Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія посібник

Тема 2. МЕТАФІЗИКА

§ 3. Спекулятивна психологія

Свідомість і несвідоме

Якщо свідомість — це «звітне» діяння, коли людина не перевіряє те, що відбувається, а розуміє, несе відповідальність за те, що вдіяно, то несвідоме — це сукуп-ність явищ, які не піддаються звітуванню. Тобто - факт. На відміну від свідомості, яка представлена безумовним чином, несвідоме - умовне. Це раціональне відношення, що спирається на раціональну підставу. Одним словом несвідоме — інстинктивне, а не розумне. Це не тільки гіпноз, сновидіння, автоматизм (психіка), а й предметно-логічна думка.

Згідно із З. Фройдом, поряд зі свідомістю психічний апарат має два види несвідомих змістів: напередсвідоме і безсвідоме.

Напередсвідоме — не є змістом свідомості в заданий момент, проте може ним стати у будь-який наступний момент. Безсвідоме — може бути усвідомлене лише внаслідок аналітичної роботи. Між безсвідомим і напередсвідомим є бар'єр, що втримує напередсвідоме від проникнень безсвідомого. Поведінку людини трактують як результат компромісу між суперечливим змістом безсвідомого, посили якого йдуть з раннього дитинства і пов'язані з біологічними аспектами людини (лібідо, танатос). Так, безсвідоме за своєю суттю «дике» і потребує цензури правил зовнішнього світу і культурних норм. З одного боку, З. Фройд доводить регулятивне призначення зовнішнього від вседозволеності внутрішнього, з іншого — демонструє безмірність і зумовленість як невід'ємні риси внутрішнього. Людина — лише механізм психіки, а її здібність до творчості — помилки роботи «Я», внутрішня слабкість.

Внутрішній світ людини у З. Фройда вийшов бездушним, адже «Я» трактується мислителем, не як «захват» (номос) свідомості, а як наглядач, «стримувач» (контроль) свідомості. Насправді внутрішній світ людини не має ніяких комплексів, колективних (чиїхось) актів, він сповнений Іншим. Інакше кажучи, собою — нічийним, духовним. Свідомість — ідеал, а несвідоме — це осмислене і привласнене собі як певне (проте, безнадійне!) знання, яке вже не полишає людину, проте і не робить її життя легшим. Не важливо, чи це щось задане від народження, чи здобуте в процесі життя. Аналітичне розуміння свідомості не закріплює сили внутрішнього, а дискредитує (психологізує) його. Свідомість стала розглядатись як психічний процес, що піддається «окремим» актам, контролю, деформації і корекції.

На підставі самодостатності духовного світу можна стверджувати, що свідомість парадоксальна єдність того, хто усвідомлює, і того, що усвідомлюється, має за предмет саму себе і досліджує себе через свій предмет, тобто свідомо. Через неконкретність, невловимість себе свідомість ототожнюють з несвідомим, хоч насправді несвідомим є розчленоване знання, асоціювати чи інтерпретувати яке вже не можливо. Несвідоме — «неживе», воно тягар набутого і позбавлене духовної сили дивувати і «пробуджувати», розкомплектовувати людину до пізнання себе і світу.

Отже, співвідношення свідомості і несвідомого — це співвідношення «прагматики» свідомості і «прагматики» несвідомого: станів свободи і залежності. До досвіду свідомості людина не може не звернутись. Неможливо водночас втратити свідомість і бути самодостатнім. А от досвіду несвідомого неможливо позбутися. Не можна водночас відкинути несвідоме і стверджувати себе живим. І свідомість і несвідоме рівнозначні сили, уникнути яких людина не може. Проте людина може розумом осягати різні інтонації свідомості і несвідомого задля того, щоб бути правильною, духовною сутністю, не здійснюючи вибору між ними, а безальтернативно трансцендуючи в межах свідомості.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua