Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 7. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СВІТУ

Життя людського суспільства, у тому числі його господарська діяльність, тісно пов'язане з навколишньою природою. Вона служить середовищем для життєдіяльності людини, забезпечує її ресурсами для виробництва і споживання. Навіть окремі етапи розвитку людства отримали назву тих природних матеріалів, які відігравали в той час провідну роль ("кам'яний", "бронзовий", "залізний" віки).

Залежність людини від природи призвела до виникнення теорії географічного детермінізму (від лат. — обмежую, визначаю), яка пояснює явища суспільного життя особливостями географічного положення і природних умов території, а географічне середовище розглядає як провідний визначальний фактор розвитку людства.

Останнім часом учені сходяться на думці, що довкілля треба розглядати не тільки як скарбницю природних ресурсів, а, насамперед, як середовище для проживання людей. Адже людина не тільки соціальна, але й біологічна істота і поза межами географічної оболонки жити не може.

У середині 70-х років у світі виникла енергетична та сировинна криза, внаслідок чого у кілька разів зросли ціни на енергоносії та корисні копалини. Розвинуті країни, які більшість сировини імпортували, змушені були переходити на енерго- та матеріалозберігаючі технології, активізувати дослідження в галузі комплексного використання природних і вторинних ресурсів.

Розширилися пошуки й оцінка як традиційних, так і нових видів природних ресурсів. У 80-ті роки щорічний приріст споживання природних ресурсів становив лише 0-2%, у середині 70-х років — 3-8%. З 1973 р. до середини 80-х років зменшилися витрати сировини на одиницю готової продукції: сталі — на 37%, алюмінію — на 21, олова — на 47, міді — на 28, вугілля — на 15, газу — на 22%. Знизилося споживання сировини на одиницю промислової продукції, насамперед у високорозвинених країнах, наприклад, в Японії — на 40%. Дещо меншими темпами зниження матеріаломісткості продукції триває і в наш час.

Варто сказати, що геологічна вивченість багатьох регіонів Землі, зокрема Африки, Латинської Америки, Азії, є незначною. Тут можливі відкриття великих родовищ найрізноманітніших корисних копалин. Недостатньо або малооціненими залишаються земельні, водні, лісові ресурси, що пояснюється відсутністю коштів у слаборозвинених країн на детальні дослідження свого природно-ресурсного потенціалу (ПРП). Немає повної інформації про природні ресурси країн із тоталітарними режимами (у т. ч. держав, що колись входили до соціалістичного табору) через закритість даних про запаси стратегічної сировини. Так, у колишньому Радянському Союзі не публікувались дані про запаси нафти, сірки, золота, урану та дуже багатьох кольорових металів.

Крім того, транснаціональні корпорації і відомства — монополісти, оцінюючи запаси природних ресурсів, часто не враховують можливостей їх комплексного використання. Тому недоцільно говорити про обмеженість ПРП нашої планети, а сировинна та енергетична криза 70-х років була викликана, у першу чергу, нераціональним використанням природних ресурсів і високою ресурсомісткістю економіки.

Сучасне господарство, особливо промисловість, базується, насамперед, на мінерально-сировинних ресурсах, тобто запасах корисних копалин, які поділяються на паливні, рудні (руди чорних і кольорових металів) і нерудні (хімічна і будівельна сировина).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua