Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 6. ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

9. Соціальна структура і зайнятість населення

Упродовж XX ст. у світі змінилася соціальна структура населення. Насамперед суттєво зменшилася частка підприємців. У середині XIX ст. в Англії вони становили понад 8%; у 70-х роках XX ст. у високорозвинених країнах — 1-4%. У розвинених країнах знизилася також кількість дрібних приватних власників (ремісників, селян), але у країнах, що розвиваються, їх частка все ж велика.

Зміцніла верхівка, що об'єднала економічну і політичну владу, але з'явилася і "державна еліта", що включає керівників націоналізованих і змішаних компаній. Важливу роль відіграють менеджери великих і середніх компаній. Виділяється "середня верства" — дрібні міські і сільські власники, більшість селянства, інтелігенція (наукова і технічна).

Зміни в соціальній структурі населення впливають і на формування професійної структури суспільства, тобто розподіл людей за характером трудової активності на самодіяльне і несамодіяльне. Вирішальний критерій цього розподілу — характер основного джерела засобів існування. За термінологією Міжнародної організації праці економічно активне населення об'єднує, крім тих, що працюють, також безробітних, тих, що шукають роботу, і військовослужбовців. Частина населення живе на доходи від вкладеного капіталу.

На чисельність і склад трудових ресурсів впливають демографічні фактори — загальна чисельність населення, його статевовіковий склад; важливу роль відіграють соціально-економічні чинники. У різних країнах величину трудових ресурсів визначають по-різному, відповідно до юридично встановлених меж робочого (працездатного) віку, найчастіше визначеного термінами шкільного навчання і пенсійним віком. У більшості країн нижньою межею працездатного віку вважається вік у 14-16 років (в Україні — 16 років); верхня межа визначається середньою тривалістю життя — для більшості країн світу встановлена в 60-65 років. У ряді країн Африки Азії вік виходу на пенсію визначений у 50 р., у розвинених країнах з високими показниками тривалості життя (Данія, Швеція, Норвегія) — з 67 до 70 років. В Україні низький вік виходу на пенсію — для жінок він установлений у 55 р., для чоловіків — 60.

Крім населення у працездатному віці, до складу трудових ресурсів входять працюючі підлітки (до 15 років) і особи пенсійного віку, що становлять так звані додаткові трудові ресурси.

В економічно розвинених країнах Європи близько 90% працездатного населення зайнято в суспільному виробництві. На одного робітника в кранах Західної Європи припадає 1,6 утриманця, у Північній Америці — 1,5, в Австралії — 1,3, в Японії — 1,1. Головну частину утриманців держави становлять пенсіонери, інваліди, учні дитячих будинків, мешканці будинків престарілих.

Основна частина економічно активного населення у розвинених країнах зайнята у промисловості і будівництві, поступово зменшується (до 5-10%) частка зайнятих у сільському господарстві. Лише у країнах Південної Європи сільське господарство відіграє помітну роль — у ньому зайнято від 15% (Італія) до 40 % (Греція) працюючих. У США в сільському господарстві працює близько 2% усіх зайнятих. До кінця XX ст. характерне збільшення частки населення, зайнятого у сфері послуг (торгівля, комунально-побутові послуги, пасажирський транспорт, обслуговування туристів). Спочатку цей процес охопив США, Великобританію, Францію, Німеччину, Бельгію, Швецію, потім поширився у Іспанії, Греції, в деяких країнах Африки (Єгипет, Марокко, ПАР), Азії (Японія, Таїланд, Індонезія).

 

Зайнятість населення працездатного віку (середньорічні темпи зростання), %

Країна

Зростання чисельності населення працездатного віку

Зростання зайнятості

1960-1973

1974-1995

1960-1973

1974-1995

США

1,7

ІД

2,0

1,8

Японія

1,7

0,7

1,3

0,9

Франція

1,1

0,7

0,7

0,2

Німеччина

0,4

1,6

0,3

1,2

Великобританія

0,2

0,3

0,3

0,1

Іспанія

0,8

1,0

0,8

-0,3

Норвегія

0,7

0,6

0,7

1,0

Швеція

0,5

0,3

0,5

0,1

Австралія

2,2

1,6

2,4

1,6

Соціальна структура країн, що розвиваються, характеризується переважанням селян над робітниками. Особливо це стосується африканських країн, де в більшості панують родоплемінні відносини або патріархальні форми ведення сільського господарства.

Динаміка зайнятості населення за професіями у США, %

Професія

Частка у загальній зайнятості, %

Середньорічні темпи зростання, %

1984

1991

1984-1901

Спеціалісти, техніки і робітники суміжних професій

15,7

17,0

1,2

Адміністративні і працівники управління

11,0

12,6

2,2

Контор, службовці і робітники суміжних професій

15,9

15,7

-0,2

Робітники торговельних підприємств

12,0

11,9

-0,1

Робітники сфери обслуговування

13,5

13,7

0,2

Сільськогосподарські робітники

3,4

3,0

-2,1

Виробничі, транспортні і малокваліфіковані робітники

28,5

26,0

-1,3

Усього

100,0

100,0

У 60-х роках XX ст. почався ріст безробіття в країнах Західної Європи (у 1992 р. рівень безробіття становив 6-11|%), Латинської Америки, ряді країн Азії і Африки. Характер безробіття в розвинених країнах суттєво відрізняється від цього явища у країнах, що розвиваються.

Основним фактором, що спричиняє безробіття, стала структурна зміна індустріального виробництва, кризовий стан деяких застарілих галузей промисловості (зокрема, чорної металургії), інтенсивний процес концентрації виробництва, впровадження нових технологій, роботизація. Значною мірою на формування трудових ресурсів та на їх використання в розвинених країнах впливають міграційні потоки з країн Азії, Африки, Латинської Америки.

Для сучасних демографічних процесів характерне нове явище — неповна зайнятість працездатного населення. Наприклад, у містах Африки найвищі показники у світі щодо неповної зайнятості: 25% робітників працюють повний робочий день. Існують відмінності у зайнятості чоловіків і жінок в галузях господарства. Чоловіча праця в розвинених країнах застосовується у сферах промисловості, а жіноча — у сфері послуг.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua