Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія посібник

Тема 11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

§ 3. Найпоширеніші моделі структури суспільства

Соціальні групи

Соціальні групи — одна з основних структурних одиниць соціуму, на що звертається увага в багатьох соціологічних та соціально-філософських концепціях.

Соціальні групи — це відносно стійкі єдності людей, які мають спільні інтереси, цінності та норми поведінки, що історично сформувалися у межах конкретного суспільства. Одне з перших визначень соціальної групи належить Т. Гоббсу, який у праці «Левіафан» пропонує розглядати суспільні групи як «певну кількість людей, об'єднаних спільним інтересом або спільною справою». Гоббсова класифікація соціальних груп передбачає їхню диференціацію на впорядковані і невпорядковані, а також на політичні та приватні групи.

У межах сучасної соціально-філософської думки розрізняють великі, середні та малі соціальні групи. Великі соціальні групи - це сукупність людей, які існують у масштабах суспільства або країни загалом: класи, соціальні прошарки, професійні групи, етнічні спільноти (нація, народність, плем'я), вікові групи (молодь, пенсіонери) тощо. У кожній групі втілюються специфічні міжіндивідні та соціальні зв'язки, а характеру цих відносин відповідає багатоманітність соціальних груп. Особи, які належать до великої групи, можуть і не мати безпосереднього зв'язку з іншими членами групи і навіть не усвідомлювати своєї належності до неї.

Виробничі об'єднання працівників однієї установи і територіальної спільноти (мешканці одного села, міста, району) належать до середніх соціальних груп. Територіальні спільноти є спонтанними груповими утвореннями. Виробничі об'єднання створюються для досягнення певної мети і регулюють свій склад і відносини за допомогою певної структури управління, комунікації, способів прийняття рішень і санкцій. Також існують різноманітні малі групи — родина, сусідські спільноти, дружні компанії тощо. Специфічною ознакою малої групи є безпосередні контакти її членів один з одним. Кожна мала група має власну структуру, яка складається під впливом як зовнішнього середовища, так і внутрішньо-групових міжособистісних відносин.

Так, Ч. Кулі на початку XX століття найважливішими вважав так звані «первинні групи» (родина, сусідні та дружні компанії). Класовий аналіз соціально-групових процесів у межах марксистської концепції сприяв формуванню нового підходу, який стверджував, що основними соціальними групами є класи: вони впливають на всі сфери суспільного життя, на поведінку всіх інших соціальних груп, кожна з яких виділяється своїми специфічними ознаками. М. Вебер поряд із класами виокремлював у суспільстві так звані статусні групи, формування яких визначається певним стилем життя та рівнем соціального престижу, та владні групи, такі як політичні партії. За Вебером, статусні групи абсолютно автономні щодо класової стратифікації суспільства.

Водночас розрізняють формальні та неформальні малі групи: перші функціонують відповідно до заздалегідь встановлених, зазвичай, офіційно зафіксованих, цілей, положень, інструкцій, уставів; інші — формуються під впливом особистих симпатій та антипатій. У формальній малій групі також виникають неформальні відносини між її членами, і успіх її функціонування багато в чому залежить від відповідності одна одній формальної і неформальної структур групи. У межах модерного суспільства різноманітні соціальні групи не утворюють суворої ієрархії, але впливають одна на одну. Суттєві зміни у структурі суспільства відбуваються з появою постмодерної цивілізації. Соціальна структура стає складнішою, класова структура суспільства змінюється статусною ієрархією, основним критерієм якої стає вже не власність чи професія, а освіта, рівень культури та ціннісні настанови.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua