Головна

Шкільна бібліотека

Перелік предметів

Англійська мова
Біологія
Географія
Економіка
Інформатика
Історія
Математика
Німецька мова
ОБЖ
Політологія
Право
Природознавство
Психологія і педагогіка
Російська мова
Соціологія
Фізика
Філософія
Французька мова
Українська мова
Хімія

Підручники в PDF


 

Філософія посібник

Тема 11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

§ 1. Суспільне буття як предмет соціальної філософії

Особливості пізнання суспільства

Суспільство — це особлива соціокультурна реальність, яка потребує формування специфічних методів осягнення своєї сутності. Дослідження суспільного життя та підвалин його ефективної організації засвідчує необхідність формування спеціальних підходів у сфері осмислення соціальної природи людських стосунків. Специфіка суспільного пізнання передусім полягає у застосуванні спеціальної соціально-філософської методології. Адже об'єктом соціально-філософського дослідження є суспільство, соціальна дійсність. Важливою особливістю соціального пізнання є те, що суспільство пізнає саме себе, тобто одночасно є і суб'єктом, і об'єктом пізнання. Пізнаючи суспільство, людина пізнає себе і, навпаки, пізнаючи себе, одночасно пізнає суспільство, у якому живе й діє. Тому пізнання суспільства - є процесом самопізнання, соціальної саморефлексії, це пізнання особливостей та законів функціонування суспільства, тенденцій його історичного розвитку. Соціально-філософське знання аналізує основні форми людської діяльності, основні закони їхнього функціонування та розвитку, аналізує взаємозв'язок і взаємовплив основних сфер життєдіяльності суспільства та місце людини у цих системах.

До того ж соціальна філософія не схильна пропонувати остаточні концепції суспільного буття та його динаміки. Соціально-філософські концепції, зазвичай, означені історичною епохою, у межах якої вони сформовані і є відображенням потреб того чи іншого етапу суспільного поступу. Соціальні пошуки різних періодів історичного розвитку та становлення суспільства відзначаються виявленням принципів та засад його пояснення та визначення тенденцій і перспектив подальшого поступу. Так, Платон вбачав реалізацію ефективного суспільства у втіленні пропонованого ним принципу справедливості соціальної стратифікації, К. Маркс рушійним механізмом соціального прогресу вважав економіку, М. Вебер — раціональність, Ю. Габермас — комунікативну діяльність.

Характерною рисою суспільства є його структурна динамічність, мінливість, мобільність. Тому сучасна соціальна філософія враховує всю множину різноманітних підходів до осягнення сутності та специфіки суспільного життя та його структурних рівнів. Основними структурними рівнями соціального процесу сьогодні є суспільні групи, соціальні інститути, установи, форми суспільної свідомості тощо. Суттєвими феноменами суспільного життя є влада, власність, ідеологія, культура та інші вияви соціальності. Тому аналіз таких феноменів вимагає відмінної від природиyчо-наукової методології підходів.

Центральна проблема соціальної філософії — це проблема людини, її соціального буття, цілей та головної мети життєдіяльності. До основних методологічних принципів соціально-філософського осмислення дійсності належать, по-перше, системний підхід, який дає змогу знайти й проаналізувати складові системи, їхню інваріантну структуру, що визначає взаємовідносини й зв'язки таких елементів соціальної системи, як культура, політика, економіка тощо. Динамічність суспільного розвитку вимагає від соціально-філософської думки принципу конкретно-історичного підходу, або, як його ще називають, принципу історизму, який забезпечує суспільно-історичну відповідність соціально-філософських ідей та теорій, а також вимагає виявлення характерних закономірностей, які зумовлюють специфіку певного ступеня розвитку соціуму, закономірностей переходу від одного ступеня його розвитку до наступного — якісно нового.

Принцип розвитку орієнтує соціально-філософське пізнання на осягнення становлення соціуму, сходження його від елементарних форм організації до більш складних. Соціально-філософське пізнання ґрунтується на простих категоріях та елементарних понять, які характеризують ранні етапи розвитку соціальності, а на більш пізніх етапах її розвитку звертається і до складніших суспільствознавчих категорій. Принцип розвитку вимагає також дотримання таких умов як, по-перше, виявлення джерела та конкретного механізму суспільного розвитку; і, по-друге, аналіз його конкретних форм та етапів, принаймні в найбільш загальних, принципових моментах. Перша умова дає змогу осягнути соціум як систему, що розвивається, друга — простежити весь історичний шлях її розвитку — від початкових форм до сучасних.


НазадЗмістВперед

 

 
© www.SchoolLib.com.ua