Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія посібник

Тема 7. ФІЛОСОФІЯ НАУКИ

§ 2. Головні концепції філософії науки

Концепція еволюції природознавства Т. Куна

Концепція Т. Куна (1922 — 1995) з'являється як наслідок теоретичних сутичок з К. Поппером та його послідовниками і висвітлена у ґрунтовній праці «Структура наукових революцій».

Т. Кун стверджує, що ні верифікаціонізм логічних позитивістів, ні фальсифікаціонізм Поппера не описують реальної історії науки. Мислитель вважає, що винесення вироку, який приводить вченого до відмови від раніше прийнятої теорії, завжди ґрунтується на чомусь більшому, ніж зіставлення теорії з навколишнім світом. Кун розробляє свою модель розвитку науки, в якій він робить акцент на наявності стрибків-революцій. Для них властиві такі поняття, як некумулятивність та непорівнянність. Основними елементами кунівської моделі є чотири поняття: наукова парадигма, наукове товариство, нормальна наука, наукова революція. Взаємовідношення цих понять, які утворюють систему, становлять ядро кунівської моделі функціонування і розвитку науки. З цим ядром пов'язані й такі характеристики, як не-сумірність теорій, які належать до різних парадигм, не кумулятивний характер змін, які відповідають «науковій революції» на противагу «кумулятивному характеру росту «нормальної науки», наявність у па-радигмі прихованих елементів.

Нормальна наука протиставляється «науковій революції». «Нормальна наука» — це ріст наукового знання у межах однієї парадигми. Парадигма — центральне поняття кунівської моделі, це засоби постановки і рішення проблем у межах нормальної науки. Наукова революція — це зміна парадигми і, відповідно, перехід від однієї «нормальної науки» до іншої. Цей перехід описують з допомогою пари понять — парадигма — товариство, де висвітлюється друга сторона поняття «парадигма» як певного змістовного центру, навколо якого об'єднується певне наукове товариство. Згідно з кунівською моделлю у періоди революцій виникає конкурентна боротьба пар «парадигма — товариство», яка розгортається між товариствами. Перемогу у цій боротьбі насамперед визначають соціально-психологічні, а не змістовно-наукові фактори.

Термін «нормальна наука» передбачає такі дослідження, які міцно ґрунтуються на одному або декількох наукових досягненнях минулих часів, тобто таких досягненнях, які протягом деякого часу визнавались певним науковим товариством як основа для його подальшої практичної діяльності. У наші дні ці досягнення викладаються у підручниках.

Т. Кун вказує на дві необхідні риси, які мають бути притаманні парадигмам: по-перше, створення парадигми повинно бути безпрецедентним, щоб залучити на довгий час вчених із конкурентних напрямів наукових досліджень; по-друге, ці парадигми мають бути достатньо відкритими, щоб нові покоління вчених могли віднайти в їхніх межах нерозв'язні проблеми для себе. Отже, термін парадигма у Куна тісно пов'язаний з поняттям нормальної революції.

Відношення між «науковою парадигмою» і «науковим товариством» полягає у тому, що парадигма це те, що поєднує членів наукового товариства, а наукове товариство складається з людей, які визнають цю парадигму. Такі два поняття визначаються одне через одне. До цього додаються два досить прості відношення — визначення: нормальна наука - це робота у межах заданої парадигми; наукова революція — це перехід від однієї парадигми до іншої. При цьому і нормальна наука, і наукова революція є видами діяльності, заснованої на існуванні наукового товариства.

У разі безпосереднього порівняння «нормальної науки» і «наукової революції» як двох фаз у розвитку науки необхідно зупинитись на кунівському розумінні революційних змін як таких, що протилежні кумулятивним і характерні для нормальної науки. Позитивістська історія науки вихідною вважала кумулятивну модель розвитку науки і розглядала науку як сукупність фактів, теорій, методів. У нашому випадку розвиток науки розглядали як поступовий процес, у якому факти, теорії, методи збиралися у досягнення. Такий процес, на думку Куна, насправді відбувається, але тільки в межах нормальної науки. Вчені у межах нормальної науки зайняті розширенням області застосування парадигми і ні в якому разі не прагнуть до несподіваних відкриттів. У цей час більшість вчених зайняті «наведенням порядку» в науці. «Створюється враження, — пише Т. Кун, — що вчені намагаються природу «впхнути» у парадигму, як у заздалегідь збиту та тісну коробку».

Процесу кумулятивного розвитку через накопичення, яке є характерним для нормальної революції, Кун протиставляє «наукові революції» (або аномальні фази розвитку науки), суть яких полягає у зміні панівної парадигми. Кун розглядає наукову революцію як зміну понятійної сітки, через яку вчені до цього розглядали світ. Така характеристика не кумулятивного типу змін під час наукової революції тісно пов'язана з тезою Куна про несумірність теорій, які репрезентують різні парадигми. Конкуренція між парадигмами, на думку мислителя, не є видом боротьби, яка може бути вирішеною з допомогою доводів. Перехід між різними парадигмами — це перехід між несумісними структурами, іншими словами, несумірність теорій виникає тоді, коли прихильники двох конкурентних теорій не можуть логічними засобами довести, що одна з них є більш істинною, ніж друга.

Зазначимо, що несумірність парадигм зумовлює найважливішу рису кунівської моделі наукової революції, а саме, через несумірність парадигм їхня конкуренція відбувається як конкуренція наукових товариств і перемога визначається не стільки внутрішньо-науковими, скільки соціокультурними або навіть соціально-психологічними процесами. Отже, самі собою спостереження і досвід, як вважали позитивісти, не можуть визначати специфічного змісту науки. Як зазначає Т. Кун: «Формотворчим інгредієнтом переконань, яких дотримується це наукове товариство, завжди є особисті та історичні чинники». Остаточний висновок Т. Куна такий: «Конкуренція між різними групами наукового товариства є єдиним історичним процесом, який ефективно приводить до заперечення раніше прийнятої теорії».


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua