Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 7. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СВІТУ

3. Земельні ресурси

Земельні ресурси можна розглядати у двох аспектах: по-перше, як територію для розміщення продуктивних сил; по-друге, як ресурс, що завдяки своїм унікальним властивостям забезпечує вирощування сільськогосподарських і лісових культур.

Весь земельний фонд світу (без Антарктиди) становить 134 млн. га. При середній щільності населення близько 42 осіб/км2 землезабезпеченість на душу населення оцінюється у 2,4 га. Але значні території земель є практично непридатними для проживання і ведення господарства. Це землі, зайняті льодовиками, кам'янистими породами, арктичними і тропічними пустелями, на які припадає близько третини земної суші. Понад 31% території займають ліси, близько 15% — відносно малопродуктивні пасовища і лише 11% земель використовують під ріллю і багаторічні насадження і до 10% займають високопродуктивні луки, де ведеться інтенсивний випас худоби і заготівля кормів.

Найбільші масиви оброблюваних земель приурочені до помірного і субтропічного поясів, де родючі ґрунти поєднуються зі сприятливими агрокліматичними умовами. У тропічному та екваторіальному поясах землеробство ускладнюється недостатньою або занадто великою кількістю опадів і проводиться на великих площах лише у східній та південно-східній Азії.

Рівень землезабезпеченості населення на різних материках і країнах світу неоднаковий. Найбільшою вона є в Австралії (2 га. оброблюваних земель на людину), Північній (0,7 га) та Південній Америці (0,5 га), найнижчою — у Європі (0,3 га) та Азії (0,15 га). Дуже гостро стоїть проблема землезабезпечення у Японії та Єгипті (0,04 га), Індонезії і Китаї (0,07-0,08 га) та окремих країнах Європи. Але "земельний голод" у найближчі роки людству не загрожує. З одного боку, постійно зростає інтенсивність землеробства (Західна і Центральна Європа при низькій землезабезпеченості повністю забезпечує свої потреби в основних продуктах продовольства і значну частину їх експортує), а з другого, в багатьох регіонах світу є великі резерви для освоєння нових земель.

 

Сучасний земельний фонд і можливі резерви освоєння нових земель, млн. га. (за даними ФАО)

Регіон

Заг. площа, млн. га.

Сільгоспугіддя

Лісові площі

Можливі

площі, освоєння для обробітку

Площі оброблених земель з врах. освоєних

% до заг. площі

всього

оброб. зем.

Європа і

країни СНД

2733

850

380

1050

70-80

470

17,2

Азія

2753

970

460

540

100-110

560

20,0

Африка

3031

1040

210

640

210-230

430

14,2

Пн. Америка

1971

500

230

740

50-60

280

14,2

Пд. Америка

2054

580

130

990

300-320

410

20,0

Австралія і Океанія

851

510

50

80

20-30

70

7,0

Усього

13393

4450

1460

4040

750-820

2210

16,5

Уже в найближчі 25-30 років площа оброблюваних земель у світі може розширитись у півтора разу. Майже половина цих земель припадає на Латинську Америку, причому вони переважно знаходяться у зоні "гарантованого землеробства", тоді як освоєння нових земель в Азії, Африці і Австралії повинно проводитись переважно в районах "ризикованого землеробства".

На жаль, дуже великі площі родючих земель щорічно вилучаються з сільськогосподарського використання під забудову, через процеси ерозії, опустелювання і засолення ґрунтів. Особливо багато земель втрачається через опустелювання у тропічних районах Африки, Азії та інших материків, переважно у країнах, що розвиваються. Причинами опустелювання є нераціональний обробіток ґрунту, перевипас худоби у семіарідних районах. Цей процес найяскравіше проявляється у зоні Сахелю, де Сахара наступає зі швидкістю близько 1 км. за рік і за післявоєнний період просунулася на південь майже на 50 км. Для багатьох країн із сухим кліматом, де землеробство ведеться на поливних землях, гострою проблемою стало засолення ґрунтів. Внаслідок нераціонального поливу підземні води, піднімаючись до поверхні, насичують орний шар ґрунту солями, що робить такі землі непридатними для вирощування сільськогосподарських культур. Засолення найбільш характерне для країн Азії, де поливне землеробство ведеться здавна і на великих площах (Пакистан, Індія, Іран, Узбекистан, Туркменія, Ірак).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua