Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 10. ЄВРОПА

2. ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНА ЄВРОПА

РЕСПУБЛІКА ПОЛЬЩА

Площа — 313 тис. км2

Населення — 38,7 мли осіб

Столиця — Варшава (1,65 млн. осіб)

Загальна характеристика країни. Польща — європейська країна, яка знаходиться на північному сході Середньої Європи. Офіційна назва держави — Республіка Польща. Столиця — Варшава.

Площа Польщі — 312,79 тис. км2, що приблизно у два рази менше площі України. За цим показником вона знаходиться на 68 місці у світі і на дев'ятому, після Росії, України, Франції, Іспанії, Швеції, Німеччини, Фінляндії, Норвегії — в Європі. Населення Польщі — 38,7 млн. осіб (1999). Це 29 місце у світі і восьме, після Росії, Німеччини, Італії, Великобританії, Франції, України, Іспанії — в Європі.

Крайніми точками Польщі є: північна — Пшилондек Розеви (на Балтиці, Поморське воєвод.); східна — Городло (Холмщина, Люблінське воєвод.); південна — Ополонок (Лемківщина, Підкарпатське воєвод.); західна — Цединія (Західно-Поморське воєвод.). Протяжність території країни з заходу на схід — 689 км., з півночі на південь — 649 км. Польща, разом з Німеччиною, Чехією, Словаччиною та ін. знаходиться у першому (середньоєвропейському) годинному поясі. Різниця між середньоєвропейським та східноєвропейським, прийнятим в Україні, годинними поясами становить одну годину.

Протяжність кордонів Польщі становить 3 582 км. На півночі країна має широкий вихід до Балтійського моря — 528 км. (15% загальної довжини кордонів). Польща має сухопутний кордон з сімома країнами. На північному сході вона межує з Калінінградською обл. (колишня східна Пруссія) Росії — 210 км. (6%), на сході з Литвою — 103 км. (3%), Білоруссю — 416 км. (11%) та Україною — 529 км. (15%), на півдні зі Словаччиною — 539 км. (15%) та Чехією — 790 (22%), на заході з Німеччиною — 467 км. (13%). Найстарішим є польський політичний кордон з Чехією та Словаччиною. З Німеччиною, Литвою, Білоруссю та Калінінградською обл. Росії лінія кордону встановлена у 1945 р. З Україною — остаточно у 1951 р., після обміну району Христинополя (Надбужанщина) на район Устрік Долішних (Карпати).

Польща член Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, з 1999 р. — НАТО та інших міжнародних і регіональних (європейських) організацій. Серед країн "першої хвилі" (у 2004 р.) вона вступила до Європейського Союзу (ЄС). Польща першою, разом з Канадою, визнала незалежність України 2 грудня 1991 р.

Природні умови і ресурси. Польща — рівнинно-низовинна країна. Її територія нахилена з півдня на північ. Середня висота над рівнем моря — 173 м. 97% площі країни займає рівнина, яку іноді називають польською, або середньоєвропейською рівниною. Польська рівнина також дуже неоднорідна. 91% площі країни — це території з висотою до 300 м (тобто низовина) і тільки 6% — від 300 до 500 м. Це такі височини, як Поморське поозер'я (північний захід), Мазурське поозер'я (північний схід), Свєнтокшиські гори, Люблінська височина та Розточчя (південний схід). В околицях села Ельблонгзькі Рачки, на північному сході країни, знаходиться найнижча точка Польщі — 1,8 м. нижче рівня моря. Гірські території займають 3% площі країни. Вони розташовані на півдні та південному заході. Це гори

Карпати й Судети. Найвища точка польських Карпат і Польщі в цілому — гора Риси (2499 м.) знаходиться в Татрах. В Судетах найвищою є гора Снєжкза (1602 м.) в масиві Карконоше.

Морські береги Польщі на Балтиці розчленовані слабо. Великих бухт є дві — Гданська з Віслінською затокою та Поморська з Щецинською затокою, відокремленою островом Волін.

Практично вся територія Польщі (99,7%) належить до басейну Балтійського моря. Це перш за все басейн Вісли (54% території країни), Одри (34%) та невеликих річок Балтійського узбережжя Преголи та Неману. До басейну Чорного моря відноситься невелика територія в районі Устрік Долішніх Підкарпатського воєводства (р. Стривігор, притока Дністра). До басейну Північного моря належать невеликі ділянки південно-західних схилів Судетів (притоки р. Лаби). Найдовшою є р. Вісла (1047 км.) — "національна" польська ріка. Великими є також р. Одра (742 км.) та р. Варта (808 км.), притока Одри. У Польщі нараховується близько 9300 озер з площею поверхні більше одного гектара. Вони займають близько 1% території країни. Найбільшими озерами є Снярдви (площа 114 км2) та Мамри (104 км2). В країні є також цілий ряд водосховищ різної величини. Найбільші з них — Солінське (472 км2) на Сяні (Лемківщина) та Влоцлавецьке (408 км2) на Віслі.

Клімат Польщі є перехідним типом клімату помірного поясу. Для нього характерними є часті зміни погоди і значні коливання тривалості пір року в різні роки. Основними макрорегіональними рисами клімату є: у центрі — клімат помірний, з дуже малою кількістю опадів, наближеними до середніх амплітудами температур; на півночі — значним впливом моря з великою кількістю похмурих днів і значною кількістю опадів, малими амплітудами температури, що зростають з віддаленням від моря, коротким літом і короткою зимою, тривалість якої збільшується з просуванням на схід; на сході — переважанням континентального впливу, вищими від середніх у країні амплітудами температур, відносно малою кількістю опадів, тривалим літом з великою кількістю сонячних днів, довгою зимою з тривалим сніговим покривом; на півдні — переважанням впливу океану на заході й континентальним впливом на сході, який змінюється під впливом гір, низькими середніми температурами, більшою кількістю опадів, великою диференціацією погодних умов залежно від висоти місцевості; на заході — значним впливом великої кількості опадів і меншими за середні в країні амплітудами температур, а також більш тривалою весною, довгим літом і короткою м'якою зимою.

У Європі Польща належить до країн зі значним природно-ресурсним потенціалом. Виділяються земельні та лісові ресурси і мінеральні корисні копалини.

Серед земельних ресурсів основними є ґрунтові. У Польщі переважають підзолисті й бурі лісові ґрунти (82% поверхні країни), степові чорноземи складають лише 1%, решту 17% — змішані ґрунти. У загальній площі ріллі добрі ґрунти становлять 29%, середні — 39%, решту — 32% — гірші ґрунти.

Лісистість Польщі — 28%. Причому за другу половину XX ст. вона зросла: у 1946 р. становила лише 21%. В структурі лісів виділяються бори, груди та вільхові ліси. Переважають бори, чи хвойні ліси, або мішані з перевагою хвойних — 78%. Груди — високоякісні листяні ліси займають близько 10%, решта 12% — вільхові ліси.

У Європі Польща належить до країн багатих на енергетичну сировину, проте це стосується тільки вугілля. Запаси кам'яного вугілля становлять 65 млрд. т. Вони зосереджені у трьох басейнах: Верхньосілезькому, Нижньосілезькому та Люблінському. Запаси бурого вугілля значно менші — 14 млрд. т. Вони розміщені у центральній та південно-західній Польщі — Конінський, Белхатувський та Турошувський басейни. Запаси нафти і газу невеликі і становлять: нафти — 10 млн. т. і газу — 150 млрд. м3. Основні нафтоносні басейни — Західно-Польський та Прикарпатський. Головні газоносні площі розташовані у Малопольському та Підкарпатському і Великопольському воєводствах.

Серед інших видів корисних копалин слід ще назвати мідні руди та сірку. Легніцько-Глогувський мідний район розташований у Нижній Сілезії, його запаси — 3,4 млрд. т. Поклади сірки у Польщі є одними із найбагатших у світі (0,8 млрд. т.). Район залягання сірки розташований у Люблінському та Підкарпатському (Розточчя) і Свєнтокшиському воєводствах.

Політичний лад і адміністративно-територіальний устрій. З 1989 р. Польща є президентсько-парламентською республікою, що існує на засадах демократії, розподілу законодавчої, виконавчої і судової влади, формування органів законодавчої влади і місцевого самоврядування шляхом виборів.

Згідно з Конституцією Польщі від 1997 p., вищим законодавчим органом влади є парламент — Національні Збори. Вони складаються з двох палат — Сейму і Сенату, які обираються терміном на чотири роки. Основною є нижня палата (Сейм), до складу якої входить 460 депутатів. Верхня палата (Сенат) включає 100 сенаторів. Виконавчу владу здійснюють Президент і Рада Міністрів. Президент Польщі є главою держави і обирається терміном на п'ять років. Безпосередньо виконавчу владу здійснює Рада Міністрів, якою керує прем'єр-міністр. Судову владу здійснюють незалежні суди.

З 1999 р. в Польщі існує трирівневий адміністративно-територіальний устрій. Верхній рівень становлять воєводства, середній — повіти, нижній — гміни. З урахуванням диференціації країни на історико-географічні регіони сформовано 16 воєводств. Назви воєводств, як правило, не збігаються з назвами їхніх воєводських центрів. Це такі воєводства: Вармінсько-Мазурське (центр — Ольштин); Великопольське (Познань); Західно-Поморське (Щецін); Куявсько-Поморське (Бидгощ, Торунь); Лодзьке (Лодзь); Люблінське (Люблін); Любуське (Гожув Великопольський, Зелена Гура); Мазовецьке (Варшава); Малопольське (Краків); Нижньо-Сілезьке (Вроцлав); Опольське (Ополє); Підкарпатське (Жешув); Підляське (Бєлосток); Поморське (Гданськ); Свєнтокшиське (Кельце); Сілезьке (Катовіце). У Куявсько-Поморському та Любуському воєводствах два центри. У першому (Бидґощ та Гожув Великопольський відповідно) знаходиться виконавча влада — воєводи. У другому (Торунь та Зелена Гура відповідно) перебуває представницька влада — воєводські сеймики.

Воєводства поділяються на повіти, які формують середній рівень. Всього повітів 373, з них міст на правах повіту — 65. Найбільше — 42 у Мазовецькому воєводстві, найменше — 12 в Опольському. На чолі повітів стоять старости. Нижній рівень представлений ґмінами, на які поділяються повіти. Як правило, у повіті є 5-10 гмін. Усього гмін 2489. З них сільських — 1604, селищних — 567, міських — 318. Керівниками сільських гмін є війт, малих міст — бургомістр, великих міст — президент. Границі гмін з 1975 р. майже не змінювалися.

У сучасному трирівневому адміністративно-територіальному устрої гміни відповідають за діяльність базових шкіл, дитсадків, бібліотек, місцевої соціально-культурної сфери, а також за роботу транспортної системи на локальному рівні. У віданні повітів — середні школи, дитячі будинки, лікарні, значні культурні осередки, відділення поліції, пожежна охорона і податкова служба. Воєводства поєднують вищий рівень самоврядування з центральною (загально-польською) владою.

Населення Польщі. Чисельність і динаміка населення. Чисельність населення країни — 38,7 млн. осіб (1999). За другу половину XX ст. вона зросла на 13,7 млн. осіб і в 1950 р. становила 25 млн. осіб. За цей період у Польщі було проведено такі переписи населення: 14.02.1946 р.; 03.12.1950 р.; 06.12.1960 р.; 08.12.1970 р.; 07.12.1978 р.; 07.12.1988 р.; 17.05.1995 р. Частка населення Польщі у світі становить 0,7%, в Європі — 5,3%.

Відтворення і структура населення. Основну роль у відтворенні населення відіграє його природний приріст. У 1997 р. народжуваність становила 10,7%, смертність 9,8%, природний приріст — 0,9%. Найбільший природний приріст населення спостерігався у перші повоєнні десятиліття. Це був так званий компенсаційний приріст, пов'язаний із тенденцією до відновлення воєнних втрат та поліпшенням умов життя після війни. Найбільшим природний приріст був у першій половині 1950-х років. У 1955 р. показник природного приросту був рекордним — 19,3%. Характерним для цього часу є те, що показник природного приросту в містах був вищим, ніж у селах. Це пов'язано з міграціями (в основному молоді) з сільської місцевості до міст. У наступних десятиліттях, в міру старіння того покоління, яке пережило війну, показник природного приросту населення систематично знижувався.

Найбільші зовнішні переміщення населення (міграції) у Польщі відбулися в другій половині 1940-х років. За цей період з території сучасної Польщі було виселено близько 4 млн. осіб — німців, литовців, білорусів та українців. Натомість до країни в'їхало 4,4 млн. поляків, в основному, з Литви, Білорусі та України. Це сприяло перетворенню Польщі у переважно однорідну за національним складом населення країну. За останні три десятиліття зовнішні міграції Польщі мають негативне сальдо. У 1970-х роках воно становило приблизно — 20 тис. осіб, в 1980-х роках близько — 25 тис. осіб. В 1997 р. негативне сальдо дорівнювало — 12 тис. осіб (еміграція 20 тис. осіб, імміграція 8 тис. осіб). Серед внутрішніх міграцій виділяються три напрями. Перший — внутрішньо-воєводські міграції. Найбільша частка серед них у 1990-х роках припадала на міграції з села до міста — 35%. Ще 23% зайняли міграції з міста до міста. Другий — міграція населення зі слаборозвинених і непромислових регіонів Польщі до найбільших міських агломерацій країни — Варшави, Лодзі, Кракова, Вроцлава, Познані тощо. Третій — міграція населення зі східних воєводств (Білостоцького, Люблінського та Підкарпатського) в середню та західну Польщу.

Вікова структура населення характеризується високою питомою вагою осіб у працездатному віці — 67%. Частка населення допрацездатного віку становить 21%, післяпрацездатного — 12%. Середня тривалість життя польських чоловіків становить 69 років, жінок — 77 років (в Україні відповідно 62 і 73 роки).

Статева структура населення у 1980-1990-х роках практично не змінилась. Частка чоловіків становить 48,7%, жінок — 51,3%. Із загальної кількості сімей у містах багатодітні сім'ї (ті, що мають троє і більше дітей) становлять тільки 9%, в той же час на селі — 16%.

Рівень освіченості населення в Польщі один із найвищих у світі — 99%.

Протягом останніх десятиліть у Польщі відбулись значні зміни у структурі зайнятості населення. У 1997 р. порівняно з 1960 р. різко зросла частка зайнятих у торгівлі (з 5,3% до 12,3%) та сфері послуг (з 13,0% до24,3%). Натомість дуже зменшилась питома вага зайнятих у сільському господарстві (з 48,0% до 28,1%). Залишилась практично без змін частка зайнятих у промисловості (23,2% та 24,3%) і галузях інфраструктури — будівництві і на транспорті (10,5% та 11,0% відповідно). Специфічною рисою для Польщі є існування великої кількості населення з двома професіями. Це особи, які зайняті поза сільськогосподарським виробництвом і одночасно ведуть своє сільське господарство. Кількість їх значна — близько 20%.

У 1997 р. рівень безробіття дорівнював 11,5%, тобто без постійної роботи залишилось 2,3 млн. осіб. Рівень безробіття найнижчий в економічно розвинених та диверсифікованих регіонах (Мазовецьке, Малопольське та Великопольське воєводства) — 7,5%, найвищий у Вармінсько-Мазурському воєводстві — до 30%, а також у північних і західних воєводствах Польщі, де в сільському господарстві переважали колективні форми організації праці.

Розселення населення. Найважливішим показником заселеності території є щільність населення. За цим показником (124 особи/км2) країна знаходиться на 54 місці у світі. Сусіди Польщі за щільністю населення чітко поділяються на дві групи. Перша — західні і південно-західні сусіди з вищою, ніж у Польщі щільністю населення (Німеччина — 228 осіб/км2 та Чехія — 131 особа/км2). Друга — східні і південно-східні сусіди з нижчою, ніж у Польщі щільністю населення (Україна — 87 осіб/км2, Словаччина — 61 особа/км2 , Литва — 58 осіб/км2, Білорусь — 50 осіб/км2). Найщільніше заселені центральна і південна частини Польщі, де щільність населення досягає 400-750 осіб/км2. Найменш заселені території на півночі й сході — 46-60 осіб/км2.

Рівень урбанізації Польщі зріс з 34% у 1946 р. до 62% в 1997 р. Більша частина загального приросту чисельності міського населення припадала на великі й середні міста. Найвищий рівень урбанізації (більше 70%) у Сілезькому воєводстві, високий (60-70%) у Мазовецькому та північних і західних воєводствах, невисокий (менше 60%) у центральних, східних і південно-східних воєводствах. В Польщі нараховується 845 міст, з них 42 великих (з чисельністю населення понад 100 тис. осіб). Міст з людністю 50-100 тис. осіб (середніх) є 51. Водночас 15 найменших міст мають людність 1,0-1,5 тис. осіб, Більшість міст концентрується в промисловому південному регіоні. У містах з людністю понад 100 тис. осіб сконцентровано 49% міського населення. Найбільшими містами Польщі є Варшава (1,6 млн. осіб, столиця країни з 1596 р.); Лодзь (0,8 млн. осіб); Краків (0,7 млн. осіб, столиця держави у 1138-1596 рр.); Вроцлав (0,6 млн. осіб); Познань (0,6 млн. осіб) та Ґданськ (0,5 млн. осіб).

Більшість великих і середніх міст Польщі знаходиться на території міських агломерацій. У країні виділяють дев'ять агломерацій: Катовіцька, Варшавська, Краківська, Вроцлавська, Познанська, Лодзинська, Ґданська, Щецинська, Бидґощсько-Торунська. Найбільшими агломераціями є Катовіцька, Варшавська та Лодзинська. Катовіцька агломерація відноситься до поліцентричного типу, має близько 3,6 млн. мешканців і охоплює 35 міст. Варшавська та Лодзинська агломерації відносяться до моноцентричного типу і мають 2,4 і 1,0 млн. мешканців відповідно.

У селах проживає 38% населення Польщі. Найвища щільність сільського населення (150-200 осіб/км2) спостерігається на півдні — у смузі Катовіце-Краків-Тарнув-Жешув та навколо Варшави і Лодзі. На півночі і заході щільність сільського населення найнижча — 20-40 осіб/км2. Близько 50% сільського населення проживає у великих селах з людністю більше 500 осіб, які становлять 20% усіх польських сіл. В середніх селах з людністю 300-500 осіб (40% усіх сіл), проживає 35% сільського населення країни. І в малих селах з людністю менше 300 осіб (також 40% усіх сіл), проживає всього 15% сільського населення.

Національний склад населення. Польща відноситься до країн з високим ступенем національної однорідності населення. У всіх післявоєнних переписах етнічна структура населення не відображена. Тому дані, що торкаються національного складу населення, є оціночними.

Поляки становлять близько 97% населення країни. Початок формування польського народу припадає на Х-ХІ ст. Його основою стали сім західнослов'янських племен: поляни (нижня течія р. Варти), серадзяни (верхня Варта), слензяни (сілезяни, верхня Одра), вісьляни (верхня Вісла), мазов'яни (середня Вісла), куяв'яни (нижня Вісла) та поморяни (узбережжя Балтики від Одри до Вісли). Консолідація йшла навколо племені полян. Поляки — один із небагатьох слов'янських народів, які мають переважно слов'янський субстрат. Племені назви частково існують і зараз у назвах деяких воєводств. У 966 р. поляки (Польща) прийняли християнство. Польська діаспора найбільше зосереджена у таких країнах: США — 2 500 тис. осіб, Німеччина — 350, Франція — 300, Білорусь — 250, Канада — 150, Україна — 144, Литва — 120 тис. осіб.

Питома вага етнічних меншин у населенні Польщі — близько 3%. Основними етнічними меншинами є німці (близько 450 тис. осіб), українці (350 тис. осіб), білоруси (250 тис. осіб). Чисельність інших етнічних меншин є незначною, серед них, зокрема, литовці та словаки — по 20 тис. осіб. Основна частина німців проживає у Сілезькому воєводстві. Українці — один з корінних народів Польщі. До середини 1940-х років ареалом їх проживання було так зване Закерзоння на південному сході країни (Лемківщина, Надсяння, Холмщина та Підляшшя). У 1944-1946 pp., згідно з польсько-радянською угодою, було переселено в Україну близько 500 тис. українців. Тих, що залишились (близько 150 тис. осіб), насильницьки переселено внаслідок акції "Вісла" (1947) на захід і північ Польщі, звідки перед тим були виселені німці. У 1950-х роках частина виселених українців повернулась на Закерзоння. Це зумовило те, що українці в сучасній Польщі розселені переважно на північному заході — Нижньо-Сілезьке, Любуське, Західно-Поморське, Поморське, Вармінсько-Мазурське воєводства та південному сході — Лемківщина, Надсяння (Малопольське і Підкарпатське воєводства), Холмщина, Підляшшя (Люблінське і Підляське воєводства). Головними українськими геокультурними центрами у Польщі є Перемишль (Підкарпатське воєводство) та Холм (Люблінське воєводство). Білоруси проживають в основному у Підляському воєводстві.

Географія господарства. Загальна характеристика. З 1989 р. Польща приступила до радикальних економічних реформ, метою яких стало створення суто ринкового господарства. Валовий національний продукт (ВНП) на одного мешканця 1999 р. становив $ 3.590. За цим показником країни-сусіди Польщі поділяються на три групи. Перша — південні сусіди Чехія та Словаччина, де показники ВНП на одного мешканця подібні — $ 5.240 та $ 3.680 відповідно. Друга — західний сусід Німеччина, показник ВНП на одного мешканця майже на порядок вищий — $ 28.280. Третя — східні сусіди Литва, Білорусь і Україна, показники ВНП на одного мешканця трохи менші — $ 2.260, $ 2.150 і $ 1.040 відповідно. Ефективність і глибина економічних реформ найбільша у центрі, заході та півночі країни. На півдні Польщі процеси реформування господарства є найскладнішими. Схід країни вважають економічно депресивним. Господарство Польщі є досить диверсифікованим. У структурі національного продукту країни на промисловість припадає 27%, торгівлю і сферу послуг — 15%, сільське господарство — 6%. Грошова одиниця Польщі — злотий.

Промисловість. На промисловість припадає близько 35% ВНП. В Японії, наприклад, 32%, Німеччині — 30%. Однак технологічний рівень польської промисловості значно відстає від цих країн. У 1990 р. частка приватного сектору в продукції промисловості становила кілька десятків процентів, але тепер частка приватних підприємств у промисловому виробництві Польщі домінує. В галузевій структурі промислового виробництва найбільшою є частка легкої і харчової промисловості (29%), машинобудування (28%) та паливно-енергетичного комплексу (23%). Незначними — хімічної (7%) і деревообробної (6%) промисловості та металургії (5%). Найважливішою макрорегіональною особливістю польської промисловості є її надмірна концентрація на півдні країни, особливо у Сілезькому воєводстві.

У Польщі виділяють 22 промислових райони: 1. Верхньосілезький промисловий район (ВПР); 2. Варшавський; 3. Лодзинський; 4. Судейський; 5. Старопольський та ін. На перші два припадає майже третина виробництва промислової продукції країни, зокрема на Верхньосілезький — 17% та Варшавський — 11%.

У паливно-енергетичному комплексі переважає виробництво твердих видів палива, головним чином, кам'яного вугілля. їх частка становить понад 75% (у розвинених європейських країнах — 25-26%). За видобутком вугілля Польща займає восьме місце у світі — 176 млн. т. (113 млн. т. кам'яне і 63 млн. т. буре вугілля). Кам'яне вугілля видобувається у трьох кам'яновугільних басейнах — Верхньосілезькому, Нижньосілезькому та Люблінському. Основним є Верхньосілезький басейн — 95% усього видобутку. Половина видобутку бурого вугілля припадає на Белхатувський басейн (Лодзинське воєводство), решту дають Конінський (Великопольща) та Турошувський (Нижня Сілезія) басейни. Видобуток нафти незначний, близько 300 тис. т, він зосереджений у Західній Польщі та Передкарпатті. Газ видобувається також в незначних кількостях — у Великопольщі та на Прикарпатті. У Польщі є вісім нафтопереробних заводів — у Плоцку, Гданську, Ясло, Горлицях, Сдлічах, Тшебіні, Кендзіжині-Козлу та Чеховичах-Дзедзичах. Найбільшими є Плоцкий та Ґданський заводи. Виробництво електроенергії базується на вугіллі — 58%, у тому числі 39% на бурому вугіллі. Три енергетичні райони Польщі — Верхньосілезький, Белхатувський та Конінський виробляють більше половини електроенергії. Верхньосілезький (Сілезьке воєводство) — 22%, Белхатувський (Лодзинське воєводство) — 20%, Конінський (Великопольща) — 11%. Електростанції першого району працюють на кам'яному, двох останніх — на бурому вугіллі. Найбільші електростанції Верхньосілезького району розміщені у Рибніку, Явожні, Лацісках. Белхатувська електростанція є найбільшою тепловою електростанцією Європи та найбільшою в світі електростанцією, що працює на бурому вугіллі.

Польська металургія має багатовікові традиції. У 1997 р. вироблено 12 млн. т. сталі та 9 млн. т. прокату чорних металів. Проте ця галузь є технологічно відстала, лише 21% сталі виплавляється у електричних печах, решта — у конверторних і мартенівських. 63% виплавки сталі дає Сілезьке воєводство, 25% — Малопольське. Найбільші металургійні заводи Сілезії розміщені у Домброві Гурнічій, Катовіце, Ченстохові, Малопольщі — у Кракові. За межами цих двох промислових районів важливими є електрометалургійні заводи у Варшаві, Островцу Свєнтокшиському (Свєнтокши- ське воєводство) та Стальовій Волі (Підкарпатське воєводство). Серед кольорової металургії слід виділити мідну промисловість. У 1997 р. вироблено 441 тис. т. міді. Виробництво концентрується у трикутнику Лєґніца-Жуковиці-Орск Нижньо-Сілезького воєводства.

Найбільші машинобудівні підприємства в Польщі розміщено у великих промислових центрах. До найважливіших галузей машинобудування належать — транспортне й важке машинобудування, електротехнічна і електронна промисловість. У 1997 р. випущено 440 тис. легкових, 45 тис. вантажних автомобілів та 2 тис. автобусів. Виробництво легкових автомобілів концентрується у Варшаві, Плонську (Мазовецьке воєводство), Бєльсько-Бялій, Тихи (Сілезьке воєводство), Нисі (Опольське воєводство), Познані, Любліні. Вантажних — у містах Єльч (Нижньо-Сілезьке воєводство) та Стараховіце (Свєнтокшиське воєводство), автобусів — також у м. Єльч та у Сяноку (Підкарпатське воєводство). Електропотяги для приміських сполучень виробляються у Вроцлаві, пасажирські вагони у Познані, товарні вагони — у Зеленій Гурі та Свідніці (Нижньо-Сілезьке воєводство). Виробництво морських суден розташоване у Ґданську, Щецині та Ґдині, річкових -— у Кендзежині-Козлє (на Одрі, Опольське воєводство) та Плоцку (на Віслі, Мазовецьке воєводство). Металургійне обладнання, гірничі машини та інша продукція важкого машинобудування випускається переважно у Сілезькому воєводстві. Головними центрами електротехнічної і електронної промисловості є Варшава, Ґданськ, Вроцлав, Бидґощ, Познань та ін.

Хімічна промисловість Польщі належить до галузей, які динамічно розвиваються. Неорганічна хімічна індустрія базується на багатих покладах кам'яної солі та сірки. Кам'яна сіль видобувається в районі Іновроцлава (Поморсько-Куявське воєводство) та Клодави (Великопольща), сірка Гжибува (Свєнтокшиське воєводство), Тарнобжеґа, Любачова (Підкарпатське воєводство). У 1997 р. вироблено 2,5 млн. т. мінеральних добрив, з яких 75% — азотних. Головні центри виробництва азотних добрив — Пулави (Люблінське воєводство), Влоцлавек (Поморсько-Куявське воєводство), Кендзежин-Козлє (Опольське воєводство) та Тарнув (Малопольща). Найбільші центри виробництва фосфорних добрив — Поліце (Західно-Поморське воєводство), Ґданськ і Тарнобжеґ (Підкарпатське воєводство). Комбінат у Поліце — один із найбільших у Європі. Промисловість органічного синтезу розвинена порівняно слабше. В основному це етилен, пропілен, метанол, бутанол та ін. Весь етилен і пропілен випускається у Плоцку (Мазовецьке воєводство).

Польща має сприятливі умови для розвитку промисловості будівельних матеріалів. Основними є цементна та скляна промисловість. Головні райони цементної промисловості — Опольський (29% усього виробництва в Польщі), Свєнтокшиський (24%) та Холмський (Люблінське воєводство, 10%). Головним районом з багаторічними традиціями скляної промисловості є Судетський округ. Тут працює декілька великих підприємств, зосереджених біля Валбжига, Болеславця і Строня Шльонського (Нижньо-Сілезьке воєводство).

Найважливішою галуззю легкої промисловості Польщі є текстильна. Вона займається обробкою бавовни, штучних волокон, вовни, льону і шовку. Основними районами концентрації текстильної промисловості є Лодзинський, Бельсько-Бялський і Ченстоховський (Сілезьке воєводство) та Білявсько-Судетський (Нижньо-Сілезьке воєводство).

За останні роки харчова промисловість стала найбільш інвестиційно-привабливою у Польщі. Важливою галуззю харчової промисловості, що впливає на розвиток інших її галузей, є цукрова промисловість. У 1997 р. Польща виробила 2,2 млн. т. цукру, що є досить високим показником. Просторова концентрація підприємств цукрової промисловості в країні має форму дуги. Починаючись у Опольському та Нижньо-Сілезькому воєводствах, вона через Великопольське воєводство йде на північний схід в Поморсько-Куявське воєводство. Тут різко повертає на південний схід і через Мазовецьке воєводство йде у Люблінське воєводство, де завершується.

Сільське господарство. Сільське господарство створює близько 7% ВНП Польщі й займає четверте місце в господарській сфері після промисловості, торгівлі та будівництва. Розвиток сільського господарства в країні за багатьма показниками досяг задовільного кількісного рівня. Останнім часом зросло значення приватного сектору в сільському господарстві. Усуспільнені господарства, перш за все державні, стали неефективними. Та вони все ще займають найбільші території земельного користування в західній і північній Польщі — воєводства Любуське, Західно-Поморське, Поморське.

У рослинництві у 1997 р. було вироблено 59% вартості сільськогосподарської продукції. Частка зернових, зокрема, становить 23%, картоплі — 11%, цукрових буряків — 3% і овочів та фруктів — 11%. Основними зерновими культурами є пшениця, жито, ячмінь та овес. У 1997 р. зібрано майже 26 млн. т. зернових. З них 9 млн. т. пшениці, 6 млн. т. жита, 3 млн. т. ячменю та 2 млн. т. вівса. Середні врожаї основних зернових культур дуже різняться в різних регіонах країни. У західній Польщі їхні збори сягають 33-40 ц/га, тоді коли в центрі й на сході країни лише трохи вищі за середні (30,2 ц/га). До 70% посівної площі пшениці займають озимі сорти. Найбільша частка пшениці у структурі посівних площ (понад 35%) на півдні країни, найменша (до 10%) — в окремих регіонах середньої і північної Польщі. Жито вирощують здебільшого приватні господарства, які дають понад 3/4 його загальних зборів — переважно в центральній і східній частинах країни. Концентрація посівів ячменю майже збігається з посівами пшениці. Посіви вівса розміщені переважно в східній Польщі, що пов'язано зі значним використанням коней у цих господарствах.

Валовий збір картоплі досить значний — 25 млн. т. Вирощують її переважно у приватних господарствах (близько 98% загальної кількості продукції). Найбільша концентрація посівів картоплі спостерігається в центрально-східній Польщі.

Посіви цукрових буряків концентруються навколо цукрових заводів. Ареал поширення цукрового буряку збігається з районом найбільшого розвитку цукрової промисловості. Основна частка посівів цукрового буряку (до 20% загальної посівної площі) припадає на Нижньо-Сілезьке, Велико-польське, Мазовецьке та Люблінське воєводства. Валовий збір цукрового буряку постійно зростає, у 1950 р. він становив 6 млн. т., а у 1997 р. — 16 млн. т. Цукровий буряк вирощують переважно в приватних господарствах (до 90% збору).

Польща — відомий у світі виробник овочів та фруктів. Важливу позицію країна займає в зборі порічок (перше місце в світі), полуниць (третє місце), малини (четверте), капусти (шосте), яблук (дев'яте), цибулі (дванадцяте). Земельні площі, зайняті овочами і фруктами, мають найбільше значення для приватних господарств південної і центральної Польщі. Загальна частка овочів і фруктів у фізичному обсязі продукції рослинництва досягає 40%.

Польща належить до країн з середнім рівнем розвитку тваринництва. В 1997 р. частка продукції тваринництва в загальній сільськогосподарській продукції становила 41%. Найбільше виробляється свинини, молока, яловичини, яєць, менше — вовни і баранини, риби тощо. Виробництво м'яса у 1997 р. становило 3,1 млн. т. Свинарство дає 39% загальної вартості продукції тваринництва, розведення великої рогатої худоби — 40%. Найбільше поголів'я свиней на 100 га ріллі (200-300 голів) мають Великопольське та Поморсько-Куявське воєводства. Вирощування свиней тут базується переважно на природних кормах, а також на кормових відходах харчової промисловості. У південно-східній Польщі, де розвиток свинарства базується лише на природних кормах, поголів'я свиней на 100 га ріллі значно менше (100-200 голів). Загальне поголів'я свиней зросло з 9 млн. т. у 1950 р. до 18 млн. т. у 1997 р.

Регіонами з найбільшим поголів'ям великої рогатої худоби на 100 га сільгоспугідь є Малопольське воєводство (близько 60 голів) і Великопольське, Лодзинське, а також Підляське воєводства (50-60 голів). Загальне поголів'я великої рогатої худоби скоротилось з 10 млн. голів у 1990 р. до 7 млн. голів у 1997 р. Виробництво молока зменшилось з 15 млн. т. у 1990 р. до 12 млн. т. у 1997 р. Різке скорочення поголів'я великої рогатої худоби сталося переважно за рахунок західної Польщі, де вирощування тварин базувалось, в основному, на відходах промисловості і меншою мірою на природних пасовищах.

Транспорт. У Польщі успішно розвиваються практично усі види транспорту. Довжина залізничних колій становить 23,4 тис. км. Функціонує 1,6 тис. км. вузькоколійних ліній (насамперед, у західній частині країни). Щільність залізничної мережі становить 7,5 км/100 км2. Просторові диспропорції щільності значні. Наприклад, в окремих промислово розвинених районах південної Польщі щільність залізничної мережі 14-21 км/100 км2, центральній частині — 13 км/100 км2, а на північному сході цей показник не перевищує 4 км/100 км2. Головні транзитні залізничні шляхи: Костшин-Познань-Варшава-Тересполь; Згожелєц-Вроцлав-Краків-Перемишль. Найважливіші національні залізничні шляхи: Гданськ-Бидгощ-Катовіце; Варшава-Катовіце; Варшава-Гданськ; Катовіце-Познань-Щецін. Понад 52% залізничних колій електрифіковано. Основними видами продукції, що транспортується залізничним транспортом є: вугілля (54%); руди і метали (12%); мінеральні добрива (6%); нафта і нафтопродукти (5%). Важлива роль залізниць у пасажирських перевезеннях, особливо це стосується транзитного напряму Захід — Схід, поміж найбільшими містами країни, а також у районах великих агломерацій.

Автомобільний транспорт належить до найрозвиненішої галузі сухопутного транспорту Польщі. Довжина автомобільних доріг — 232 тис. км., в тому числі з твердим покриттям — 190 тис. км. Щільність автошляхів — 74 км/100 км2 території. Просторові відмінності щільності автошляхів майже збігаються з відмінностями у щільності залізниць. Найбільша щільність автошляхів у районі Катовіце — Краків (понад 170 км/100 км2), висока у районі Варшави (150-170 км/100 км2), найменша на північному сході (до 50 км/100 км2). У Польщі налічується 400 км. автострад, з яких близько половини — старі (у Нижній Сілезії та у Західному Помор'ї). В останні роки збудовано короткі відрізки автострад А1 — між Лодзю та Пйотркувом- Трибунальским; А2 — Вжесьня-Конін; А4 — Катовіце-Краків. Автомобілями перевозиться в п'ять разів більше вантажів, ніж залізницями, однак на значно коротші відстані. Найбільша кількість зареєстрованих автомобілів усіх видів на 1000 осіб населення є у Великопольському воєводстві та в районі Варшави (понад 250).

Трубопровідний транспорт Польщі поділяється на нафтопровідний і газопровідний. Загальна довжина магістральних нафтопроводів — 2,2 тис. км. Найважливішим з них є нафтопровід "Дружба", що в Польщі проходить зі сходу, від кордону з Білоруссю, через Плоцк (Мазовецьке воєводство) на захід, до кордону з Німеччиною. Від Плоцка є ще відгалуження на Ґданськ. По цьому нафтопроводу перекачується 31 млн. т. російської нафти. Мережа газопроводів удвічі протяжніше від нафтопроводів. Її утворюють дві системи транспортування природного газу.

Річковий транспорт відіграє в Польщі незначну роль. Найбільші перевезення вантажів здійснюються по Одрі та Віслі. Морський транспорт працює, в основному, у міжнародному і транзитному сполученнях. Транзитні перевезення здійснюються для Німеччини, Чехії, Австрії, Угорщини, Словаччини, Білорусі та України. Перевантаження вантажів здійснюються у морських портах Гданськ-Гдиня (27 млн. т.) та Щецін (23 млн. т., в основному транзитні вантажі). Головним морським пасажирським портом є Щецін (300 тис. пас.).

Повітряний транспорт має велике значення в основному для міжнародних перевезень пасажирів. Найбільшим аеропортом є Варшава (1,7 млн. пасажирів). Вона з'єднана міжнародними авіалініями зі всіма європейськими столицями, а також з Нью-Йорком, Каїром, Делі, Пекіном. Інші великі аеропорти — Краків, Ґданськ, Вроцлав, Познань.

Сфера послуг. Загалом рівень і характер розвитку сектору послуг у Польщі типовий для середньо-розвинених країн. Найважливішими центрами сфери послуг (освіта, наука, культура, охорона здоров'я та ін.) Польщі є, зазвичай, провідні економічні центри. Центрами сфери послуг загально-польського значення є Варшава, Краків, Познань, Вроцлав, Гданськ. Головними регіональними центрами сфери послуг є Лодзь, Люблін, Катовіце, Щецин, Торунь та ін.

За останні десятиліття в Польщі розпочався інтенсивний розвиток туристсько-рекреаційного господарства. Виділяються чотири найважливіших рекреаційних райони. Перший і найбільш відвідуваний — приморський. Це морське узбережжя Балтики у Західно-Поморському і Поморському воєводствах. Другий — Гірський, з двома підрайонами — Судейським і Карпатським. Судейський — це гірська частина Нижньо-Сілезького і Опольського воєводств. Карпатський — гірські території Малопольського і Підкарпатського воєводств. Третій — Мазурське Поозер'я у Вармінсько-Мазурському воєводстві. Четвертий — Малопольський, в межах Свєнтокшиського та Люблінського воєводств. У 1997 р. Польщу відвідало 88 млн. іноземних туристів, найбільше з Німеччини (47 млн. осіб), Чехії (17 млн. осіб), України (5 млн. осіб), Словаччини та Білорусі (по 4 млн. осіб).

Зовнішньоекономічні зв'язки. За останні десятиліття Польща активно розвиває свої зовнішньоекономічні зв'язки. Зовнішньоторговельний оборот у 1997 р. становив 61,5 млрд. доларів США. З них 24,4 млрд. доларів США — експорт і 37,1 млрд. доларів США — імпорт. Отже, Польща має негативне сальдо зовнішньоторговельного обороту, яке становить 12,7 млрд. доларів США.

У товарній структурі польського експорту провідне місце займають кольорові метали (15%, в основному мідь), електротехнічне й електронне обладнання (13%), текстиль (12%), транспортні засоби (11%) та кам'яне вугілля (8%). Традиційними продуктами експорту Польщі є також сірка, заморожені овочі, сире м'ясо тощо.

Основні статті польського імпорту: електротехнічне й електронне обладнання (25%), мінеральна сировина (11%), хімічна продукція (10%) та текстиль (8%). Польща і надалі залишається залежною від поставок нафти, газу, кольорових металів з Росії.

Протягом 1990-х років Польща суттєво переорієнтувала свої зовнішньоекономічні зв'язки зі сходу на захід. Якщо протягом 1950-1980-х років найбільша частка експорту й імпорту країни припадала на СРСР, то тепер на Німеччину, а Росія перемістилася на друге — третє місце. У географічній структурі експорту найважливішими партнерами є Німеччина (33%), Росія (8%) та Італія (6%), імпорту — Німеччина (24%), Італія (10%), Росія, Франція і Великобританія (по 6%). Як бачимо, найважливішими зовнішньоекономічними партнерами Польщі є Німеччина, Росія та Італія.

На Україну припадає 5% польського експорту і всього 1% польського імпорту. У 1997 р. зовнішньоекономічний оборот Польщі з Україною становив 790 млн. доларів США, в тому числі експорт — 480 млн. доларів США, імпорт — 310 млн. доларів США. Отже, позитивне для Польщі сальдо дорівнює 170 млн. доларів США. Зовнішньоекономічний оборот Польщі з Україною постійно зростає, у 1992 р. він становив тільки 275 млн. доларів США. Найважливішими позиціями польського експорту в Україну є кам'яне вугілля (40%), продукти (17%) та вироби хімічної промисловості (14%). Польський імпорт з України — це перш за все залізна руда (55%) та продукція хімічної промисловості (16%).

Усе більшу роль у Польщі відіграють спеціальні економічні зони (СЕЗ) та вільні митні (інфраструктурного характеру) зони (ВМЗ). СЕЗ концентрується, як правило, на півдні країни. Всього функціонує шість СЕЗ: Лєгніцька, Валбжихська (Нижньо-Сілезьке воєводство), Катовіцька, Лодзинська, Мелецька (Підкарпатське воєводство) та Сувалківська (Підляське воєводство). ВМЗ також є шість, вони розміщені переважно на півночі країни.

Соціально-економічне районування Польщі. Більшість польських економіко — географів підтримують виділення у Польщі шести соціально-економічних районів (макрорегіонів): 1. Центральний; 2. Південний; 3. Центрально-Західний; 4. Північний; 5. Північно-Східний; 6. Південно-Східний. Принципами такого макрорайонування є врахування територіальної структури господарства, розселення населення, а також тенденцій та перспектив регіональної соціальної політики. Найрозвиненішим в економічному відношенні є Південний макрорегіон, найменш розвиненим — Північно-Східний.

Центральний макрорегіон включає Мазовецьке, Лодзинське та Свєнтокшиське воєводства. Найрозвиненіший центр — Варшава, другий центр — Лодзь. У макрорегіоні планується елімінування (видалення) осередків депресії та інтенсивний розвиток на ґрунті переваг центрального положення.

До складу Південного макрорегіону входять Малопольське, Сілезьке, Опольське та Нижньо-Сілезьке воєводства. Переважаючий центр — Краків. Інші важливі центри — Вроцлав та Катовіце. У цьому макрорегіоні найвища концентрація осередків інтенсивного господарювання. Передбачається реструктуризація Верхньо-Сілезького промислового району і Валбжихського округу та ліквідація екологічної загрози.

Центрально-Західний макрорегіон включає Великопольське, Куявсько-Поморське та Любуське воєводства. Перевалюючим центром є Познань. Головними завданнями для макрорегіону є поглиблення стабілізації і пошук шляхів розвитку господарства з використанням переваг транзитного положення.

У склад Північного макрорегіону входять Поморське та Західно-Поморське воєводства. Переважаючий центр — Ґданськ, другий центр — Щецін. Макрореґіон охоплює території зі спеціальним екологічним веденням господарства відповідно до переваг приморського положення.

До складу Північно-Східного макрорегіону входять Вармінсько-Мазурське та Підляське воєводства. Переважаючий центр виразно не окреслюється. У макрорегіоні також має домінувати екорозвиток з раціональним використанням ландшафтів та підпорядкуванням цьому напряму інших галузей господарства.

Південно-Східний макрорегіон включає Люблінське та Підкарпатське воєводства. Переважаючий центр — Люблін, другий центр — Жешув Найважливішим у розвитку макрорегіону є подолання господарського відставання у поєднанні з екологічним природокористуванням та використанням переваг транскордонного положення. Особливе місце у макрорегіон: посідає розвиток соціально-економічних зв'язків з Україною.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua