Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 8. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Світове господарство — це цілісна соціально-економічна система взаємопов'язаних і взаємозалежних національних господарств, яка базується на міжнародному поділі та інтеграції праці, торгівлі, науково-технічній і виробничій кооперації, кредитно-грошових відносинах, об'єднаних глобальними комунікаційними зв'язками.

Світове господарство як система утворилося не одразу. Цей процес тривав століттями — від простих форм господарювання і торгівлі до створення сучасних агломерацій, локальних і регіональних міжнародних ринків, зв'язуючи держави і континенти. Формування господарської системи світу розділяють на три великих епохи. Перший період пов'язують із загальним поділом праці. Цьому етапу відповідає натуральне господарство первісного та середньовічного суспільств. Другий пов'язаний із частковим поділом праці, який породив ремісництво. Сучасна епоха характеризується вирішальним впливом одиничного поділу праці, що, вийшовши за межі національних підприємств, а згодом і національних економік, зумовив нову організацію економічної діяльності — всесвітнє господарство.

Національне господарство бере початок від виробництв для власного споживання (замкнуте домашнє господарство) до виробництва для споживача або обміну переважно в межах якогось поселення з поступовим переходом до товарного виробництва. Товарне господарство інтенсивно розвивалося на початковій стадії індустріального суспільства — ХVII-ХVIII ст.

До появи мануфактури основна маса виробленого продукту ще не вступала у товарний обіг. Навіть у період Великих географічних відкриттів головною метою зовнішньоекономічних зв'язків був імпорт товарів із поневолених країн, у першу чергу коштовностей.

Приплив дешевих товарів сприяв переміщенню міжнародних торгових шляхів із Середземного моря в Атлантичний, Індійський та Тихий океани. Створюються торгові корпорації (Португальські — Ост-Індська і Вест-Індська та Англійська — Ост-Індська), товарні і фондові біржі в Антверпені й Лондоні. На ринках з'являються нові товари — тютюн, какао, кава, чай. В Європу різко збільшується імпорт рису, цукру, прянощів. Після відкриття морського шляху в Індію значно зростає щорічний завіз товарів. У подальший період поступово впроваджується і обмін товарами.

Спочатку об'єктами обміну між країнами були товари масового вжитку і сировина для їх виробництва. З часом, на переломі століть (ХІХ-ХХ), дедалі більшу роль почали відігравати сировина для промислової переробки і паливо. З'ясувалося, що найбагатшими сировинними ресурсами володіють не розвинені європейські країни, а колонії, згодом названі країнами "третього світу". Видобуток корисних копалин у таких країнах вимагав організації власних галузей важкої індустрії та ввезення із метрополій машин, обладнання, прокладання надійних доріг тощо.

Світове господарство останніх десятиріч XX ст. — це результат еволюції виробничої і соціальної сфер, поглибленого національного і міжнародного поділу та інтеграції праці, поступового входження національних економік у загальну глобальну систему.

Шляхом міждержавних зв'язків, що здійснювалися за допомогою товарного обміну, напередодні Першої світової війни йшла і Російська імперія, до складу якої входила Україна. Однак радянський тоталітарний режим, що встановився на східноєвразійському просторі 1917 р., замкнута система господарювання, яка базувалася на засадах планової централізованої економіки та ідеологічних догмах, призвели до самоізоляції економіки, що стало причиною її розвалу, а згодом і розпаду радянської імперії на самостійні національні держави.

Світове господарство наприкінці XX ст. і на початку XXI ст. досягло небачених масштабів розвитку. Наприклад, ВВП планети за вартістю наблизився до 40 трлн. доларів. Світ (6,0 млрд. жителів) у 1999 р. виростив 2,1 млрд. т. зерна, видобув понад 3,0 млн. т. нафти, виплавив майже 800 млн. т сталі, виготовив близько 45 млн. автомобілів. Якщо в 1850 р. світовий товарообіг нараховував 15 млрд. доларів, то нині рахунок пішов на десяток трильйонів доларів.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua