Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 7. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СВІТУ

1. Паливно-енергетичні ресурси

Уже кілька десятиліть найбільшу зацікавленість, а часом і конфлікти, викликають паливні ресурси, особливо великі поклади нафти, яка все ще залишається провідним видом палива. Але у зв'язку з тим що запаси вугілля у кілька разів перевищують сукупні ресурси нафти і газу, у середині XXI ст. тверде паливо знову вийде на перше місце у структурі споживання енергоресурсів, як це було у першій половині XX ст.

Вугільні басейни і родовища, які займають майже 15% суші, сконцентровані переважно у розвинених країнах північної півкулі. Найбільшими басейнами є Аппалачський (США), Рурський (Німеччина), Сілезький (Польща), Кузнецький, Кансько-Ачинський, Тунгуський (Росія), Фушуньський (Китай). У південній півкулі значні поклади вугілля є лише у Південній Африці і Австралії. За попередніми даними геологічної розвідки основні запаси вугілля цієї півкулі лежать під льодовиковим щитом Антарктиди. За різними даними загально-геологічні запаси оцінюються у 10-14 трлн. т., розвідані запаси — 1200-1500 млрд. т., а придатні для промислового освоєння 1000 млн. т. При сучасному рівні видобутку (4 млрд. т/рік) промислові запаси можуть забезпечити потреби людства на 250 років, а загально-геологічні запаси, навіть при зростанні видобутку — не менше ніж на 1000 років.

У перспективі за допомогою методів підземної газифікації і гідрогенізації можливе повніше використання запасів навіть низькосортного вугілля.

Оцінка світових розвіданих запасів паливних корисних копалин, млн. т. у. п.

Регіон

Нафта

Газ

Вугілля

Північна Америка

6 650

15 080

201 400

Латинська Америка

18 321

6 920

4 542

Західна Європа

4 340

6 678

74 200

Східна Європа і Росія

15 607

55 393

352 329

Африка

10 721

7 407

56 785

Близький Схід

76 270

32 421

00

Азія і Океанія

3 800

7 528

67 385

Усього

135 709

131 427

757 141

 

Основні поклади нафтогазової сировини, на відміну від вугілля, зосереджені у країнах, що розвиваються, особливо у районі Перської затоки і Карибського моря. Із 137 млрд. т. запасів нафти (початок 1990-х років) 90,5 млрд. т. знаходяться на Близькому і Середньому Сході (Саудівська Аравія — 35,5 млрд. т., Ірак — 13,5, Кувейт — 13,1, Іран — 12,8, ОАЕ — 12,3), близько 20 млрд. т. у Латинській Америці (Венесуела — 8,5, Мексика — 7,4). Значні запаси нафти є також у Росії — 7 млрд. т., США — 3,5, Китаї — 3,3, Лівії — 3,0, Норвегії — 1,0.

Родовища газу розташовані у тих самих районах, що й нафта, але співвідношення запасів нафти і газу у різних басейнах різне. Перше місце за ресурсами газу займає Росія, далі йдуть США, Канада, країни Перської затоки. У слаборозвинених країнах використовується мало природного газу, тому його пошуки велися тут менш інтенсивно, ніж нафти, і в майбутньому тут можуть бути відкриті нові великі родовища газу. Але навіть при найоптимістичніших прогнозах при сучасних темпах видобутку запаси нафти і газу будуть використані ще у XXI ст. Це сприяє інтенсивній розвідці інших джерел нафтогазової сировини, зокрема бітумінозних пісків і сланців.

Поклади лише одного родовища бітумінозних пісків Тар-Сенд у Канадській провінції Альберта (площа 75 000 км2, потужність товщ до 60 м.) більші від запасів нафти у Саудівській Аравії. На цьому родовищі вже ведеться промисловий видобуток, який щорічно становить близько 1 млн. т. Схожі родовища розвідані у Венесуелі (Орінокське) і Росії (Оленьокське).

Ще багатші запаси органічної сировини зосереджені у бітумінозних сланцях, які зустрічаються практично повсюдно. Але технологія вилучення із них рідких вуглеводнів недосконала, а через низький вміст органіки (4-24%) вимагає величезних масштабів гірничих розробок. У значних обсягах використовуються сланці лише в Естонії, але вони містять майже 32% нафтопродуктів.

Торф, який раніше видобували на паливо, тепер все ширше застосовують як органічне добриво і цінну комплексну сировину для промисловості. У земній корі в значній кількості зустрічаються лише алюміній (7,45% її маси), залізо (4,20%), магній (2,35%), титан (0,61%), марганець та деякі лужні метали.

Різноманітні залізні руди приурочені переважно до давніх платформ. Уже переважно вичерпані найбагатші родовища магматичного походження, які приурочені до виходів твердих кристалічних порід. Основна частина ресурсів заліза знаходиться в родовищах осадового походження, розташованих поблизу щитів. Найбільшими є родовища у районі Курської магнітної аномалії (Росія), Кривого Рогу (Україна), Лейк-Сьюпіріору і Лабрадорського прогину (США, Канада), Мінас-Жерайсу (Бразилія), Хамерслі (Австралія). Розвідані запаси залізних руд достатні для розвитку чорної металургії щонайменше на 100-150 років. Але вже зараз існують технології збагачення руд із незначним вмістом заліза (15-40%) — бідних залізистих кварцитів (таконітів) і латеритів. Коли врахувати, що багаті ресурси залізно-марганцевих конкрецій лежать на дні океану, людство довго не відчуватиме ніяких проблем із забезпеченням цим важливим конструкційним металом.

Марганець, який є дуже важливим компонентом підвищення якості сталі, також зустрічається досить часто. Але його родовищ, придатних для промислової розробки, не так вже й багато і зосереджені вони у кількох країнах, насамперед в Україні ( Нікопольський і Великотокмацький басейни), ПАР, Грузії, Австралії, Китаї, Індії і Габоні.

Алюміній, завдяки незначній масі, достатній міцності і великій електропровідності, застосовується і як конструкційний метал, і в електротехніці. Проте його широке використання можливе лише при потужній електроенергетичній базі, бо виплавка алюмінію за допомогою електролізу вимагає дуже багато електроенергії.

Алюміній міститься у різноманітних гірських породах: бокситах, алунітах, нефелінах, каолінах, але для отримання металу використовуються переважно боксити, у яких його вміст досягає 40-45% (в інших рудах він не перевищує 20%). Особливістю поширення бокситів є те, що вони приурочені до вологих тропіків, де поширені латеритні кори вивітрювання. Найбільші родовища знаходяться в Австралії (півострів Арнемленд), Гвінеї, Бразилії, Ямайці, Сурінамі. Відносно незначні запаси бокситів у помірних широтах утворилися у ті часи, коли тут був жаркий і вологий клімат.

Титан почали застосовувати пізніше, ніж алюміній, але зараз він практично незамінний в авіаційній промисловості. Видобувають його або з ільменітів, найбільші поклади яких знаходяться у Канаді, США, Норвегії і ПАР, або з рутилу, що концентрується у розсипних родовищах вздовж морських узбереж.

Із важких металів найбільш використовується мідь. Рентабельними вважаються розробки родовищ, у яких міститься лише 0,5% металу. Майже половина запасів міді приурочена до металогенічного поясу, що тягнеться вздовж Тихоокеанського узбережжя обох Америк (Канада, США, Мексика, Перу, Чилі). Значними ресурсами міді володіють також Конго і Замбія (мідний пояс Африки), Австралія, Казахстан, Росія, Польща. Поліметалічні руди свинцю і цинку сконцентровані в Австралії і Південній Америці, проте у невеликих кількостях зустрічаються у багатьох країнах світу. Унікальними є запаси нікелю на острові Нова Каледонія, крім того, поклади нікелевих руд є в Канаді, Росії, Австралії, на Кубі і Філіппінах.

Такі метали, як олово і вольфрам, часто зустрічаються разом і приурочені до двох металогенічних поясів — Тихоокеанського, що простягається з півночі Якутії до острова Ява, і Андського (Болівія і Перу). За запасами і видобутком золота й платини серед інших країн виділяється ПАР (тут є шахти, глибина яких досягає 4 км.). Значні ресурси цих металів є також в Росії, США, Канаді і Австралії.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua