Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 8. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

6. Сільське господарство

Сільське господарство є особливою галуззю економіки. Воно пов'язане з забезпеченням населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Специфікою сільського господарства є те, що головним засобом виробництва виступає земля, а предметом праці — живі організми (худоба, птиця, рослини та ін.). Природно-кліматичні умови дуже часто зумовлюють сезонність виробництва. Усе це впливає на асортимент і обсяг вирощуваної продукції.

У XX ст. розпочалося докорінне технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва. На зміну традиційній кінській силі прийшов трактор як основа енергетичної потужності сільського господарства. Масове технічне переоснащення розпочалося у 30-ті роки в Північній Америці, а відтак у повоєнній Європі і Японії. Наприкінці 60-х — на початку 70-х років воно торкнулось і деяких країн, що розвиваються. Новий етап індустріалізації сільського господарства припав на кінець 70-х і початок 80-х років. Він характеризувався впровадженням принципово нової технологічної бази: більш досконалих двигунів і принципово нового обладнання, нових ґрунтозахисних технологій, хімізації, селекційної і племінної роботи, розширювалося гідромеліоративне будівництво, впроваджувалися рухомі зрошувальні системи тощо.

Пріоритетним напрямком сучасної НТР у цій галузі стала генна і клітинна інженерія. Вона розширила просторові кордони використання нових технологій у сільському господарстві: дала змогу розвивати прибуткове виробництво, навіть там, де раніше займатися сільським господарством було неможливо або невигідно.

Сільське господарство є частиною агропромислового комплексу (АПК). До нього відносять три сфери: промисловість, що виробляє засоби виробництва для сільського господарства; власне сільськогосподарське виробництво, галузі, зайняті транспортуванням, переробкою і збутом сільськогосподарської сировини і продукції. Розвиток міжгалузевої кооперації призвів до того, що частка сільського господарства у вартості кінцевої продукції постійно зменшується. Наприкінці 80-х років вона становила близько 10%, тоді як промисловості — 30%, а інших галузей — 60%, в 1990-ті вона стала ще меншою.

За останні десятиріччя знизилася частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті (ВНП). Нині цей показник для розвинених країн коливається у діапазоні до 2% (Англія, Німеччина, США, Бельгія, Австрія, Японія; від 3 до 6% (Італія, Австралія, Нідерланди, Фінляндія). У країнах, що розвиваються, сільськогосподарське виробництво відіграє значно більшу роль. Частка сільського господарства у ВНП може бути в 4~5, а то й у кільканадцять разів вищою. Так, для більшості азіатських країн вона становить 20-40%, а для країн Центральної Африки — 40% і більше.

Частка сільського господарства в Україні становила 15,0 % (1999 р.).

Та все ж продуктів харчування в країнах "третього світу" не вистачає, особливо білкового походження — м'яса, молока. Наприклад, якщо в країнах Азії, Африки і Латинської Америки проживає 75% населення світу, у розвинених країнах — 16%, у Центральній Європі і колишньому СРСР — 9%, то виробництво м'яса і молока у вказаних макрорегіонах відповідно 35,5; 23,9; 6,3% і 47,6; 18,2 і 28,5%. Частка рослинницької продукції є вищою. Так, за виробництвом зерна для країн, що розвиваються, вона становить 54,7, для розвинених — 28,9 і для країн, що йдуть шляхом ринкових перетворень, — 16,4%.

За останні десятиріччя суттєво змінилася структура сільськогосподарського виробництва, у першу чергу змінився попит на основні продукти харчування. Якщо в розвинених країнах відбувається вирівнювання структури і обсягу споживання продовольства, то у країнах, що розвиваються, попит на продукти харчування не зменшується.

У розвинених країнах Європи, а також у США, Канаді, Австралії зріс попит на висококалорійні продукти легкого засвоєння — м'ясо, молоко, яйця, цукор, фрукти, тоді як попит на борошно і продукти з нього зменшився. У Західній Європі показник споживання зерна на одного жителя за останні 50 років знизився на одну третю, а картоплі — більше ніж удвічі.

Тваринництво — галузь сільського господарства, що займається розведенням і вирощуванням сільськогосподарських тварин для виробництва тваринницької продукції. Воно сягає доісторичних часів. Жителі Європи, наприклад, користувалися худобою вже перед останнім відступом льодовика, тобто 10-15 тис. років до Христа. Першими прирученими тваринами були вівці, свині, корови. Коней використовували, наприклад, у Вавилонії 4 тис. років тому.

У багатьох країнах тваринництво займає провідне місце у сільськогосподарському виробництві. Так, у розвинених країнах поширене інтенсивне молочно-м'ясне тваринництво з високим використанням концентрованих кормів. Цей тип господарювання характерний для Західної Європи (крім середземноморських країн), для Північного Сходу США, а також для Канади, Нової Зеландії і Південно-Східної Австралії. Більшість сільськогосподарських угідь у таких районах пов'язані з виробництвом тваринницької продукції.

У засушливих районах світу та в більшості країн, що розвиваються, де є великі пасовища, переважає екстенсивне пасовищне тваринництво (Австралія, саванна Африки, Південна Америка).

Провідною галуззю продуктивного тваринництва є скотарство.

Поголів'я основних видів продуктивної худоби розміщене на земній кулі нерівномірно. Найбільше худоби зосереджено в Азії (понад третину від загальної кількості), далі йдуть Південна Америка, Африка,

 

Поголів'я продуктивної худоби по регіонах (млн. т.)

Район світу

ВРХ

Свині

Вівці

 

1975

1991

1993

1975

1991

1993

1975

1991

1993

 

Усього у світі

1206,7

1294,5

1278,2

659,5

857,1

871,1

1043,7

1202,9

1103,9

 

Африка

155,8

191,5

187,4

7,7

17,3

20,2

153,6

216,5

205,1

 

 

Північна Америка

193,4

161,0

164,8

80,0

88,2

93,4

21,6

19,6

17,7

 

Південна Америка

215,1

274,5

280,1

51,0

54,9

52,5

115,0

109,9

98,9

Азія

355,6

399,3

401,4

287,4

435,7

469,9

275,3

357,5

340,7

 

Європа

134,7

120,5

107,6

156,9

181,0

169,1

125,9

145,6

130,9

 

Австралія і Океанія

43,0

32,2

33,1

4,2

4 ,4

4,7

207,0

219,8

187,7

 

Колишній СРСР

109,1

115,6

103,8

72,3

75,6

61,3

145,3

134,0

122,9

 

Європа. Однак за кількістю худоби на одного жителя перед ведуть Австралія, Південна і Північна Америка.

Найпоширенішою в скотарстві на земній кулі є велика рогата худоба (ВРХ) — понад 1,3 млрд. голів, у тому числі 225,3 млн. корів. Найбільше ВРХ в Азії — 31,4%. Так, в Індії в 1999 р. вона становила 16,2%, або 214 млн. голів, у Китаї 7,3%, або 96,2 млн. голів. Другим важливим регіоном за кількістю такої худоби є Південна Америка — 21,9%, або 280,1 млн. голів. Найбільшим продуцентом ВРХ тут є Бразилія — понад три п'ятих регіональної і 12,0% її світової кількості, а також Аргентина.

На земній кулі нараховується близько 500 порід ВРХ, з них одна третя відноситься до молочних, 10% — м'ясних, 20% — до порід подвійної продуктивності. У світі є також м'ясо — робоча і м'ясо — молочно — робоча худоба.

Найпродуктивнішу молочну худобу розводять у країнах Західної Європи, СІНА, Канаді. Найбільше молока виробляється в Європі (35,0%), далі йдуть країни Центрально-Східної Європи (21,5 %) і Північної Америки (18,3%). Загальна кількість виробленого у світі молока в 1998 р. становила 466,3 млн. т. Худобу чисто молочного напрямку утримують в економічно високорозвинених країнах переважно у приміських зонах великих міст та агломерацій.

М'ясо — молочне скотарство поширене в помірному поясі з інтенсивним сільським господарством, а також у засушливих районах, які погано забезпечені трудовими ресурсами.

М'ясний напрямок скотарства розвивається там, де природні умови мало сприяють розведенню молочної худоби. Воно може бути більш екстенсивним (Аргентина, більша частина Австралії) і інтенсивним (США), але у наведених країнах в цілому скотарство характеризується високою товарністю (табл. 43).

 

Кількість ВРХ, надої молока і виробництво м'яса по регіонах світу

Поголів'я ВРХ, 1993 р.

Надої молока, 1993 р.

Виробництво

м'яса, 2004: р.

 

Регіон світу

млн. гол.

%

млн. т.

%

млн. т.

%

 

Усього у світі

1278

100,0

464,5

100,0

237,5

100,0

 

Північна Америка

165

12,9

85,2

18,3

48,5

20,4

 

Південна Америка

280

21,9

31,8

6,9

25,4

10,7

 

 

Європа

108

8,5

162,7

35,0

51,6

21,7

Колишній СРСР

104

8,1

100,0

21,5

 

Азія

401

31,4

55,0

11,9

95,4

40,2

 

Африка

187

14,6

15,2

3,3

11,3

4,8

 

Австралія і Океанія

33

2,6

14,6

3,1

5,3

2,2

 

 

Щодо виробництва м'яса, то серед регіонів світу, як це видно із табл. 43, також переважає Азія (40,2%) і Європа (21,7%).

Свинарство — галузь тваринництва, де займаються розведенням свиней для отримання м'яса, сала, а також сировини для промисловості (шкури, щетина, жири та ін.). Поголів'я свиней у світі постійно зростає. Так, за період з 1975 по 1993 рр. воно збільшилося на 32,1%, нараховуючи в 1993 р. 871,1 млн. голів, а в 1999 р. — 960,8 млн. голів. Винятком стали колишні республіки Радянського Союзу, в яких поголів'я свиней в останні роки різко впало. Найчисленніше воно в Азії, зокрема в КНР, в Європі (Західній), США. В Україні нараховується 10,0 млн. голів свиней (1999 р.), що відповідає чотирнадцятому місцю у світі.

Вівчарство — галузь тваринництва. Овець розводять переважно для отримання вовни, шкіри і м'яса. У світі нараховується близько 350 порід овець. Розрізняють тонкорунний, напівтонкорунний, грубововняний, м'ясо — вовняний і каракулевий напрямки вівчарства. Найціннішим для промисловості є вовна тонкорунних овець. Вона використовується для виготовлення вищих сортів вовняних тканин.

Більша частина овець випасається в напівпустельних і пустельних районах світу (значна частина Австралії, Північна і Південна Америка, Західний Китай, Туреччина, Іран, Афганістан). Отари овець світу нараховують 1,05 млрд. голів.

В останні десятиріччя перспективною галуззю тваринництва стало спеціалізоване інтенсивне птахівництво м'ясного і яєчного напрямків. Воно зосереджене в країнах з певними традиціями споживання цієї продукції та в районах з міцною кормовою базою (розвинені країни світу). Побічний продукт галузі — пух, пір'я.

Рослинництво, як і тваринництво, є основною галуззю сільського господарства. Тут виробляється значна частина продукції (близько 30 % органічної маси), що безпосередньо споживається людиною, а решта (солома, полова, висівки, жом тощо) йде для годівлі тварин, які, у свою чергу, дають цінні продукти харчування.

Особливістю рослинництва є те, що основним засобом виробництва і предметом праці виступає виключно земля як найцінніше багатство людства. Використання її залежить не лише від природних умов, а й від економічної доцільності, яка визначається якістю і продуктивністю площ. Наприклад, регіони з мусонним кліматом (Південно-Східна і Східна Азія) найбільш сприятливі для вирощування рису, а країни з засушливим кліматом, де умови для рослинництва обмежені, культивують пасовищне скотарство (Саудівська Аравія, країни Центральної Азії). Рослинництво поділяється на рільництво, яке включає вирощування зернових і технічних культур, овочівництво і плодівництво (садівництво, виноградарство).

Найважливішою і найбільш поширеною галуззю рослинництва є зернове господарство. Нині у світі виробляється понад 2,0 млрд. т. зерна (1999 р.). За останні майже 40 років цей показник зріс у 2,2 разу: з 933,8 млн. т. у 1961 р. до 2061,4 млн. т. у 1999 р. У цей же період чисельність населення зросла з 3,1 млрд. до 6,0 млрд. осіб, або на 93,5%.

У структурі світового виробництва збіжжя, за даними 1999 р., провідне місце належить кукурудзі (29,1%), рису (28,5%), пшениці (28,0%) як основним зерновим культурам. Серед інших злакових — ячмінь займає 6,5%, овес — 1,3; жито — 1,0; просо і сорго — 4,6% та інші культури — 1,0%.

Зернові культури широко розповсюджені у світі (міжнародна статистика підтверджує існування понад 100 культур). Найбільше зернових

Структура виробництва зернових продовольчих культур у світі

Зернові

1901

1991

2001

 

усього млн. т.

%

усього млн. т.

%

усього

млн. т.

%

 

Усього у світі

933,8

100,0

1883,9

100,0

2086,1

100,0

 

Пшениця

236,7

25,4

552,8

29,3

582,7

27,9

 

Рис

242,2

25,9

519,9

27,7

592,8

28,0

 

 

Кукурудза

214,0

22,9

478,8

25,4

609,2

29,2

Ячмінь

85,7

9,2

171,1

9,0

141,2

6,7

 

 

Овес

51,4

5,5

37,3

2,1

27,2

1,3

 

Жито

35,5

3,8

30,6

1,6

22,7

1,0

Просо і сорго

68,3

7,3

93,4

4,9

 

виробляється в Азії (886,1 млн. т.), у Північній Америці (347,5 млн. т.) і в Європі (251,0 млн. т.), що складає понад чотири п'ятих світового виробництва. Якщо загальне виробництво зерна зростало досить високими темпами (табл. 44), то виробництво на одного жителя планети збільшується, як це видно з табл. 45, значно повільніше — з 313 кг. у 1961 р. до 372 кг. у 1976 р., до 350 кг. у 1991 р., і до 336 кг. у 1993 р., тобто порівняно з 1961 р. зростало і зменшувалося, якщо порівнювати 1993 з 1991 роком. У 1999 р. було вироблено 345 кг. Виробництво зерна на одного жителя відповідного субрегіону дає більш реальну картину розвитку зернового господарства. Так, у Північній Америці і особливо в Австралії і Океанії, яка за валовим збором займає останнє місце, у розрахунку на одного жителя виробляється зерна відповідно у 2,8 і 2,9 раз більше, ніж у світі. Тоді як в Азії, яка за валовим збором займає перше місце, і в Південній Америці — відповідно на 66,8 і 113,7 кг. менше, ніж у середньому припадає на одного жителя у світі.

 

Валовий збір зернових по регіонах світу

1976

1991

2001

Макрорегіон

усього, млн. т.

на одного жителя, кг.

усього, млн. т.

на одного жителя, кг.

усього, млн. т.

на одного жителя, кг.

Усього у світі

1477,3

372

1883,9

350

2086.1

340

Африка

69,7

173

99,4

150

116,5

143

Північна Америка

322,6

943

364,0

844

399,3

955

Південна Америка

66,3

304

72,9

241

115,1

278

Азія

566,1

251

865,8

274

984,5

265

Європа

219,5

464

298,6

590

427,6

589

Австралія і Океанія

18,8

895

18,2

674

37,4

1210

Колишній СРСР

214,3

840

165,0

567

Технічні культури вирощуються, щоб отримати сировину для промислового виробництва: прядивні, або волокнисті (бавовник, льон, джут), олійні, каучуконоси, цукристі (цукрова тростина, цукровий буряк), лікарські (валеріана, рум'янок), частково картопля, чайний кущ, кавове дерево, какао дерево та ін.

Найголовнішою з волокнистих і основною технічною культурою є бавовник, який культивується у 80 країнах світу. При його переробці, крім волокна, паперу, штучного шовку, із насіння одержують бавовняну олію, яка використовується і для харчування, і для технічних цілей. Основними районами поширення бавовнику є засушливі субтропіки між 20° і 40° пн. ш. Ця культура потребує під час росту багато вологи, а в процесі дозрівання — високої температури і сухого повітря. Найбільшими його виробниками є країни Азії, які разом із новоутвореними незалежними державами Центральної Азії продукують понад три п'ятих світового виробництва. Майже одну п'яту цієї цінної волокнистої культури продукує Північна Америка. Найбільші виробники — Китай, США, Пакистан, Індія, Узбекистан, Бразилія, Туреччина, Аргентина, Туркменістан, Греція, Єгипет і Австралія — дають понад 85% бавовнику світу (1999 р.).

Найбільшими регіонами вирощування бавовнику є Східна і Південна Азія, Південь США і деякі країни Латинської Америки (Бразилія, Аргентина й ін.) та африканські країни, переважно на північному сході континенту (Єгипет, Судан та ін.). У 1999 р. вирощено у світі 19,5 млн. т. бавовнику.

Льон. Серед видів льону найбільше поширений льон — довгунець, який вирощується на волокно, і льон — кудряш, з насіння якого б'ють олію. Найбільші площі льону — довгунця займає Росія, Україна, Білорусь, а також Китай, Аргентина, Індія та Канада.

Серед технічних культур популярною у світі є соя, яка вирощується для отримання кормового білка. Крім протеїну вона містить жири, мінерали, цукор і крохмаль. Відходи від переробки сої використовуються для відгодівлі худоби. Найбільшими виробниками сої є США (75,6 млн. т., майже половини світового виробництва), Бразилія — 31,0 млн. т., Аргентина — 18,0 млн. т., Китай — 13,5 млн. т. Усього в світі в 1998 р. було вироблено 157,7 млн. т. сої. Важливою олійною культурою є соняшник, насіння якого вироблено в 1999 р. 30,0 млн. т. Батьківщина соняшнику — південна частина Північної Америки. В Європу він завезений у XVI ст. Найбільшими виробниками є країни: Аргентина, Україна, РФ, Франція, Індія, Китай, США.

Важливе місце серед технічних культур займають каучуконоси. Вони накопичують у своїх тканинах молочний сік — латекс, який використовується для виробництва натурального каучуку. Уперше натуральний каучук отримали з соку дикої бразильської гевеї. Основну масу натурального каучуку дає культурна гевея, яку вирощують на плантаціях Південно-Східної Азії. У 1999 р. вироблено 6,8 млн. т. натурального каучуку. Найбільшими його виробниками залишаються Індонезія — 1,56 млн. т., Таїланд — 2,25 млн. т. і Малайзія — 0,97 млн. т.

Серед цукроносних найбільш популярними у світі є цукрова тростина і буряк. Особливістю вирощування цих культур є те, що їх необхідно переробляти в місцях виробництва. Вони дуже різняться за місцем зростання. Якщо цукрова тростина — культура тропіків і субтропіків, то цукровий буряк — помірного поясу. Вирощування цукрової тростини розміщується переважно у країнах, що розвиваються (Бразилія, Індія, Китай, Таїланд, Мексика), а цукровий буряк — у розвинених країнах — Франція, США, Німеччина, Україна. Великі площі цукрового буряка знаходяться в Китаї, Туреччині, Польщі, Росії.

Географія виробництва цукру не завжди збігається з виробництвом цукроносних. Так, якщо за виробництвом цукру (13,5 і 14,7 млн. т.) і цукроносних (301,6 і 259,5 млн. т.) зберігають перші місця відповідно Бразилія й Індія, то решта найбільших виробників дуже розходяться за зайнятими місцями. На третьому — п'ятому місцях за виробництвом цукру йдуть США, Китай і Таїланд, а за вирощуванням цукроносних — відповідно Пакистан, Китай, Таїланд і т. д. Усього в світі у 1997 р. було вироблено 121,8 млн. т. цукру і вирощено 1422,0 млн. т. цукроносних — цукрової тростини і цукрового буряку.

Картопля завезена в Європу з Південної Америки. Вона використовується як сировина для крохмале-патокової, спиртової промисловості, корм для худоби, а також є цінним харчовим продуктом. Загального поширення вона досягла в XIX ст. Нині головні масиви картоплі розміщуються у Центрально-Східній та Західній Європі. Урожайність цієї культури в різних країнах і регіонах дуже різна: від 20 кг/га у деяких країнах Африки до 400 кг/ га у Бельгії і Великобританії. Середня урожайність картоплі у світі становить 160-165 кг/га.

У 1999 р. було вирощено 289,7 млн. т. картоплі, де найбільшу частку склали РФ — (10,8%), Китай (15,1), Польща (6,8), США (7,4), Україна (5,3%).

Чай — напій із листя спеціальних кущів, що здавна використовувався як ліки, належить до найбільш поширених у світі легко тонізуючих напоїв. Батьківщина чаю — Китай. Найбільшими виробниками є Індія — 870 тис. т, Китай — 689 тис. т, Шрі-Ланка — 280 тис. т, Кенія — 220 тис. т, Індонезія — 152 тис. т, Туреччина — 121 тис. т. Усього у світі у 1999 р. вироблено 2936 тис. т чаю.

Кава (арабське слово — кахва) — плід зеленого кольору, росте на тропічних кущах, походить з Африки. В Ефіопії ще й нині є дикі зарості кущів кави. Ця тропічна культура потребує великої кількості вологи (2-3 тис. мм на рік). Світове річне виробництво — понад 6 млн. т. Найбільшими виробниками бобів кави є Бразилія — 1,6 млн. т, Колумбія — 672 тис. т, Індонезія — 455 тис. т, Мексика — 303 тис. т, Ефіопія — 232 тис. т, Уганда — 216 тис. т. Отже, основними районами виробництва кави є країни Південної Америки, які дають понад 1/3 його світового виробництва.

Какао — невелике шоколадне дерево, росте у тропіках. Зони його поширення майже збігаються з розміщенням кави. Батьківщиною какао є Мексика, а найбільшим виробником у світі — Кот-Д’Івуар (1120 тис. т.). Нині великим виробником бобів какао є Індонезія (450 тис. т.), Бразилія (282 тис. т.), Гана (350 тис. т.). У 1997 р. у світі вироблено 2961 тис. т какао — бобів.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua