Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

 

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Тема 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ ЯК НАУКА

1. Об'єкт, предмет і зміст СЕГ

Кожна наука, в т. ч. і соціально-економічна географія, має свій загальний і конкретні об'єкти, а також предмет дослідження. Багато учених вважає, що об'єкт науки — поняття ширше і фундаментальніше, ніж її предмет. Проте існує думка, що предмет науки включає в себе її об'єкт, аспект і навіть методи дослідження. Проте більшість сходиться на тому, що об'єктом науки є певний фрагмент (частина) реальності — матеріальної чи духовної, на який звернена її увага і який опосередкований системою понять і категорій, а також методами дослідження.

У соціально-економічній географії (СЕГ) виділяють загальний і конкретні об'єкти дослідження. Загальним об'єктом тепер вважається людське суспільство в цілому чи його окремі великі частини — населення (народонаселення), господарство (як єдність виробничої сфери і сфери послуг), соціальна сфера тощо. В радянський час до великих частин суспільства, його складових, відносили продуктивні сили (люди, засоби виробництва — знаряддя і предмети праці) і виробничі відносини (стосунки людей між собою в процесі виробництва). Нині такий внутрішній поділ суспільства вже застарів того сформульовано ще на початку XIX ст.), хоч, коли відкинути ідеологічну марксистську начинку (про те, що існує закон відповідності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил; при його порушенні виникає соціальна революція), він з певним припущенням і поправками може мати права громадянства.

Однак не тільки СЕГ вивчає суспільство в цілому і його складові частини. Воно є об'єктом суспільствознавства, філософії, історії, а окремі частини, наприклад господарство, досліджуються політекономією чи загалом економічною наукою, населення — демографією, соціальна сфера — соціологією тощо. Тому кожна наука досліджує певну сторону об'єкта — його властивості (риси), відношення, процеси. Та сторона об'єкта, дослідженню якої приділяється основна увага науки, називається її предметом.

Предметом СЕГ є геопросторова (територіальна) організація суспільства чи його окремих частин — населення, виробничої і соціальної тер, продуктивних сил чи виробничих відносин.

Рис геопросторовості (територіальності), як мінімум, чотири:

1) взаєморозташування (взаєморозміщення) об'єктів у двовимірному просторі земної поверхні. Воно існує між двома пороговими масштабами: а) загально-земним (глобальним); б) "точковим", вираженим рівнем окремого підприємства (закладу) чи населеного пункту. Усі просторові відношення явищ і процесів між двома названими масштабами характеризуються географічністю. Розміщення вище першого масштабу — це вже космічне розташування. Воно не належить до сфери географії. Так само внутрішня просторова організація підприємства (взаєморозташування цехів і дільниць) не є завданням географічної науки. Важливою рисою геопросторовості є взаємозв'язаність об'єктів із природним довкіллям земної поверхні;

2) наявність просторових зв'язків між розташованими у межах земної поверхні об'єктами, що виражаються: а) наявністю ліній зв'язку (транспортних та інших ліній комунікації); б) переміщенням речовини, енергії та інформації (у першу чергу людей — носіїв усіх цих "субстанції");

3) існування територіальних суспільних утворень (формувань, поєднань, систем, структур).

4) Найчастіше ці територіальні утворення є конкретними об'єктами суспільно-географічних досліджень. Прикладами можуть бути економічний район, господарський вузол, територіальний агропромисловий комплекс, територіальна система розселення та ін.;

5) функціонування територіальних утворень в часі, що полягає в регульованій (в т.ч. саморегульованій) зміні їх станів внаслідок взаємодії з довкіллям (природним і суспільним) для досягнення завчасно передбачених цілей. Наприклад, агропромисловий комплекс певної території має головною метою виробництво продовольчих продуктів (товарів). Виходячи з цього і взаємодіючи з іншими комплексами та природним довкіллям, він функціонує як регульована територіальна система, де кожна ланка (галузі, виробництва, підприємства) і комплекс в цілому змінюють свій стан упродовж року. Регулювання здійснюється шляхом переробки складовими частинами комплексу чи спеціальними управлінськими органами інформації про стан комплексу, відповідності його параметрів до мети функціонування.

Конкретними об'єктами дослідження є форми геопросторової (територіальної) організації суспільства в цілому чи його складових частин. Класичними формами геопросторової організації суспільства є суспільно-географічний район і держава (країна). Існують різні просторові рівні і види таких форм.

На світовому рівні головною формою геопросторової організації суспільства є держава (країна). Вона є нульовою точкою відліку в загальній сукупності форм політичної організації. Можна говорити і про наддержавні форми — політичні, в т.ч. і військово-політичні, блоки і групи держав (НАТО — блок країн Західної Європи і Північної Америки). Граничною формою є світова співдружність держав — Організація Об'єднаних Націй. Головною формою господарсько-економічної організації є національне господарство (національний комплекс). Існують і наднаціонально-господарські (економічні блоки держав, наприклад, Європейський Союз) і гранична (світове господарство) форми.

На загальнодержавному рівні головними геопросторовими формами є зона і район. їх можна об'єднати одним терміном — регіон. Найчастіше вивчають економічні зони і райони, які є підсистемами національного комплексу. Але виділяються також регіональні системи розселення, демогеографічні райони, етногеографічні регіони (у географії населення країни), промислові зони і райони (у географії промисловості країни), сільськогосподарські і агропромислові зони і райони (у географії сільського господарства і агропромислового комплексу країни), транспортні райони (у географії транспорту країни), рекреаційні зони і райони (у рекреаційній географії країни) тощо.

Нарешті, існує велика кількість первинних форм геопросторової організації суспільства і його частин. Граничними серед них, наприклад, у господарстві є підприємство (заклад). їх поєднання (зосередження, блок, асоціація) на порівняно невеликій території призводить до виникнення таких первинних форм: пунктів, центрів, кущів, вузлів. Найчастіше виділяють і досліджують первинні форми у економічній сфері: господарські пункти, центри, вузли і кущі. Економічним пунктом вважається зосередження у певній точці земної поверхні окремого підприємства виробничої сфери (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт) чи закладу сфери послуг (освіта, охорона здоров'я, культура тощо). Економічний центр — це зосередження в одному місці (населений пункт) декількох підприємств чи закладів, незалежно чи пов'язані вони між собою, чи ні. Економічний кущ — зосередження у кількох поблизьких поселеннях підприємств (закладів) однієї чи кількох сфер (найчастіше взаємопов'язаних). Нарешті, економічний вузол — це зосередження на компактній території великої кількості, в т. ч. великих за розмірами, підприємств і закладів. Як правило, економічний вузол має чітко виражене функціональне ядро. Ним є найбільший економічний центр вузла.

Первинні форми у геопросторовій організації населення — населений пункт (хутір, село, містечко, місто), елементарна система розселення, міська агломерація.

Між первинними і регіональними існує ряд перехідних форм. їх називають локальними. Прикладом може бути система розселення адміністративного району, внутрішньо обласний (окружний) господарський комплекс, локальний агропромисловий комплекс (завод плюс його компактна сировинна зона).

Форми геопросторової організації суспільства можуть бути інтегральними і компонентними. Інтегральна форма охоплює усі складові частини суспільства — населення, виробничу сферу і сферу послуг, екологічну та природо ресурсну сфери. Взаємодія і узгодженість між ними у процесі розвитку і функціонування дає змогу трактувати кожну геопросторову форму як територіальний комплекс. Наприклад, обласний регіон України включає в себе народонаселення території області (як виробник продукції і послуг, їх споживач), господарство області (як взаємозв'язану сукупність виробничої сфери і сфери послуг), її природоресурсний потенціал, виробничу, соціальну та інституціональну інфраструктури тощо. Між цими компонентами встановлюється тісний взаємозв'язок і взаємозумовленість, певна пропорційність і взаємопристосування.

Коли говоримо про компонентні форми геопросторової організації суспільства, то маємо на увазі різні форми певної сфери — господарської, соціальної, демографічної і т.д. Наприклад, елементарна чи регіональна система розселення, промисловий вузол або район, сільськогосподарська зона і т.д. — усе це форми територіальної організації окремих сфер суспільства — відповідно народонаселення, промислової і аграрної.

Зміст СЕГ — це сукупність чи система її наукових ідей та гіпотез, понять і категорій, понятійно-термінологічних систем (ПТС), принципів, законів і закономірностей,теорій і концепцій тощо, які адекватно відображають об'єкт і предмет дослідження.

Зміст СЕГ перебуває у постійній зміні і розвитку. Виникають нові ідеї, ставляться нові проблеми, пов'язані з саморозвитком науки, охопленням нею нових предметних областей, впровадженням нових методів тощо. При високому рівні науки вона систематизує свої знання, переоцінює попередні підходи і надбання, посилено розвиває теорію. Наприклад, в радянський період надбанням СЕГ вважалась теорія територіальних виробничих комплексів. Але вже тоді (принаймні у 70-80-х роках) виявились її слабкі сторони — ігнорування соціальної сфери. Згодом виникло поняття територіального соціально-економічного комплексу (ТСЕК), активізувались дослідження у сфері соціальної географії. Але ці дослідження сковували більшовицька ідеологія, філософські марксистські догми, тобто досліджувалися переважно форми геопросторової організації виробничої сфери, а тому зміст СЕГ (тоді економічної географії) був значно вужчий, ніж тепер.

Зрозуміло, що зміст СЕГ становлять усі знання про конкретні форми територіальної організації суспільства: райони, зони, держави, їх інтеграції, про світове господарство, особливості його просторово-часової структури, форми геопросторового зосередження елементів, про глобальні економічні, соціальні, політичні, культурні та інші зв'язки і проблеми.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua