Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 14. АВСТРАЛІЯ

 

Площа — 7,7 млн. км2.

Населення — 18,0 млн. осіб (середина 2000 р.).

Столиця — Канберра (310 тис. осіб).

У Австралія — держава, яка займає весь материк, що є найменшим у світі. Він розташований у Південній півкулі.

Материк у XVII ст. відкрили європейці. Назва "Австралія" походить від латинського слова "аустраліс" — "південний".

Австралія знаходиться на стику двох океанів: її північні і східні береги омивають води Тихого океану, західні і південні — Індійського. На північному сході узбережжя Австралії знаходиться унікальне творіння природи — Великий Бар'єрний риф, що займає територію 200 тис. км2. Протяжність Австралії із півночі на південь близько 3200 км., із заходу на схід — близько 4100 км.

Країна віддалена від інших континентів: на 3,5 тис. км. — від країн Південно-Східної Азії, на 11-15 тис. км. — від Америки і більше ніж на 21 тис. км. — від метрополії (Великобританії).

Австралія входить до Британської Співдружності. Під управлінням Австралії перебувають дрібні острови, що примикають до материка: Кенгуру, Фліндерс, Кінг, а також віддалені від нього на тисячі кілометрів — Кокосові, Різдва, Норфолк, Картьє, Херд та ін. За територією Австралія як країна займає шосте місце у світі.

Формально главою держави є британська королева, а при її відсутності — генерал-губернатор, який призначається за рекомендацією австралійського уряду. Останніми десятиріччями цю посаду займають виключно громадяни Австралії. Фактичним керівником виконавчої влади є прем'єр-міністр — лідер партії або коаліції партій, що перемогли на загальних парламентських виборах.

До складу Австралійської федерації входять шість штатів: Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія і Тасманія, а також дві окремі території: Північна територія і Австралійська столична територія.

Австралія є країною парламентської демократії. Законодавча влада на федеральному рівні належить парламентові, що складається з сенату і палати представників, котрі обираються прямим голосуванням. Участь у виборах і голосуванні у федеральний парламент та парламенти штатів є обов'язковою для всіх австралійців. В основі правової системи Австралії лежить прецедентне право Англії. Багато австралійських законів ідентичні актам Британського парламенту. Застосування права в основному знаходиться у руках штатів, кожен з яких має Верховний суд і систему нижчих судів. Головні політичні партії: Австралійська лейбористська партія, Ліберальна партія Австралії.

Природні умови та ресурси. Територія Австралії — слабо розчленована і переважно рівнинна. В цілому Австралія є компактним масивом суходолу і нагадує гігантське плато (середні висоти 300 м. над рівнем моря), площина якого увігнута в центральній частині і припіднята на окраїнах. Гори займають незначну площу — 5%. Вони простягаються вздовж східного узбережжя Австралії, а Великий Вододільний хребет — від північного мису Йорк аж до Бассової протоки на півдні. Найвищими є Австралійські Альпи, кілька вершин яких перевищують 2000 м. над рівнем моря (гора Косцюшка, наприклад, 2228 м.).

Західну територію країни займає Західне плато із невисокими горами Макдоннелл і Масгрейв, вершини яких досягають 800-1500 м. над рівнем моря. Північніше лежать пустелі: Велика піщана та кам'яниста Гібсона; південніше — Велика пустеля Вікторія.

Значну частину Австралії займають рівнини, складені осадовими породами. Найбільшою є Центральна рівнина, частина якої навколо безстічного озера Ейр лежить на 12-16 м. нижче від рівня моря. Це найпосушливіший район Австралії. На півдні розташована рівнина Налларбор, відома карстовими формами рельєфу.

Для більшості території країни характерний субтропічний клімат. Лише на крайній півночі, особливо вздовж узбережжя, переважає тропічний клімат. Крайній південь і більшу частину острова Тасманія займає зона помірного клімату. Австралія — найпосушливіший континент світу. Лише на третині материка випадає більше 500 мм. опадів на рік. Майже 40% території — пустелі. Середня температура найхолоднішого місяця року (липень) + 12°...+28°С і найгарячішого (січень) +20°...+30°С. Найсприятливішими для життєдіяльності людини є умови на південному сході і південному заході, де клімат наближений до середземноморського. Більша частина країни непридатна для сільськогосподарського освоєння: часті посухи є найбільшим лихом для економіки. 60% території — це безстічні райони. Найбільшою річкою є Муррей. Вона досить повноводна, а в нижній течії — судноплавна. Помітними на географічній карті Австралії є річки, що стікають зі східних схилів Великого Вододільного хребта, але вони хоч і повноводні, зате невеликі за розмірами. Більшість річок, що беруть початок на західних схилах Великого Вододільного хребта та у внутрішній частині Австралії, у сухий сезон повністю пересихають. Такі ріки ще називають криками. Порятунком для жителів Австралії є підземні води, що залягають на глибині від 20 до 2000 м. і займають, за деякими підрахунками, площу 2,5 млн. км2. Вони використовуються для зрошення з допомогою артезіанських джерел.

Ґрунти Австралії досить різноманітні, однак загальна площа родючих земель, особливо розташованих у достатньо зволожених областях, незначна. Придатними для землекористування є лише 77 млн. га. (10% території). За світовими стандартами ґрунти Австралії середньої або низької якості. Немає просторих площ багатих ґрунтів, як наприклад у США, де вони використовуються для вирощування пшениці, кукурудзи, бавовни. Ґрунти потребують удобрення, особливо фосфатами. Підзолисті ґрунти переважають на сході і південному заході країни. Досить родючими є червоно-бурі і коричневі ґрунти в степових районах. У пустелях і напівпустелях переважають малородючі сіроземи і сіро-коричневі ґрунти.

Рослинний світ дуже своєрідний. Майже три чверті представників флори — ендеміки, тобто ті, що проростають тільки в Австралії. Найпоширенішими породами є евкаліпти (більше 600 видів), акації (500 видів), архукарії. Мімоза в Австралії вважається національним символом.

Східні і південно-східні схили Великого Вододільного хребта вкриті густими лісами, які складаються із евкаліпту, деревоподібних папоротей, трав'яних дерев. Найбільш характерними для Австралії є світлі, що не дають тіні, ліси. На південному заході зустрічаються пляшкові дерева, що у період дощів накопичують у стовбурах запас питної води. Загалом же лісів на континенті мало. Вони займають трохи більше 4% території країни.

Геологічна ізоляція Австралії призвела до того, що більшість представників фауни теж ендеміки. Сумчасті тварини (125 видів), а також яйцекладні ссавці, стали своєрідним символом п'ятого континенту. Наприклад, кенгуру є емблемою країни. Із яйцекладних найхарактернішим є качконіс. Із вищих ссавців — дика собака дінго, яка є грізним хижаком для овець. Її вважають потомком домашніх собак, які прийшли сюди разом із людиною.

Серед птахів найвідомішим є австралійський страус (360 видів), один із найбільших птахів світу. У водах — чимало риб і черепах. Багато плазунів: змій, ящірок.

Австралія дуже багата на мінеральні ресурси. У західній частині країни переважають рудні поклади: залізо, нікель, поліметали, свинець, цинк, срібло, золото, марганець, мідь. Світове значення мають поклади бокситів, що залягають на півострові Кейп-Йорк та Північній території.

Серед паливно-енергетичних ресурсів найбільше значення мають поклади кам'яного вугілля (штати Новий Південний Уельс та Квінсленд). У штаті Квінсленд і на прибережному шельфі штату Вікторія видобувають нафту, але для власних потреб її не вистачає. У штаті Квінсленд є поклади природного газу. Австралія займає одне із перших місць у світі за розвіданими запасами урану.

Значними є рибні ресурси Австралії. У 1979 р. федеральний уряд встановив навколо континенту 370-кілометрову рибну зону та австралійську зовнішню територію. Тут є 2000 видів риб, але більшість із них непридатні до споживання — лише 10% відомих видів використовується в комерційних цілях. Свіжа морожена та консервована риба з Австралії продається на азіатському, європейському та північноамериканському ринках.

Населення. Сучасна етнічна структура населення Австралії вже не така однорідна, як у попередні десятиріччя, коли нащадки іммігрантів із Великобританії, Ірландії творили англоавстралійську націю і стали ядром населення країни (80%). Серед них існує кілька груп, кожна з яких має свої особливості. Наприклад, виходці із Шотландії відрізняються від виходців з Англії або з Ірландії. Хоча ці, переважно культурні відмінності, незначні, але вони помітні як у побуті, так і в традиціях, зокрема у віросповіданні.

Серед національних меншин Австралії своєю етнічною спільністю виділяються італійці — більше 1 млн. осіб (греки — понад 350 тис. осіб, євреї — близько 180 тис., поляки — понад 120 тис., українці — близько 40 тис. осіб). Особливо чисельною українська іміграція була в 1948-1950 pp. Наші земляки розселились по всій Австралії, але найбільші українські поселення є у передмістях Сіднея, Мельбурна та інших великих міст. Українці працюють у різних галузях економіки, створили власні малі та середні підприємства, доволі багаті кредитні спілки, популярними серед українців є громадська організація "Просвіта", Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ). В університетах Макварі в Сіднеї, Монаша в Мельбурні відкрито академічні центри українських студій.

Населення азіатського походження небагато. Найбільше китайців та індусів.

Перші європейці з'явилися біля берегів Австралії у XVII ст. У 1606 р. до північно-східного узбережжя Австралії доплив португалець Л. Торрес. Цього ж року голландець В. Янсзоон дістався до затоки Карпентарія. Однак остаточне відкриття східних берегів маловідомого континенту завершив знаменитий англійський мореплавець Джеймс Кук. Він проголосив відкриту ним нову землю — східну частину континенту — англійським володінням під назвою Новий Південний Уельс (1770 р.). Англійський парламент прийняв закон про створення на цій землі каторжних поселень. Каторжники поселилися тут у 1788 р., давши назву першому поселенню — Сідней. А з 1793 р. розпочалася епоха вільних поселенців з Англії. Та чисельність населення зростала дуже повільно. У 1800 р. сюди переїхало всього 5 тис. осіб. Тільки після проголошення в 1827 р. англійського суверенітету над усім континентом потік іммігрантів почав наростати, особливо у другій половині XIX ст., коли відкрили родовища золота. У 1861 р. тут проживало 1150 тис. осіб, а через п'ятдесят років — вже 3774 тис.

Залюднення Австралії супроводжувалося створенням нових колоній — Західна Австралія, Південна Австралія, Вікторія, Квінсленд.

У 1901 р. федеральний уряд розробив політику "білої Австралії", спрямовану на збереження англокельтського домінування. Цей крок був неефективним і дискримінаційним щодо інших народів, особливо "кольорового" корінного населення.

У 1900 р. всі колонії були об'єднані у федерацію — Австралійський Союз. З 1901 р. він здобув статус домініону, а колонії — права штатів. Створення Австралійського Союзу прискорило процес формування австралійської нації на основі етнічного зближення англійців, ірландців, шотландців, уельсців.

Після 1966 р. дискримінаційна політика "білої Австралії" була обмежена, а в 1973 р. офіційно заборонена, після чого щорічна імміграція неєвропейських народів, особливо з Азії, зросла.

Імміграційна політика вплинула на структуру релігійних конфесій. Усі переписи населення фіксували більшість християн (понад три чверті населення), зокрема англіканської і римо — католицької церков. Та наприкінці 1980-х років римо — католицьке населення перевищило англіканське. В середині 1990-х католики становили 26,1%, англіканці — 23,9%. Частка православних, мусульман та буддистів зросла у другій половині 1980-х років (в середині 1990-х вони становили 23%), але сюди віднесені й інші конфесійні громади.

Основну частину населення (67%) становлять особи у віці від 15 до 64 років, 21,0% припадає на дітей і 12% — на людей похилого віку (понад 65 років). Економічно активними є майже 70% жителів працездатного віку (2000).

У зв'язку з високою інтенсифікацією праці в країні загострюється проблема зайнятості населення, особливо серед некваліфікованих працівників. Безробіття становить 6,9% (1999 р.).

Загальна тривалість життя австралійців досить висока. Для чоловіків — 75,5 роки, для жінок — 81 рік.

Загальна чисельність аборигенів і островитян дещо зросла і на початку дев'яностих років досягла 230 тис., або 1,5% усього населення. (До приходу європейців їх тут проживало понад 300 тис.).

У кількісному відношенні найбільше аборигенів збереглося у Квінсленді, Новому Південному Уельсі, Західній Австралії та північних територіях. До 1960-х років корінне населення визначалось як сільське, в той же час як біле — міське. В Аутбеку незначна кількість місцевого населення все ще веде племенний спосіб життя і намагається зберігати давні звичаї.

Незважаючи на величезні території, більше 85% населення проживає у містах. Австралія є однією з найбільш урбанізованих країн світу. У п'яти головних містах (Сідней — 3,8 млн. осіб, Мельбурн — 2,2 млн., Брісбен — 1,5 млн., Перт — 1,3 млн., Аделаїда — 1,1 млн. осіб) проживає понад 55% населення. Порівняно із європейськими міста Австралії дуже молоді. Найстаріші із них мають близько 200 років. Більшість їх розташована на узбережжі, у місцях висадки європейських переселенців, за винятком столиці країни Канберри, заснованої у 1913 р.

Сільське населення малочисельне. Це пояснюється своєрідною формою господарювання — наявністю високопродуктивних, переважно тваринницьких, ферм, які не потребують великої кількості працівників. Найбільша зосередженість сільського населення на південно-східному узбережжі і на рівнинах Ріверайна, де вирощують овочі і фрукти, займаються молочним тваринництвом.

Середня щільність населення Австралії в 2000 р. становила 2,4 особи/ км2. У світі цей показник є нижчим лише у Лівії, Мавританії, Монголії і Ботсвані.

Величезні площі Центральної Австралії на багато сотень кілометрів не мають жодних поселень. Це пустельні або напівпустельні території.

Загальний розвиток господарства. За Австралією утвердилася репутація багатої малонаселеної країни, що володіє величезними природними ресурсами.

Упродовж перших ста років європейського поселення визначальним для економіки Австралії був експорт вовни, тому імідж цій країні "несли вівці на своїх спинах". Пізніше додались більш складні стереотипи, створені за рахунок виробництва пшениці, яловичини, баранини, молочних продуктів.

Після Другої світової війни місцевий уряд взяв курс на прискорення росту населення і розширення індустріальної бази економіки. Для економічного росту важливе значення мали імміграція і імпорт іноземних капіталів, технологій, а також вітчизняна митна політика, спрямовувала на захист місцевих виробників промислової продукції.

Як наслідок, у 50-60-х роках зросла чисельність населення і зріс промисловий потенціал країни. У наступні десятиріччя темпи приросту валового внутрішнього продукту дещо знизилися і наприкінці сімдесятих років опустилися до найнижчого рівня — 2,4%.

Сьогодні Австралія — індустріально-аграрна високорозвинена країна. У світі вона і надалі є основним постачальником мінеральної сировини (залізна руда, кам'яне вугілля, боксити, поліметалеві руди, коштовне каміння), продовольства (пшениця, м'ясо, молочні продукти), вовни. Водночас важливе місце в економіці країни займає промисловість. У цій галузі зайнято близько 26% працездатного населення, в сільському господарстві — 5%, в сфері послуг — 69%.

Галузева структура економіки Австралії має свої особливості. Питома вага сільського господарства (1998) у ВНП країни становила 3%, промисловості — 26,3%, сфери послуг — 71%. Проте відносно невисока питома вага галузей матеріального виробництва не означає, що вони не розвиваються. Навпаки, абсолютний обсяг виробництва останнім часом невпинно зростає.

Промисловість. В економіці Австралії важливе місце посідає гірничо-видобувна промисловість. Інтенсивний розвиток цієї галузі розпочався досить пізно, лише у 60-ті роки XX ст. Певним поштовхом для розвитку гірничо-видобувної промисловості Австралії стали американські інвестиції. Саме вони забезпечили Австралії важливі позиції на світовому ринку бокситів, залізної руди, марганцю, урану, титанових руд. В останнє десятиріччя в країні зріс видобуток кам'яного вугілля, алмазів.

Промислове значення має видобуток золота — щорічно понад 300 т. (13% світового видобутку). Головним районом його видобутку є Західна Австралія, Північна Територія і Квінсленд.

До кінця 60-х років вважалось, що в Австралії немає запасів природних алмазів. Сьогодні вона забезпечує 30% світового виробництва алмазів, а за їх вартістю займає шосте місце у світі. Основне родовище алмазів знаходиться у північно-східній частині Західної Австралії — в басейні Арджайл. Згідно з оцінками, достовірні запаси алмазних руд перевищують 60 млн. т. За видобутком алмазів Австралія вийшла на одне із перших місць у світі, залишивши позаду такі традиційні країни — виробники природних алмазів як Конго, Ботсвану, ПАР.

Серед самоцвітів світове значення мають білі та унікальні чорні опали, сапфіри й топази. У 1979 р. відкрито значні поклади діамантів (Західна Австралія). їх видобуток у 1998 р. становив 40,8 млн. каратів (33% світового видобутку).

Серед енергомістких ресурсів найбільший видобуток припадає на кам'яне і буре вугілля. Його достовірні запаси перевищують 600 млрд. т. Більшість родовищ вугілля розміщені на сході континенту — у штатах Новий Південний Уельс і Квінсленд. Невеликий обсяг вугілля видобувається на острові Тасманія. Причому видобуток здійснюється переважно відкритим способом. У 1997 р. він становив 207 млн. т. кам'яного і 72 млн. т. бурого вугілля, що забезпечило Австралії відповідно п'яте і четверте місця у світі. Вугільна промисловість має великі перспективи розвитку. За підрахунками спеціалістів, при існуючих темпах видобутку вугілля вистачить ще на три з половиною століття. Близько половини видобутого вугілля, в основному коксівного, експортується.

Нафтовидобувна промисловість Австралії є відносно молодою галуззю. Вона розвивається на прикордонні штатів Південна Австралія і Квінсленд, на континентальному шельфі біля берегів Західної Австралії і в Бассовій протоці. У Новому Південному Уельсі зосереджені значні запаси нафтоносних сланців. Цим видом палива Австралія задовольняє 2/3 своїх потреб. В 1997 р. видобуто 20 млн. т. нафти.

Родовища природного газу зосереджені в основних районах видобутку нафти. На континентальному шельфі, біля берегів Західної Австралії, функціонує одне із найбільших родовищ Австралії — Ранкін. Щорічно видобувається до 30 млрд. м3 природного газу. Природний газ частково експортується, зокрема в Японію.

В Австралії розміщені величезні запаси уранових руд. В 1998 р. видобуто 5 тис. т. урану, що складає 14% світового видобутку.

Енергетика. Австралія щорічно продукує значну кількість електроенергії. Наприклад, у 1995 р. було вироблено 173 млрд. кВт/год., що в розрахунку на одного жителя становить майже 10 тис. кВт/год., більше, ніж у багатьох розвинених країнах світу.

Переважну більшість енергії виробляють теплові електростанції (майже 90%), використовуючи при цьому буре вугілля. Найпотужнішими тепловими станціями є Ераринг (2640 МВт.), Ліддел (2000 МВт.) (Новий Південний Уельс), Лой-Янґ (2000 МВт.) (Вікторія) та ін.

В Австралії, незважаючи на обмежену кількість водних ресурсів, діють досить потужні гідроелектростанції. Вони виробляють приблизно 10% електроенергії. Відомим є каскад гідроспоруд у Снігових горах. Він включає сім електростанцій загальною потужністю майже 3,8 тис. МВт., 16 великих запруд, близько 150 км. тунелів і 8 км. акведуків. Крім виробництва електроенергії, гідроенергетичний комплекс забезпечує перекидання вод ріки Сніжної у басейн річок Муррей і Маррамбіджі, які використовуються для зрошення. Важливе значення для виробництва гідроенергії має також іригаційний комплекс Нового Південного Уельсу, Вікторії та гребля водоспадів Бердекіна у Квінсленді. Невеликі гідроелектростанції споруджено і на острові Тасманія.

Серед альтернативних джерел енергії перспективними є дешева енергія вітру, енергії припливів і відпливів, сонячна енергія.

Чорна металургія має необмежені можливості для свого розвитку. Цьому сприяють наявність високоякісних руд та значні запаси коксівного вугілля. Однак обсяги виплавки чавуну і сталі незначні. В 90-х роках вони не перевищували 6-7 млн. т., а прокату — 3 млн. т. щорічно.

Найбільшим підприємством чорної металургії є комбінат повного циклу, розташований в Порт-Кембла, що знаходиться на південь від Сіднея. Такого ж типу підприємства функціонують у Ньюкаслі та в Вайяллі у Південній Австралії.

Працюють два чавуноплавильних комбінати — у Куїнані і Вандоуї. Сталевий прокат виробляється в Ньюкаслі.

Продукуються також труби різного діаметра.

Кольорова металургія. За запасами свинцево-цинкових руд і бокситів (алюмінієві руди) Австралія відноситься до країн світу, що володіють найбільшими ресурсами, а за запасами мідних, нікелевих і олов'яних руд — до країн зі значними ресурсами. У 1998 р. видобуто 600 тис. т мідної руди (5,0% світового видобутку); 105 тис. т. нікелевих руд (9,5% світового видобутку) і 617 тис. т. свинцевих руд, що в 1998 р. склало 9,8% світового видобутку (друге місце у світі).

Найдавнішою галуззю кольорової металургії в Австралії є виробництво свинцю і цинку. Поряд із невеликими підприємствами функціонують великі — у Рісдоні (Тасманія), Ньюкаслі, Кокл-Крік (Новий Південний Уельс).

Алюмінієва промисловість пов'язана з двома стадіями переробки — отримання із бокситів глинозему, а відтак із глинозему — безпосередньо алюмінію. Найбільші заводи, що виробляють глинозем, знаходяться у Гладстоні (Квінсленд), Гоуві (Північна Територія), Куїнані, Піджаррі, Уейдж- рапі і Уорслі (Західна Австралія). Центри виробництва алюмінію тяжіють до джерел електроенергії. Найбільші заводи розміщені у Гладстоні, Портланді, Ньюкаслі, Белл-Беї (Тасманія), Каррі-Каррі (Новий Південний Уельс), Пойнт-Генрі (Вікторія). У 1998 р. видобуто 45 млн. т. бокситів (35,3% світового видобутку) і вироблено 1,6 млн. т. алюмінію (7,2% світового виробництва), займаючи відповідно перше і п'яте місця у світі.

Виплавка міді зосереджена переважно у районах видобутку мідної руди або в портових містах, з яких вона експортується. Найбільшим центром виробництва міді є завод у Порт-Кембла. У 1998 р. її виплавлено 280 тис. т.

Обробна промисловість в Австралії пов'язана із розташуванням і розвитком на континенті європейських поселень. В колоніальний період насамперед розвивалися ті галузі, які задовольняли місцевий попит на продукти харчування, тепло, одяг. До кінця Другої світової війни частка обробноїпромисловості у валовому внутрішньому продукті зросла до 28% і досягла піку (31%) в 1959-1960 рр. Наприкінці 70-х і на початку 80-х років у зв'язку із переміщенням промислових інтересів до азіатських країн, засиллям імпортних товарів та зростанням вартості робочої сили темпи розвитку обробної промисловості знизилися. Ця тенденція зберігалась і в 1990-ті роки. Частка обробної промисловості в 1995 р. склала 15%.

Провідними галузями обробної промисловості є машинобудування, хімічна, харчова і текстильна промисловість.

Серед галузей машинобудування перше місце за вартістю продукції, що випускається, і кількістю зайнятих займає автомобілебудування. В 1990-х роках щорічно вироблялось 250 тис. легкових і близько 20 тис. вантажних автомобілів. На їх виробництві зайнято 70 тис. робітників. Перші сучасні автомобільні підприємства було збудовано у післявоєнні роки компанією "Дженерал моторз-холден" біля Аделаїди, а пізніше — в 50-ті роки — в Мельбурні. Ці великі міста й стали основними центрами автомобільної промисловості. Нині в Австралії домінують японські і американські корпорації.

Однією із ефективних галузей машинобудування є виробництво сільськогосподарських машин. Виробляють різноманітні сільськогосподарські машини, обладнання для меліорації земель, харчової промисловості. Австралійські сільськогосподарські машини користуються попитом на світовому ринку. Контролюють галузь американські корпорації "Форд" та "Інтернешнл хорвестер".

Суднобудування — відносно нова галузь машинобудування Австралії, яка розпочала свою діяльність у роки Другої світової війни. Найбільші суднобудівні заводи та верфі розміщені поблизу Сіднея, Мельбурна, а також у Брісбені, Девенпорті, Ньюкаслі, Ваяллі.

Виробництво залізничних вагонів, локомотивів тяжіє до місць виплавки сталі — Ньюкасла, Вуллонгонґу, Літгоу, а також розміщається у Сіднеї, Мельбурні, Брісбені.

Основною галуззю хімічної промисловості Австралії є нафтохімія, підприємства якої зосереджені в передмісті Мельбурна, у Новому Південному Уельсі, а також у Квінсленді, в містах Куїнана (Західна Австралія), Порт-Станвак (Південна Австралія).

У містах Порт-Пірі, Порт-Кембла, Ньюкасл виробляють сірчану кислоту.

Австралія є значним виробником мінеральних добрив, суперфосфату і отрутохімікатів, що застосовуються у сільськогосподарському виробництві.

В Австралії виробляються пластмаси та синтетичні смоли. Галузь працює в основному на імпортній сировині.

Харчова промисловість базується на використанні власної сировини і у значній мірі орієнтується на експорт м'ясо переробної, зокрема м'ясоконсервної і цукрової продукції. М'ясо переробні підприємства тяжіють до портових міст західного і східного узбережжя. На північному узбережжі Квінсленда, в районі вирощування цукрової тростини, функціонує більше трьох десятків цукрових заводів, які виробляють близько 6 млн. т. цукру — сирцю, що становить 4,5% світового виробництва. За цим показником Австралія випередила Україну приблизно на 3 млн. т. Серед інших підприємств харчової промисловості розвинене виробництво молочних продуктів, які у значній кількості призначаються на експорт. Розвивається також мукомельна промисловість. Велику популярність в Австралії мають пивоваріння, виноробство.

Серед галузей легкої промисловості (швейна, шкіряна, взуттєва) найбільш розвинені текстильна. Її підприємства розміщені у всіх великих містах Австралії, але найбільше їх у Мельбурні і Сіднеї.

Сільське господарство Австралії, як і гірничо-видобувна промисловість, не лише повністю забезпечує основні потреби країни, але і направляє на зовнішній ринок близько трьох четвертих обсягу своєї продукції. Сільськогосподарські товари забезпечують від 40 до 50% усіх експортних доходів країни.

Австралія налічує понад 12% світової кількості овець (126 млн. голів, 1996 р.). Правда, за останніх п'ять років їх кількість зменшилась на 37 млн. голів. Все ж Австралія продовжує займати одне з перших місць у світі за кількістю овець. Вона також є найбільшим світовим виробником вовни, постачаючи на світовий ринок 30% її обсягу, а також зернових, м'яса, цукру, молочних продуктів та фруктів.

Сільське господарство Австралії розвивається у досить складних природних умовах. У сільськогосподарське користування включено всього 65% загальної площі континенту. Переважають бідні ґрунти, відчувається гостра нестача прісної води, дуже мало опадів. Трапляється, що посуха триває три і більше років підряд.

Провідною галуззю сільського господарства є пасовищне тваринництво м'ясного напрямку, зокрема вівчарство. Приблизно три чверті стада — це мериноси, які дають найбільш якісну вовну. Найбільша концентрація овець припадає на західні схили Східно-Австралійських гір, що займають територію від штату Новий Південний Уельс на півночі до штату Південна Австралія на півдні, а також край південно-західної частини материка та східну частину острова Тасманія. Понад 40% овець пасеться на захід від зони інтенсивного вівчарства, де місцеві фермери розводять також ВРХ і вирощують на зрошуваних землях пшеницю.

До зони екстенсивного пасовищного вівчарства належать засушливі райони центрального Квінсленду, Нового Південного Уельсу, схід Південної і Західної Австралії. Тут розводять сухостійні породи овець — мериноси. Найбільшою проблемою екстенсивного вирощування овець є забезпечення їх водою.

Вовну упродовж століть вивозили у Великобританію. Останніми роками провідним її покупцем стала Японія.

Скорочення стада овець призвело до зменшення виробництва баранини. Головним імпортером цієї продукції в останні десятиріччя є Японія та інші азіатські країни.

Австралія входить у десятку найбільших країн світу за кількістю ВРХ. У 1997 р. її нараховувалося більше 26 млн. голів. Території вирощування худоби досить обширні. Адже м'ясні породи ВРХ добре переносять спеку і вологий клімат. Тому стада ВРХ можна зустріти на значних територіях Австралії і навіть у її центральних районах. Однак головним районом розведення ВРХ вважається південь, зокрема південний схід, як основна сільськогосподарська зона Австралії.

Тваринництво молочного напрямку розвинене, головним чином, на узбережжі південно-східної частини континенту і на півночі острова Тасманія. У внутрішніх районах молочне тваринництво найбільш розвинене в зонах іригацій — в долині річки Гоулберн (Вікторія) і в області Ріверайна (Новий Південний Уельс). Серед інших галузей тваринництва традиційним стало птахівництво, що орієнтується на внутрішній ринок, а також конярство, яке має експортне спрямування. Австралійських скакунів продають у всі країни світу. В пустельних областях розводять верблюдів.

У рослинництві традиційною галуззю вважається зернове господарство. Під посівами зернових, технічних та кормових культур зайнято близько 3% використовуваного земельного фонду. Із цього більше половинизаймають посіви пшениці. Так званий "пшеничний пояс" займає смугу шириною до 300 км. від Брісбена у штаті Квінсленд до Південної Австралії. На пшеницю припадає майже дві п'ятих продукції рослинництва, понад 60% розораних земель. В 1999 р. вирощено 21,8 млн. т. пшениці, при середній врожайності 13-14 ц/га. Великим пшеничним штатом Австралії є Новий Південний Уельс, а також Південна Австралія, Вікторія, Західна Австралія і Квінсленд. За кількістю експортованої пшениці Австралія займає третє місце у світі, після США і Канади. Значними імпортерами цієї продукції є азіатсько-тихоокеанські країни. Серед інших зернових культур майже 20% збору і понад 50% експорту припадає на ячмінь. Важливе значення серед грубих зернових культур посідає овес (1,2 млн. т.). Перспективною культурою для Австралії є рис.

Важливою сільськогосподарською культурою вважається також цукрова тростина, яка вирощується на східному узбережжі Квінсленду і на північному сході Нового Південного Уельсу.

Важливими галузями землеробства є садівництво і овочівництво. В австралійських тропіках вирощують теплолюбні ананаси, манго, банани. На півдні і на південному сході австралійські сади славляться добрими врожаями цитрусових, персиків, абрикосів, черешень тощо.

На зрошуваних землях штатів Новий Уельс, Вікторія і Південна Австралія розвивається виноградарство. В 1997 р. вирощено майже один млн. т. винограду і вироблено 600 тис. т. вина.

Сільськогосподарське виробництво Австралії забезпечене надійною мережею заготівельних служб, сучасними об'єктами зберігання і переробки продукції.

Транспорт для Австралії має дуже важливе значення. Адже територіальна відокремленість від інших частин світу потребує сучасних засобів сполучення.

Експортно-імпортні зв'язки здійснюються виключно морським транспортом — переважно теплоходами іноземних компаній. Витрати на фрахт — одна із головних причин дефіциту платіжного балансу країни. Загальний тоннаж торговельного флоту становить майже 2,4 млн. брутто реєстрових тонн.

Більшість портів Австралії підпорядковані урядам штатів. Найбільшими портами за вантажооборотом є Дампір, Порт-Хедленд, Ньюкасл, Сідней, Гладстон, Хей-Пойнт, Порт-Кембла, Порт-Валкотт, Фрімантл, Вестернпорт, Брісбен.

Не втратив свого значення і залізничний транспорт, яким переважно відають федеральний уряд та уряди штатів. Протяжність залізниць 36 тис. км (1997). Найпродуктивніше використовуються залізниці для перевезення корисних копалин від місць видобутку до морських портів як на східному, так і на західному узбережжі.

Для внутрішніх вантажних і пасажирських перевезень найчастіше використовується автомобільний транспорт. Довжина автомобільних шляхів майже 850 тис. км., з них 300 тис. км. — сучасні дороги.

Пасажирські перевезення здійснюються переважно індивідуальним транспортом. За кількістю легкових автомобілів (приблизно 500 на тисячу жителів) Австралія займає одне із перших місць у світі. В країні нараховується 8,9 млн. легкових і 2,0 млн. вантажних автомобілів.

В Австралії особливе значення має авіатранспорт, який добре розвинений. В середині країни практично все населення і навіть великі ферми мають авіаційне сполучення із навколишніми містами. На міжнародних лініях перше місце за кількістю перевезень займає державна компанія "Куонтас". Регулярний зв'язок з Австралією мають американські, англійські, японські, французькі, німецькі та інші авіакомпанії.

За рівнем розвитку сфери послуг Австралія виділяється з-поміж інших країн світу. На її частку припадає 71% валового національного продукту, що є четвертим показником серед розвинених країн світу, після США, Франції, Великобританії. У сфері послуг найбільш розвиненими є освіта, фінанси, страхування, сфера комунікацій, законодавство, туризм.

Освіта. Уряди штатів і територій керують усіма аспектами освіти, крім університетського сектору. Федеральний уряд відповідальний за загальне фінансування вищої школи і надає додаткове фінансування штатам. Рівень освіченості високий, обов'язковим є навчання дітей з б до 15 років, але діти звичайно вчаться з 5 років. Три чверті дітей відвідують державні школи, решта — приватні, які контролюються державними органами освіти.

Утворення Австралійського Союзу створило умови для появи в 1909 р. національної валюти. Нею став австралійський фунт стерлінгів. У результаті грошової реформи 1966 р. австралійські фунти, шилінги і пенси були замінені на долари і центи, що значно спростило систему розрахунків. Австралійський долар нині — конвертована валюта.

Важливе місце в економіці країни займають фінанси з їх федеральним бюджетом. Найбільшу частку доходів бюджету становлять подоходні податки із населення (понад 50%) і акцизні збори (майже 14%). Найбільше коштів держава використовує на соціальне страхування і забезпечення населення (майже 28%), на субсидії штатам (19-20%), охорону здоров'я (приблизно 10%), державний апарат (7-8%) і оборону (майже 10%).

Основою банківських операцій є різні за формою власності банки, які характеризуються надзвичайно високим рівнем концентрації. На чотири провідних банки країни (державний банк "Комунуелф бенк оф Острейліа" і три приватні: "Веетлак Бенкінг корпорейшн", "Остреліа енд Нью-Зіланд бенкінг груп" і "Нешнл Остреліа бенк") припадає понад 90% вкладів і кредитів.

Досконалою в Австралії є кредитна система, яка складається із центрального банку, комерційних і ощадних банків та інших фінансово-кредитних закладів, де найголовнішими є страхові і фінансові компанії.

Охорона здоров'я країни теж добре розвинена. Висококваліфікованою є державна і приватна медицина. Достатнім є і рівень медичних досліджень.

У 1974 р. введено обов'язкове медичне страхування, яке забезпечується прямою сплатою пацієнтів, добровільним страхуванням та національною програмою медичної допомоги. Надаються державні субсидії пенсіонерам, хронічним хворим, інвалідам, сім'ям аборигенів.

Нововведенням в Австралії і Новій Зеландії є закріплення рівня зарплати та умов праці законодавчо. Середня тривалість життя австралійців — 75,5 року у чоловіків і 81,1 року — у жінок. Причиною смертності найчастіше є серцево-судинні хвороби та рак, а також дорожні випадки.

Туризм Австралії розвинений порівняно слабо. Причини цього — віддаленість від центрів формування основних туристичних потоків світу, якими є Європа і Америка. Водночас оригінальна природа — привабливі ландшафти узбережжя, коралові рифи, дикі пляжі, своєрідна фауна і флора (ендеміки), контрасти гірських територій сходу на фоні обпалених сонцем степів і пустель, а також високий рівень життя австралійців приваблюють туристів із далеких континентів. В 1998 р. країну відвідали 4,2 млн. іноземних туристів. Туристична індустрія забезпечує роботою 400 тис. громадян Австралії і приносить 5,7 млрд. доларів доходу.

Найбільше туристів прибуває із сусідньої Нової Зеландії (24%), Японії(10%). П'ятий континент відвідують американські туристи (17%) і туристи з Великобританії (12%).

Найатрактивнішими районами для туристів є Нова Південна Валія, яка славиться Сніжними горами, де проводяться міжнародні змагання із зимових видів спорту; Сідней, як найбільше місто Австралії, з добре розвиненим готельним господарством; Вікторія (із привабливими парками, ендемічною фауною і флорою, олімпійським стадіоном Мельбурна, збудованим у 1956 р., і мальовничими горами Дандепонг); Квінсленд (із найпривабливішим у світі Великим Бар'єрним рифом, що знаходиться на східному узбережжі штату, із незліченною кількістю скальних і коралових островів, не займаних людиною), а також Південна і Західна Австралія.

Австралія добре забезпечена сучасними готелями, мотелями. В них нараховується понад 420 тис. комфортабельних місць.

Охорона довкілля є важливою сферою діяльності федерального уряду і урядів штатів. Починаючи з 70-х років, австралійське законодавство вимагає включення положень про охорону довкілля у більшість проектів розвитку. Для збереження національних багатств створено федеральне агентство, яке працює у рамках програми ЮНЕСКО "Світова спадщина".

Однією з важливих проблем охорони довкілля є запобігання лісовим пожежам. Головною причиною їх виникнення є сухий клімат і висока насиченість олійними речовинами деревини і листя евкаліптів, які легко загоряються. Щорічно пожежі знищують більше лісів, ніж їх вирубується для господарських потреб. Важливим заходом запобігання пожеж є прокладання у лісових масивах "пожежних доріг — просік", що полегшує доступ до осередків можливих поражень вогнем.

Потребують охорони ендемічні види фауни і флори, наприклад, кенгуру, Ему (прототип африканського страуса), сумчастий ведмідь тощо.

Унікальна краса Великого Бар'єрного рифу вимагає створення морського заповідника. Охороні підлягають і пустелі Центральної частини Австралії, куди у пошуках корисних копалин все частіше проникає людина, озброєна найпотужнішими гірничо-видобувними механізмами і устаткуванням.

Загальнодержавною проблемою для Австралії є ерозія ґрунтів, на яку звернули увагу ще перші білі поселенці. Згодом виникла проблема засолення ґрунтів, особливо в зонах іригації. 90-ті роки проголошено десятирічкою "піклування про землю" і накреслено програму скоординованих дій з пропаганди нових культиваційних методів, інтенсивної посадки дерев, сучасних інженерних рішень та змін у продуктивних системах.

Зовнішньоекономічні зв'язки Австралії дуже специфічні. Будучи високорозвиненою країною, вона постачає на світовий ринок переважно мінеральну і сільськогосподарську сировину, як і країни третього світу.

Серед різних форм зовнішньоекономічних зв'язків найважливішою вважається зовнішня торгівля, яка розвивається в Австралії з кінця XIX ст.

Останнім часом на експорт припадає 70-80% валового національного продукту. Перше місце за вартістю посідає кам'яне вугілля, друге — пшениця, третє — вовна, а відтак — залізна руда.

Тваринництво забезпечує 40% усього експорту, але його переважає спільна частка видобувної та обробної промисловості: машини і устаткування, транспортні засоби, хімічні та нафтопродукти, сира нафта, газ, продовольство, напої. Частка Британії в австралійському експорті знизилася з 39% у 1950 р. до 5% на кінець 80-х років, частка Японії відповідно зросла з 4 до 34%. Імпорт з Британії знизився з 48% до 12%, а з Японії зріс з 8% до 20%.

Японія намагається ще більше зміцнити свої позиції в цьому регіоні. Третім торговим партнером залишається Нова Зеландія.

Частина експорту австралійських товарів (до 15%) направляється у країни Південно-Східної Азії і південно-західний регіон басейну Тихого океану, значення яких постійно зростає.

У минулому торговий баланс Австралії мав позитивне сальдо, тобто експорт перевищував імпорт. Погіршення умов торгівлі, недостатня конкурентоздатність деяких товарів, особливо обробної промисловості, призвели до того, що починаючи з 80-х років баланс став дефіцитним. У 1999 р. він становив 9,4 млрд. доларів США, при експорті продукції на суму 56,1 млрд. доларів і імпорті — 65,5 млрд. доларів США.

Територіальні відмінності. У зв'язку з різним рівнем економічного розвитку, викликаним величезними просторами, нерівномірністю заселення і рівнем господарського освоєння територій не існує єдиного економічного районування Австралії. Найбільш раціональним є виділення чотирьох районів: Південний Схід, Північний Схід, Західна і Центральна Австралія та Тасманія.

Південний Схід вважається індустріально-аграрним економічним районом, що включає Новий Південний Уельс, Вікторію і південний схід Південної Австралії, територію федеральної столиці. Цей район давно освоєний, густо заселений і найбільш економічно розвинений. Тут проживає дві третини населення. Район виробляє чотири п'ятих вартості промислової і понад три чверті сільськогосподарської продукції.

Район багатий на різноманітні енергетичні ресурси, зокрема кам'яне вугілля, нафту, залізну руду. Тут споруджена найбільша в країні гідроенергетична система у Сніжних горах.

На базі цих ресурсів розвиваються металургія, нафтохімія, машинобудування. Найбільшими промисловими центрами є Мельбурн, Сідней, Ньюкасл, Аделаїда.

У Південно-Східному районі розвивається багатогалузеве сільське господарство з розвиненим тваринництвом, інтенсивним землеробством. Тут знаходиться столиця країни — Канберра, яка є не лише адміністративним, але і великим науковим та культурним центром країни.

Північно-Східний район — другий за економічним значенням район Австралії. Він займає майже одну п'яту території країни і в основному збігається зі штатом Квінсленд, який розташований у тропічній зоні. Це район із найбільшими опадами і найменшими коливаннями температури упродовж року. Район має величезні запаси бокситів (родовище Уейпа), значні запаси кам'яного вугілля, поліметалів, урану. На північному заході відкрито великі родовища фосфоритів.

У районі розвиваються переробка бокситів, чорна металургія, здійснюється виплавка і рафінування міді, виготовляються концентрати цинку, виробляються мінеральні добрива.

Район славиться розвитком цукрової промисловості, яка базується на переробці цукрової тростини, а також молочним тваринництвом, займає перше місце в країні за поголів'ям ВРХ і коней, третє — за кількістю овець. Головною продовольчою культурою району є пшениця.

У Північно-Східному районі проживає найбільше аборигенів.

Великими містами є столиця штату Квінсленд — Брісбен, а також Таунсвілл, Рокгемптон, Гладстон, Маунт-Айза та ін.

Західна і Центральна Австралія (штати Західна Австралія і Північна Територія, західні регіони Південної Австралії і штату Квінсленд). Це третій за економічним значенням і найбільший за площею район. За кліматичними умовами — він найбільш посушливий в Австралії, займаючи територію двох пустель — Вікторії і Великої Піщаної пустелі. На заході району є величезні запаси бокситів, золота, алмазів, інші корисні копалини.

Серед енергетичних корисних копалин переважають нафта, а на континентальному шельфі — природний газ.

Розвинені металургія, машинобудування, харчова промисловість.

На південному заході успішно розвивається сільське господарство — вирощують пшеницю, ячмінь, овес, виноград. Тваринництво спеціалізується на вівчарстві і розведенні м'ясної породи ВРХ.

Північна Територія, як частина району і окремий штат країни, теж володіє значним природно-ресурсним потенціалом (уранові руди з найбільшими родовищами Ранджер і Нобордек, боксити на півострові Арнем-Ленд, срібло, виявлені поклади нафти і газу), який є основою для розвитку провідної галузі району — гірничо-видобувної промисловості. У Північній Території другою галуззю за рівнем розвитку є туризм.

Третьою за значенням галуззю економіки штату є рибальство, яке спеціалізується на вилові креветок і морського окуня.

Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні ВРХ м'ясного напрямку і оазисному рослинництві.

Найбільшими промисловими центрами району є Перт — столиця штату Західна Австралія, четверте місто — мільйонер в Австралії; Банбері — важливий транспортний вузол; Дарвін — столиця Північної Території. Відомими в Австралії є популярний курорт Олбані, що на південному узбережжі, і туристичний центр Аліс-Спрінгс (оазис), що знаходиться в центрі материка посеред безкраїх пустель.

Тасманія як економічний район, охоплює територію острівного штату Тасманія. Це найменша територія як за площею, так і за кількістю населення.

За природно-кліматичними умовами острів відчутно відрізняється від материкової Австралії. Тут прохолодніше, не буває сильних посух, більше лісів.

На заході острова видобувають свинець, цинк, срібло, золото, мідь, олово, нікель, кобальт, вольфрам. Важливе значення в економіці Тасманії відіграє заготівля лісу.

Найрозвиненішими галузями економіки є целюлозно-паперова, легка, харчова промисловість, кольорова металургія.

Місцеві фермери спеціалізуються на відгодівлі ВРХ, вирощують овочі, кормові культури, картоплю, яблука, ячмінь, пшеницю.

Столиця штату — Гобарт, одне із найстаріших міст Австралії. Місто спеціалізується на виробництві цинку, сірчаної кислоти і суперфосфату, розвинені підприємства харчової промисловості (переробка і консервування фруктів, виготовлення кондитерських виробів, пива, а також меблів).

Центральна частина Тасманії з її гірським ландшафтом використовується для розвитку туризму, альпінізму, мисливського полювання.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua