Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 8. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

8. Транспорт

Транспорт є важливою інфраструктурою галуззю, що забезпечує функціонування світового господарства і потреби населення в усіх видах перевезень.

Транспорт сформувався як галузь господарства в останній чверті XVIII ст. — на початку індустріальної епохи. Транспорт загального користування розподіляють на кілька основних видів: залізничний, водний (морський і річковий), автомобільний, авіаційний, трубопровідний. Зароджуються нові види транспорту — транспорт на повітряній подушці, підвісні монорейкові дороги, пульпопроводи, космічний транспорт і т. п. Сучасний транспорт перетворився у складну світову систему, що об'єднує всі види транспорту, мережі шляхів сполучення, технічні засоби і служби перевезень, які у взаємодії забезпечують реалізацію транспортно-економічних зв'язків. Транспортна система стала важливим складовим елементом виробничої інфраструктури. На основні фонди транспорту в країнах світу припадає від 1/10 до 1/5 національного багатства. За вартістю основних фондів у світовій транспортній системі виділяється автомобільний транспорт (дороги і автомобілі), на другому місці — морський (порти і торговельний флот).

Залежно від рівня розвитку різних видів транспорту виділяють чотири типи транспортних систем. Перших два типи — Північноамериканський і Західноєвропейський — включають високорозвинені країни світу. До третього і четвертого типів транспортних систем належать менш економічно розвинені країни, де переважають один або два види транспорту. Країни, де переважає залізничний транспорт, — Індія, Пакистан, Алжир, Туніс, Марокко, Замбія, Аргентина, Уругвай, Чилі та ін. — відносять до третього типу транспортної системи. До четвертого зараховують країни, в яких переважає автомобільний транспорт (Афганістан, Ємен, Саудівська Аравія, Ефіопія та ін.), або річковий (Судан, Конго, Парагвай).

Транспортні системи Австралії, Японії, ПАР і Нової Зеландії відносять до перехідного типу, де високорозвиненими є декілька видів транспорту, але одночасно існують і такі, що потребують подальшого розвитку або в силу природних умов не можуть розвиватися. Так, в Японії добре розвинені морський, залізничний, автомобільний, відносно гірше — авіаційний, відсутні річковий і трубопровідний види транспорту.

Світова транспортна система дуже неоднорідна і за основними типами країн. Наприклад, на розвинені країни світу припадає 78% загальної протяжності світової транспортної мережі і 74% світового вантажообігу. Найбільш високого рівня розвитку досягла транспортна система Північної Америки. На неї припадає близько 30% загальної протяжності всіх світових шляхів сполучення. Транспортна система Європи мало чим поступається Північній Америці, а за щільністю транспортної мережі і частотою руху перевищує північноамериканську. Транспортні відмінності найбільш характерні для Азії. Прикладом цього є транспортні системи Японії, Індії, Пакистану, країн Південно-Західної Азії. Значні відмінності існують між транспортною системою Північної і Центральної Африки. Латинська Америка теж не має однорідної транспортної системи, проте в Австралії склалась доволі ефективна регіональна транспортна система.

Основними показниками роботи вантажного і пасажирського транспорту відповідно є вантажообіг і пасажирообіг.

Світова система шляхів сполучення постійно розширюється за рахунок будівництва автомобільних доріг, трубопроводів і розвитку авіаційного сполучення. На розвинені країни припадає понад 60% загальної протяжності шляхів сполучення, не враховуючи морських шляхів, а на країни, що розвиваються — лише одна п'ята.

Щільність транспортної мережі, що визначається протяжністю шляхів сполучення всіх видів транспорту (за винятком морських шляхів) у розрахунку на 100 км2 території, у розвинених країнах світу становить 50 км/100 км2 (у Західній Європі — 160 км., Північній Америці — 40 км., Австралії — 20 км.), у країнах, що розвиваються, — 9-10 км/100 км2 (в Африці — лише 7 км/100 км2).

Залізничний транспорт. Застосування парової машини як тяглової сили поїздів викликало разючі зміни на транспорті. Перший паровоз збудовано у 1801-1803 рр., першу залізницю — у 1825 р. Батьківщиною парової тяги і залізниці стала Англія. До середини минулого століття будівництво залізниць розгорнулося майже в усіх країнах Європи і у США. В Азії, Африці, Австралії прокладення залізниць розпочалося з другої половини XIX ст. Наприкінці XIX ст. залізнична мережа в Старому світі (Європі) і у Новому (США) в основному сформувалася. Першу залізницю в Україні (Перемишль — Львів) збудували в 1861 р. Протяжність залізниць світу в 1913 р. досягала 1 млн. км. Під час Всесвітньої кризи 30-х років приріст залізничної мережі уповільнився, а в багатьох розвинених країнах були навіть закриті і демонтовані деякі старі лінії. Так, якщо в США в 1916 р. нараховувалося 460 тис. км. залізничного полотна, то в 1940 р. його довжина зменшилася до 397 тис. км., а нині протяжність залізниць у цій країні становить 174,2 тис. км. (близько 17 % протяжності залізничного полотна світу).

Незважаючи на розширення будівництва залізниць в Африці, Південній Америці і навіть у Східній Європі, загальна протяжність залізниць світу теж зменшується. Якщо в 1950 р. вона становила 1320 тис. км., то на середину 90-х років — 1180 тис. км. І ця тенденція продовжується. Залізниці є у 140 країнах світу. Найбільші з них: Транссибірська (Москва — Владивосток) — 9332 км.; Трансазійська (Стамбул — Делі — Калькутта) — понад 7000 км.; Трансканадська (Прінс — Едмонтон — Квебек) — 4900 км; Трансамериканська (Сан-Паулу — Ла-Пас — Антофагаста) — понад 3000 км та ін.

Щільність залізничної мережі, яка вимірюється кількістю кілометрів залізничної колії на 100 км2 території, найвища у розвинених країнах. Так, у Німеччині вона становить майже 11 км/100 км2, в Японії — більше 7 км/ 100 км2, а в США — 1,7 км/100 км2, тоді як в Африці 1 км. залізничної колії припадає на 300 км2, а Азії — на 200 км2 поверхні суші.

Автомобільний транспорт перевозить вантажі і пасажирів по безрейкових шляхах. Особливо він зручний для перевезення вантажів на невеликі відстані. Тут автомобільний транспорт успішно конкурує з залізничним, адже вартість таких перевезень є відносно нижчою. Радіус вигідності переміщення вантажів автомобілями постійно зростає і може досягати 1000 й більше кілометрів.

Найбільш популярним автомобільний транспорт став напередодні Першої світової війни. Тоді у світі нараховувалося лише 1,8 млн. автомашин, у 1937 р. їх було вже 40, у 1950 р. — 59, у 1980 р. — 404, в 1990 р. — 500 і в 1997 — 506,4 млн. Такому зростанню кількості автомашин сприяли послуги, які надавалися станціями заправки, майстернями з ремонту автомобілів, організованими стоянками, а також реконструкція старих і будівництво нових доріг. За останніх 40-45 років загальна протяжність автодоріг зросла майже вдвічі, становлячи понад 25 млн. км., а доріг з твердим покриттям — утричі (22 млн. км.). Серед них виділяються автостради, що спеціально збудовані для швидкісного сполучення. Загальна протяжність автомобільних доріг, наприклад, у США — 6370 тис. км., в тому числі автострад 73,1 тис. км., в Японії — 1153 і автострад 53,3 тис. км., тоді як у Західній Європі, зокрема у Франції — 974, в т.ч. автострад — 7,9 тис. км., у Німеччині — 656, в т.ч. автострад 11,1 тис. км., а у Центрально-Східній Європі: в Польщі — 377 тис. км, в т.ч. автострад 0,24 тис. км., в Чехії — 128, в т.ч. автострад 0,39 тис. км. В Україні покращені дороги становлять 159,1 тис. км.

Країни, що розвиваються, хоч і значно відстають за кількістю автомобілів і протяжністю доріг з твердим покриттям від розвинених країн, але і тут автомобільний транспорт домінує. Однак чи не найбільшою перешкодою дальшому розвитку автомобільного транспорту є відсутність сучасних доріг і висока вартість їх будівництва. Правда, в останні роки країни, що розвиваються, особливу увагу приділяють будівництву міжнародних трас (автобанів). В Америці прискорюється робота над проектом панамериканської дороги, що з'єднає Канаду з Аргентиною й Чилі. Інтенсивно йде будова трансамазонських доріг, що перетнуть території Бразилії, Перу, Колумбії, Венесуели й інших країн. В Азії розвиненою є система доріг, що з'єднує Індію з Туреччиною і європейськими країнами. В Африці збудована асфальтна дорога через Сахару, що з'єднує Алжир із країнами Гвінейської затоки.

Перспективним є проект будівництва платного автобану Лісабон — Київ, із розгалуженням до Москви і Харкова, а далі через Казахстан, Монголію аж до Китаю. Важливе значення матимуть дороги з Півночі на Південь, що з'єднають порти Балтійського, Адріатичного і Середземного морів із Чорним.

Реалізація цих та інших гігантських проектів сприятиме не лише розвитку автомобільного транспорту, а й зміцненню міжнародних господарських зв'язків, культурному обміну і розвитку туризму.

Трубопровідний транспорт — вид безперервного транспорту, який найчастіше використовується для транспортування нафти і газу з місць видобутку в райони переробки або споживання.

Тривалий час трубопроводи використовувалися виключно для транспортування води. Наприкінці XIX ст. їх почали застосовувати для транспортування нафти і вугільного газу, а на початку XX ст. — природного газу. Перший нафтопровід протяжністю 6 км. був побудований в США ще у 1865 р. Через десять років у місто Пітсбург, що в Пенсільванії, було прокладено 100-кілометровий нафтопровід. У Європі перший нафтопровід збудований у Франції в 1948 р. В Азії, зокрема в Ірані, перший нафтопровід був збудований дещо скоріше — в 1934 р.

Після Першої світової війни вводяться в дію перші продуктопроводи, якими транспортувалися бензин, гас тощо.

Трубопровідний транспорт — один із найдешевших. Порівняно із залізничним і автомобільним транспортом доставка нафти трубами утричі дешевша. На газові трубопроводи припадає понад 99% транспортованого газу в світі, 95% нафти і більше половини бензину й інших нафтопродуктів.

Основна частина світової мережі трубопроводів розташована у Північній Америці, Західній Європі, Південно-Західній Азії і в Росії. Протяжність нафтових трубопроводів, наприклад, у США, становить понад 320 тис. км., а газових трубопроводів майже 450 тис. км., в Росії і Канаді відповідно 66 і 210, 50 і 95.

Найбільшим трубопроводом світу є нафтопровід "Дружба", що прокладений з Росії через територію України і Білорусі до країн Центральної Європи і далі на захід — 5,5 тис. км.; у США: Редвотер — Порт Кредит — 4,8 тис. км.; у Канаді: Едмонтон — Монреаль — 3,2 тис. км.

У Росії одним із найбільших трубопроводів є газопровід Оренбург — Західний кордон Росії — Україна — Словаччина — Чехія до західноєвропейських країн, протяжність 2700 км. із річним обсягом до 30 млрд. м3 газу; у США газопровід Лонґв'ю — Філадельфія (2000 км.).

В інших районах світу найбільшим є Трансаравійський нафтопровід від м. Абкайк у Саудівській Аравії до порту Сайда в Лівані (1,2 тис. км).

Загальна протяжність нафто - і газопроводів у світі перевищила 1,7 млн. км.

Водний транспорт. Одним із найдешевших видів транспорту, який може конкурувати з трубопровідним, є водний транспорт. Слід розрізняти внутрішній водний (або річковий) транспорт і морський. Внутрішній водний транспорт хоч і дешевший від автомобільного чи залізничного, але має деякі недоліки: сезонність, коливання рівня води у річках, порівняно низька швидкість руху тощо. Крім того, географія річкового транспорту залежить від конфігурації річкової мережі чи внутрішніх водойм.

Внутрішній водний транспорт розвивається на всіх континентах світу, хоча найбільше значення він має для США, Росії, деяких країн Європи. У США найінтенсивніше використовується система Великих Озер, на яку припадає близько половини таких перевезень. У Росії найбільше вантажів транспортується Волгою і Камою. Значення цих рік як водних доріг зросло після спорудження Волзько-Балтійського водного шляху. Серед європейських водних доріг важливе значення мають Дніпро, Дунай, Рейн. Останні дві річки з'єднані каналами, що створює розгалужену систему внутрішніх водних доріг між Північним і Чорним морями. Серед інших річок світу важливою транспортною артерією є Амазонка з її притоками, Парагвай, Нігер. Загальна довжина світової мережі річкового транспорту складає понад 550 тис. км.

Морський транспорт — вид водного транспорту, що відіграє особливу роль у міжнародних перевезеннях. У світовій торгівлі на нього припадає 70% товарообігу. В острівних державах — Великобританії, Японії і Австралії — 100%. Для нафтових країн значення морського транспорту не менш важливе, адже його частка у товарообігу цих країн сягає 95%. Для більшості країн, що розвиваються, чотири п'ятих товарообігу займає морський транспорт.

Географію морських перевезень визначає не мережа шляхів, а розташування портів, морських каналів, а також придатність для морського плавання внутрішніх водойм (річок, озер).

Найважливішими каналами світу є Суецький (довжина 161 км.), Панамський (82 км.) і Нільський (99 км.).

Важливими внутрішніми водними артеріями, що забезпечують вхід морських суден, в Європі є Рейн (на відстані 360 км., аж до Кельна), у Північній Америці — глибоководне русло Святого Лаврентія (понад 1000 км від Монреаля до озера Онтаріо), у Південній Америці — Амазонка (доступна для плавання океанських кораблів на відстані 1700 км. до порту Манаус) та ін.

Усього у світі близько 2 тис. морських портів.

На басейн Атлантичного океану припадає більше трьох п'ятих загального числа портів і більше трьох п'ятих їх вантажообігу, на басейн Тихого океану відповідно близько 20% і 30%.

У Європі розташовано 46% усіх портів, 12% — у Північній Америці, 16% — у Латинській Америці, 13% — в Азії, 8% — в Африці. Більше трьох п'ятих портів світу знаходиться в економічно розвинених країнах світу. Найбільшими портами світу є Роттердам, Лондон, Нью-Йорк, Філадельфія, Марсель, Антверпен, Кобе, Кавасакі, Сінгапур.

За розміром тоннажності торговельного флоту (зареєстрованого і власного) перше місце у світі займає Панама. Тоннажність кораблів, що плавають під її прапорами, у 1995 р. становила 57,7 млн. бр. - реєстр. т., або 12,6% світового флоту. На другому місці — Ліберія (54,0 млн. бр. -реєстр. т.) і на третьому — Греція (29,1 млн. бр. -реєстр. т.). Далі йдуть флоти Японії і Кіпру (відповідно 24 і 23 млн. бр. -реєстр. т). На восьмому місці у світі є Росія (майже 17 млн. бр. -реєстр. т.). У цілому місткість світового торгового флоту становила 457,4 млн. бр. -реєстр. т. (1995 р.), збільшившись за останніх 30 років майже у 4 рази.

Найважливішими товарами, що перевозяться торговельним флотом, є нафта і нафтопродукти, руда і вугілля, деревина, харчові продукти (морожене м'ясо), банани, зріджений газ.

Частка країн, що розвиваються, у світовому морському тоннажі складає всього 10-12%, тоді як у світовому відправленні вантажів — понад 50%. Обсяг перевезень морським судноплавством наблизився до 4,0 млрд. т. (на середину 90-х років).

Авіаційний транспорт належить до перспективних видів транспорту. Основна сфера його діяльності — перевезення пасажирів та особливо важливих вантажів, пошти повітряним шляхом.

Авіаційний транспорт дуже швидкий (800-1000 км/год.), але дорогий. Ціни на авіаквитки щорічно зростають у світі на 10-20%.

Авіатранспорт для перевезення товарів використовується тоді, коли є необхідність дуже швидко доставити їх до місця призначення, або ці товари є дуже коштовними і потребують особливо безпечного транспортування (діаманти, золото, гроші, біжутерія тощо). Він є незамінним в обслуговуванні віддалених важкодоступних районів.

У світі перевозиться щорічно понад 3 млрд. т/км. товарів і пошти. До 25% таких перевезень припадає на авіалінії США, по 10% — на авіалінії Японії, Росії і Франції. Загальна кількість летовищ світу перевищує 5 тисяч. За останні роки значно зросла кількість пасажирських перевезень. На початку дев'яностих років пасажирообіг становив понад 1300 млрд. пас./км. Отже, зростання ролі транспортної системи у світовій інфраструктурі викликане цілим рядом чинників:

1) пристосуванням транспорту до найновіших змін і тенденцій розвитку світового господарства і зміцнення міжнародних зв'язків (підвищення надійності перевезень, формування світової контейнерної системи, зміна зовнішньоторговельних зв'язків країн, що розвиваються, зростання пасажирообігу, енергетична ситуація);

2) тенденцією до зниження ресурсомісткості транспортного процесу за рахунок широкого впровадження досягнень НТР;

3) зміною характеру міжнародного поділу праці, що виражається концентрацією промисловості у портах, спеціалізацією приморських районів і зон;

4) впливом держави на розвиток і функціонування транспорту, коли він використовується як знаряддя регіональної політики.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua