Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 13. АМЕРИКА

2. ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА

МЕКСИКА (Мексиканські Сполучені Штати)

 

Територія — 1958,2 тис. км2.

Населення — 99,6 млн. осіб (2001).

Столиця — м. Мехіко (16,9 млн. осіб, 1996).

Мексика належить до двадцяти найбільших країн світу як за площею, так і за кількістю населення, займаючи відповідно 14-те і 11-те місця в світі. Тут проживає 20% населення Латинської Америки. В регіоні за розмірами території вона поступається тільки Бразилії та Аргентині, а за кількістю населення — лише Бразилії.

Мексика розташована в південній частині материка Північна Америка. Довжина її кордонів і берегової лінії — майже 13 тис. км. Сухопутний кордон зі США має протяжність 2,6 тис. км. Значна частина цього кордону проходить по найбільшій в країні річці — Ріо-Браво-дель-Норте. На півдні сухопутний кордон Мексики, протяжністю 200 км., проходить з Белізом і Гватемалою.

Мексика має вихід до двох океанів — Тихого і Атлантичного. Західне узбережжя країни омивають води Тихого океану, а східне — Мексиканської затоки і Карибського моря. Протяжність берегової лінії — 9,2 тис. км. Біля північно-західних берегів Мексики розташовані найбільші її острови: Анхель-де-ла-Гуарда, Седрос, Тібурон.

Важливою рисою економіко — географічного положення Мексики є сусідство зі США. До кордонів США підходять головні залізниці і шосейні дороги із внутрішніх районів країни. Територію сучасної Мексики з давніх часів заселяли індіанські племена — ацтеки, майя, тольтеки, ольмеки та ін. Назва країни походить від імені бога ацтеків — Мексітлі.

У 20-х роках XVI ст. Мексику колонізувала Іспанія. У 1810 р. мексиканці почали боротьбу за незалежність, яку було проголошено в 1821 р. У цей час країна займала територію 5 млн. км2, а її південні кордони сягали Панамського перешийка. У 1824 р. від Мексики відокремилася федерація республік Центральної Америки. Безперервна політична боротьба послабила країну, чим скористалися США. В результаті війни 1846-1848 рр. зі США Мексика втратила ще 2,2 млн. км2 території.

У 1910-1917 рр. в країні відбулася демократична революція. У 1917 р. прийнята конституція — одна з найбільш передових для свого часу.

Згідно з цією конституцією, яка з деякими поправками діє досі, Мексика є федеративною республікою. Глава держави й уряду — президент, який обирається на шість років без права на переобрання. Законодавчий орган — Національний Конгрес, який складається з сенату (64 сенатори) і палати депутатів (500 депутатів), які обираються на три роки.

Основні політичні партії: Інституційно-Революційна Партія (ІРП), Партія Демократичної Революції (ПДР), Партія Національної Дії (ПНД). Інші партії не чисельні і не користуються великою популярністю серед населення. ІРП, яка заснована ще 1929 р., з моменту її створення перебуває при владі.

В територіальному відношенні Мексика поділяється на 31 штат і столичний федеральний округ. Штати мають свої конституції, законодавчі збори і губернаторів.

Мексика — одна з найбільш розвинених країн Латинської Америки. За обсягом ВВП вона займає друге місце в регіоні (після Бразилії). За цим показником вона випереджує інші країни, посідаючи 13-те місце в світі. У 2000 р. ВВП Мексики становив 875 млрд. доларів, або 25% сукупного ВВП Латинської Америки.

За основними макроекономічними показниками Мексика — індустріально-аграрна країна. За рівнем соціально-економічного розвитку, а також за характером економічних і соціальних проблем, які необхідно ще розв'язати, вона відноситься до групи країн, що розвиваються. Згідно з класифікацією ООН, Мексика належить до нових індустріальних країн.

Багаті і різноманітні природні умови і ресурси Мексики сприятливі для розвитку видобувної і обробної галузей промисловості, а також багатогалузевого сільського господарства.

Рельєф. Мексика — гірська країна. Більша частина її території лежить вище 1000 м. над рівнем моря.

Близько 2/3 території країни займає Мексиканське нагір'я. З заходу і сходу нагір'я простягаються гори Західної і Східної Сьєрра-Мадре, а з півдня його оточують гірські хребти Поперечної Вулканічної Сьєрра-Мадре.

Територія Мексики відзначається високою сейсмічною активністю. У Вулканічній Сьєрра-Мадре знаходяться вулкани Орісава (5700 м.) — найвища вершина країни, Попокатепель (5452 м.) та ін. У південній частині Тихоокеанського узбережжя Мексики часто відбуваються землетруси.

Рівнини займають близько третини території країни. Найбільш обширна рівнина розташована на півострові Юкатан. Низовини тягнуться вузькими смугами вздовж узбережжя Мексиканської затоки і Тихого океану.

Корисні копалини Мексики характеризуються різноманітною компонентною структурою. В Латинській Америці вона виділяється великими запасами нафти і природного газу, марганцю, срібла, сірки, свинцевих і цинкових руд. На Мексику припадає 15% мінерально-ресурсного потенціалу регіону. Рудні корисні копалини генетично пов'язані з Тихоокеанським рудним поясом, який пересікає територію Мексики. Вони знаходяться у важкодоступних гірських або пустельних і напівпустельних районах, що ускладнює їх експлуатацію. Руди кольорових і благородних металів відзначаються високою якістю.

Паливні корисні копалини. Серед розвіданих паливних корисних копалин Мексика виділяється запасами нафти і природного газу. Запаси нафти в країні оцінюються у 7811,0 млн. т., що становить 43% її загальних запасів в Латинській Америці. Основні родовища приурочені до узбережжя Мексиканської затоки. Нові родовища відкриті в штатах Табаско і Чіапас, а також на шельфі Мексиканської затоки.

Запаси природного газу в Мексиці оцінюються у 2,1 трлн. м3, що становить 28% його загальних запасів в регіоні. Це третє місце в Америці (після США і Канади) і десяте в світі. Основні родовища розташовані на північному сході, на узбережжі Мексиканської затоки, а також на південному сході країни.

Розвідані запаси кам'яного вугілля невеликі і оцінюються в 5 млрд. т. Основні родовища розміщені на півночі країни в басейні Сабінас. Розвідано декілька великих родовищ урану.

Металеві корисні копалини. Запаси залізної руди незначні і оцінюються у 0,7 млрд. т., що становить близько 1% загальних запасів регіону. Розвідані родовища залізної руди дуже високої якості (60-65% заліза), знаходяться на невеликій глибині і доступні для відкритої розробки.

За запасами марганцю Мексика посідає друге місце в регіоні (після Бразилії). На її частку припадає близько 40% загальних запасів Латинської Америки. Найбільше родовище марганцевої руди знаходиться в штаті Ідальго.

У Латинській Америці Мексика виділяється запасами свинцево-цинкових руд. Розвідані запаси свинцевих руд оцінюються у 8 млн. т., що становить половину загальних запасів регіону. За їх запасами країна займає перше місце в регіоні. На півночі країни зосереджено також чверть загальних запасів цинкових руд Латинської Америки. За їх запасами Мексика поступається в регіоні тільки Перу.

Розвідані запаси мідних руд в країні невеликі. Вони оцінюються у 8 млн. т., що становить тільки 6% загальних запасів регіону. Головні родовища мідних руд розміщені на півострові Каліфорнія і в північно-західній частині країни.

У країні відомо близько 200 родовищ ртуті. За її запасами Мексика посідає третє місце в світі. Найбільші з них розташовані на півночі. Запасами сурми Мексика в регіоні поступається тільки Болівії.

У Латинській Америці Мексика виділяється запасами коштовних металів — срібла і золота. Запаси срібла оцінюються у 65 тис. т., що становить майже половину запасів регіону. Вони розміщені повсюдно. Більша частина срібла зустрічається у комплексі з свинцево-цинковими рудами, хоча трапляються і самостійні родовища. В Мексиці зосереджено чверть запасів золота Латинської Америки.

Розвідані запаси сірки оцінюються у 89 млн. т. (близько 40% загальних запасів сірки Латинської Америки). Головні родовища сірки пов'язані з соляними куполами на Теуантепекському перешийку.

Клімат Мексики зумовлений її положенням у тропічних і субтропічних широтах між двома океанами. Північний тропік поділяє територію країни приблизно на дві рівні частини. Гірські системи перешкоджають проникненню вологих океанічних повітряних мас у внутрішні райони. Внаслідок цього Мексиканське нагір'я характеризується посушливим кліматом. Відсутність високих гір на півночі дає змогу холодним повітряним масам проникати у внутрішні райони країни.

На півночі Мексики середня температура липня — +25°С, а січня — 10°С. Влітку спека тут досягає +45°С. На Мексиканському нагір'ї різкі зниження температури взимку і нічні заморозки влітку завдають шкоди землеробству. В тропічній частині середні річні температури не перевищують +25°...27°С.

Опади розподіляються вкрай нерівномірно. Північні і внутрішні райони відчувають нестачу вологи. Там випадає від 100 до 200 мм. опадів за рік. Мінімальна кількість опадів випадає на півострові Каліфорнія (20 мм.), а максимальна (5000 мм.) на південному сході країни. На Мексиканському нагір'ї випадає в середньому 300-500 мм., а на узбережжі Мексиканської затоки — понад 4000 мм. за рік.

Південна частина Мексики, яка знаходиться під постійним впливом вологих повітряних мас з океану, характеризується надлишковим зволоженням. Основна кількість опадів припадає на квітень — жовтень.

Ґрунтові ресурси. Ґрунтовий покрив Мексики дуже різноманітний і змінюється зі сходу на захід, що зумовлено зменшенням кількості опадів у цьому напрямі.

Близько чверті території країни займають ґрунти тропічних і субтропічних пустель — сіроземи. їх освоєння для землеробства можливе тільки при зрошенні. Вони займають півострів Каліфорнія, значні території на півночі і північному заході країни. У степових районах з помірно-вологим кліматом поширені коричневі ґрунти, а в степових районах з посушливим кліматом — каштанові. У центральних районах країни переважають родючі червоно-бурі і коричнево-червоні гірські ґрунти, які утворилися на вулканічних породах. їх використовують в основному під традиційні споживчі культури. У південних рівнинних районах поширені червоно-жовті червоні латеритні ґрунти, які утворилися в умовах вологого тропічного клімату. Болотні ґрунти займають перезволожені ділянки на південному сході країни. Близько чверті території займають малородючі ґрунти високогірних областей, які майже не використовуються в сільському господарстві.

Половина території країни і майже всі оброблювані землі сильно еродовані.

Водні ресурси. Проблема забезпечення водою — одна з найважливіших. Близько половини людей проживає в населених пунктах з поганими умовами водопостачання. На більшій частині території землеробство неможливе без зрошення.

Густа річкова мережа розвинена тільки на півдні. У країні мало великих рік. їх довжина не перевищує 200 км. Найбільша річка — Ріо-Браво-дель-Норте — протікає в основному через посушливі райони.

Судноплавні тільки невеликі ділянки рік на рівнинах. Проте вони мають важливе значення для зрошення, особливо Ріо-Браво-дель-Норте, нижня течія Колорадо та ін.

Ріки багаті на гідроресурси. їх гідроенергетичний потенціал оцінюється в 15 млн. кВт. Найбільше використовується енергія рік Східної Сьєрра-Мадре.

У країні багато малих озер. Найбільше з них — Чапала.

Ресурси підземних вод майже вдвоє перевищують поверхневий стік усіх рік. У північній частині країни і на півострові Юкатан вони є головним джерелом водопостачання.

Лісові ресурси. Ліси вкривають 20,2% території країни. Найбільші масиви лісу збереглися в горах і в рівнинній частині тропічної Мексики.

Видовий склад лісів дуже різноманітний. Найбільш поширені хвойні і мішані ліси, які займають 60% лісопокритої площі, а тропічні ліси — близько 40%. Основними породами, з яких заготовляють деревину, є сосна, червоний кедр, дуб. Вони є головними статтями лісового експорту і використовуються в целюлозно-паперовій і лісохімічній промисловості. З деяких порід дерев видобувають красильні і дубильні речовини. В лісах збирають лікарські та інші дикорослі рослини. Мексика дає 80% світового видобутку соку чикле.

Для охорони природи відкриті заповідники і національні парки. Зараз в Мексиці нараховується понад 50 національних парків загальною площею близько 1 млн. га.

Населення. Найбільшою етнічною групою населення на території сучасної Мексики є метиси. Вони становлять 60% загальної чисельності населення. В країні налічується близько 45 індіанських племен, серед яких переважають ацтеки і майя. Індіанці проживають, головним чином, в центральних і південних районах, на Юкатані і північно-західному узбережжі Тихого океану. Європейці становлять 9% загальної чисельності населення і проживають в основному у великих містах.

Перші оцінки чисельності населення в країні відносяться до 1521 р. Згідно з зібраними тоді даними, в Новій Іспанії проживало 9 млн. індіанців. До кінця XVIII ст. їх чисельність скоротилася до 5 млн. В 1803 р. А. Гумбольт оцінив чисельність населення країни у 5,8 млн. осіб. Під час першого перепису населення, який проводився у 1895 р., у Мексиці проживало 12,6 млн. осіб.

На початку XX ст. кількість населення в країні почала швидко збільшуватися, в основному — за рахунок природного приросту, і за період 1920-1950 рр. зросла вдвоє. Найвищі темпи приросту населення спостерігалися у 50-х роках і становили 3,5% за рік. За період 1950-1970 рр. кількість населення в країні знову подвоїлася.

У 2001 р. на території Мексики проживало 99,6 млн. осіб. За цим показником країна займає друге місце в регіоні і одинадцяте в світі. Населення країни щорічно зростає приблизно на 1,8 млн. осіб. Останні п'ять років середні темпи приросту населення в країні становили 2,1% за рік.

Коефіцієнт народжуваності в Мексиці у 2001 р. становив 24 особи на 1000 жителів, а смертності — 5 осіб на 1000 жителів. Головною причиною високого природного приросту населення в країні стало зниження смертності, особливо дитячої. Показник дитячої смертності в Мексиці — 25 осіб на 1000 народжених, що майже удвічі менше аналогічного середньосвітового показника.

У віковій структурі переважають молоді вікові групи. Діти до 15 років становлять 34% загальної чисельності населення, а особи віком понад 65 років — тільки 4% (2000 р.). За показниками середньої очікуваної тривалості життя в регіоні Мексика відстає тільки від Коста-Ріки. Середня очікувана тривалість життя чоловіків — 70 років, жінок — 76 років.

Населення розміщене по території країни дуже нерівномірно. Середня щільність населення — майже 50,9 осіб на 1 км2(2001). За цим показником країна займає тільки 111 місце в світі.

Населення проживає у вигляді ізольованих ареалів, що пояснюється перш за все гірським рельєфом, проблемами водопостачання у посушливих районах, а також складними умовами освоєння тропічних районів. Найбільша щільність населення спостерігається в федеральному окрузі — понад6000 осіб на км2 у штаті Мехіко — близько 300 осіб. Найменш заселені тропічні лісові і пустельні райони Каліфорнії, де щільність населення не перевищує 2 особи на км2.

Мексика відноситься до країн з високим рівнем урбанізації. Якщо в 1900 р. у містах проживало тільки 12%, в 1950 р. — 29%, то наприкінці 90-х років — 75% населення країни. Темпи приросту міського населення у 1,5 разу перевищують середні темпи приросту населення країни в цілому.

У Мексиці близько 50 великих міст, з них чотири міста — мільйонери, в яких проживає більше чверті населення країни. За чисельністю, значенням і різноманітністю функцій виділяється столиця — Мехіко. Місто було закладено на місці зруйнованої столиці ацтеків Теночтітлану. На початку XVI ст., як вважають вчені, воно було одним з найбільших міст світу, де проживало близько 300 тис. осіб. Місто розташоване в Мексиканській долині на висоті 2240 м. над рівнем моря. У Великому Мехіко проживає 16,9 млн. осіб (1996 р.). Мехіко утворює одну з найбільших агломерацій світу. За чисельністю населення — це друге місто Латинської Америки і друге місто світу. Понад 3 млн. осіб проживає в Гвадалахарі — найбільшому місті країни на узбережжі Тихого океану. Міста Монтеррей і Пуебла налічують понад 1 млн. жителів.

Мексика характеризується в основному однорідним релігійним складом населення. Близько 95% населення сповідують християнську релігію. Серед християн переважають католики. Крім того, багато індіанців дотримуються традиційних вірувань.

Особливості розвитку і загальна характеристика господарства. Ще в давнину на території Мексики розвивалося землеробство, видобували золото і срібло. Корінні жителі індіанці досягли досить високого рівня суспільного розвитку. Проте їх самобутню цивілізацію знищили іспанці.

У колоніальний період в країні почала розвиватися видобувна промисловість, головним чином видобуток дорогоцінних металів. Мексика стала важливим постачальником в метрополію золота і срібла.

У постколоніальний період структура видобувної промисловості розширилася — почали видобувати мідь, свинець, цинк, кам'яне вугілля, залізну руду і нафту. Важливу роль у розвитку цієї галузі відіграв іноземний капітал, головним чином англійський та американський.

З середини XIX ст. почала розвиватися обробна промисловість — харчова і текстильна. З участю американського капіталу розгорнулося будівництво залізниць, які зв'язали країну зі США і призначалися для вивозу продукції видобувної промисловості.

До кінця XIX ст., в сільському господарстві Мексики склалися три типи землеволодіння: латифундії, тваринницькі господарства — ранчо і общини. Зросло значення сільського господарства як експортної галузі. Узбережжя Мексиканської затоки і північні штати стали головними районами виробництва бавовни. На експорт вирощували тропічні культури — цукрову тростину, каву, банани, а в північних штатах — худобу для перегону в США.

До кінця XIX ст. в Мексиці сформувалися два важливі осередки економічного життя — Північні штати і узбережжя Мексиканської затоки, де розвивалося плантаційне господарство і гірничо-видобувна промисловість.

У 30-х роках XX ст. в Мексиці розпочався процес індустріалізації. Швидкими темпами розвивалася обробна промисловість для потреб внутрішнього ринку. Її частка у створенні ВВП поступово зростала, а сільського господарства — знижувалася. У повоєнний період країна з аграрної перетворилася в аграрно-індустріальну.

У 1983 р. Мексика перейшла до економіки відкритого типу. В країні були проведені важливі економічні реформи — приватизація державних підприємств, реорганізація власності в сільському господарстві, лібералізація зовнішньої торгівлі, залучення іноземних інвестицій. Наприкінці 80-х років уряд переглянув основні принципи аграрної політики — закінчив реформування сільського господарства і створив умови для ринкових відносин на селі. У 1991 р. в країні було прийнято закон, згідно з яким селянин став власником землі і міг її продати або здати в оренду.

На початку 90-х років Мексика стала на шлях інтенсивного розвитку ринкової економіки. За три останні роки темпи зростання ВВП вже випереджали темпи зростання населення і становили 3%. Інфляція знизилася до 8%.

Промисловість — найбільш динамічна галузь економіки країни. Тут створюється 29% ВВП і зайнято 26,3% економічно активного населення країни. За обсягом промислового виробництва Мексика посідає друге місце в Латинській Америці (після Бразилії) і третє місце серед країн, що розвиваються (після Індії, Бразилії).

У структурі промисловості домінують галузі обробної промисловості. Розвиваються такі сучасні галузі промисловості, як електротехнічна, приладобудування, виробництво синтетичних волокон та ін. З 70-х років зростає роль видобувної промисловості у зв'язку з включенням нафти в структуру експорту країни.

До найгостріших проблем розвитку промисловості Мексики слід віднести гіпертрофовану концентрацію промисловості в трьох центрах: Мехіко, Монтерреї і Гвадалахарі.

Видобувна промисловість — традиційна галузь промисловості, яка розвивалася ще в колоніальний період і була представлена, головним чином, видобутком дорогоцінних металів.

На Мексику припадає 15% вартості валової продукції видобувної промисловості Латинської Америки. Тут створюється 7,2% ВВП країни. У структурі галузі провідне місце займає паливна промисловість, в якій домінує нафтова промисловість.

Для місцевих потреб нафту почали видобувати ще в середині XIX ст. в штаті Табаско. В 1901 р. американська компанія почала розробку нафтових родовищ у районі м. Тампіко, так званий "Золотий пояс". У 20-х роках XX ст. цей район був одним з важливих районів світового нафтовидобутку. Мексика стала другим після США виробником нафти в світі. Та нафтові родовища експлуатувалися іноземними компаніями і понад 20 років Мексика не могла використовувати свої нафтові багатства для розвитку національної економіки.

У 1938 р. нафтова промисловість в країні була націоналізована і передана державній компанії "Пемекс". З цього часу нафту в країні видобували, головним чином, для внутрішніх потреб.

У 70-х роках в Мексиці були відкриті нові родовища нафти на узбережжі Мексиканської затоки. Головним районом нафтовидобутку став "Новий золотий пояс", який простягнувся від м. Рейноса на півночі до штатів Кампече і Табаско на півдні, а також шельф Мексиканської затоки. З 1975 р. Мексика стала експортером нафти.

У середині 90-х років в країні щорічно видобували близько 140 млн. т. нафти, що становило 38,6% загального її видобутку в регіоні. Майже половина видобутої нафти експортується. Головним імпортером мексиканської нафти є США. Збільшення видобутку нафти у 90-х роках пов'язане із зростанням внутрішнього споживання. Мексика є членом організації країн — експортерів нафти ОПЕК. Причому вона координує з ОПЕК тільки свою нафтову політику і не зв'язана з обмежувальними квотами цієї організації на видобуток і продаж нафти.

У Мексиці створена сучасна нафтопереробна промисловість. Виробничі потужності з переробки нафти досягли 70 млн. т. Нафтова компанія "Пемекс" має близько 200 нафтопереробних заводів. Близько 2/3 цих підприємств розміщені на узбережжі Мексиканської затоки далеко від багатьох великих районів споживання.

Природний газ. У Мексиці видобувають переважно попутний природний газ — щорічно близько 30 млрд. м3, що становить третину його загального видобутку в регіоні. За видобутком природного газу країна займає друге місце в Латинській Америці (після Аргентини). Близько 2/3 видобутку природного газу дають південні райони узбережжя Мексиканської затоки. Значні родовища відкриті у прикордонних зі США районах.

Вугільна промисловість в країні почала розвиватися у другій половині XIX ст.

Основні родовища кам'яного вугілля розміщені в басейні Сабінас у штаті Коауїла. Вугілля невисокої якості і розробляється тільки для власних потреб.

Уранова промисловість почала розвиватися на початку 80-х років у зв'язку з розвитком в країні атомної енергетики. Головний район видобутку уранової руди — штат Сонора.

Гірничорудна промисловість — традиційна галузь промисловості, яка виникла ще в доколоніальний період. Для її розвитку в Мексиці є різноманітні мінерально-сировинні ресурси. Та частка гірничорудної промисловості у створенні ВВП становить тільки 1%. Велику роль у розвитку галузі відіграє американський капітал.

Традиційна галузь гірничорудної промисловості — видобуток коштовних металів (срібло і золото). Основну частку золота отримують при переробці свинцево-цинкових і мідних руд, а срібла — при переробці поліметалевих руд.

За видобутком срібла Мексика посідає перше місце в світі. Щорічно в країні видобувають 2,5 тис. т. срібла, майже половину його загального видобутку в регіоні.

Залізну руду видобувають виключно для внутрішніх потреб. Щорічний видобуток становить близько 8 млн. т. Головні родовища — Сьєрра-де-Меркадо поблизу Дуранго і Ла-Перла поблизу Монклови. Залізна руда має високий вміст сірки, що утруднює її використання.

Мексика входить до числа головних виробників марганцю в регіоні. Щорічно в країні видобувають близько 500 млн. т. марганцевої руди.

Вагомі позиції не тільки в регіоні, але і в світі займає Мексика за видобутком свинцевих і цинкових руд. За видобутком сірки країна продовжує утримувати шосте місце в світі. З 80-х років Мексика перетворилася в досить великого виробника фосфатів завдяки розробці родовищ в Нижній Каліфорнії. Для потреб внутрішнього ринку видобувають олово.

Обробна промисловість. Частка цієї галузі у створенні ВВП становить 25,5%. У структурі обробної промисловості домінують галузі важкої промисловості: нафтопереробна, нафтохімічна, кольорова і чорна металургія, машинобудування. Найвищим рівнем концентрації відзначаються металургійна і нафтохімічна промисловість.

Чорна металургія — традиційна галузь важкої промисловості. Для її розвитку країна має добре розвинену сировинну базу — залізну руду, коксівне вугілля і марганець.

Чорна металургія в Мексиці виникла ще на початку XX ст. В 1903 р. в Монтерреї було збудовано перший металургійний завод. Чотири десятиліття він був єдиним підприємством такого типу не тільки в Мексиці, але й в Латинській Америці.

Підчас Другої світової війни виробничі потужності підприємств чорної металургії розширилися. Головні підприємства, що виплавляють чорні метали, розміщені в Північному і Центральному районах. Поблизу столиці збудовані електрометалургійні заводи, які працюють на привозній сировині. У 70-х роках в країні увійшов до ладу металургійний комплекс в Лас-Тручас на Тихоокеанському узбережжі, який працює на місцевій залізній руді і привізному коксівному вугіллі.

Найбільші центри чорної металургії — Монклова, Монтеррей і П'єдрас-Неграс.

Незважаючи на зростання виробництва, чорна металургія Мексики не задовольняє потреб країни. Значну частину чорних металів Мексика імпортує.

Кольорова металургія. Дорогоцінні метали — золото і срібло в Мексиці почали видобувати ще в перші роки колонізації. З другої половини XVI ст. Мексика займала провідне місце у світі за видобутком срібла, а наприкінці XX ст. посідала вже перше місце.

Близько 2/3 виробленого срібла експортується, головним чином, у США. На внутрішньому ринку срібло використовується в народних художніх промислах, а також для чеканки монет.

З кінця XIX ст. в Мексиці розвивається виплавка важких кольорових металів — свинцю, цинку, міді і олова. Після Другої світової війни у зв'язку з розвитком нових галузей техніки все більше значення набувають легкі метали — титан, берилій, алюміній і магній. Найвагоміші позиції в регіоні посідає Мексика у виробництві свинцю і цинку.

У кольоровій металургії Мексики переважають підприємства неповного циклу. Наприклад, цинку в Мексиці виплавляється тільки чверть його загального видобутку, решта вивозиться у США у вигляді концентратів.

Машинобудування — нова галузь обробної промисловості. В галузевій структурі машинобудування провідне місце належить транспортному машинобудуванню, особливо автомобілебудуванню.

За темпами розвитку виробництва і експортом продукції — це одна з найбільш динамічних галузей промисловості. Щорічно в країні випускається 350 тис. автомобілів. За обсягом продукції автомобілебудування Мексика займає друге місце в Латинській Америці (після Бразилії) і входить до другої десятки країн світу.

Перше автомобілескладальне підприємство з'явилося в Мексиці в 1925 р. і належало американській компанії "Форд". У повоєнний період тут відкрили свої філіали американські, німецькі і японські компанії.

У 70-ті роки темпи розвитку автомобільної промисловості Мексики у два рази перевищували темпи розвитку економіки в цілому. Зросла її частка у створенні ВВП.

В автомобільній промисловості Мексики виділяються два сектори: сучасний, орієнтований на експорт, і традиційний, який випускає менш конкурентоздатну продукцію для внутрішнього ринку.

Для автомобільної промисловості Мексики характерний високий рівень концентрації підприємств у Мехіко, Пуеблі і Толуці.

Підприємства електронної і електротехнічної промисловості розміщені в прикордонній зоні зі США. Це в основному заводи, які випускають прості вироби із завізних деталей. Головні центри — Мехікалі і Тіхуана. Суднобудівна промисловість сучасного типу виникла після Другої світової війни. Ця галузь випускає риболовецькі судна, танкери, балкери. Головні центри суднобудування — Веракрус і Масатлан.

Хімічна промисловість виникла в роки Другої світової війни. Природні ресурси Мексики можуть забезпечити розвиток майже всіх галузей хімічної промисловості. З участю іноземного капіталу в країні створені підприємства, які виробляють сірчану кислоту, мінеральні добрива, отрутохімікати, штучні волокна.

В основній хімії головне місце займає виробництво сірчаної кислоти, яка використовується для виробництва мінеральних добрив. Мексика увійшла до першої десятки найбільших виробників азотних добрив світу, щорічно виробляючи 1,3 млн. т. цієї продукції.

Найбільші центри виробництва сірчаної кислоти і мінеральних добрив — Монклова і Куаутітлан.

З 60-х років в Мексиці розвивається промисловість органічного синтезу, представлена виробництвом синтетичного каучуку, пластмас, синтетичних мийних засобів. Головним районом хімічної промисловості стало узбережжя Мексиканської затоки з багаточисельними ресурсами нафти, природного газу і сірки.

Харчова промисловість — одна з важливих галузей промисловості як за вартістю продукції, так і за чисельністю зайнятих. Її найдавнішою галуззю є цукрова промисловість, перші підприємства якої з'явилися ще в колоніальний період. До 60-х років цукрова промисловість працювала в основному на внутрішній ринок і тільки незначна частка цукру вивозилася до США. З другої половини 60-х років в Мексиці почався "цукровий бум", пов'язаний з тим, що США припинили ввіз цукру з Куби. Цукор став однією з важливих статей експорту Мексики. Експортне значення мають також консерви і кава. Мексика належить до першої десятки найбільших виробників кави і цукру, посідаючи відповідно третє і сьоме місця в світі.

Найбільший центр харчової промисловості — Мехіко, де зосереджена половина підприємств галузі.

Текстильна промисловість в Мексиці почала розвиватися раніше, ніж в інших країнах регіону. Перші підприємства з'явилися у 30-х роках XIX ст. Працює в основному на місцевій сировині — бавовні, штучних і синтетичних волокнах. Тільки шерстяні тканини частково виробляють з імпортної сировини. Головні центри текстильної промисловості — Мехіко і Пуебла.

Сільське господарство. Рівень сільськогосподарського освоєння території в Мексиці невисокий. Питома вага сільськогосподарських угідь становить 50,7% загального земельного фонду. У структурі сільськогосподарських угідь на оброблювані землі припадає тільки 12,9%.

Рівень землезабезпечення на одного жителя невисокий, особливо якщо врахувати швидкий ріст населення. Якщо на початку XX ст. на кожну особу в Мексиці припадало 0,38 га. оброблюваної землі, то в 90-х роках цей показник зменшився у 2 рази і становить 0,2 га.

Сільськогосподарські землі розміщені по території країни дуже нерівномірно. Високий рівень сільськогосподарського освоєння території спостерігається в Центральних, Центрально-Тихоокеанських і Південно-Тихоокеанських штатах, де проживає 3/4 сільського населення. У Північних штатах половину території займають пасовища. Освоєння земель на узбережжі Мексиканської затоки стримують нездорові кліматичні умови і заболоченість території.

Для збільшення площі оброблюваних земель важливе значення має зрошення, яке в Мексиці має багатовікову історію. Корінні жителі країни займалися зрошувальним землеробством ще до колонізації. Сьогодні в Мексиці зрошується чверть оброблюваних земель. За площею зрошуваних земель країна займає перше місце в регіоні і входить до першої десятки країн світу.

За постколоніальний період розвитку галузева структура сільського господарства не зазнала значних змін. Провідною галуззю сільського господарства надалі залишається землеробство. На його частку припадає 2/3 вартості валової сільськогосподарської продукції.

Спеціалізацію землеробства визначають бавовна, кава, цукрова тростина і томати. Для потреб внутрішнього ринку вирощують кукурудзу, рис, сорго, квасолю і цукрову тростину. Овочі і фрукти вирощують для внутрішніх потреб і на зовнішній ринок. Важливе експортне значення мають бавовна, кава, томати і хенекен.

У структурі посівних площ домінують продовольчі культури — кукурудза, пшениця, рис, сорго і квасоля. їх вирощують на невеликих ділянках по всій території країни. Серед продовольчих культур переважають зернові. Головна зернова культура — кукурудза.

Кукурудзу вирощують в Мексиці повсюдно до висоти 3000 м. Вона займає майже 2/3 загальної посівної площі. Основна частка посівів розміщена в Центральних штатах. За розмірами посівних площ кукурудзи Мексика поступається тільки США.

Пшениця займає друге місце у структурі посівних площ зернових культур. Її вирощують у районах неполивного землеробства і на зрошуваних землях у північних і північно-західних районах країни.

Рис почали вирощувати ще в колоніальний період в гірських долинах в центральних районах. Сьогодні 2/3 валових зборів рису забезпечують Північно-Тихоокеанські штати і узбережжя Мексиканської затоки.

Зернове господарство Мексики характеризується досить високим рівнем розвитку. Урожайність пшениці є найвищою в регіоні — в середньому 42,0 ц/га. Щорічно в країні збирають понад 25 млн. т. зерна, що становить третину валових зборів Латинської Америки. За виробництвом зерна Мексика посідає 15-те місце у світі (1996). Проте зернове господарство не задовольняє внутрішніх потреб країни.

Квасоля — друга за значенням продовольча культура Мексики. За розмірами посівної площі країна поступається тільки Індії та Бразилії. Основні посіви квасолі зосереджені на суходільних землях у центральних і південних штатах.

Картоплю вирощують з древніх часів у гірських долинах. Площі картоплі зустрічаються і в центральних штатах на висоті 2000 м. Невисока врожайність картоплі пояснюється несприятливими для вирощування цієї культури кліматичними умовами. В тропічних районах вирощують солодку картоплю — батат.

Мексика — батьківщина томатів. їх вирощують для внутрішнього споживання і на експорт, головним чином у США.

Повсюдно вирощують різні сорти перцю. Найбільші його посівні площі зосереджені у центральних штатах, де перець вирощують на висоті до 2000 м. Значна частина урожаю експортується у США.

Технічні культури вирощують на плантаціях і в селянських господарствах. Під ними зайнято близько третини посівних площ.

Бавовна — головна технічна культура Мексики, яку в Мексиці вирощують з давніх часів. Ще до колонізації корінні жителі вміли виготовляти тканини з волокна бавовни. В колоніальний період бавовник вирощували тільки в тропічних прибережних районах. З 30-х років XX ст. головнимрайоном її вирощування в країні стали зрошувані землі у північних і північно-західних штатах. У повоєнний період бавовництво перетворилося у провідну галузь сільського господарства. Щорічно в країні збирають в середньому 150 тис. т. волокна, що становить 10% загальних валових зборів у Латинській Америці. За цим показником Мексика в регіоні поступається тільки Бразилії. Мексиканські сорти бавовни поширені у багатьох країнах світу, перш за все у США. На внутрішньому ринку споживається тільки третина загального обсягу валових зборів цієї культури.

У сільському господарстві Мексики важливе місце займають агави. Це універсальна культура, з листя якої отримують грубе волокно, що використовується для покриття дахів і на корм худобі. Стебла агав у печеному вигляді вживають в їжу, а з соку виготовляють алкогольний напій пульке.

Кава — важлива плантаційна культура, яка отримала товарне значення ще в XIX ст. Мексика — другий виробник кави в Латинській Америці і третій у світі, після Бразилії і Колумбії. Щорічно в країні виробляють в середньому понад 300 тис. т. кави, що становить 10% загального її виробництва в регіоні.

Кавове дерево в Мексиці вирощують в тіні інших дерев. Головним районом вирощування кави є південний схід країни. На тропічному узбережжі вирощують сорти кави, яка споживається на внутрішньому ринку. Експортні сорти кави вирощують на плантаціях, розміщених на гірських схилах висотою 500-1000 м.

У Мексиці сприятливі умови для вирощування цукрової тростини. Цю культуру завезли в країну ще на початку колонізації. Цукрову тростину вирощують на зрошених землях і в штаті Веракрус на узбережжі Мексиканської затоки.

Цукрова тростина — друга за вартістю експорту культура Мексики. За її виробництвом країна займає друге місце в Латинській Америці. Щорічно збирають близько 40 млн. т. цукрової тростини. Поблизу плантацій цукрової тростини розміщені цукрові заводи.

З олійних культур в Мексиці вирощують кунжутарахіс, сою. Найбільш поширена в країні олійна культура — кунжут. Його вирощують в основному в Тихоокеанських штатах. Щорічно в країні збирають близько 170 тис. т. насіння кунжуту. Мексика — третій у світі виробник цього насіння після Індії й Судану.

У повоєнний період в Мексиці розширено площі під арахісом та соєю. Значну кількість харчових і технічних жирів отримують при переробці плодів пальми.

Плантаційне плодівництво в Мексиці почало розвиватися ще наприкінці XIX ст. Найбільш важливі плодові культури — банани, ананаси і апельсини.

Велика увага приділяється виноградарству. Щорічно в країні збирають понад 500 тис. т. винограду. Мексика — четвертий у Латинській Америці виробник винограду після Аргентини, Чилі і Бразилії.

Тваринництво — традиційна галузь сільського господарства країни, на яку припадає третина вартості сільськогосподарської продукції.

Природні кормові угіддя на півночі і північному сході країни створюють сприятливі умови для розвитку пасовищного тваринництва. Проте тваринництво в Мексиці розвивається ще недостатньо. Низька купівельна спроможність населення гальмує виробництво м'ясо — молочної продукції.

У Мексиці переважає екстенсивно-пасовищне скотарство, яке спеціалізується на розведенні ВРХ.

У другій половині 90-х років поголів'я ВРХ становило майже 30 млн. голів. За цим показником Мексика поступилася в Америці тільки США, Бразилії та Аргентині, займаючи восьме місце у світі. Найбільш розвинене скотарство в північних і центральних штатах. У центральних штатах продукція скотарства орієнтується на внутрішній ринок. У районах великих міст організовані сучасні спеціалізовані тваринницькі ферми. Вони забезпечують столицю та інші міста м'ясо — молочною продукцією. В північних і північно-західних штатах продукція скотарства має експортне значення.

Скотарство Мексики відзначається низькою продуктивністю. Вихід м'яса на одну голову великої рогатої худоби становить 190 кг., а надої молока на одну корову — 1050 кг. На Мексику припадає 15% виробництва яловичини і чверть виробництва молока в Латинській Америці.

У посушливих центральних і північних штатах зосереджено 2/3 поголів'я овець і кіз. В Мексиці переважають породи овець грубошерстого напряму.

У 1997 р. в Мексиці нараховувалося 15,0 млн. голів свиней. За їх поголів'ям країна займає десяте місце у світі. Свинарство розвинене в центральних штатах, які відзначаються високим рівнем концентрації посівів кукурудзи. За виробництвом свинини країна вийшла на друге місце в регіоні. На Мексику припадає близько 40% виробництва свинини в Латинській Америці.

Транспорт. У транспортній системі країни важливе значення має сухопутний транспорт. Головні залізниці і шосейні дороги ведуть з центральних районів до кордону зі США. Це пов'язано з концентрацією населення у внутрішніх районах, а також з великою питомою вагою США у зовнішніх економічних зв'язках країни.

Гірський рельєф на значній території утруднює будівництво і експлуатацію доріг і трубопроводів. Основні залізниці і шосейні дороги часто проходять річковими долинами. Окремі ділянки доріг піднімаються до висоти 2000-3000 м. над рівнем океану.

Автомобільний транспорт — головний вид транспорту за всіма показниками. На нього припадає основна частка пасажирських і вантажних перевезень. Довжина автодоріг в Мексиці становить 237 тис. км., з них тільки 34,6% мають тверде покриття.

Мережа шосейних доріг не відповідає потребам країни, причому не стільки за протяжністю, скільки за їх розміщенням і якістю. Основні шосейні дороги повторюють конфігурацію залізниць. Найбільша щільність автодоріг склалася в центральних районах країни, а найменша — в гірських районах півдня, на півострові Юкатан і Тихоокеанському узбережжі.

Автомобільний парк в країні поповнюється в основному за рахунок внутрішнього виробництва. В 1996 р. він становив 8,5 млн. автомобілів, 2/3 його зосереджена у центральних штатах. За рівнем автомобілізації Мексика поступається багатьом країнам регіону. На 1000 жителів в країні припадає 65 автомашин.

Залізничний транспорт. Сучасна мережа залізниць в Мексиці застаріла. Перші залізниці були прокладені ще на початку XIX ст. З участю американського капіталу в країні розгорнулося будівництво залізничних колій, які зв'язали Мексику зі США і призначалися для вивозу мінеральної сировини.

На середину 1990-х років довжина залізниць становила 26 тис. км. На Мексику припадає третина загальної протяжності залізниць в Латинській Америці. Особливо щільна мережа залізниць склалася у центральних і північно-східних районах. Головні меридіональні залізниці зв'язують країнузі США і Гватемалою. Залізниці в широтному напрямі були прокладені значно пізніше. Вони з'єднали центральні райони Мексики з основними портами країни. Головний залізничний вузол — Мехіко, до якого сходяться залізниці, які перетинають країну в меридіальному і широтному напрямах.

Морський транспорт почав розвиватися ще в часи колонізації. В постколоніальний період Мексика тривалий час практично не мала власного морського флоту. Для зовнішньоторговельних зв'язків країна фрахтувала іноземні судна.

Сьогодні Мексика теж не має великого морського флоту. Торговий флот налічує 642 судна, з яких третина — танкери. Морські зовнішні перевезення здійснюються в основному іноземними суднами. На каботажних лініях в перевезеннях переважають нафта і нафтопродукти. Близько 2/3 вантажообороту на каботажних і міжнародних лініях припадає на порти Мексиканської затоки. Найбільші морські порти: Веракрус, Тампіко, Акапулько, Кампече та ін.

У повітряному транспорті країни панівні позиції займає іноземний капітал. 2/3 усіх авіаперевезень здійснюється літаками американських авіакомпаній. Щорічно в країні повітряним транспортом перевозиться 17 млрд. пасажиро-кілометрів і 0,2 млрд. т/км.

У Мексиці налічується понад 50 аеропортів. Одним з найбільших повітряних вузлів в Латинській Америці є Мехіко. Він зв'язаний регулярним повітряним сполученням з адміністративними центрами усіх штатів, а також з багатьма містами США, Латинської Америки, Західної Європи і Австралії. Важливими аеропортами міжнародного класу є також Гвадалахара, Монтеррей, Меріда, Акапулько та ін.

Трубопровідний транспорт. У Мексиці досить щільна мережа нафтопроводів і газопроводів. На середину 1990-х років загальна протяжність трубопроводів становила близько 13 тис. км. Велике значення мають нафтопроводи і газопроводи, які зв'язують нафтогазові промисли узбережжя Мексиканської затоки з центральними районами, промисловими центрами північних районів Мексики.

Зовнішня торгівля в Мексиці традиційно відіграє важливу роль. За її обсягом країна посідає друге місце в Латинській Америці.

У середині 70-х років у структурі експорту країни відбулися зміни на користь нафти. Якщо на початку 80-х років нафтовий експорт становив чверть загальних поставок, то на початку 90-х років його частка зросла до 35%. Проте Мексика і надалі залишається важливим експортером сільськогосподарської сировини — бавовни, кави, томатів, хенекену. За останнє десятиліття країна зазнала великих збитків у зв'язку зі зниженням цін на експортну сировину.

В експорті Мексики намітилася тенденція до розширення його структури за рахунок поставок на зовнішній ринок промислових товарів. Провідну роль відіграє експорт автомашин і запчастин до них, які надходять в основному на ринок США. В останні роки при активній участі японських фірм Мексика інтенсивно нарощує експорт електротехнічної продукції і електроніки.

Важливу роль в економіці країни відіграє імпорт, за рахунок якого задовольняється основна частина потреб країни у промисловій продукції. В структурі імпорту 2/3 припадає на машини і обладнання.

Зовнішня торгівля Мексики упродовж багатьох років мала від'ємне сальдо. Із середини 1990-х років воно збільшилося на користь експорту. Обсяг зовнішньої торгівлі (1996 р.) становив 182,2 млрд. доларів, в т. ч. експорт — 95,5 млрд., імпорт — 86,7 млрд. доларів. 2/3 товарообігу припадає на

США. Розширюються торговельні зв'язки з країнами ЄС (Німеччиною, Францією), Японією, країнами Центральної Америки.

У 1996 р. зовнішньоторговельний оборот Мексики з Україною становив 8,8 млн. доларів, в т. ч. експорт — 1,2 млн. доларів, імпорт — 7,6 млн. доларів. Його частка у загальній структурі зовнішньої торгівлі Мексики хоч і незначна, але має тенденцію до зростання.

Внутрішні відмінності. За природно-географічними особливостями і за рівнем соціально-економічного розвитку в Мексиці можна виділити п'ять районів: Центральний, Північний, Узбережжя Мексиканської затоки, Північно-Тихоокеанський і Південно-Тихоокеанський.

Центральний район — найбільш економічно розвинений район країни. Він включає 11 штатів, займає 14% території, на якій проживає 50% загальної чисельності населення. Середня щільність населення тут становить 650 осіб/км2 (1994 р.), що майже в 13 разів перевищує середню щільність населення країни.

Територія району в основному гориста. Клімат в основному посушливий, проте частина району розташована у вологому тропічному кліматі. Дуже гострою є проблема водопостачання. Високогір'я вкриті хвойними лісами, а в штаті Морелос ростуть тропічні ліси. Район бідний на мінерально-сировинні ресурси.

Галузями спеціалізації району є машинобудування, хімічна, текстильна, швейна і харчова промисловість. Сільське господарство розвивається в основному для забезпечення потреб жителів столиці. Район має найбільш щільну мережу автомобільних доріг і залізниць у країні.

Ядром району є Федеральний округ зі столицею у м. Мехіко, в якому проживає чверть населення і виробляється близько половини промислової продукції Мексики.

Мехіко — столиця і найбільше місто не тільки країни, а й перше за кількістю жителів місто Латинської Америки і друге — світу. Великий Мехіко нараховує 16,9 млн. осіб (1996 р.). Місто — важливий науково-культурний, фінансовий, торговельний і промисловий центр. Головний автомобільний і залізничний вузол країни, а також один з найбільших повітряних вузлів Латинської Америки.

Інші важливі міста району: Гвадалахара, Леон, Саламанка, Пуебла.

Північний район — найбільший за територією район країни, який включає сім штатів. Він займає 41% всієї території Мексики, де проживає 17,7% населення.

Територія району переважно гориста. Йому властивий посушливий клімат. Мішані і хвойні ліси вкривають гірські хребти західної частини району. Для понижених ділянок рельєфу характерні пустельний та напівпустельний рослинний покрив. Водні ресурси обмежені. Тут немає великих рік, крім р. Ріо-Браво-дель-Норте. З мінерально-сировинних ресурсів важливе значення мають залізна руда, кам'яне вугілля, поліметалеві руди, срібло, золото і ртуть. Тут знаходиться єдиний кам’яновугільний басейн Мексики — Сабінас. Історія господарського освоєння району пов'язана з розробкою багатих у минулому родовищ срібла.

Спеціалізацією району є традиційна гірничорудна промисловість і нові галузі — чорна і кольорова металургія, електротехніка, машинобудування. На зрошуваних землях вирощують пшеницю, бавовну. Природні кормові угіддя створюють сприятливі умови для розвитку пасовищного скотарства. Експортне значення має розведення ВРХ.

Економічне ядро району утворює місто Монтеррей — друге за значенням після Мехіко місто Мексики, з розвиненою чорною і кольоровою металургією, електротехнічною і хімічною промисловістю, а також харчовою і текстильною промисловістю.

Інші важливі міста району: Монклова, Дуранго, Сальтильбо, Чіуауа, Район Узбережжя Мексиканської затоки включає п'ять штатів. Займає 12% території, де проживає 12,5% населення. Найбільша щільність населення в штаті Веракрус, де зосереджена половина населення району.

Територія району переважно рівнинна. Клімат вологий тропічний. Його територію перетинають досить великі ріки, які впадають в Мексиканську затоку. Район володіє великими потенціальними гідроресурсами. Значна частина території вкрита тропічними лісами. Густі ліси, обширні заболочені простори і часті розливи рік утруднюють освоєння району. З мінерально-сировинних ресурсів найбільше значення мають нафта і сірка.

Спеціалізацію району визначають видобуток і переробка нафти і природного газу. Тут діють великі нафтопереробні заводи і нафтохімічні комплекси. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні тропічних плантаційних культур — цукрової тростини, кави, тютюну, цитрусових. На півострові Юкатан вирощують хенекен. Багаті природні пасовища сприяють розвитку тваринництва. В районі добре розвинені майже всі види транспорту. Переважають широкі дороги, прокладені з внутрішніх районів до узбережжя.

Економічне ядро району утворює м. Веракрус. Воно сьогодні залишається головними морськими воротами на східному узбережжі. Це один з найстаріших портів країни, збудований іспанцями для вивозу дорогоцінних металів. В ньому розвинулися такі галузі, як суднобудування, чорна металургія, машинобудування, текстильна і харчова промисловість.

Важливі міста району: Мінатітлан, Коацакоалькос, Халапа, Кампече, Меріде, С'юдад-Пемекс та ін.

Північно-Тихоокеанський район включає п'ять штатів і займає 21% території, де проживає 8,4% населення країни.

Територія району переважно рівнинна, гори займають значну частину півострова Каліфорнія. Клімат посушливий, кількість опадів поступово зменшується у напрямі з пд. сходу на пн.-захід. Територію перетинають ріки, які впадають в Тихий океан. Водні ресурси широко використовуються для зрошення. З мінерально-сировинних ресурсів найбільше значення мають марганцева і мідні руди, кухонна сіль.

Спеціалізація району визначається зрошуваним землеробством, яке дає товарну продукцію для внутрішнього та зовнішнього ринків — бавовну, пшеницю, томати, тютюн, цукрову тростину. Крім сільського господарства в районі розвивається гірничо-видобувна промисловість, в основному видобуток руди кольорових металів.

У прикордонних зі США районах розвивається обробна промисловість. Тут поширені так звані "макіладорас" — складальні підприємства, які залежать від головних заводів США і спеціалізуються на виробництві експортної продукції.

Головні міста району: Мехікалі, Тіхуана, Ермосільбо.

Південно-Тихоокеанський район включає чотири штати і займає 12% території, де проживає 11,4% населення. Галуззю спеціалізації району є рибальство, значна частина продукції якого йде на експорт, в основному до США. Більшість жителів району — індіанці. Тут проживає половина всіх корінних жителів Мексики.

Територія району гориста, рівнини простягаються вузькою смугою вздовж узбережжя Тихого океану. З мінерально-сировинних ресурсів важливе значення мають нафта і залізна руда. Це один з найбільш відсталих районів. Плантаційне сільське господарство спеціалізується на вирощуванні кави, цукрової тростини і тропічних фруктів. На узбережжі розвивається рибальство. Велике значення для економіки району мало будівництво одного з найбільших в Мексиці металургійного комплексу в Ласаро-Карденас. Багаті родовища нафти, відкриті в штаті Чьяпас, відкривають району широкі перспективи розвитку. Великі можливості має район для розвитку туризму. Центром іноземного туризму є морський курорт Акапулько.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua