Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія посібник

Тема 11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

§ 4. Складові соціальної філософії

Філософія техніки

Філософія техніки — один із найновітніших напрямів сучасної соціальної філософії. У зв'язку з результатами науково-технічного прогресу наприкінці XX століття виникає потреба ґрунтовного аналізу техніки як предмета соціально-філософського дослідження.

Науково-технічний прогрес поступово сприяє усвідомленню суттєвої ролі техніки у суспільному розвитку. Наприкінці XIX століття з'являється одна з перших праць у цій галузі — «Основи філософії техніки» Е. Каппа. Продовжив цю тенденцію А. Еспінас, якому приписують філософське обґрунтування загальної теорії техніки. Ці роботи оцінювали внесок технічного прогресу у розвиток людства лише позитивно, ідеалізували продуктивну роль техніки у соціумі. Вважалося, що технічні досягнення є ще одним вагомим свідченням підкорення людиною природного середовища. Однак такий оптимістичний погляд на сутність технічного прогресу проіснував до середини XX століття, коли починають усвідомлювати неоднозначність впливу техніки на розвиток суспільства.

Всесвітні філософські конгреси другої половини XX століття засвідчують зростання філософського інтересу до техніки та її соціально-практичного значення. У 60-х роках минулого століття з усвідомленням протиріч між традиційною ідеєю прогресивних тенденцій суспільства, що постійно зростають, з одного боку, та обмеженістю такого зростання, з іншого, філософія техніки остаточно формується як самостійна галузь соціально-філософського аналізу. Сьогодні все ще актуальною залишається проблема визначення сутності самого терміна «техніка» та його співвідношення з «технологією». Так, наприклад, французький філософ Ж. Еллюль визначає техніку як «суму раціонально означених методів, ефективність яких є безсумнівною у межах будь-якої сфери людської діяльності».

Для сучасної філософії техніки характерне врахування здобутків у цій галузі таких мислителів, як М. Гайдеґґер, К. Ясперс, Л. Мемфорд, А. Бергсон, М. Бєрдяєв, Е. Фромм, Г. Маркузе, та низку інших видатних філософів минулого століття. Однак аналіз їхнього осмислення техніки свідчить про те, що в умовах науково-технічного прогресу тяжко створити несуперечливі, систематизовані та цілісні концепції у галузі філософського осмислення техніки. Так, Е. Фромм критикує індустріально-технічну цивілізацію, наголошуючи, що «люди все більшою мірою стають автоматами для створення машин: розумність перших знижується відповідно до зростання інтелекту других».

Підґрунтям індустріальної цивілізації, за Г. Маркузе, є технологічна раціональність як наслідок споживацького ставлення людини до природи, яким визначається як ставлення до світу, так і діяльність у ньому. Така репресивна, технічна раціональність обертається проти самої людини як частини природи і може призвести до катастрофічних наслідків як для природи, так і для людини. Катастрофічність розвитку технологічної цивілізації особливо гостро розкривається на рівні неможливості створення рівноцінних їй альтернатив у зв'язку із неготовністю людини відмовитися від тих благ, які пропонує гака цивілізація. До того ж традиційне розуміння парадигми технічного прогресу як безмежного процесу модернізації ґрунтувалося на ідеї необмеженості природних ресурсів, яку сьогодні остаточно спростовано. Тому особливої гостроти набуває питання щодо перспектив подальшого розвитку технічної цивілізації та можливих соціальних наслідків призупинення або уповільнення технічного прогресу.

На межі століть однією з основних проблем філософії техніки стають соціальні наслідки комп'ютеризації у зв'язку із привнесеними нею змінами у всі сфери суспільного життя. Сьогодні особливої актуальності набуває аналіз інформації як своєрідного глобального ресурсу та інформаційного суспільства як нового типу цивілізаційної організації соціуму. Відповідно, у сучасних умовах соціальна філософія виходить у сферу футурологічних досліджень і аналізує суспільство не тільки яким воно є, але й даючи прогнози щодо його подальшого розвитку. Класичними прикладами такого аналізу є концепція «глобального села» Г. Маклюена, а також роботи Е. Гідденса та О. Тоффлера.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua