Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія посібник

Тема 8. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

§ 1. Антропологія в контексті інших розділів філософії

Що таке людина?

Людина найзагадковіша і найскладніша істота. Її буття багатомірне, неодноманітне і одночасно неповторне, незавбачуване. Дати вичерпну відповідь на запитання що таке людина? складно через унікальність і власне невичерпність кожного індивіда. Людина пластична, різноманітна і володіє ознаками відмінними від інших істот: творить культуру, здатна до спілкування, мислить, живе тільки в колективі, у неї є розум, свідомість.

Постаючи предметом зацікавлення для себе самої, людина може осмислювати дійсність, безумовно змінювати її і таким чином змінюватись сама. Саме через те, що процес усвідомлення себе і світу має динамічний характер, неможливо однозначно визначити людину. Опредметнити, одномірно описати природу людини - значить, з одного боку, виявити зарозумілість, з іншого, визнати безпричинність і марноту власної присутності в усьому, що відбувається. Акцентуація уваги на одному з вимірів людини призводить до відкидання, а інколи і забуття, інших, що супроводжується викривленням людської сутності і помилковим розумінням її образу. О. Больнов, заперечуючи остаточне і непорушне бачення людської сутності, визначив принцип «відкритого питання». Закликаючи уникати абсолютизації виявів людини, мислитель пропонував цілісний, всебічний погляд на неї.

Неспеціалізованість людини безпосередньо свідчить про її універсальність. І. Кант поставивши перед філософією глобальні запитання, резюмував їх у принциповому питанні «що таке людина?» Цим самим філософ відзначив справжню позицію людини. Вона здатна до всеоб'єднання незвіданим чином. Це, своєю чергою, є визнанням належного місця людини в світі — неупередженого. Не маючи можливості віддавати перевагу одній сутнісній силі над іншою, людина вільно і не відчужено ставиться до усього навколо, підкоряючись велінням внутрішнього світу. Знаходячись на перетині постійного і перемінного, людина діє згідно з природою і тому природно (просто, прозоро, не штучно) втримує світову рівновагу. Г. Гессе назвав людину «пречудовим перехрестям», а значить вона не скута межах певного рішення, думки, ситуації, тому від самої людини залежить, за чим вона йде і що таке вона є.

Спробами осягнути феномен людини просякнуті всі епохи всіх народів. Зазначимо, що різні системи по-різному уявляли людину. Найбільш вживані з визначень — це започатковане давніми греками zoo politicos (полісна тварина), римлянами — homo sapiens (людина розумна). Сучасність зорієнтована на прагматичне homo faber (людина-виробник). Перше зводить людину до раціоналістичної подоби, друге до технічної. Е. Морен, який дивився на людину як на культурну істоту, пропонує виявляти її у діалектиці sapiens-demens (розумності — нерозумності). Цікавим є трактування К. Ліннея: Animal rationale — (тварина раціональна). Б. Франклін називав людину tool making animal (твариною, що створює знаряддя). Е. Кассірер symboly-cum (людина як символічна тварина). Неофіційний батько філософської антропології Ж-Ж. Руссо вважав, що «людина, що розмірковує - зіпсована тварина». Ф. Ніцше так само уявляв людину твариною, проте такою, що здатна обіцяти. С. К'єркегор — істотою, що обирає. М. Шелер вважав людину звірюкою, що прагне нового. Це далеко не всі наявні сьогодні уявлення про людину. Проте навіть частково згадані визначення відображають не тільки мінливість уявлень про людину залежно від культури, власних зазіхань та історичної епохи, а й неможливість звести низку людських виявів до спільного поняття, яке би задовольнило всіх раз і назавжди. Міра осягнення питання що таке людина? знаходиться в стані безперервного «відскакування» (прагнення безкінечності), постійної самореалізації і в цьому сенсі постає як стійкість самовизначення людини.

Наявні досвіди тлумачення феномену людини через власну неповноту і недосконалість стверджують парадоксальний спосіб її буття. Будучи продуктом не лишень природної, соціальної і культурної еволюції, людина ще й сама собі підстава. Як світова характеристика вона здійснена назавжди, як атрибутивна ознака (антропос) людина розірвана на складові, що відображають тілесну, психічну, соціальну, політичну, економічну, наукову, технічну сторони життя і тривають в часі. Тому людина-споконвічна істота, вічна сутність якої виявляється щомиті.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua