Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Розділ другий

РЕГІОНИ І КРАЇНИ СВІТУ

Тема 13. АМЕРИКА

1. ПІВНІЧНА (АНГЛОМОВНА) АМЕРИКА

КАНАДА

 

Площа — 9,98 млн. км2.

Населення — 31,0 млн. осіб (2001 р.).

Столиця — Оттава (921 тис. осіб).

Історія формування та заселення Канади. Канада виникла як переселенська країна. Ще на зламі ХVІ-ХVІІ ст. на Атлантичному узбережжі з'явилось чимало тимчасових поселень різних народів Європи, які приглядались до загадкового краю. Але найвагоміший вклад у його заселеннявнесли французи, які на початку XVII ст. створили колонію Нова Франція з центром у Монреалі. В 1663 р. тут була встановлена офіційна королівська адміністрація і призначений губернатор як намісник французького короля.

Подальші історичні події розвивалися так, що сусідню Акадію, яка була першим оплотом французів, у 1713 р. остаточно завоювали англійці і назвали її Новою Шотландією. Рівно через п'ятдесят років (1763) така ж доля спіткала і Нову Францію, яка теж стала британським володінням під назвою Квебек.

Перша значна хвиля переселення в Канаду пов'язана з американською революцією, коли між 1777-1784 рр. з півдня континенту прибуло до 40 тис. переселенців, які зайняли переважно Атлантичне узбережжя (Нова Шотландія), а також приозерний край, що на захід від основної франкомовної території. Це разове переселення змінило співвідношення сил на користь англомовної частини населення, що загострило міжнаціональні відносини і призвело до розділу колоній на дві частини: Нижню Канаду, де переважало французьке населення, і Верхню Канаду — з перевагою англомовних поселенців.

На початку XIX ст. потік переселенців продовжував наростати. До 1814 р. в Канаді сформувались три основні райони зосередження колоністів: Верхня Канада (95 тис. осіб), Приморські Провінції (150 тис.) і Нижня Канада (335 тис. осіб).

Друга хвиля імміграції пов'язана із закінченням наполеонівських війн у Європі, коли відпущені зі служби британські солдати, розорені землероби, сільські ремісники, а також малоземельні ірландці тисячами висаджувалися на берегах Канади.

Наприкінці 30-х років XIX ст. посилився франкоканадський національний рух. Щоб його нейтралізувати, в 1841 р. Нижню і Верхню Канаду об'єднали в одну колонію — Канаду. Таке об'єднання сприяло економічному розвитку країни, зростанню чисельності населення. У 1851 р. Верхня Канада вже нараховувала 952 тис. жителів, Нижня — 890, а Приморські Провінції — 532 тис. жителів.

На Канаду величезний вплив мало сусідство зі США, де економічний розвиток був вищим. Родючі і неосвоєні прерії, великі міста сходу США, які бурхливо розвивалися, потребували постійного притоку робочої сили.

За сорок років (1851-1890) з Канади у США переселилося майже мільйон осіб. Незважаючи на це, розвиток Канади не зупинився: вона здійснила за цей час своє політичне об'єднання, створила надійну мережу залізниць, освоювала вільні землі. В 1867 р. у колишній колонії Великобританії була створена нова федерація під назвою Канада у складі таких провінцій: Нова Шотландія, Нью-Брансвік, Онтаріо (Верхня Канада) і Квебек (Нижня Канада). Конституція передбачала приєднання нових провінцій. У 1870 р. була утворена провінція Манітоба, в 1871 р. — Британська Колумбія, в 1873 р. — острів Принца Едуарда, в 1905 р. — Саскачеван і Альберта. Ньюфаундленд увійшов до федерації аж у 1949 р. З 1867 р. Канада стала домініоном Британської імперії, тобто самоврядною територією. Це і є дата заснування сучасної Канадської держави.

Подальше освоєння вільних земель Заходу Канади було б неможливе без надійного залізничного зв'язку. Найбільшою новобудовою 70-80-х років XIX ст. була трансконтинентальна залізниця протяжністю 4685 км., яка з'єднала "стару" Канаду з Британською Колумбією, крайній схід із Тихоокеанським узбережжям.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. імміграція в Канаду із країн Європи активізувалася. Протягом перших тридцяти років XX ст. в Канаду іммігрувало 4,6 млн. осіб. У цій хвилі імміграції з Європи були й українці. Першими українськими поселенцями в Канаді стали жителі села Небилів теперішнього Рожнятівського району Івано-Франківської обл., які 7 вересня 1891 р. прибули на кораблі "Орегон" у порт Квебек.

Масова імміграція українців у Канаду почалася з 1896 р. До 1914 р. їх прибуло туди близько 150 тис. У міжвоєнний період до Канади переїхало ще 70 тис. українців, а після Другої світової війни — понад 60 тис.

У XX ст. економічне піднесення Канади продовжувалось. Швидко зростала кількість населення, освоювались нові території на Півночі та Далекому Заході. У 1949 р. до складу Канади увійшли Ньюфаундленд і багата на залізну руду північно-східна частина Лабрадору. Важливу роль у прискоренні економічного розвитку країни відіграли відкриті в Альберті та в Саскачевані родовища нафти.

Державний лад і політико — адміністративний устрій. Канада — незалежна федеративна держава, що складається з 10 провінцій і двох територій (Юкон і Північно-західні території). Країна входить до складу Співдружності, очолюваної Великобританією. Формально главою держави є англійська королева, яку представляє генерал-губернатор. Однак генерал-губернатор обов'язково повинен бути канадійцем і призначається королевою за рекомендацією канадського прем'єр-міністра. Вищим законодавчим органом країни є двопалатний парламент, який складається із сенату і палати общин. Членів сенату призначає генерал-губернатор за погодженням з прем'єр-міністром. Законодавча влада належить кабінету міністрів, який фактично має повноваження глави держави. Провінції мають великі права самоврядування.

Основними політичними партіями Канади є Прогресивно-консервативна партія, створена в 1854 p., і Ліберальна — в 1873 р. Перша виражає інтереси громадян середньої заможності і багатих власників, а також представників фермерських кіл країни. Ліберальна партія відстоює позиції найбагатших людей Канади.

Серед інших партій виділяються Нова демократична партія, створена в 1965 p., Партія соціального кредиту (1935) і Об'єднання кредитистів (1968).

У профспілковому русі Канади бере участь кожен третій працюючий. Існують як об'єднання профспілок, так і самостійні профспілки.

Канада є членом ООН. Вона володіє сучасними збройними силами, які нараховують 75 000 військовослужбовців. За рішенням уряду Канади до 2005 р. армію буде скорочено до 60 тис. осіб.

Населення. Корінні жителі Канади — індіанці і ескімоси становлять менше 1% загальної кількості населення. Державотворчою основою Канади є англоканадці (понад 12 млн. осіб) і франкоканадці (7,5 млн. осіб). Державними мовами є англійська і французька. В державі переважають дві конфесії — протестанти (41,2%) і католики (46,5%). Близько 8 млн. осіб представлені перехідними етнічними групами — німецькою, італійською, українською та ін., яких у Канаді відповідно 3,6; 2,8; 1,7 і 31,8%. Така розмаїтість складу населення породжує чимало національних проблем. Найважливішими серед них є доля корінного населення і франкоканадська проблема. Під час плебісциту 1980 р. і референдуму 1995 р. жителі провінції висловилися проти відокремлення Квебеку від Канади.

У Канаді проживає 31,0 млн. осіб, з них українців і населення українського походження — близько 1 млн. Вони проживають переважно в провінції Онтаріо (27%), Альберта (25), Манітоба (17), Британська Колумбія (14), Саскачеван (13%). Відомими центрами проживання українців є міста Едмонтон, Вінніпег, Торонто, Ванкувер, Калгарі, Саскатун. Канада відноситься до країн із відносно високими темпами приросту населення. За останніх десять років вони становили в середньому 1,3% на рік. Канада характеризується також високим природним приростом. У другій половині 1990-х років він склав 13-14% на рік. На природний приріст припадає дві третіх загального приросту населення, а на імміграцію — одна третя. Імміграція і до сьогодні має відчутний вплив на формування населення Канади. Правда, за останні десятиріччя значно зменшилась частка європейців (до 40%), зате зростає частка вихідців із країн Азії — майже 30%. В Канаду іммігрує щорічно 1200-1500 громадян України.

Канада заселена рідко і нерівномірно. На 1 км2 припадає 3,1 особи, в обжитих районах — до 120. Понад 90% населення зосереджено на півдні країни, у прикордонній смузі зі США. Найвищою концентрацією населення виділяються приозерна частина держави і долина ріки Св. Лаврентія, найменшою — північна частина Канади, де в районах освоєння природних ресурсів виникають невеликі промислові поселення. На крайній півночі проживає корінне населення — ескімоси.

У Канаді переважає міський тип розселення: 77% населення країни проживає у містах і агломераціях. Половина канадців розміщається у трьох урбанізованих районах: у приозерному краю з центром у Торонто, у провінції Квебек з центром у Монреалі і біля Тихого океану в ареалі Ванкувер — Вікторія. Найбільшими містами Канади є Торонто (4,3 млн. осіб), Монреаль (3,3 млн.), Ванкувер (1,8 млн.), Оттава (1030 тис.), Едмонтон (840 тис.) і Калгарі (754 тис. осіб). Рівень безробіття сягає 7,9%. Серед чоловіків він дещо більший — 8,5%. У структурі зайнятості населення переважають наймані робітники (80%), 12% населення мають вік понад 65 років. Середня тривалість життя — 78 років. Жінки Канади в середньому живуть довше на шість років (1995-2000 рр.).

Загальна характеристика господарства. Структуру господарства Канади визначає сировинна спрямованість економіки. В територіальному плані сировинна специфіка визначається географічною близькістю Канади до США і фактичною відкритістю кордонів. По суті, Канада — молодший і дуже залежний партнер свого південного сусіда. З іншого боку, США, особливо їх північна частина, теж залежні від імпорту канадської сировини і напівфабрикатів.

Територіально Канада поділена на загосподаровану південну частину із великими містами, із розвиненою обробною промисловістю, інтенсивним сільським господарством, сучасною інфраструктурою, і на північну — малоосвоєну, де економіка ґрунтується на видобувній промисловості, заготівлі лісу, полюванні, рибальстві.

Ще однією особливістю економіки Канади є те, що американський капітал фактично контролює сучасні галузі видобувної промисловості, машинобудування. 30% американських інвестицій спрямовується в економіку Канади, і в першу чергу у прикордонні зі США території.

У структурі ВНП сфера послуг становить 65,0%, промисловість — 32,0 і сільське господарство — 3,0%.

Промисловість. Канада належить до промислово розвинених країн світу. Це пов'язано не лише із наявністю різноманітних корисних копалин (залізна руда, цинк, азбест, калійні солі, нікель, свинець, уранові руди, золото, срібло і навіть нафта), а й вигідним розташуванням щодо основних індустріальних центрів світу — Західної Європи і США як значних споживачів сировини і готової продукції. У промисловості розвинені всі основні галузі індустрії з переважанням обробної промисловості. Однак експортне значення має перш за все видобувна промисловість.

Промисловість Канади розвивається високими темпами. Наприклад, темпи приросту ВНП за останніх 15 років становили 1,8%, а в перші три роки 90-х років — майже 2,5%. Правда, в другій половині 1990-х років вони дещо зменшились. ВНП становить 592 млрд. доларів (1998 р.). За цим показником Канада займає одне із провідних місць серед розвинених країн світу.

Масштабами розвитку гірничо-видобувної промисловості Канада поступається серед розвинених країн світу лише США, займаючи перше місце за видобутком кобальту, цинку, азбесту, калійних солей, урану; друге-третє місця за видобутком нікелю; одне із провідних місць за видобутком залізної, мідної руд, золота, срібла.

Сучасні техніко — економічні тенденції розвитку гірничої промисловості пов'язані із збільшенням обсягів видобутку сировини на окремих родовищах. Наприклад, на півострові Лабрадор зосереджено майже 10% загального видобутку залізної руди розвинених країн світу. Важливими гірничо-видобувними центрами залізної руди в Канаді є Шеффервілл (провінція Квебек); нікелю і міді — Садбері, урану — Еміот-Лейк і Блайнд-Рівер (провінція Онтаріо); нікелю — Томпсон (провінція Манітоба); калійних солей — Естерхейз, урану — Біверлодж, Реббіт-Лейк, Кі-Лейк (провінція Саскачеван); свинцю і цинку — Салліван (провінція Британська Колумбія).

Енергетика. За обсягом виробництва електроенергії Канада на середину 1990-х років займала п'яте місце у світі, виробляючи щорічно понад 500 млрд. кВт/год. електроенергії, що в розрахунку на одного жителя в 1,6 разу більше аналогічного показника у США.

Багаті і різноманітні енергетичні ресурси Канади значно перевищують її потреби. Це сприяє розвитку не лише енергомістких галузей, а й усього господарства в цілому.

За останні десятиріччя значно зросла вугільна промисловість. За 1970- 1995 рр. видобуток кам'яного вугілля зріс майже у 3,3 разу і в 1995 р. досяг 37 млн. т. Вугільна промисловість із галузі, орієнтованої на внутрішній ринок, перетворилась у експортну, утворюючи своєрідний вугільний міст Канада — Японія. Це стало можливим з переходом на більш дешевий видобуток вугілля відкритим способом. У результаті відбулося зміщення вуглевидобутку на захід.

Видобуток нафти, як найголовнішого енергоресурсу, теж постійно зростає. Наприклад, у 1997 р. в Канаді було видобуто 80 млн. т. нафти, на третину більше, ніж десять років тому. Нафтовидобуток ще не задовольняє потреб країни, хоча є всі можливості його збільшити, оскільки північні райони в геологічному плані слабо вивчені. Основні потужності нафтовидобутку зосереджені у провінції Альберта, частка якої у загальному виробництві нафти досягла майже 85% (на початок 1990-х років). Деяка частина нафти у цій провінції видобувається із бітумінозних пісків нафтових сланців. Потужності нафтопереробних підприємств не завжди використовуються з повним навантаженням. За останнє десятиріччя вони скоротилися на 20%.

Видобуток природного газу характеризується високою територіальною концентрацією. Наприклад, на провінцію Альберта припадає понад чотири п'ятих видобутого в країні газу. В 1996 р. в Канаді було видобуто 167 млрд. м3 природного газу, третій показник у світі (після РФ і США). Основою енергетики Канади є гідроелектростанції, що забезпечують виробництво майже трьох п'ятих енергії.

Поблизу великих міст (Торонто, Ванкувер) збудовані потужні ТЕС. Хоч і помалу, але послідовно зростає роль АЕС, які виробляють понад 100 млрд. кВт/год. електроенергії (середина 1990-х років), або забезпечують майже п'яту частину виробництва електроенергії в країні, що вдвічі більше, ніж у 1980 р. В основному атомні електростанції зосереджені у провінціях Онтаріо, Квебек, Нью-Брансвік. Атомна енергетика має власну сировинну базу. В Канаді видобувається щорічно майже 12 тис. т. уранової руди (33,5% світового видобутку, перше місце у світі).

Серед галузей промисловості Канади домінує обробна промисловість. У її структурі перше місце посідає машинобудування. Його провідною галуззю є транспортне машинобудування, що тяжіє до машинобудівних центрів США. Транспортні підприємства розташовані на півдні провінції Онтаріо. Добре розвиненими є автомобільне, сільськогосподарське і енергетичне машинобудування (Торонто, Монреаль, Гамільтон, Уїнсор, Оттава, Галіфакс, Ванкувер).

Чорна металургія помітно знизила темпи розвитку. За останніх п'ятнадцять років щорічно виплавляється не більше 14-16 млн. т. сталі і 9-10 млн. т. чавуну.

Значна частина потужностей чорної металургії зосереджена у Гамільтоні, Су-Сент-Марі, Уеленді, Сідні.

Канада має високорозвинену кольорову металургію, що базується на власній сировині.

Найбільш розвинена у Канаді виплавка рідкісних металів. Країна займає провідні місця у світі за видобутком кобальту, рафінованої міді (7-ме місце у світі) і цинку (2-ге місце у світі), нікелю.

Алюмінієва промисловість Канади використовує переважно дешеві енергоджерела та імпортні боксити. Виплавка алюмінію сягає 2,3 млн. т. (2-ге місце у світі). Основними центрами її виробництва є заводи в Арвіда, Кітіматі, Бе-Комо, Ільмайні, Гран-Бе. Великими центрами кольорової металургії є Трейл, Ваміфілд, Садбері, Томпсон, Норанда, Монреаль, Порт-Колборі, Форт-Саскачеван, де виплавляють мідь, нікель, цинк, свинець.

Хімічна промисловість Канади тривалий час виробляла тільки напівпродукти для подальшої їх переробки на хімічних заводах США та інших держав. Але із 1970-х років зріс випуск готової продукції, якою сьогодні забезпечується приблизно 2/3 потреб країни.

Канада є великим виробником калійних добрив (2-ге місце у світі після РФ), електромістких хімічних продуктів, вибухових речовин, фармацевтичних препаратів, а також синтетичних і полімерних матеріалів, органічних хімікатів на нафтохімічній основі.

Хімічна промисловість Канади характеризується високим рівнем територіальної концентрації. В провінціях Онтаріо, Квебек, а в останнє десятиріччя і в провінції Альберта зосереджено майже 93% хімічних підприємств держави. Головними центрами хімічної промисловості є Сарнія, Монреаль, Торонто, Ніагара-Фоллс, Кітченер.

Лісопаперова промисловість. Майже дві п'ятих території Канади (36,1%) вкриті лісом, що є надійною базою для отримання ділової деревини і розвитку лісопаперової промисловості. За обсягом продукції лісопаперової промисловості (виробництво пиломатеріалів і фанери) Канада займає друге місце у світі, поступаючись лише США. За виробництвом паперу і картону перебуває на четвертому місці (понад 18 млн. т. у рік) після США (89 млн. т.) і Японії (близько 30 млн. т.), а за виробництвом газетного паперу займає перше місце у світі. Дві третіх потужностей целюлозно-паперової промисловості розміщаються у східній частині Канади, у районах виробництва дешевої електроенергії і наявності водних ресурсів. Б останні десятиріччя такі підприємства збудовані на півночі (провінції Манітоба, Саскачеван, Альберта) і в Британській Колумбії.

Сільське господарство Канади вважається високорозвиненою галуззю економіки, хоча його частка у валовому національному продукті країни становить 3,0%.

Основним виробником сільськогосподарської продукції є високотоварні фермерські господарства, що характеризуються сучасним рівнем механізації і ефективною спеціалізацією. Середня площа таких господарств є більшою, ніж у США, і становить понад 200 га.

Галузева структура господарства залежить від типу харчування населення (канадці споживають переважно продукти легкого засвоєння — м'ясо, молоко, яйця, фрукти, цукор) і участі в міжнародному поділі праці, що має визначальний вплив на структуру землеробства. Можливо, тому провідною її галуззю залишається вирощування зернових. За цим показником Канада входить у шістку найбільших держав — експортерів світу. В 1999 р. в Канаді вироблено 50,1 млн. т. збіжжя, в т. ч. 25,0 млн. т. пшениці (відповідно 2,4 і 4,3% світового виробництва).

У структурі зернового господарства провідне місце займають пшениця (49,9%) і кукурудза (15,8%), на які припадає понад половина усього збору зернових. Лідером зернового господарства в Канаді, на відміну від США, де це місце займає кукурудза, виступає пшениця. Це пов'язано не лише із природними умовами краю, а й з експортним значенням зернових культур. Канада щорічно експортує до трьох четвертих вирощеного врожаю. Обсяг експорту зернових залежить від кон'юнктури ринку.

Серед технічних культур найважливіше місце займають соєві боби. За обсягом вирощеної сої Канада знаходиться у першій десятці країн світу. Наприклад, у 1999 р. вирощено 2,3 млн. т. сої (сьоме місце у світі). За значимістю соя в Канаді є третьою після пшениці і кукурудзи культурою. Серед інших олійних культур популярним є ріпак. За його обсягом Канада займає друге місце у світі після Китаю (8,2 млн. т., 1999 р.).

Тваринництво в останні десятиріччя розвивалося випереджаючими темпами. Найхарактернішою спеціалізацією для Канади є молочно-м'ясне тваринництво із високим використанням концентрованих кормів і лугопасовищного кормовиробництва. В 1998 р. вироблено майже 8,0 млн. т. молока і 3,4 млн. т. м'яса. Для відгодівлі худоби використовується фуражне зерно, кукурудза; із трав — люцерна, конюшина і коренеплоди. Тваринництво повністю забезпечене кормами власного виробництва.

Для Канади характерним є також м'ясний напрямок тваринництва. Цьому сприяє надійна кормова база. Доходи від продажу м'яса перевищують 70% вартості товарної продукції тваринництва, тоді як доходи молочних ферм — менше 30%. Якщо молочне тваринництво розміщається поблизу споживача і орієнтується на окультурені пасовища, то свинарство як підгалузь тваринництва розвивається переважно в районах з розвиненим молочним господарством на базі його відходів. Поголів'я свиней нараховує 12,4 млн. голів (1999 р.).

За останнє десятиріччя виросло значення спеціалізованого інтенсивного птахівництва м'ясного і яєчного напрямків.

Транспорт Канади має надзвичайно важливе значення для розвитку економіки з її різноманітною спеціалізацією, високою експортністю продукції і величезними просторами.

Основним видом сухопутного транспорту є залізничний. За протяжністю залізниць Канада займає одне із перших місць у світі (85,0 тис. км.). Виділяють два види залізниць — трансконтинентальні — вздовж кордону зі США і вертикальні — південного і північного напрямів, що зв'язують сировинні райони із трансконтинентальними дорогами та зі США. За густотою залізниць Канада поступається більшості розвинених країн. Найбільш забезпеченою є південно-східна промислово розвинена частина країни.

За вантажоперевезеннями перше місце теж займає залізниця, але її швидко наздоганяють автомобільний і трубопровідний види транспорту.

Автомобільний транспорт Канади характеризується найбільшими пасажироперевезеннями.

За протяжністю автомобільних доріг і числом автомобілів на одного жителя Канада займає одне з перших місць у світі. У 1997 р. тут на 1000 жителів припадало 445 легкових автомобілів. У 1997 р. вироблено 1,94 млн. автомобілів, у т.ч. 1,1 млн. легкових.

Конфігурація автомобільної мережі відтворює залізничну, але вона розгалуженіша і густіша у північних районах. У вантажообігу країни третє місце належить трубопровідному транспорту — близько 30% загального товарообігу. Серед системи трубопроводів найбільш відомими є нафтопроводні газопроводи, що з'єднують родовища нафти і природного газу провінції Альберта з Онтаріо, певна кількість енергоносіїв експортується до США. За протяжністю нафтопроводів Канада займає третє місце у світі (34 тис. км.).

Велике значення для Канади має водний транспорт, особливо на відрізку ріки Св. Лаврентія —- Великі Озера, куди запливають багатотоннажні морські судна. В цьому районі Канади зосереджено майже дві третіх промислового потенціалу країни.

Торговий морський флот Канади невеликий. На морські перевезення припадає до чверті вантажообігу країни, при цьому більшість перевезень здійснюється іноземними суднами. Важливими портами Канади є Ванкувер, Сет-Іль, Монреаль, Квебек, Галіфакс.

Повітряний транспорт має особливе значення для Канади, адже в умовах низької транспортної доступності Канадської Півночі — це один із найпопулярніших видів транспорту. За протяжністю повітряних шляхів Канада займає одне із чільних місць у світі. Найпопулярнішим у Канаді і світі є авіапорт міжнародного значення — Торонто-Пірсон (понад 20 млн. пасажирів щорічно).

Сфера послуг у Канаді розвивається прискореними темпами. Її частка у валовому національному продукті за останні десять років значно зросла, досягши у 1998 р. 65%.

Особливо зросли послуги підприємств транспорту, зв'язку, торговельних посередників, банківських фінансових і страхових компаній, юридичних і технічних служб, а також послуги, спрямовані на задоволення особистих потреб населення.

Посилення ролі сектору послуг в економіці Канади сприяло значному припливу робочих рук із інших галузей, зокрема з промисловості. В Канаді наприкінці 90-х років зайнятість у сфері послуг становила 72% і на сьогоднішній день майже не змінилася.

У структурі галузі найвищою зайнятістю характеризуються освіта, державний апарат, особисті послуги, охорона здоров'я, де працюють дві п'ятих загального числа зайнятих у сфері послуг, це дещо більше, ніж у США і Німеччині.

За обсягом продукції (у грошовому виразі) сфера послуг перевищує такий сектор економіки Канади, як обробна промисловість. За часткою валового національного продукту серед галузей індустрії послуг на перше місце зміщується фінансово-кредитна сфера, далі йдуть торгівля, транспорт, зв'язок, технічні служби, які є основними виробниками послуг.

Туризм. За розвитком туризму Канада займає восьме місце у світі. У 1998 р. її відвідало 18,8 млн. осіб. Серед цієї кількості туристів чотири п'ятих становлять громадяни США. Серед інших країн, громадяни яких найчастіше відвідують Канаду, є жителі Великобританії (близько 4%), Німеччини (2%).

Надходження капіталу від міжнародного туризму у 1998 р. досягло 9,3 млрд. доларів, майже 4% вартості усього експорту Канади, у США цей показник у 1999 р. перевищував 10%.

Виділяють шість туристичних районів: Атлантичний, Квебек, Онтаріо, Прерії, Кордильєри і Північний.

В Атлантичному туристичному регіоні найпопулярнішими є мальовничі морські краєвиди місцевостей Честер, Роос Фори, Луненберг, національних парків (Грое Морне, Терра Нова, острів Принца Едуарда) та ін.

У Квебеку знаходяться пам'ятки архітектури XVIII—XIX ст., крім того, у холодну пору року тут відбуваються зимові карнавали. Не менш атракгивними є Лаурентинські гори, де функціонують осередки водного спорту (Монт-Габріел, Монт-Тремблант, Сайнте Агате дес Монте). Мальовничими краєвидами славляться околиці фіорду Сагуенау півострова Гаспе, у північно-східній частині якого знаходиться національний парк Форіллон.

Онтаріо, як туристський регіон, популярний містами: Торонто (музей під відкритим небом, зоологічний парк, парк відпочинку Онтаріо Плаце (40 га.), щорічний фольклорний фестиваль); Монреаль (Канадський народний музей, народний музей науки, Канадські музеї війни, лижв'ярства). Унікальним туристським об'єктом не лише регіону, а й всієї Канади є західна частина Ніагарського водопаду. Головним центром туристики тут є місцевість Ніагара Фаллс.

Прерії відомі резерватами природи і п'ятьма національними парками, серед яких найбільшим, є Вуд Баффало (44,8 тис. км2), заснований у 1922 р. Високоатрактивними є також міста: Вінніпег (центр української культури); Едмонтон (індіанський музей і українська церква Св. Йосафата); Саскатун (український музей Канади); Регіна (природничий музей).

Кордильєри — як туристський гірський регіон — займають провінцію Британська Колумбія, частину Альберти, територію Юкону. Це найрозвиненіший центр лижв'ярства. До головних осередків зимових видів спорту належить Банор (найважливіший центр альпінізму в Канаді), Яспер, Ревелстоке, Гольден.

Північний регіон охоплює континентальну і острівну частини Північно-Західної території, яка майже не заселена. У район канадської Арктики, зокрема у південну частину Землі Баффіна, організовуються екскурсійні поїздки повітряним транспортом для найбільш підготовлених туристів.

Зовнішні експортні зв'язки. Канада відноситься до найбільших країн-експортерів. За цим показником вона займає сьоме місце у світі (238,4 млрд. доларів, 1999 р.), що становить 4,4% світового експорту, тобто більше чверті товарної продукції канадського виробництва експортується. Основними продуктами вивозу є залізні руди, кольорові метали, папір, пшениця тощо. Імпортуються переважно готові промислові вироби, автомобілі, вугілля, цитрусові та інші продукти сільського господарства тропічних країн. Імпорт становить 215,4 млрд. доларів. Канада, на відміну від багатьох країн світу, має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі (23,0 млрд. доларів, 1999 р.).

Інвестиції йдуть, головним чином, зі США. Та Канада і сама інвестує та вивозить технологічне обладнання у країни, що розвиваються, в основному в Латинську Америку. У торгівлі із високорозвиненими країнами переважає експорт сировинних товарів і продукції таких галузей, як деревообробна, металургія, хімічна, а в торгівлі із менш розвиненими країнами — продукція обробних галузей промисловості і продовольства — переважно пшениці. Основним партнером у зовнішніх зв'язках є США — 79,1%, Японія — 4,5%, а також Великобританія — 1,7%. В останні роки зросла роль Німеччини та деяких інших країн ЄС.

Поступово встановлюються зв'язки з Україною. Особливий інтерес для канадських бізнесменів становлять можливі інвестиції в обробну галузь української економіки та в сільське господарство. Частка у зовнішньому торговельному обігу України — 0,18%.

Територіальні відмінності. У Канаді можна виділити два типи економіко — географічних районів: високорозвинені індустріально-аграрні райони давнього освоєння з переважанням обробної промисловості над видобувною та інтенсивним сільським господарством; сировинні райони нового освоєння, що характеризуються переходом у малоосвоєні або неосвоєні території, де видобуваються і використовуються мінеральні, лісові та енергетичні ресурси.

Серед високорозвинених районів виділяються Центральний і Степовий.

Центральний район займає південну територію провінції Онтаріо і Квебек. Він межує і підтримує тісні зв'язки із мегаполісом США Чипітто (Чикаго-Піттсбург-Янгстаун-Детройт-Клівленд).

Сама назва району визначається не стільки географічним розташуванням (хоча він більше зміщений на схід, ніж до центру країни), як господарським потенціалом. Тут зосереджено майже все автомобілебудування і сільськогосподарське машинобудування, майже половина металургійних потужностей, дві третіх виробництва товарів легкої промисловості, три чверті виробництва електроапаратури, потужні підприємства хімічної промисловості. За рівнем розвитку сільського господарства район займає друге місце. Майже чотири п'ятих фінансових операцій теж здійснюється у Центральному районі.

Головними містами району є Торонто і Монреаль. Торонто (4,3 млн. осіб, 1996 р.) за соціально-економічним розвитком і чисельністю населення відноситься до найбільших міст Канади. За перше десятиріччя другої половини XX ст. чисельність населення міста зросла в півтора рази, тоді як в інших містах Канади — на 20-30%. Головним чинником такого росту була значна імміграція (30-60 тис. осіб щорічно), яка складалася переважно з представників не англосакських країн. Торонто нагадує космополітичний "метрополіє", де найчисельнішими є міграційні осередки італійців, євреїв, греків, португальців, китайців, українців. Правда, з 1995 р. ліберальний уряд знизив річний імміграційний контингент у Канаду до 50 000 осіб. При цьому перевага віддається кандидатам із знанням англійської або французької мов.

Торонто займає провідне місце у канадській економіці і розвивається як центр машинобудування, металообробки, поліграфічної і хімічної промисловості.

Найбільш розвиненою південною частиною провінції Онтаріо є територія вздовж р. Ніагара, де своєрідним ланцюгом тягнуться міста різноманітної спеціалізації. Наприклад, Гамільтон — центр канадської чорної металургії, хімічної промисловості і важкого машинобудування; Сент-Катаріс — центр різноманітного машинобудування; Ніагара-Фолс — центр туризму. На південний захід від Торонто розташовані промислові міста Кітченер, Уотерлоу, які спеціалізуються на хімічній, швейній і взуттєвій промисловості; Уінсор — центр автомобілебудування, який з'єднаний з американським Детройтом мостом і тунелем; Сарнія — хімічний центр півдня Канади.

На північний схід від Торонто дещо інша ситуація — зменшується кількість міст, а отже, і щільність населення. Найбільшими адміністративними і культурними центрами у цій частині Канади є Оттава (921 тис. осіб), — столиця Канади, а також Кінгстон, який в 1841-1848 рр. був столицею Канади, а зараз відомий як визначний культурний і промисловий центр Півдня. Обидва міста пов'язані каналом Рідо.

Південна частина провінції Квебек, що входить до Центрального району, є місцем ранньої європейської колонізації. Цю територію здавна називають "Французькою Канадою". Адже три чверті населення провінції — громадяни Канади французького походження.

Південна частина Квебеку розташована на важливому водному шляху (р. Св. Лаврентія), який в минулому був "воротами" колонізації Канади, а зараз є важливою транспортною артерією, що з'єднує промислові міста південної частини провінцій Онтаріо і Квебеку з Атлантичним океаном.

Південь Квебеку розташований дещо північніше від півдня Онтаріо, тобто віддалений від промислових центрів Північного Сходу США. Ця обставина і визначила відносно нижчий рівень розвитку економіки Квебеку. Із галузей промисловості найбільш розвиненими є суднобудування, літакобудування, легка і харчова промисловість. Значною концентрацією населення і промисловості виділяються Монреальський ареал, а також ареали міст Квебек, Труа-Рів'єра, річок Сегеней, Оттава та озера Сен-Жан. Монреаль (3,34 млн. осіб) часто називають Парижем Північної Америки, де понад 70% жителів — франкоканадці. Місто відоме як студентський центр. Тут розташовані найбільший франкоканадський і англоканадський університети.

Монреаль разом із передмістям є важливим центром канадського літакобудування, нафтопереробної, легкої і харчової промисловості. Монреаль є також значним залізничним вузлом, великим морським портом і центром міжнародних авіаліній.

Степовий район охоплює територію провінцій Манітоба, Саскачеван і Альберта, канадську частину Великих рівнин, займаючи одну п'яту частину Канади. Тут проживає одна шоста населення країни. Серед жителів цих провінцій відносно високою є питома вага українців. У провінціях Манітоба їх проживає близько 13%, Саскачеван — майже 10% і Альберта — близько 9%. У цьому районі зосереджено 80% оброблюваних земель, випускається майже половина сільськогосподарської продукції, вирощується 90% пшениці, видобувається 90% нафти і газу, 100% калійних солей. За економічним рівнем розвитку Степовий район займає друге місце після Центрального. Район має потужну нафтопереробну і нафтохімічну промисловість.

Розвиток обробної промисловості стримує віддаленість від основних промислових центрів. Основна спеціалізація району — виробництво зерна і м'яса, а також видобуток і переробка корисних копалин.

У провінції Саскачеван вирощують відомі на весь світ канадські сорти твердої пшениці. Основні масиви посівів пшениці зосереджені на півдні провінції. На північ і схід від цих масивів розміщена зона кормових культур і ферм, що спеціалізуються на м'ясному тваринництві. В провінції Альберта і в передгір'ї Скелястих гір фермери займаються тваринництвом, зокрема, вівчарством.

Найбільшим містом і центром Степового району є Вінніпег (625 тис. осіб). Упродовж багатьох років це місто було центром хутрового промислу. Із завершенням будівництва тихоокеанської залізниці в 1885 р. Вінніпег став "східними воротами" канадських прерій. Сьогодні Вінніпег — значний центр харчової і металообробної промисловості, машинобудування, виробництва будівельних матеріалів, електрохімічної, швейної, поліграфічної і деревообробної промисловості. Це відомий у країні транспортний вузол (залізничний). У Вінніпезі дуже відчувається український колорит. Кожен п'ятий — шостий житель цього міста українського походження. Прикрашають місто український Собор, пам'ятник Т. Шевченку.

Наступним великим містом Степового району є Реджайна — столиця і головне місто провінції Саскачеван.

Розвиток міст у провінції Альберта, що займає західну частину Степового району, пов'язаний із освоєнням нафтових і газових родовищ. Наприклад, м. Едмонтон (785 тис. осіб) називають "нафтовою столицею" Канади.

На південь від Едмонтона розташований інший відомий центр Степового району — Калгарі (671 тис. осіб), що розташований у передгір'ї Скелястих гір. Уже понад 100 років Калгарі є важливим центром тваринництва. Сьогодні це відомий у світі центр гірськолижного спорту і зимових видів відпочинку.

Сировинними районами нового освоєння виступають Тихоокеанський та Атлантичний економіко — географічні райони. Територія Канадської Півночі економічно слаборозвинена, тому не може розглядатися як економіко — географічний район, а подається як неосвоєна територія.

Тихоокеанський район обіймає провінцію Британська Колумбія. Тут проживає 10% населення і виробляється 10% валового національного продукту Канади. Район спеціалізується на видобутку мінеральної сировини і лісовому господарстві. Частина корисних копалин переробляється у напівфабрикати (чорна металургія, виплавка алюмінію на дешевій електроенергії гірських рік). Промисловий ліс переробляється у пиломатеріали, фанеру, папір. Район випускає 80% фанери, 20% паперу і дві третіх пиломатеріалів. Виділяються суднобудування, а також нафтохімія.

Місцеве населення займається також заготівлею хутра, рибальством, молочно-м'ясним тваринництвом.

Важливе значення для розвитку району має його приморське розташування. Центр провінції і району — Вікторія (судно - і авіабудування). Важливим центром району є Ванкувер — найбільший тихоокеанський порт Канади.

Атлантичний район включає провінції Ньюфаундленд, Нова Шотландія, Нью-Брансвік, острів Принца Едуарда. Цей район за рівнем економічного розвитку значно поступається іншим районам країни. Тут проживає 10% населення. Близько половини з них зайняті сільським господарством і рибальством. У сільському господарстві район спеціалізується на вирощуванні картоплі, яблук. Тут виловлюється до 40% риби.

У промисловості домінують галузі транспортного машинобудування, виробництва паперу і целюлози. Найбільшими містами є Галіфакс (суднобудівна промисловість) і Сент-Джон (нафтопереробка).

Канадська Північ охоплює північно-західну територію і територію Юкон, північну частину західних провінцій Канади, а також Онтаріо, Квебек і Ньюфаундленд. Це майже неосвоєна територія, тому вона не може розглядатися як економічний район. Найрозвиненішим є півострів Лабрадор із значними родовищами залізної руди. Міста Шеффервіл, Томпсон, Садбері є центрами освоєння Півночі.

У районі розвиваються гірничо-видобувна промисловість, мисливство, рибальство. У надрах Канадської Півночі геологи знаходять поклади золота, залізної руди, нафти, природного газу, урану, рідкісних металів тощо. Проживають тут в основному ескімоси й індіанці, які займаються морським звіробійним промислом, хутровим полюванням, рибальством.

Однією з найважливіших проблем подальшого розвитку канадських територій є охорона довкілля. Організації захисту природи, починаючи з 90-х років, протестують проти зростання вирубок лісу, особливо у провінції Британська Колумбія, площа якої на 85% вкрита лісами. Вони закликають європейських та американських покупців бойкотувати продукцію канадської лісової промисловості, яка є одним із найбільших експортерів деревини і паперу у світі (за оцінкою 1993 р. — 26,6 млрд. канадських доларів).


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua