Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 10. ЄВРОПА

1. СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНА МАКРОРЕГІОНАЛІЗАЦІЯ ЄВРОПИ

Макрорегіоналізація в економічній і соціальній географії є важливим чинником науково-практичного пізнання групи сусідніх країн, що об'єднані між собою спільними ознаками. Дуже часто в основу такого групування беруть суто географічний критерій, який зводиться до поділу світу на континенти або субконтиненти, межі яких визначаються природними бар'єрами у вигляді гір, морів, океанів (Америка — Північна і Латинська; Євразія — Європа і Азія). Та цей критерій регіоналізації не відображає історично сформованого поєднання сусідніх країн, народів, національних економік, що взаємозалежно розвиваються у певних економіко — географічних і геополітичних умовах.

Досвід такої макрорегіоналізації засвідчує, що в межах обширних за площею континентів або субконтинентів, як правило, знаходяться країни з різним ступенем суспільного розвитку, які перебувають поза рамками тісного спілкування національних економік, культур, навіть цивілізаційних утворень і тому не можуть входити у якесь територіальне поєднання макрорегіонального рівня. Наприклад, в Азії: Японія — Туреччина, в Америці:

США — Бразилія, в Європі: Іспанія — Фінляндія і т.д. Тому більш практичними для користування є макрорегіони, що мають значно менші площі, на противагу континентам або субконтинентам, але поєднані приблизно однаковим рівнем соціально-економічного розвитку, близькістю культур, збігом геополітичних інтересів тощо. У Європі, наприклад, такими суспільно-географічними макрорегіонами є Західний, Північний, Південний, Центрально-Східний і Східний.

У порівнянні з іншими континентами Європа має чимало суспільно-географічних особливостей, які виділяють її у світовому співтоваристві як цілісний історично сформований цивілізаційний організм. По-перше, як континент Європа сформувалася на підставі певних фізико-географічних особливостей, відмежувавшись від Азії відносно вузькою смугою Уральських гір, Каспійським морем, Кавказьким хребтом. По-друге, Європа характеризується невеликими розмірами території (близько 10,5 млн. км2 разом із європейською частиною Росії і Туреччини). По-третє, розташування більшості країн Європи поблизу пожвавлених міжнародних морських шляхів сполучення, що забезпечує вигідне економіко — географічне положення і пріоритетний розвиток цих країн. По-четверте, будучи інтенсивно загосподарованою, вона є однією із трьох загальновизнаних економічних центрів світового співтовариства, виробляючи щорічно близько 8 трлн доларів ВВП, що відповідає майже третині світового показника. По-п'яте, більшість держав Європи, за винятком Росії, яка є євразійською країною, невеликі за розмірами.

Дуже важливою особливістю суспільного розвитку європейського континенту наприкінці XX ст. став розпад комуністичної системи, що призвів до значних змін як внутрішнього життя країн, так і міжнародної ситуації, головно, у сьогоднішній Центрально-Східній і групі країн східної частини Південної Європи (1990 р. — об'єднання Німеччини, 1991 р. — розпад СРСР і 1992 р. — Югославії).

До періоду оксамитових революцій, що відбулися у Східній Німеччині, колишній Чехословаччині, Угорщині, Європу упродовж десятиріч поділяли на два полярних табори: Східний, т. з. соціалістичний, і Західний — капіталістичний. Зрозуміло, що будь-яке суспільно-географічне районування Європи в таких умовах могло відбуватись лише в межах цих антагоністичних систем.

Однією з перших спроб нової макрорегіоналізації Європи була малопомітна для наукових кіл "Програма середньої загальноосвітньої школи", де подана схема макрорегіонів Європи з досить новими тенденціями. Так, серед традиційно визнаних макрорегіонів — Західний, Північний, Південний, виділяються Центральний (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Україна, Білорусь, а також Литва, Латвія, Естонія), Південно-Східний (Румунія, Молдова, Болгарія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Словенія, Хорватія, Молдова, Союзна Республіка Югославія). До Східного макрорегіону віднесено лише Росію. Підхід П. О. Масляка, Я. Б. Олійника і А. В. Степаненка до макрорегіоналізації Європи фактично не змінив традиційно складеного районування Європи: Схід, Захід, Південь, Північ (рис. 17).

Дещо іншою є схема макрорегіонів Європи, подана у підручнику "Економічна і соціальна географія світу". Київські географи на чолі з Б. П. Яценком виділяють макрорегіон "Центральна Європа", куди увійшли такі країни, як Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Союзна Республіка Югославія, Албанія, а також території молодих незалежних держав, колишні європейські республіки СРСР — Литва, Латвія, Естонія, Білорусь, Україна та Молдова. Правда, вже в наступній темі підручника виділяється макрорегіон "Східна Європа" (Україна, Білорусь, Молдова), країни якої чомусь розглядаються спільно з Північною і Центральною Азією, тобто у складі СНД — об'єднання держав, в яке увійшли всі колишні республіки СРСР за винятком країн Балтії.

Дуже своєрідним для макрорегіоналізації світу, і зокрема Європи, є підхід економіко — географів Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. Серед п'ятнадцяти цивілізаційних регіонів світу у Європі вони виділяють три: Західний, Центрально-Східний і Російський Євразійський. Якщо Центрально-Східна Європа — це всі країни колишнього комуністичного блоку (без східної Німеччини), то до Російського Євразійського регіону віднесено Україну, Молдову, Білорусь і Російську Федерацію.

Не потрібно великих досліджень, щоб довести, що Україна, як і Білорусь і Молдова, завжди були європейськими країнами і тому їх необхідно відносити до Європейської цивілізації, а не до т. з. Євразійської. Адже ще в період стародавньої Греції (VІІ-VІ ст. до Х р.) територія України, особливо її південні райони, були окраїною середземноморської цивілізації. У наступні століття, особливо в період існування Київської Русі (IX- XI ст.), Україна підтвердила свій європейський вибір; вона була потужним геополітичним ядром у східній частині Європи. Подальші історичні події, особливо у XX ст., підтвердили європейський вибір України: період існування УНР, ЗУНР, а також після отримання незалежності (1991 р.).

За нашою регіоналізацією Україна, Білорусь, Молдова входять до Центрально-Східної Європи. Російська Федерація (Європейська частина) формує суспільно-географічний макрореґіон Східної Європи. Румунія і Болгарія віднесені до Південної Європи, а країни Балтії як окремий субрегіон — до Північної Європи.

Суспільно-географічні макрорегіони Європи

Макроргіони і країни, що до них входить

у тому числі субрегіони і країни

Західна Європа

Австрія, Бельгія, Великобританія, Ірландія, Люксембург, Ліхтенштейн, Нідерланди, Монако, Німеччина, Франція, Швейцарія

країни Бенілюксу: Бельгія, Нідерланди, Люксембург; Альпійські країни: Австрія, Ліхтенштейн, Швейцарія

Північна Європа

Данія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Швеція, Фінляндія

країни Балтії: Литва, Латвія, Естонія

Південна Європа

Андорра, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Греція, Іспанія, Італія, Македонія, Мальта, Португалія, Румунія, Сан-Марино, Словенія, СРЮ, Хорватія

Адріатично-Чорноморський: Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Румунія, Словенія, СРЮ, Хорватія

Центрально-Східна Європа

Білорусь, Молдова, Польща, Словаччина,

Угорщина, Україна, Чехія

Центральний: Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія Дніпровсько-Чорноморський: Білорусь, Молдова, Україна

Східна Європа

Російська Федерація (Європейська частина)

Визначальною ознакою кожного суспільно-географічного макрорегіону (СГМР) є тісна соціально-економічна, історико-культурна і геополітична пов'язаність спільних територій. Вона формується під впливом і навколо однієї або декількох країн, які виконують роль суспільно-географічного ядра, або регіоноформуючих центрів. Наприклад, у Північній Америці роль цементуючого стрижня — моноядра виконують США, у Західноєвропейському макрорегіоні таку роль беруть на себе декілька провідних країн — Німеччина, Великобританія, Франція. У Центрально-Східній Європі подібні функції виконують Чехія, Польща, Угорщина, Україна. У Північній Європі — Швеція, Норвегія, Литва, а у Південній Європі — Італія та Іспанія. В Адріатично-Чорноморському субреґіоні Південної Європи формується досить своєрідний регіоноформуючий стрижень у складі Румунії, Болгарії, Словенії, Хорватії. Така поліцентричність країн — сусідів у жодному разі не перешкоджає подальшому розширенню і поглибленню макрорегіональних поєднань, а навпаки — сприяє соціально-економічному, культурному і політичному зближенню територій і формуванню спільної макрорегіональної структури.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua