ст. до відомого в історії Гуситського повстання.

У 1526 р. Чехія була включена на автономних правах до складу Габсбурзької імперії, а в 1618-1620 рр. внаслідок поразки Чеського повстання перетворилась на її колонію.

Процес відродження Чеської держави припадає на 1918 рік, коли після Першої світової війни і розпаду Австро-Угорської монархії і утворилася незалежна Чехословаччина.

У 20-30-х роках XIX ст., під час окупації України та проведення урядами СРСР та Польщі антиукраїнської політики, Чехія стала притулком для багатьох українських національно-патріотично свідомих політичних, наукових та культурних діячів, молоді та інтелігенції. В країні діяли Український Вільний Університет у Празі (1923-1945), Українська господарська академія у Подєбрадах, Вільний педагогічний університет ім. М. Драгоманова.

Значних випробувань Чехія зазнала у 1938 р., коли від неї було анексовано Німеччиною Судетську обл. і пізніше, у 1939 р., загарбано і втягнено у вир Другої світової війни.

У нові політичні та економічні реалії Чехія вступила 1946 р., ставши Чехословацькою Соціалістичною Республікою. У 1968 р. внаслідок проведення демократичних перетворень і побудови соціалізму з "людським обличчям" зазнала вторгнення військ країн Варшавського блоку.

Новітній етап формування Чеської держави припав на 1993 р., коли, згідно з волевиявленням словацького народу, Чехія та Словаччина стали самостійними державами.

Згідно з прийнятою у 1992 р. Конституцією, Чеська республіка стала парламентсько-президентською державою. Глава держави — президент, найвищий законодавчий орган — Національні збори, виконавча влада належить Кабінету Міністрів.

Чехія є членом ООН, країною — членом НАТО, входить до країн Вишеградської групи, є постсоціалістичною країною першої групи вступу до ЄС.

Політичну систему країни формують більше 80 політичних партій. Найбільш впливовими є Чеський демократичний союз, Громадянський демократичний альянс, Демократична партія Чехії, Комуністична партія Богемії та Моравії, Чеська соціал-демократична партія. В країні діє близько 200 молодіжних організацій.

Адміністративно-територіальний устрій становлять 14 країв, 5919 общин.

Грошова одиниця — крона.

Природні умови. Рельєф Чехії різноманітний. Основну частину центральної частини території країни займає Чеський масив — зруйновані середньо-високі гори, відрогами яких на північному сході є Судейські гори (найвища вершина г. Снєжка — 1603 м), на заході — Рудні гори (1000-1500м), на сході — Чеський ліс та Шумава. У західну частину країни заходять відроги Західних Карпат, які відокремлюються від Чесько-Моравської височини Передкарпатським прогином. Серед рівнинних форм рельєфу виділяються долини ріки Лаба з притоками Влтава, Ваг та Морава.

Серед корисних копалин Чехія виділяється запасами кам'яного вугілля (Кладненський, Остравсько-Карвінський) і бурого (Соколівський, Мостецький басейни), коаліну, білої глини, мінеральних вод (Карлови Вари), є невеликі запаси срібла та уранових руд.

Клімат Чехії формується під дією переважаючих атлантичних повітряних мас і характеризується нехолодною погодою (-2° ... -4°) взимку і теплою (+17° ... +21°) влітку. Середній показник кількості опадів становить 600-800 мм, в горах — 1200-1600 мм. Знаходячись на головному європейському вододілі, річкові системи Чехії відносяться до басейнів двох морів — Чорного і Балтійського. Найбільша річка Лаба з притоками Влтавою та Вагом має енергетичне, транспортне та сільськогосподарське значення, річки Одра та Морава — сільськогосподарське (використовується для зрошення). Країна багата підземними прісними і особливо мінеральними водами (Карлови Вари, Маріанські Лазні, Франтішкові Лазні).

На більшій території країни переважають бурі лісові і підзолисті ґрунти. Вони відносно добре структуризовані, але потребують внесення добрив. Чорноземи поширені в основному у долинах річок Лаба і Морава.

Чехія належить до найбільш заліснених країн Європи. Близько 35% її території вкрито лісами. Переважають хвойні породи, зокрема сосна і ялина, серед широколистяних — дуб, бук, граб та ін. Значні площі лісових масивів виконують природоохоронні та рекреаційні функції.

Населення. Кількість населення Чеської республіки на 1.01.1999 р. становила 10,3 млн. осіб. Природний приріст з 1991 по 2000 pp. знизився з 1,2‰ до -0,07 ‰. Чехи становлять 81,2% населення, моравці — 13,2%, словаки — 3,1 %, поляки — 0,6%, німці — 0,5%, інші нації і народності — 1,2%. В Чехії на 1.01.1995 р. проживало більше 7 тис. українців. Населення країни у віці 0-14 років — 16,1%, 15-64 — 70,0%, більше 65 років — 13,9 %. Згідно з результатами опитування світової соціологічної служби "Gallup international", 39,8% населення вважає себе атеїстами (найвищий показник у Європі). Решта населення — 39,2% — католики, 4,6 % — протестанти, 3% — гусити, євангелісти — реформатори, 13,4 % — представники інших вірувань.

Чехія вирізняється високим рівнем урбанізації. В містах проживає 68% населення. Найбільші з них — Прага (1,3 млн. осіб), Брно (391 тис. осіб), Острава (331 тис. осіб), Пльзень (175 тис. осіб). Середня щільність населення у країні — 131 осіб/км2, однак вона вища і становить 142 особи/км2 в Моравії і нижча — 120-125 осіб/км2 у західній та південній Чехії. Середній вік життя жінок 78, чоловіків — 71 рік. Частка безробітних на 1.01.1999 р. становила 9,2 % працездатного населення. Близько 54,5% працездатного населення зайнято у сфері послуг, 41,8% — у промисловості, 3,7% — у сільському господарстві.

Показник ВВП на одного мешканця становить 5450 американських доларів.

Господарство, галузеві та міжгалузеві комплекси. Історично склалося, що Чехія на початок XX ст. сформувалась як найбільш індустріальна частина Австро-Угорщини, а напередодні Другої світової війни стала розвиненою індустріально-аграрною країною Європи, орієнтованою на власний та закордонні ринки.

Суспільно-політичні процеси 90-х років XX ст. спричинили утворення самостійної Чеської республіки, формування національної економіки на ринкових засадах. Сучасний рівень індустріального розвитку Чехії забезпечується наступними чинниками: високим рівнем розвитку паливно-енергетичного, металургійного, металообробного та машинобудівного комплексів; наявністю кваліфікованих трудових ресурсів; високою якістю продукції. Роздержавлення підприємств, залучення до виробництва внутрішніх та закордонних інвестицій стали основою модернізації підприємств та оновлення асортименту продукції, здатної конкурувати на світових ринках.

Основу паливно-енергетичного комплексу становить видобуток вугілля та виробництво електроенергії. Щорічно в найбільших Остравсько-Карвінському й Кладненському басейнах видобувається близько 20 млн. т. кам'яного та Соколовському й Мостецькому басейнах — 66 млн. т. бурого вугілля. Виробництво електроенергії здійснюється на всіх основних видах електростанцій (ТЕС — 77,8%, АЕС — 18,7%, ГЕС — 3,5%) і становить 66-68 млрд. кВт./год.

Металургійне виробництво зосереджене у таких центрах, як Острава, Тршінец, Кладно, Пльзень, працює на власному вугіллі та частково залізній руді і рудах, імпортованих з України і Росії. Щорічне виробництво досягає 7-8 млн. т сталі та 5-6 млн. т. прокату і орієнтоване на внутрішні і зовнішні ринки.

Провідною галуззю промислового виробництва Чехії є машинобудування. Серед його підгалузей виділяються: виробництво транспортних засобів, зокрема, електровозів (Пльзень), тепловозів (Прага), вагонів (Прага, Ческа Липа), трамваїв (Прага), автомобілів (Копршівніце, Прага, Млада Болеслав, Ліберец, Вітковіце), автобусів (Високе Міто), тролейбусів (Остров); верстатів (Брно, Прага, Пльзень); енергетичного обладнання та електротехнічних виробів (Прага, Брно, Пльзень, Пардубіце); сільськогосподарських машин, зокрема, тракторів (Брно), засобів для обробітку землі (Роудніце), картопле-бурякота хмелезбиральних машин (Ічин, Пельгржимов); обладнання для харчової та пивоварної (Пльзень); броньованої техніки і зброї.

Машинобудування Чехії зазнає структурних змін, відбувається переорієнтація підприємств на випуск наукомісткої продукції. Це дозволить галузі успішно виходити на західноєвропейські й світові ринки.

Хімічне виробництво Чехії розвивається на використанні та переробці природних ресурсів, відходів металургійних, нафто - і лісопереробних підприємств. Серед виробництв та центрів виділяються: штучне волокно (Острава, Лісовіце); добрива (Колін, Острава, Усті-над-Лабем); синтетичний каучук (Кралуп); фармацевтичні засоби (Прага, Брно).

Розвиток та функціонування деревообробної і целюлозно-паперової промисловості базується на використанні лісових ресурсів Північної, Західної і Південної Чехії. Лісопильне виробництво зосереджене у місцях лісозаготівлі, виробництво будівельних матеріалів, меблів та іншої продукції — у районах споживання готової продукції. З найбільших центрів виділяються Прага, Брно, Коричани.

Целюлозно-паперове виробництво зосереджене у Повлтав'ї (Ветршні, Лоучовіце) та Полаб'ї (Гостінне), а також Пльзені, Тішнові.

Будівельна індустрія країни розвивається завдяки потужній природно-сировинній базі і високорозвиненій промисловості будівельних матеріалів. Найбільші центри виробництва цементу — Хрудім, Брно, Острава, Кралув Двур, цегли і червоної черепиці — Брно, Годоніца. Високий відсоток використання у будівництві природних матеріалів. У містах діють будівельні комбінати, що здійснюють промислове і житлове будівництво.

Значного рівня розвитку та популярності на світовому ринку досягла скляна і порцелянова промисловість Чехії. Найбільшими її центрами є: Нови-Бор, Каменіцкі-Шенов, Подєбради (кришталеві вироби); Тепліце, Усті-над-Лабем (віконне та тарне скло); Карлови Вари (порцелянові вироби).

Виробничий потенціал легкої промисловості Чехії формують підприємства текстильного, швейного, трикотажного та шкіряно-взуттєвого виробництв. У країні виготовляються бавовняні (Прага, Усті-над-Орліце, Літвінов), вовняні (Брно, Ліберец), лляні (Єсенік, Шумперк), шовкові (Ліберец, Моравска Тршебова) тканини. Трикотажне виробництво зосереджене у містах Пісек, Брно. Географія розміщення швейних підприємств пов'язана із великими містами — Прагою, Брно, Остравою. Чехія входить до десятки провідних країн світу за виготовленням взуття. Щорічно у країні його виробляється близько 100 млн. пар. Найбільші центри — Злін ("Батя"), Тршебич. Разом із продукцією текстильної, швейної, трикотажної промисловості взуттєві вироби є важливою складовою чеського експорту на світові ринки.

Високого рівня розвитку набуло рекреаційне господарство Чехії. Відомі історичні місця та архітектурні пам'ятники Праги, численні замки Моравії, мінеральні води та лікувальні грязі здравниць Карлових Вар приваблюють багатьох відпочиваючих і туристів з різних країн світу.

Чехія відзначається інтенсивним рівнем розвитку сільськогосподарського виробництва. У його структурі переважає частка продукції тваринництва — 52%. Частка рослинництва становить 48%, яке, у свою чергу, забезпечує населення продуктами харчування і створює основу кормової бази для тваринництва.

Переважає розведення великої рогатої худоби, в приміських зонах великих міст вирощують свиней і займаються птахівництвом. У гірських регіонах країни поширені вівчарство, конярство, бджільництво, у численних водоймах розводять рибу.

Сільськогосподарські угіддя становлять приблизно 50% площі Чехії. Основні їх території — Прилабська низовина, горбисті райони Південної Чехії та Чесько-Моравської височини. Серед зернових культур переважають пшениця і кормовий та пивоварний ячмінь (відповідно врожайність 39 і 28 ц/га), а також жито і овес. Загальний збір зернових — близько 7 млн. т. щорічно. Технічні культури представлені вирощуванням цукрового буряку, картоплі, льону та хмелю. Хміль має особливо важливе значення для Чехії, адже він є культурою для варіння пива і йде на експорт. Значні території займають луки і пасовища.

Повсюдно у країні поширені рослинництво та садівництво. У південних районах Моравії займаються виноградарством.

Рівень сільськогосподарського виробництва визначає розвиток харчової промисловості Чехії. За обсягом продукції вона поступається лише машинобудуванню. Основні галузі та центри виробництва: м'ясо та молокопереробна — Прага, Пльзень, Брно, Острава, Глінсько; борошномельна — Прага, Пльзень, Пардубіце; пиво та цукроварна — Пльзень, Ческе-Будейовіце, Пардубіце, Оломоуц, Острава; кондитерські вироби — Прага, Острава, Брно; харчові напівфабрикати — М'єдін, Пардубіце, Оломоуц.

Соціальна сфера. Складова частина господарства Чеської держави — система закладів сфери послуг. Населення країни у середньому витрачає 21,3% свого бюджету на продукти харчування, 12,2% — на транспорт, 21,2% — на квартирну плату, 9,9% — на відпочинок і подорожі, 14,2% — на ресторани та інші громадські заклади, 5,2% — на домашній благоустрій, 16,0% — на інші побутові послуги.

У країні діє близько 3,7 тис. дошкільних і 7,2 тис. різноступеневих загальноосвітніх установ. Фахову професійну підготовку трудових ресурсів забезпечує 240 навчальних закладів, з яких 35 — вищі.

Чехія має добре налагоджену систему охорони здоров'я. У країні з розрахунку на 10 тис. мешканців припадає 100 лікарняних ліжок і 30 лікарів, що відповідає європейським стандартам.

Користувачами електронного і мобільного зв'язку в Чехії є 3,9 і 4,3 млн. громадян, Інтернету — 900 тис. (2000).

Щорічно надається побутових послуг на суму більше 5 млрд. крон. Розвиваються масовий спорт та туризм.

Транспорт. На початку XXI ст. у Чехії сформувалась ефективна транспортна система. Сприяло цьому особливе (внутрішньоконтинентальне) положення, периферійне розміщення основних видів корисних копалин в країні, рельєф, високий рівень розвитку економіки та зовнішніх зв'язків.

Основний обсяг перевезень Чехії (близько 80% вантажів і 90% пасажирів) здійснюється залізничним і автомобільним видами транспорту. У державі склались два потужні транспортні вузли — Празький і Брненський, які забезпечують близько половини перевезень вантажів і пасажирів країни. Протяжність діючих залізниць у країні 9,4 тис. км., з яких 65,4% електрифіковані. Основні вантажі — вугілля, залізна руда, метали, продукція машинобудування, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали.

Протяжність автомобільних доріг Чехії — 128 тис. км. Значна їх частина відповідає міжнародним стандартам. Основне навантаження автомобільних перевезень у країні припадає на магістраль Прага-Брно, а також на райони інтенсивного промислового розвитку Остраву і Пльзень.

Чехія не має виходу до Світового океану, однак орендує морські гавані й портову інфраструктуру у містах Щецин і Гданськ (Польща), розвиває власний торговий флот і здійснює транспортні перевезення. Для внутрішніх і міжнародних перевезень використовуються порти на річках Одра та Лаба.

Від кордонів зі Словаччиною проходить система трубопроводів (3,5 тис. км.), які транспортують нафту і газ у всі регіони країни.

Діє п'ять міжнародних (Прага, Брно, Пльзень Острава, Карлови Вари) та більше десяти внутрішньодержавних авіапортів.

Зовнішні зв'язки. На рівні міждержавних зв'язків Чехія відома як член ООН. Вона є країною — учасницею Північно-Атлантичного блоку (НАТО), входить до Ради Європи, до країн Вишеградської групи, належить до першої групи країн — майбутніх членів ЄС.

Країна бере активну участь у багатьох міждержавних політичних та економічних організаціях, входить, як і Україна, до асоціації країн Центрально-Східної Європи.

Новітній період розвитку Чехії спричинив активізацію міждержавних економічних зв'язків. Станом на 01.01.2000 р. у країні діяло більше 47 тис. підприємств з іноземним капіталом. Це сприяло надходженню в економіку держави іноземних інвестицій, прогресивних технологій.

За період з 1993 по 2000 рр. відбулася трансформація зовнішньоторговельних відносин. Із 34 до 61% зросла частка експортного обороту з країнами Західної і Центрально-Східної Європи та знизилася з 48 до 18% з країнами СНД. Основними торговельними партнерами країни є Німеччина (43% експорту та 37,5% імпорту), Словаччина (відповідно 8,4% і 6,7%), Російська Федерація (1,8% і 4,6%), Австрія (6,6% і 6,2%), Франція (4,0% і 5,4%), Італія (5,9% імпорту), Польща (5,6% експорту). Розширилась географія економічної співпраці з країнами Північної та Латинської Америки, Азії, Африки. В структурі товарообігу країни переважає імпорт — 28,8 млрд. доларів. Експорт продукції становить 26,9 млрд. доларів.

Основна продукція Чехії, що йде на експорт, — автомобілі і локомотиви, трамваї, тролейбуси, електротехнічне обладнання, метал, тканини, продукція харчової промисловості, озброєння. В структурі імпорту переважають енергетичні ресурси, залізна руда, кольорові метали.

Територіальні відмінності. У соціально-економічному розвитку територія Чехії неоднорідна. Причиною є нерівномірне розміщення і поєднання природних ресурсів та умов, історичні особливості формування населення та його діяльності, формування економічної системи і галузевої структуригосподарства. Ці та інші чинники дали змогу виділити в межах країни чотири соціально-економічні райони (СЕР).

Центральний СЕР (столиця Прага — місто з крайовим статусом, Карловарський, Градецкраловський, Оломоуцький, Середньо-Чеський, Пльзенський, Пардубіцький краї). Територія — 36,7 тис. км2, населення — 4,7 млн. осіб. Розвиток району визначають — гірські масиви Чеського Лісу і Брди, Середньо-Чеська височина і низовини річки Лаба і її притоки Влтави, поклади кам'яного і бурого вугілля, марганцеві і поліметалічні руди, коалін, численні будівельні матеріали, висококваліфіковані трудові та багаті історико-краєзнавчі ресурси, столичне положення. Основні галузі спеціалізації — гірничодобувна промисловість, чорна та кольорова металургія, машинобудування, хімічне та текстильне виробництво, харчова і фармацевтична промисловість, рекреаційне господарство. Район є основною житницею країни, спеціалізується на вирощуванні зернових (пшениці, ячменю, жита), технічних культур (цукровий буряк, льон, хміль), садівництві та овочівництві, розведенні великої рогатої худоби, свиней, птахівництві. Наявність найбільшого у країні Празького транспортного вузла.

Прага (1,3 млн. осіб) — політичний, фінансово-економічний, транспортний, культурно-освітній і туристичний центр країни, районоформуюче ядро Центрального СЕР. Основні галузі господарства — металообробка, машинобудування, хімічна, харчова, текстильна галузі промисловості, фармацевтика. Центр туризму. Пльзень (168 тис. осіб) — крайовий адміністративний, господарський і культурний центр. Виробничу спеціалізацію визначають: гірничодобувна промисловість, металургійне виробництво, машинобудування (комбінат "Шкода"), пивоваріння. Градец Кралове (99 тис. осіб) — крайовий адміністративний і культурний центр. Основні галузі господарства — машинобудування, хімічна і харчова промисловість. Карлови Вари — (103 тис. осіб) — крайовий адміністративний, рекреаційний, економічний і культурний центр. Економічна діяльність спрямована на розвиток рекреаційної інфраструктури та надання послуг.

Північний СЕР (Устецький і Ліберецький краї). Територія — 8,5 тис. км2, населення — 1,3 млн. осіб. Особливості району: зручне (близьке) розташування до столичного Центрального СЕР; переважання гірських територій (Рудні та Лужицькі гори, відроги Судетів); значні запаси бурого вугілля, залізної руди; вигідне транспортне сполучення з країнами Центральної Європи. Галузі спеціалізації — паливно-енергетична промисловість, металургійне виробництво, металообробка і машинобудування, текстильна і харчова промисловість. Вирощування зернових, овочівництво та садівництво, розведення великої рогатої худоби, свинарство, у передгір'ї — вівчарство.

Усті-над-Лабем (96 тис. осіб) — крайовий адміністративний центр, районоформуюче ядро Північного СЕР. Галузі господарства — машинобудування, нафто - та вуглехімія, текстильне, скляне виробництво. Ліберец (99 тис. осіб) — крайовий адміністративний, економічний та культурний центр Північного СЕР. Виробнича спеціалізація — транспортне машинобудування і текстильне виробництво.

Південний СЕР — (Будейовіцький край). Територія — 10,0 тис. км2, населення — 0,6 млн. осіб. Район має зручне (близьке) розташування до столичного Центрального СЕР. Особливими рисами є: переважання гірських територій масиву Шумави; відсутність значних запасів паливно-енергетичних ресурсів, наявність водних, лісових ресурсів та будівельних матеріалів; вигідне транспортне положення з країнами Центральної Європи. Основна спеціалізація — гідроенергетика, металообробка і машинобудування, деревообробна, текстильна і харчова промисловість. Вирощування кормових культур, овочівництво та садівництво, розведення великої рогатої худоби, свинарство, у передгір'ї — вівчарство.

Ческе-Будейовіце (99 тис. осіб) — крайовий адміністративний, економічний та культурний центр, районоформуюче ядро Південного СЕР. Галузі господарства — машинобудування, деревообробна і харчова промисловості.

Східний (Моравський) СЕР — (Брненський, Їглавський, Злінський і Остравський краї). Територія — 23,5 тис. км2, населення — 3,6 млн. осіб. На розвиток району впливають гірські масиви Судейського пасма, горбогір'я Чесько-Моравської височини і рівнинні території долини річки Мариці; значні поклади вугілля Остравсько-Карвінського басейну, наявність руд кольорових металів; сприятливі агрокліматичні й ґрунтові ресурси; сформовані традиції металургійного виробництва. Галузі спеціалізації: гірничодобувна промисловість, металургійне виробництво, машинобудування, текстильна, швейна і взуттєва галузі промисловості. Район є другою житницею країни. Інтенсивне сільськогосподарське виробництво представлене вирощуванням зернових у поєднанні з технічними і кормовими культурами, овочівництвом та садівництвом, розведенням великої рогатої худоби, свиней та вівчарством.

Брно ( 384 тис. осіб) — крайовий адміністративний, економічний, транспортний, освітньо-культурний і рекреаційний центр Моравії, ядро Східного СЕР. Основні галузі — машинобудування, текстильна і харчова промисловість. Місто є відомим виставково-інформаційним центром Європи. Острава — ( 322 тис. осіб) — крайовий адміністративний та індустріальний центр. Розташоване на річці Одра. Один з найбільших вуглевидобувних і металургійних центрів Чехії.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua