Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ ЯК НАУКА

3. Зв'язки СЕГ з іншими науками

Використання однією наукою теоретичних положень, понять, методичних засобів іншої науки — дуже поширене явище. Зараз мало не усі науки і наукові дисципліни математизуються. Наприклад, економічна наука використовує методи і моделі лінійної і нелінійної алгебри, електротехніка — теорії графів, фізика — математичної статистики тощо. Часто на цій основі розвиваються нові наукові напрямки і дисципліни. Наприклад, в результаті використання статистики у фізиці виникла статистична фізика, в результаті застосування фізичних методів дослідження в геології виникла геофізика тощо.

СЕГ найтісніше пов'язана з фізичною географією. Ці зв'язки передусім генетичні. І перша, і друга виросли з єдиного кореня — географічної науки, особливо з географічного країнознавства, де вони не були поділені. В історії географії були періоди, коли у її структурі переважала певна складова (до другої половини XIX ст. — переважно соціально-економічна наука, опісля — фізична географія). Великою є роль інформаційних зв'язків. Переважно вони однонаправлені — від фізичної до соціально-економічної географії. Перша надає другій фактичні дані про природно-ресурсний потенціал території, особливості територіальної організації природного середовища, природно-географічний поділ території тощо. Ця взаємодія посилюється, коли спільно вивчаються певні природно - чи економіко — географічні об'єкти (Українські Карпати чи Полісся, обласний регіон чи територія соціально-економічного району, екологічні проблеми регіонів, країн чи світу). Врахування фізико-географічних даних про стан природного довкілля як "дому" людини і її життєдіяльності зумовлює у наш час екологізацію СЕГ.

З іншого боку, СЕГ тісно пов'язана з економічною наукою. Зв'язок є частково генетичним (один із напрямків СЕГ виріс з політекономії) і організаційним (деяка частина економічних інститутів мала чи має кафедри економічної географії). Домінує тут інформаційний зв'язок, який спрямований переважно у сторону СЕГ. Наприклад, для обґрунтування територіальної організації виробничої сфери вона використовує економічні закони, зокрема закон вартості, розкритий економічною наукою. Застосовує терміни і поняття останньої (ціна, собівартість, ефективність капіталовкладень, вартість робочої сили та ін.), методи, розроблені в економічній науці (балансовий, розрахунків тощо). Такий процес різноманітного використання положень, понять, методів і моделей економічної науки називається економізацією СЕГ.

Але існує зворотний зв'язок від економічної географії до економічної науки. На їх пограниччі у 70-х роках XX століття виникла така наукова дисципліна, як регіональна економіка (РЕ), що досліджує економічні процеси у регіонах — економічних районах, зонах, в територіально-виробничих комплексах тощо. Дехто вважає РЕ прикладною галуззю соціально-економічної географії (тоді сама СЕГ є нібито фундаментальною наукою). Таке трактування неправильне. РЕ використовує теоретичний апарат СЕГ: вчення про економічне районування і територіальне комплексування, але предметом її дослідження є процеси відтворення продукту і праці на регіональному (а не галузевому) рівні. Вона вивчає проблеми ефективності використання праці, продуктивності праці, а також інвестицій (капіталовкладень), природно-ресурсного потенціалу, створеної матеріально-технічної бази в регіонах і територіальних комплексах і має як фундаментальну, так і конструктивну (прикладну) частини.

В останні два десятиріччя посилюється процес соціологізації соціально-економічної географії шляхом впровадження в СЕГ понять, положень і методів соціології.

Як відомо, соціологія вивчає суспільні сукупності людей — групи і спільності (сім'я, трудовий колектив, етнос, клас тощо), суспільну поведінку людей і відповідні відносини та процеси. Об'єктом дослідження соціології є людина у її різноманітних зв'язках — безпосередніх і опосередкованих, зумовлених специфічними матеріальними і духовними потребами, інтересами і ціннісними орієнтирами.

СЕГ, особливо її складова частина — соціальна географія, використовує передусім поняття соціології і методи дослідження, які застосовуються в ній. Це поняття класу, соціального прошарку, соціальної групи (сукупності людей, що об'єднані певною загальною ознакою — за віком, статтю, родинним чи суспільним положенням і т.д.); та методи — статистичної вибірки, опитування, анкетування та ін.

Сферою взаємного інтересу СЕГ і соціології може стати регіональна соціологія, яка повинна вивчати соціальні відносини і процеси в окремих регіонах. Це була б вища форма соціологізації СЕГ і географізації соціології.

Тісний і вже традиційний зв'язок має СЕГ з демографією — наукою про процеси відтворення населення, його динаміку, статевовікову структуру, мобільність тощо. Тобто про все те, що охоплюється ємним поняттям демографічної ситуації. Останнім часом зросла пов'язаність СЕГ з етнологією — науковою дисципліною про етнічні спільності — народи, нації, етнічні і етнографічні групи. Формується етногеографія — дисципліна, що вивчає геопросторову організацію етносів, їх територіальну взаємодію, чинники, які впливають на розміщення і просторову мобільність етносів та їх представників. Посилення уваги СЕГ до вивчення людини як елемента демографічної, соціальної, економічної, політичної, духовної сфер називається її гуманізацією.За останні роки зросли зв'язки СЕГ з політичними науками, політологією. Інтенсивно формується політична географія, особливо т. зв. електоральна географія, політична географія країн і регіонів. Навіть така традиційна проблема, як формування політичної карти світу, входить у зміст політичної географії. На межі СЕГ і політичної географії відроджується геополітика — наука про поточні політичні процеси в окремих державах (особливо про її стосунки з сусідами і міждержавними угрупованнями) і регіонах.

Зв'язки СЕГ з історією полягають у наступному: а) вивчаючи окремі країни і райони, СЕГ не може пояснити сучасну територіальну організацію населення, соціальної та економічної сфери без дослідження процесів їх становлення і розвитку на різних історичних етапах. Для економічної географії, наприклад, дуже важливим є знання з історії національного і світового господарства; б) на пограниччі СЕГ та історії формуються дві наукові дисципліни. Перша — це історична географія, що вивчає геоекономічну, геосоціальну, геополітичну і геодемографічну ситуації країн і регіонів у минулому. Друга — історія соціально-економічної географії, що є складовою частиною історії науки (у нашому випадку — СЕГ).

Традиційними є зв'язки СЕГ і зі статистикою — наукою, що досліджує методи і прийоми вивчення т. зв. масових явищ і процесів у суспільстві і природі. Ще донедавна кількісні методи дослідження в СЕГ були головним чином статистичними. З їх допомогою виявляли т. зв. емпіричні закономірності (тіснота зв'язку явищ через показники статистичної кореляції, статистично закономірні зв'язки через обчислення т. зв. рівнянь регресії) та ін. Тепер у економіко - і соціально-географічні дослідження впроваджуються методи, прийоми і моделі багатьох математичних дисциплін — теорії множин, теорії графів, ймовірностей, алгебри, математичної логіки. Цей процес дістав назву математизації СЕГ.

СЕГ в Україні і соціально-економічна географія України, світова географія і географії окремих країн пов'язані багатьма видами зв'язків з такою міждисциплінарною сферою досліджень, як українознавство — системою наукових дисципліні напрямків, які вивчають українство як феномен людської цивілізації і культури.

Нарешті, варто сказати про зв'язки СЕГ з філософією і логікою. Кожна наука, в т. ч. і СЕГ, вивчає явища, властивості, процеси у просторі і часі. Найбільш фундаментальне трактування всіх названих понять, а також встановлюваних наукою законів і закономірностей дає філософія. А такий її підрозділ, як діалектична логіка, дає змогу свідомо оперувати парними категоріями змісту і форми, якості і кількості, цілого і частини, необхідності і випадковості, явища і суті та ін. Кожна наука має свої філософські основи.

Логіка дає методичні засоби СЕГ для побудови її понятійно-термінологічного апарату, системи умови ведення, використання аксіоматико — дедуктивного мислення і загалом розбудови теоретичної СЕГ — майбутнього структурного підрозділу її як системи наукових дисциплін.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua